Ефект асортименту

В умовах нестабільного клімату багаторівневе господарство з «конвеєром» сезонної змінюваності культур і сортів допомагає утриматися на плаву  

Багаторівневе сільське фермерське господарство «Вікторія» в Одеській області вже кілька років як налагодило «конвеєр» черговості сезонного збирання плодових культур. До того ж найбільші площі підприємства під зерновими. «Вікторія» вирощує виноград, персик, сливу, абрикос і яблуко. 

Така багатосегментна структура організації господарства та «конвеєр» виправдали себе в цьому сезоні повною мірою: через часті й несподівані температурні перепади з врожайністю декількох плодових культур виникли проблеми. 

Про те, як «Вікторія» вибудовувала стратегію захисту рослин, які з них доводилося рятувати, а які показали себе з кращого боку, розповів агроном господарства Андрій Аргіров. 

— Пане Андрію, кінець весни й початок літа принесли всім садівникам багато погодних сюрпризів. Вам, судячи з вашого саду, вдалося подолати багато проблем сезону. З якими результатами пройшов сезон плодових? 

— Персика цього року зібрали 15 т/га. Продали на перероблення 10–15% врожаю, а основна частина пішла на свіжий ринок. Тобто по персику сезон завершили відмінно. Ми вирощуємо такі сорти, як Редхейвен, Вайнголд, Посол миру, Флемінг Ф’юрі, всього близько 20. На поливі у нас сьогодні 70 га персика. Редхейвен, звичайно, старий перевірений сорт, але його в Україні стало занадто багато. Він просто завалює ринок і обвалює ціну. Тому ми в останні роки садили персик, який дозріває або до Редхейвен, або після нього. 

— Невже обійшлося без проблем? 

— Після холодної весни, коли в травні пішло різке потепління, почався сильний спалах попелиці на персику. Але ми впоралися з ним. На пізніх персиках, які ми прибирали у вересні, спрацював взагалі відмінно. На ранніх їх не використовували, тому що у препаратів великий строк очікування. 

— Сильні опади влітку зіпсували якість плодів багатьом виробникам черешні. Як боролися з наслідками цього явища? 

— Черешня у нас цього року вийшла не зовсім якісною через температурний режим. Навесні, хоча великих морозів не було, постійно було холодно, зокрема і в період цвітіння. Отримали первинне запилення близько 80%, а через два тижні зрозуміли, що відбулося тільки первинне, але не було запилення самої кісточки. І через відсутність гормонів у нас 80% плодів просто випали. 

Загалом урожай черешні вийшов нижче середнього. Ранній Бігарро Бурлат запилився на 50%, тобто розраховувати можна було на середній урожай в районі 8 т/га, що для черешні порівняно непогано. Але була проблема з тим, що під час прибирання протягом 10 днів йшли дощі. Навіть імениті препарати не допомагали. Ми витримали чотири дні 80 мм дощу без розтріскування, але на п’ятий день випали ще 40 мм, і це був практично «контрольний постріл», який знищив 95% урожаю. 

Середня черешня запилилася, але Мелітопольська полопалася від дощів, а у Кордії і Регіни було закладання плодів на 10% від запланованого. Ми їх зуміли уберегти від розтріскування і в принципі отримали хоча і низький урожай, але хорошої якості з калібром 30–32 мм. Хоча ціна на черешню цього року, звичайно, була не дуже приємна для виробника. Пізня черешня Світхарт (самозаплідна) у нас запилилася на 100%, але отримали протилежну проблему — перевантаження дерев. Хоча і намагалися їх витягнути добривами, поливом і листовими підгодівлями, але не змогли вийти на потрібний калібр. Отримали 24–26 мм, тобто середню черешню.  

Листкових хвороб, зокрема клястероспоріозу, в черешні не було, але монілінії уникнути не вдалося — в період дозрівання багато було дощів і плюс розтріскування. Вода дає ідеальне середовище для розвитку монілінії. 

