Галузь на «Галсі»
Як триває перезавантаження горіхової галузі, знають засновники найбільшого фундукового саду Центральної України, де дозріває перший промисловий урожай.
На початку липня в Київській області (біля міста Тетієва) відбулася Всеукраїнська горіхова конференція. Її провели на базі фундукового саду агрохолдингу «Галс Агро». Це один із найбільших садів фундука в країні, створений за найкращими сучасними італійськими зразками.
Закладений п’ять років тому, цього року сад «Галс Агро» дасть перший промисловий урожай. Господарство наразі претендує на роль локомотива оновленої горіхової галузі України й українського експорту фундука.
Перший досвід інтенсивного промислового садівництва «Галс Агро» реалізувався в успішному вирощуванні яблук преміальної якості. Наразі весь урожай яблук продають на експорт у Європу й Азію.
У певний момент керівництво агрохолдингу вирішило диверсифікувати експортні вектори. Зупинилися на закладанні інтенсивного саду фундука італійських сортів із так званого набору Ферреро. Саме ці сорти мають гарантованих покупців у Європі й Азії на найближчі десятиліття. Лишається тільки виростити та зберегти якісний фундук.
Головний агроном фундукового саду холдингу «Галс Агро» Євген Лайтер розповів «Садівництву по-українськи» про особливості садіння фундука, використання саджанців і сортів, нюанси догляду та перспективи розвитку фундукарства.
— Пане Євгене, що собою являє ваш фундуковий сад?
— Сад розташовано на території приватного орендного племінного підприємства «Еліта», що входить у корпорацію «Галс Агро».
Наразі площа саду становить близько 400 га єдиною ділянкою, планова площа — 500-гектарний сад, потенційно можлива — до 1 тис. гектарів.
Ми плануємо найближчим часом стати кооперативним центром у нашому районі. Це дасть можливість сусіднім фермерам піти у вирощування фундукових садів із гарантованою реалізацією своїх майбутніх урожаїв.
— Яким посадковим матеріалом ви засаджували ці площі?
— Це саджанці з італійських розсадників Battistini Vivai та Vitroplant, 80% з яких розмножені in vitro. Їх привезли в горщиках із закритою кореневою системою, мікроклоновані, дорощені до 1–1,5 року, куповані за ціною 5,5 євро/шт. Це сорти Tonda Di Giffoni, Tonda Gentile delle Langhe, Tonda Gentile Romana, плюс запилювачі Nocchione, Сosford, Mortarella та Barselonskii. Додатковий запилювач серед сортів — Tonda Gentile Romana. Решта 20% саджанців — з відкритою кореневою системою, їх будуть вирощувати на перехідній (кущовій) формі. Якість у них добра, просто саджанці in vitro на той момент уже не було можливості взяти на всю площу.
— Як себе показує цей сортовий комплект?
— Tonda Gentile Romana — найбільш низькорослий і найпроблемніший сорт: росте помалу, повільно, іноді трапляються певні казуси, дуже примхливий. Однак по закладанню плодів до нього питань немає — може все дерево бути в горіхах. Його прогнозована врожайність — 3,5 т/га і більше, але ж приріст малий. З того, що ми нині бачимо у себе, цього показника досягти не так просто, тому що Tonda Gentile Romana не наростає так, як інші сорти. Тому після 2020 року ми застосовуємо цей сорт здебільшого як запилювач, а в основному садили Tonda Di Giffoni та Tonda Gentile delle Langhe.
Tonda Di Giffoni — добре адаптований до наших умов сорт. Показав себе відмінно: де не посадиш — там росте. Сила росту — середня, як порівняти з іншими сортами, але пропорційна. Тобто сорт сильно не переростає й одночасно закладає плодову бруньку. Особливість у тому, що в нього наростання врожайності відбувається після 4–6 року життя, тобто на 4–5-й рік він буде слабший за інші сорти. Урожайність сорту має сягати 3–3,5 т/га.
