Лідери виробництва
В МХП визначили переможців конкурсу на найкращу ферму.
Нещодавно в МХП фінішував конкурс на найкращу тваринницьку ферму Dream farm, який проходив у два етапи. Спершу експертна комісія оглянула всі ферми компанії й оцінила їхні соціально-побутові умови, а потім фінансові аналітики дали свої висновки щодо виробничих показників ферм. Переможців визначили в кількох номінаціях. Зокрема, лідером із виробництва молока стала ферма в с. Чаплинка Черкаської області, яка входить до структури ТОВ «НВФ “Урожай”». Як фермі вдалося стати успішною, розповів директор регіональний тваринницького підрозділу «Ситники» Олександр Кирилець.
— Пане Олександре, чим тваринницька ферма в с. Чаплинка вирізняється з-поміж інших у вашій компанії? Завдяки чому їй вдалося стати лідером у конкурсі?
— Насамперед працівниками та керівництвом. Бо якимись особливими умовами чи технічним оснащенням від інших ферм вона не відрізняється. Вони змогли за минулий рік збільшити надої молока на 500 кг на фуражну корову — до плану й до рівня минулого року. Торік був показник 7700 кг, цього року — 8200 кг на фуражну корову. Це в середньому на 300 голів, з яких 270 — дійні.
Загалом по підприємству ТОВ «НВФ “Урожай”» досягнуто середнього показника 8 т на фуражну корову — завдяки покращенню менеджменту, рівня знань спеціалістів, технічної, кормової бази й, відповідно, технології заготівлі кормів. Велике значення має поліпшення генетичного потенціалу — ми купуємо спермопродукцію французької селекції через українські селекційні племпідприємства і проводимо штучне осіменіння корів і телиць.
2022 року всі ферми перевели на програмне керування годівлею та складання раціонів. Раціони для ферм складає спеціаліст МХП Ігор Харченко. Завдяки програмному забезпеченню, яке встановлено на кормозмішувачах ферм, кожна корова отримує стільки корму, скільки їй потрібно і якого саме потрібно. Тобто не вона вибирає корми, а ми за неї думаємо, що їй потрібно з’їсти, щоб бути продуктивною й давати якісне молоко.
Основну масу об’ємистих кормів виробляємо самі — сіно, силос, сінаж, солому, концентрати. До речі, комбікорми нам виготовляє Катеринопільський елеватор, що входить до структури МХП. Ззовні закуповуємо білкові корми — соєвий, соняшниковий шрот, мелясу і премікси. Рецепти преміксів складають фахівці центрального офісу, а виготовляють компанії, які ми обираємо через тендер, який оголошуємо раз на чотири місяці. У ньому беруть участь до двох десятків компаній. Суть у тому, що рецепт — один, а ціни на його виготовлення пропонують різні. Обираємо переможця за принципом «ціна — якість», тестуючи ВМД на молочних фермах «Урожаю». На основі нашої зернової групи з добавкою ВМД виготовляємо комбікорми індивідуально для молодняку та сухостійних корів.
— Наскільки визначальною є порода для підвищення продуктивності корів і якості молока на ваших фермах?
— Усі наші ферми мають статус племінного репродуктора. На одній із ферм — порода голштинська, на двох, зокрема і в Чаплинці — українська чорно-ряба, ще на одній — українська червоно-ряба, і ще на двох — монбельярд. Раніше там була база симентала, яку покращували монбельярдом.
Українська чорно-ряба і українська червоно-ряба — молочні породи: це та сама голштинська порода, яка вважається найпродуктивнішою породою у світі. Окрім продуктивності ми рухаємося в напрямі підвищення якості молока. Бо молокозаводи платять не за воду, а за кількість сухих речовин, за жир і білок. Однак ми розуміємо, що не можемо виробити молоко з жирністю 30%, тому треба працювати й над кількістю.
Загалом на жирномолочність впливає структура раціону навіть більше, ніж порода. Голштинська може давати молоко з понад 4% жиру і 3,5% білка. Для контролю за виробничо-технологічними процесами також застосовуємо програмне забезпечення, яке дає змогу вести облік за фізіологічним станом тварин, рівнем продуктивності, використанням кормів, ветеринарних препаратів, спермопродукції тощо.
— Ви згадали про поліпшення технічної бази на фермі. Які саме умови створено для поголів’я?
— Ферма в Чаплинці не нова, але відремонтована. Утримання тварин — прив’язне, але це не заважає отримувати високі надої, які більшою мірою залежать від менеджменту ферми. Звісно, безприв’язне утримання — прогресивніша технологія, яка дає змогу набагато легше формувати групи тварин за фізіологічним станом, вони менш стресово це витримують. Наразі в ТОВ «НВФ “Урожай”» маємо дві реконструйовані ферми з безприв’язним утриманням, решта — в процесі оновлення.
Щодо технічного оснащення МТФ с. Чаплинка, то на фермі працює кормозмішувач, фронтальний навантажувач, так би мовити, класика жанру для годівлі, навантажування і роздавання кормів. Доїння корів проводиться через модифікований молокопровід, на який встановили вакуумні компресори, доїльні апарати світових компаній. Тобто обладнання функціональне, дає змогу поліпшувати продуктивність.
— Ваш підрозділ — частина холдингу. Чи все-таки є ризики для ваших ферм? Чи гострим для вас є питання зменшення собівартості молока?
— Ми горді тим, що працюємо в такій компанії. Ми — як країна в країні. Наші ферми не мають проблем зі збутом чи кормовою базою — «Урожай» має у використанні 80 тис. гектарів землі, з них 2 тис. — під кормовими культурами. Кризи 2008 року ми, виробники, не помітили, хоч топменеджмент, можливо, й відчув. Те саме 2014 року, хоч загалом компанія тоді зазнала втрат. 2022-го був шок — ми всі переживали за все створене, за виробництво, за засоби виробництва. Але виробництво продукції не збавляли, продуктивність не зменшили ні на кілограм. Щоправда, з реалізацією були певні проблеми — ми їх подолали, сьогодні все стабільно. Матеріально-технічна база є, інвестиційні кошти на оновлення виділяють. Тому маємо перспективи.
Щодо собівартості — ми рахуємо кошти. Щоб підвищувати продуктивність, треба вкладатися. Але якщо виробництво не буде рентабельним, навіщо його тримати? Так, підвищуються ціни на енергоносії, на корми, але, відповідно, підвищується й ціна молока. Якщо рухатися методично, поступально до наміченого, результат неодмінно буде.
Утримувати виробництво лише як соціальний проєкт, щоб зайняти людей — так МХП не працює. І це неправильний підхід. У нас працюють прибуткові та перспективні виробництва.
— Які цілі ставите перед собою в найближчій перспективі?
— Ще п’ять років тому ми виробляли на добу 40 т молока. Сьогодні — 60 т. Це за приблизно однакового поголів’я, тільки завдяки підвищенню його продуктивності. До 2028 року намітили амбітний план — отримати 10 т молока на фуражну корову. Для цього будемо поліпшувати умови утримання корів, реконструювати деякі приміщення, щоб корови почувалися комфортніше, зокрема в літню спеку. На двох фермах плануємо збудувати по одному сучасному корівнику на 250 голів, відповідно, збільшиться й поголів’я. І звісно, поліпшуватимемо генетику, менеджмент і кормову базу.