— Які основні проблеми щодо шкідників і хвороб були цього сезону та як з ними боролися? 

— У нас інтегрована система захисту, тому ми намагаємося чергувати різні ДВ, щоб уникнути резистентності, особливо в боротьбі з такими шкідниками, як трипси, попелиця. Мій попередник-агроном розповів, що ще 10 років тому повністю зняти трипс можна було одним обробленням альфа-циперметрином, то тепер для цього потрібна складна і дорога схема захисту. 

У нас зараз стало з’являтися багато західноєвропейського квіткового трипса. Він не наш, карантинний, ймовірно, завезений — ми ж знаходимося в причорноморській портовій зоні. З ним дуже важко боротися, тому що в Європі на ньому вже багато чого використовували, і він виробив стійкість практично до всіх ДВ. На нього потрібно працювати важкими в ціновому плані препаратами з гектарною нормою понад 100 дол. за одне оброблення, а їх, буває, треба дві й навіть три. Це сильно збільшує економічне навантаження. Торік від цього виду трипса у нас сильно постраждали яблуні — через десять днів після цвітіння був спалах, і одне оброблення не дало результату. Детально вивчивши питання, застосували повторне оброблення, яке дало ефект, хоча яблука були уражені та їхню товарну якість втрачено. 

З зими, ранньою весною ми постійно практикуємо оброблення кісточкових піретроїдами. 

Ще один важливий етап роботи — боротьба з бур’янами. Їх багато, тому що у нас полив. Бур’яни сприяють поширенню шкідників — попелиці, трипса. Ми не перший рік використовуємо десиканти, вони відмінно працюють: на третій день після оброблення чітко видно відсихання бур’янів як дводольних, так і однодольних. Після сезону активного поливу й розростання гілок з плодами з бур’янами боротися десикантом стає дедалі складніше — практично немає препаратів, які можна було б застосовувати в цих умовах. Зараз експериментуємо з новими препаратами. Сподіваюся, через пару років отримаємо якісь результати. 

— Як цього року поводилася абрикоса? 

— Абрикосі нашій років 5–6, у нас вона займає всього 4 га. На жаль, вимерзання було в цьому році 100-відсоткове. Є ще молода абрикоса на площі 10 га, яку посадили торік. Плануємо ще садити, вже під поливом. Ми зараз плануємо викорчовувати частину яблунь. Будемо заміщати їх сливою і абрикосою. У нас постійно йде розширення: додаємо нові площі, замінюємо культури на старих. Прибираємо неактуальні сорти й технології. Займатися екстенсивним садом сьогодні не рентабельно. Поступово відмовляємося від яблук, у нашій зоні їм не вистачає стресових осінніх температур. Взяти чемпіон — відмінне яблуко, у нас воно смачне, тверде, але бліде, не набирає кольору. Продати його складно. 

— Яка ситуація щодо дозрівання сливи цього року, з якими шкідниками та хворобами були проблеми? 

— У нас є за строком дозрівання Чачакська рання — найбільша з усіх наших слив, з куряче яйце. Далі йдуть Стенвей, Блю фрі, Топ гігант і закриває сезон пізній Президент. Сьогодні (24 вересня) він ще зелений, середньостиглий, в кращому разі почнемо його прибирання в другій декаді жовтня. Врожайність слива показала в середньому на рівні минулого року — близько 25 т/га. 

Найбільшою проблемою на сливі, причому на всіх сортах, була листовійка. Через поперемінні стрибки температури протягом тривалого строку її літ розтягнувся за часом на кілька окремих етапів. Перший літ пішов, ми спрацювали, зняли, і, здавалося б, питання закрите, але проходить два-три тижні — заходимо в сливу, і знову та ж ситуація.  

Листовійка дає три-чотири генерації за сезон, летить з весни до осені й тягне за собою інші проблеми: чим більше вона пошкодить плодів і листя, тим потім більше поширюється Моніліоз, сіра гниль. Її укус — ворота для інфекції, особливо за великої вологості, як цього сезону. Плюс на павутині залишаються екскременти листовійки, які після рясних дощів також стають ідеальним середовищем для розвитку моніліній. Проти моніліозу ми працювали препаратами Луна Сенсейшн («Байєр») і Захисник, які у нас були в залишках. 