Tonda Gentile delle Langhe (у перекладі з італійської — Круглий Ніжний із села Ланге) — виділяється високими смаковими показниками та високою ціною. За продуктивністю поступається майже всім сортам: його планова врожайність — 2,5–2,8 т/га, а на нашій площі з інтенсивною посадкою — 3–3,2 т/га.
Nocchione в Італії вважають «селянським», росте та зав’язує дуже добре. Мінус — невеликий вихід ядра, 40–42%. Росте відмінно, з хворобами проблем особливих немає. Закладає плоди дуже добре після третього року культивації. На плодовій гілці можуть від верху до низу бути самі горіхи, перевантаження не боїться, хоча воно трохи зупиняє його ріст. Сорт прагне більше до кущової форми.
— Чому ви вирощуєте саме італійські сорти?
— Тому що на них уже є покупець. Компанії, що продавали нам садивний матеріал, готові викупити в нас урожай. У разі з горіхом надважливо заздалегідь прораховувати — хто в нас його купить. Того року на нашому ринку було багато сортів Сosford, Barselonskii, і наші внутрішні ціни давили їх до 60 грн/кг — це не ціна! А на експорт скільки хочеш — стільки вези. Нам нині пропонують до 3 євро за кілограм фундука у шкарлупі. За результатами аналізів в італійській лабораторії, наші горіхи вийшли кращими, ніж у середньому по Італії. Однак буде складним питання логістики. Першу товарну партію ми отримаємо цього року.
— Які у вас схеми посадки?
— Ми ризикнули й зробили інтенсивну схему: 4 метри між рядами та 3 метри між рослинами в ряду. Чотири міжряддя має ширину 4 м, а кожне п’яте — 6 м. Задум італійців у тому, щоб 6-метрові міжряддя виступали своєрідними кондиціонерами саду. Коли після 7–8 року життя гілки саду зімкнуться зверху та знизу, створюючи своєрідний тунель, вийде, так би мовити, поле з горіха. Завдяки формуванню рослин із чашоподібною кроною з 3-ма чи 4-ма провідниками, що дозволяє максимально збільшити зону плодоношення на деревах. Теоретично найкращою посадкою була б — 4,5 метра між рядами та 3 метри між рослинами: її легше обробляти, бо в нашій схемі 6-метрові міжряддя потребують додаткових витрат під час їх прокошування, культивації та вирівнювання. Але це спрощує логістику за механізованого збирання майбутніх урожаїв.
Більшість наших промислових садів фундука посаджено за новими схемами посадки — сьогодні можна їх уважати інноваційними, та через 5–7 років це вже вважатиметься стандартом.
— Ваші дерева мають дещо незвичний вигляд — на кожній рослині ви лишаєте 2–3 додаткових стовбури, але це не кущі. Для чого це робиться?
— Задум простий. У нас 2021 року був спалах фузаріозу. Дерева, які ним уражаються навіть частково, можуть за кілька років засохнути. Тому ми вирішили лишати кілька провідників.
Один такий саджанець, якому нині вже чотири роки, ми посадили 2020 року. Його можлива втрата — це додаткові 2–3 роки очікування та праці, коли він досягне нинішнього стану, тобто нажене вегетативну масу. А доки закладе плоди — це ще рік, а то й більше. Отже, якщо один пагін і випаде через хворобу, лишаться інші. Тобто це своєрідне страхування ризиків.
— Чи були вже у вас такі страхові випадки?
— Сьогодні все нормально, і ми бачимо, що дерева здорові. Утім, із додаткових стовбурів можна отримати й іншу користь надалі — ви наганяєте більшу вегетативну та плодоносну масу. На 7–8-й рік ми все одно лишимо тільки один провідник.
— Дехто може сказати, що така зайва поросль буде витягувати силу саджанця…
— Це справді буде так, якщо провідник розташовано на дереві, а не коли пагін відростає напряму з кореня й формує свою кореневу систему. У цьому разі ми тільки отримуємо додаткову зону плодоношення і додатковий урожай, а потім, коли сенсу в порослі вже не буде, ми її видалимо. Утім, від неї є ще один плюс. Ми маємо також дерева на моностовбурі, і коли йде косарка, вона може випадково пошкодити саджанець. Якщо ви це помітите, то залікуєте рану, а якщо ні — саджанець завмирає на рік і може випасти. У нас більшість обробок — механізовані, особливо в перші два роки фрезуємо (гербіцид не використовується), обробляємо ґрунт у ряду. Тому є велика ймовірність таких пошкоджень. Тож краще перестрахуватись і мати два стовбури, плюс додатковий урожай. А зайве можна завжди видалити. В результаті випадіння саджанців у нас до 5%, в основному на сортах-запилювачах — Nocchione (була проблема з якістю) та Barselonskii (дуже схильний до фузаріозу).
— Чому тоді не стандартна європейська посадка кущем?
— У нас є така посадка, точніше перехідна форма на низькому штамбі. До того ж кущ складніший у механізації робіт — він знизу має розкластись і стати ширшим, і тоді наша інтенсивна схема перетвориться на екстенсивну — для неї потрібно буде мінімум 5-метрові міжряддя. Тому там, де ми вибрали посадку під кущ, рослина буде формуватися на одному низькому штамбі, крона — чаша на 4–5 провідниках.
— У чому різниця між низьким і високим штамбом?
— На низькому росте швидше мінімум рази в півтора. За італійськими рекомендаціями, штамб має бути до 80 см, але краще — 40–60 см, ніж 80 см, бо на 80 сантиметрах дерево дуже складно формує крону. З мого досвіду, це мінус два роки формування крони, крона зі штамбом 40–60 см сформується на рік швидше.
— Як у вас організовано захист рослин?
— Обробки проводимо кожні 14–21 день, і жодну пропустити не можна. Нині (початок липня — прим. ред.) робимо третю обробку фунгіцидом Топсін, плюс інсектицид Децис. Також застосовуємо Топаз, Сігнум — на плодоносних рослинах, інколи — Пергадо.
— Чи додаєте у бакову суміш підживлення та яке?
— Трохи карбаміду. А взагалі намагаюся не додавати в бакову суміш добрива, бо вони знижують дію інсектициду. Наприклад, якщо взяти попелицю, у нас був один локальний спалах на 30 га, який ми усунули.
— Чим прибираєте поросль?
— Звичайним десикантом, великі пагони — вручну. Італійці пропонували нам механізувати цей процес, проте ми поки що справляємось власними силами. Найняти фахових обрізувачів сьогодні складно й затратно.
— Тож як ви справляєтеся?
— Наприклад, я сам можу наодинці пройти 70 га саду. Цього року обрізувати почали на початку лютого. Взагалі перші два роки, якщо говорити про формування на кущ, обрізування майже не потрібне. Щодо рослин на стовбурі обрізування першого року — це зріз на 80 см і боротьба з паростю впродовж сезону. На другий рік обрізування мінімальне: якщо якісний саджанець, потрібно зробити 3–4 зрізи. Третій рік — додається розводка догори. Четвертий рік — найскладніший і потребує певної кількості фахових спеціалістів. Тому ми садимо сад чергами й розподіляємо навантаження робочої сили на обрізуванні.
— Які є особливості обрізування та формування крони в різних сортів і видів посадки?
— Зараз ми знаходимось на плантації сорту Tonda Gentile delle Langhe, вона росте віялом, і формувати чашу на ньому складно, а на Tonda Di Giffoni виходить дуже добре. До того ж у разі чаші не треба із середини вирізати геть усе — якщо середина буде у вас відкритою, вся крона догори піде, а якщо чашу чимось наповнено, вона розкривається. Так само чинимо і з кущем, якщо хочемо, щоб він розкрився. Коли всередині куща багато листя, він загалом краще розростається — якщо його прорідити, рослина буде рости повільніше. Тому, якщо хочете нагнати вегетативну масу, тримайте його, так би мовити, набитим — він тоді повідганяє вам пагони. Потім прорізати, і після цього кущ почне закладати бруньки. Це в перші роки формування, у період плодоношення будуть діяти інші правила.
— Як ви досягаєте ефективності у вашому виробництві?