Частину слив, які закладаємо на зберігання під конкретного замовника, додатково обробили від монілінії препаратом Світч за бажанням клієнта, який сам оплачує оброблення. Вона покращує лежкість продукту. У нас є клієнти, які викуповують сливу на перероблення або для закладання на зберігання не кілограмами, а гектарами. Ці площі ми можемо обробити додатково від хвороб. До речі, один із таких клієнтів виробляє цукерки типу «чорнослив у шоколаді», і частина їх (сортів Стенвей і Блю фрі) з начинкою саме з нашого саду. Хоча для сливи, яка йде на свіжий ринок, такі додаткові оброблення невиправдані. 

Головне тут не пропустити й добре спрацювати в перший літ листовійки. Припустимо, в першу генерацію вона дає 1 тис. особин, та після оброблення їх залишиться 10. І далі вам буде боротися з нею легше і дешевше. Але якщо перший раз не обробити, то ця тисяча в наступну генерацію виросте в геометричній прогресії і до серпня ви отримаєте 100 тис. особин. А їдять вони дуже багато. Те ж саме з кліщем на сливі. Цього року ми вгадали з обробленням і спрацювали під час виходу самок із зимуючої стадії. 

— Сливи на початку сезону було мало, але ціна на неї всупереч логіці відразу була низькою. З чим, на вашу думку, це було пов’язано? 

— Цього року через погодні умови затягнулася полуниця. Зазвичай в минулі роки, коли починається черешня, полуниця вже закінчується. Саме тому йде активний попит на черешню. А цього сезону стався зсув попиту на фрукти за часом. Черешня наклалася на персик і сливу, а потім і кавуни приспіли завчасно. І якщо персик — продукт, що стоїть все ж більше осібно, над сезонною конкуренцією, його врожайність і ціна на нього були хорошими, то рання слива, по суті, випала з цих перегонів. На неї в якийсь період просто не було попиту, незважаючи на невелику кількість. Схожа ситуація вийшла з томатами. Сезон тепличників виявився затягнутим: вони пішли з ринку, коли ми на відкритому ґрунті почали прибирати вже середній і пізній томат. 

— Найбільші площі у вас залишаються під технічним виноградом. Причому вони розташовані в одній із найскладніших кліматичних зон. Що сьогодні відбувається з цими плантаціями? 

— Ми цього року почали прибирати врожай, і виходило 800–900 кг з гектара. Тримати виноградник стає нерентабельно. Головна причина — посуха, а якісну воду туди не підвести: навіть вода зі свердловини там солона. У радянські часи був проєкт з опріснення озера Сасик у рамках Дунай-Дністровської зрошувальної системи, яка повинна була забезпечити водою 100 тис. гектарів землі й 20 сіл. Побудували насосні станції, провели труби, зробили дамбу і навіть в перший рік опріснили озеро і використовували її на поливі. Але на другий рік засоленість стала знову підійматися, а поля засолюватися. Навіть вода з Дунаю не могла перекрити солоні джерела Сасика. Відтоді обладнання розібрали, і тепер підняти такий проєкт можна тільки коштом великих вкладень. У Баштанівці зберігається частково Дунайська зрошувальна система — це відкриті канали, які дають можливість поливати інші наші сади. 

— Яка ж буде доля винограднику в Лимані? 