— Його можна досягти, тільки якщо ти повністю контролюєш процес, коли бачиш критичні точки, розумієш, де можна витратити зайве, а де зекономити й не втратити. Основні затрати, яких ми зазнаємо у створенні насадження, у перші рік, можуть становити 8–10 тис. євро/га, і ці витрати фактично заморожуються в нас. Тому садивний матеріал має бути якісним, система зрошення — добре працювати й бути розрахованою на десятиліття. Це витрати на посадку й монтаж поливної системи. На всіх цих витратах ми не можемо економити, тому що кожна зекономлена гривня може стати серйозною проблемою в майбутньому.
— На яких етапах виробництва реально заощадити?
— По-перше, оптимально налаштувати обприскувач. На молодих насадженнях достатньо одного проходу машини на два ряди. Дехто практикує ряд у ряд, але це зайві витрати паливно-мастильних матеріалів і засобів захисту.
По-друге, стежити за правильною концентрацію робочого розчину. Залежно від віку рослин збільшується норма виливу на один гектар. Рослинам, яким 1–3 роки, достатньо води 200–300 л/га, а іноді й 150 л/га. А 4–6-річні рослини, які фактично зімкнулися у рядах, потребують води від 500 л/га. Тому, якщо ми маємо 2-тонний обприскувач, для обробітку молодого саду можна заправити бочку обсягом води як на 5 га, а для дорослого садка — як на 3–4 га. До того ж в обох випадках норма препарату — одна й та сама, але концентрація розчину буде різною.
По-третє, продумано застосовувати допоміжні препарати, ад’юванти тощо. Треба знати, що деякі ЗЗР потребують прилипачів, а інші — ні.
— На якій статті витрат найскладніше зекономити та взагалі розрахувати її ефективність?
— Це використання трудових ресурсів. Основні його показники — кваліфікація та кількість людей. Для садівників треба розуміти: чим менше людей у саду — тим менші витрати. Як до цього дійти? Насамперед треба розуміти, що чим більша механізація — тим менше людей. Це не лише економить гроші, а й працює на якість продукції та унеможливлює багато ризиків. У молодій стадії саду ми не можемо суттєво зменшити кількість персоналу, але, чим старіший сад кількість людей буде зменшуватись, а агрегатів — збільшуватись.
— Як ви оцінюєте рівень українських спеціалістів для горіхової галузі?
— У горіховій галузі їх особливо бракує. Та й не тільки в ній, тому що сьогодні агрономія не є досить перспективною для фахівців. Аграрна сфера, на відміну, наприклад, від IT, лишається майже без припливу нових спеціалістів. Нашу галузь ще підтримує «стара школа», але з кожним роком проблема загострюється. Молодих спеціалістів агрономів-горіховодів взагалі немає, тому що немає бази для їхнього навчання. Якщо говорити про фундуковий сад, то, щоб навчити спеціаліста для нього, потрібно 5–6 років. Нині після початку війни багато чоловіків пішло в армію, багато жінок виїхало, через це виник дефіцит фахівців. Тому хотілося б, щоб Українська горіхова асоціація стала ще й першим інтелектуальним центром. Взагалі потрібні такі центри, які б концентрували хоча б невелику кількість спеціалістів, але які б закривали всі наші питання.
— Якщо ми обрали шлях механізації, на чому тут можна зекономити?
— По-перше, треба купувати техніку з економними двигунами та великим моторесурсом. Наприклад, ми використовуємо турецькі трактори з англійськими моторами Perkins. Ми економимо пальне практично кожного дня. Трактори маленькі й дозволяють комфортно працювати в міжряддях 4 м. Якщо туди загнати МТЗ, він половину дерев поламає.
По-друге, ви маєте використовувати універсальні та багатофункціональні агрегати. Наприклад, до агрегата Calderoni можна додати 3–5 різних опцій для різних робіт у саду. Розпочинаючи від фрезерування, причому як вертикального, так і горизонтального, й закінчуючи мульчувачем і косаркою. Все це буде виконувати один агрегат. Він вам буде потрібний як на початку росту молодого саду, так і тоді, коли сад виросте.
По-третє, слід обирати ремонтопридатну техніку з великим ресурсом робочих елементів.
Окремо скажу про важливість автоматизації системи поливу: чим її більше — тим менше втручання людини, менше відволікання уваги. Плюс автоматизації системи фертигації — добриво попаде туди, де його рослина візьме, а вона зможе його взяти, коли є оптимальна вологість ґрунту, інакше добриво буде просто лежати в сухій землі.
Ще ефективне та ощадливе виробництво передбачає обов’язкову фіксацію кліматичних показників. Якщо ви звертаєте увагу на аномалії, що кожного року в нас відбуваються, система фіксації допоможе зрозуміти, яку кліматичну та вегетативну ситуацію очікувати наступного року. Чим більше у вас історія фіксації, тим точніше ви зробите прогноз і проведете обробки, будете точніше знати, коли відбуваються процеси запилення, запліднення тощо. Є імпортні станції, що вибирають пилок із повітря, і можна провести аналіз: який сорт, коли цвіте та навіть у якій кількості, інтенсивно чи — ні. Усе це відіб’ється на нашій урожайності та ефективності. Сюди ж відносимо фітопатологічний моніторинг, без якого ми ризикуємо отримати нездоровий сад — відповідно, непродуктивний. Аби не втратити врожай, технологічні операції мають бути проведені вчасно та якісно — обрізування, видалення порослі, обприскування. Якщо ви пропустили, як поросль збільшилася після чергового дощу, зрізати її стає складніше.
— Чи є у вас особливості кожного етапу — із закладання фундукового саду до його догляду в перші роки?
— Підготовку ґрунту робимо звичайно: розпушування, дискування, культивація, вирівнювання. Далі розбиваємо ділянки на клітки, квартали, робимо розмітку, готуємо посадкові траншеї. Ми користуємось фрезою — це дозволяє пришвидшити процес посадки та підведення води. Посадка має бути швидкою, з вологою кореневою системою — вона не має пересихати й бути обвітреною.
Головне, що треба зробити із самого початку, — це створити фон, щоб на ділянці не було хвороб біля кореневої системи, бо це найактивніший «насос», який пробуджує саджанець після посадки. Далі — підготовка до зимівлі. У перший рік вона дуже важлива. Треба внести сульфат калію. Внесли монокалійфосфат в осінній період — і забули про проблеми до весни.
У перший рік ми застосовуємо просту систему захисту. Перша обробка — Мінеральна олія + Косайд, друга — Топсін + Фастак, третя — Сігнум + Децис (але це більше для плодоносного саду), потім — Тіовіт Джет + Вертімек (борються одночасно зі шкідливими комахами та кліщами), далі — Тіовіт Джет + Гуміфренд, і осіння обробка — Косайд + Фастак.
Особливо треба відстежувати личинку хруща — це основний шкідливий організм, який може знищити будь-який фундуковий садок за один рік, а іноді — за два місяці, залежно від заселення.
Ефективний засіб проти неї — Актара й Регент або їхні аналоги. Антихрущ також можна використовувати. Унесення препаратів під час посадки локально під кожний саджанець. Це дозволяє створити практично чисту зону біля кожної кореневої системи.
— Які ваші наступні плани щодо вдосконалення догляду за садом?
— У майбутньому ми плануємо перейти від автоматизованої системи фертигації та поливу до повністю автономної — тобто ми тільки заправили добрива, а далі все працює за встановленими параметрами й даними метеостанції. Це передбачає мінімальне використання трудових ресурсів — десь одна людина на 20–30 га.
Ще одна мета — максимальна механізація виробничих процесів: використання комбайнів, фрез, мульчувачів, обприскувачів з електронним контролем форсунок. Інтегрована система живлення та захисту, пов’язана з фенологією та кліматичними показниками. Ми вже маємо метеостанцію, є контроль по шкідниках і хворобах, і це буде більше й більше поглиблюватись.
І ще трохи планів… Наступного року розпочинаємо будівництво центру збирання й очищення, сушіння та зберігання врожаю потужністю 3 тис. тонн на рік. А в найближчій перспективі ще і цех лущення, сортування й упаковування фундукового ядра.