— Через те, що на винограднику в нас загалом немає економіки, все одно є такі сорти, як Шардоне (10 га), який навколо засаджений іншими сортами, а їх фактично погубила посуха. Але нам в будь-якому разі треба обробляти всю площу, інакше ми отримаємо велике поширення шкід ників і хвороб. Ми намагаємося використовувати якісні препарати українського виробника для зменшення витрат. Якщо на столових сортах препарати-оригінатори ще більш-менш виправдані, то на технічних економіка виходить дорогою, і в деяких випадках фірми працюють у нуль. Рятуються тільки ті, у кого є власні виноробні, хто може не тільки виростити, а й переробити й реалізувати продукт перероблення. Для тих, хто продає просто сировину в нашій зоні, ситуація дуже складна. Ми й самі ще 4–5 років тому отримували гідний урожай і навіть планували відкривати свій завод — робити крафтове вино. Зараз ця ідея дедалі менш актуальна. Торік ми викорчували 30 га, в цьому, можливо, ще 50 га піде під викорчовування. 

З винограду точно залишимо Одеський Чорний. Він найменше постраждав від посухи, тому що максимально адаптований для цієї зони. З долею Аліготе і Мерло ситуація поки незрозуміла. Спочатку планували відсортувати кандидатів на викорчовування за рівнем врожайності, але вийшло так, що приріст у деяких з них хороший і кількість кущів достатня, тобто їх можна було б залишити, але в цьому році слабке закладання плодів через посуху 2019–2020 років. У 2022-му очікуємо кращої ситуації. Хоча будувати прогнози загалом щодо винограду на наступний рік справа невдячна. Так чи інакше, кожен сорт будемо щорічно викорчовувати частинами, вибираючи максимально уражені ділянки. Це доволі складна справа — розкорчувати площу в 100 га: зняти шпалери, прибрати дерева. Якщо, звичайно, на ринку нічого не зміниться і не виникне дефіциту винограду, а ціна на нього не злетить до 20 грн/кг. У позаминулому році вона дорівнювала 5 грн/кг. 

— Як у вас проходило збирання врожаю цього літа і на початку осені? 

— У нас збирання врожаю йде практично весь сезон, оскільки в господарстві налагоджений конвеєр садових культур і, наприклад, на прополювання бур’янів вже не вистачає рук. Тому використовуємо для цього агрохімію. Цього року в принципі відчули нестачу людей на збиранні врожаю, залучали їх з усієї округи, що називається. Приїжджали навіть за 50–70 км. З далеких сіл поселяємо в гуртожитку, надаємо харчування. Проблема була ще в тому, що збирання цього сезону йшло хвилями: то була черешня, то ні, люди в паузах йшли на іншу роботу, і повернути їх було вже важко. І так весь час: то 100 осіб треба, то 500. А тримати весь сезон 500 робітників на вибиранні ми не могли, на відміну від минулого року, коли навантаження було постійним. На обрізування черешні та персика ми вже два роки використовуємо бригаду з шести випускників Уманського університету садівництва. 

— Як організовано зрошення? 

— Черешня, слива і яблуня у нас на краплі з фертигацією. Практично все обладнання нам ставила компанія «Нетафім». Усі магістралі підземні. Персик зрошуємо лише на половині площ. У нас 50 га у вже згаданому Лимані, як і абрикоса. Зрошення завжди ставимо під час закладання саду, оскільки в нашому регіоні може по 2–3 місяці не бути дощів, і можемо втратити 5–10% дерев на старті. Потім ці порожнечі треба дозасаджувати, і молодші дерева починають сильно відставати від доросліших, у яких вже більш потужні коренева й листкова системи. Молоде дерево постійно затінюється, ускладнюється його оброблення дисекантами й гліфосатом, тому що йде пошкодження кори, словом, це заважає багатьом технологічним операціям. Тому ми в перший же рік намагаємося ставити краплю. 

ПРО ГОСПОДАРСТВО

Площа плодово-ягідних насаджень СФГ «Вікторія» — 300 га. З них під виноградом — 100 га, черешнею — 85, сливою — 60, персиком — 40, під яблунями — 20 га. Всього у підприємства

в обробленні 4 тис. гектарів землі. Здебільшого СФГ виробляє зернові (пшеницю, ячмінь, рапс, кукурудзу) та овочі (є багато томатів у відкритому ґрунті).