Альтернативою яблуневому саду для ФГ «Відродження» стає інтенсивний кісточковий сад
Епоха Відродження
Альтернативою яблуневому саду для ФГ «Відродження» стає інтенсивний кісточковий сад із власним розсадником
Іван Ярмолюк, голова ФГ «Відродження» (Дніпропетровська область, Петриківський район), перші 8 га свого інтенсивного яблуневого саду на крапельному зрошенні й на шпалері заклав ще 2002 року. Нині в обробітку господарства 300 га землі, з них 200 га на зрошенні. «Відродження» займається також овочівництвом. У 2011/2012 роках яблуневий сад господарство збільшило з 20 га до 80 га. Однак відтоді розширення плодових площ пан Ярмолюк більше не планував. «Думали зупинитися на цьому, але час показав, що ніколи не кажи „ніколи”», — іронізує він. Утім, зовсім не в бік яблук тепер дивиться «Відродження». Навпаки, криза, перевиробництво в окремі роки й взагалі збільшення площ під яблуками в Україні, а також суттєве коливання цін змусили господарство шукати нову стратегію розвитку садівничого бізнесу. Яку саме, про це ми поговорили з головою фермерського господарства.
— Пане Іване, як ви оцінюєте минулий сезон яблуневого садівництва?
— Характерна його ознака — непогані ціни, але невеликі врожаї, інакше звідки ці ціни? Непрості кліматичні умови кінця весни початку літа, а саме холоди, забагато опадів, призвели до поганого запилення. А у багатьох садах нашої степової зони, та й не тільки нашої, влітку за температури повітря вище +35 градусів яблуко підпікається, змінюється його колір, а це не характерно для сорту, особливо в тих садах, які не накривають сіткою. Установити її на відповідну шпалеру коштує близько 20 тис. доларів на гектар. Ми поки не можемо дозволити такої розкоші для 80-гектарного саду. Ми навіть технічно вже не зможемо це зробити, бо саду 10 років.
— Ви кажете про непогані ціни, але ринкова ситуація та реалії вирощування яблук не сприяють зростанню бізнесу?
— До 2014 року ми починали продавати яблуко осінніх сортів із реалізаційною ціною 8 грн, коли й долар був по 8 грн. За останні сім років середня ціна в Україні залишилася та сама — 8 грн, а то й менше. А у 2018/2019 МР вона взагалі впала до 4 грн. Тобто затратна частина виробників втричі збільшилась — як на закладання, так і на догляд. То звідки тут візьмуться великі заробітки?
У 2020 році, як порівняти з попереднім, у нас був невеликий урожай, мабуть, найменший за останні п’ять років. Така ситуація, як відомо, майже по всій Україні. Підтвердженням цього є високі ціни на старті. Їх запропонували мережі, які купують 90% всіх яблук. Решта йде на гуртові ринки. На експорт виходять одиниці — це сади, які мають великі площі й можливість укладати контракти на серйозні обсяги, у них є сучасні сховища, потужні сортувальні лінії й вони готові йти на витрати із затаможування, сертифікації земельних ділянок, моніторингу тощо. Ми з цим частково стикнулися, коли експортували у Білорусь. Уявляю, що за вимоги під час постачань до Еміратів або в Європу. Це далеко не всім по зубах.
— Ви також не стали розвиватися в цьому напрямі, але все-таки вирішили щось змінити?
— У нас поки нема високотехнологічної сортувальної лінії, захисної сітки. Як мінімум через це ми поки не маємо експортних планів. Проте все, що ми бачимо останніми роками, змусило шукати якусь альтернативу. Добре промоніторивши український ринок, його стан і перспективи, ми побачили, що далі буде рух до кісточкових й грушевих садів. Але обов’язково інтенсивні, на шпалері й на крапельному зрошенні та підкроновому дощуванні. Традиційні сади, на наш погляд, не мають перспективи. Ми вирішили піти в черешню, абрикос, персик, нектарин, сливу європейську та сливу японську. Готуватися до проєкту розпочали чотири роки тому та, зрештою, вирішили втілювати його через створення власного плодового розсадника. У результаті ми заклали маточники культур та отримали посадковий матеріал для себе. Торік почали реалізацію проєкту 25-гектарного кісточкового саду.
— Чому вирішили піти саме шляхом створення власного розсадника?
— По-перше, щоб здешевити проєкт, бо це взагалі великі кошти. По-друге, ми хочемо вийти на ту сортово-підщепну комбінацію, яку вважаємо перспективною. І в цьому разі обов’язково має бути вегетативна підщепа. Не всі закордонні підщепи вважаємо прийнятними для нашої зони. На нашу думку, найякіснішими є підщепи академіка Геннадія Єрьоміна з дослідно-селекційної станції (м. Кримськ, Краснодарський край, РФ). Деякі з них, наприклад, ВСЛ-2 для черешні, вже є в українському державному реєстрі. Для абрикоси ми використовуємо підщепу Еврика, для сливи та аличі — Бест, для персика — Кубань та інші. Вони прекрасно себе зарекомендували. Їх вже широко використовують Іспанія, США та інші. У багатьох цих країнах їх уже введено в реєстри.
— А чим вони приваблюють українських виробників?
— Вони цікаві тим, що більш адаптовані під наш клімат, а саме різко континентальний. А ВСЛ-2 особливо цікава для півдня степу України, де дуже мало вологи або взагалі немає зрошення. Їх можна цілком назвати аборигенними для нашої зони. Наприклад, для персика та сливи ми використовуємо підщепи, які мають 70% сили росту від насіннєвої підщепи. А от популярна у Європі підщепа до цих культур Mirabolano 29С майже нічим не поступається силі росту насіннєвої підщепи. У них за ущільненої закладки виникає проблема стримання росту. Цю проблему розв’язують, зокрема, використанням хімічних препаратів, які ллють під коріння. Однак ці препарати вже навіть заборонені…
— Якого походження сорти ви продукуєте?
— Вибираючи сорти, ми використовуємо найкращу вітчизняну селекцію, але, на жаль, тут дуже малий вибір. Вона поступається закордонній за важливими показниками — щільність, транспортабельність, строки дозрівання. Хоча українські сорти неперевершені у смаковій якості, але це не є основним чинником під час формування ціни. Не буду узагальнювати — є й хороші приклади нашої селекції, але їх небагато. Домінує тут закордонна селекція.
— Завдяки чому ви удосконалюєте розсадник?
— Ми проводимо багато власних досліджень, вже є досвід і мудрість. У чомусь ми впевнені, але за деякими речами ще спостерігаємо. Це стосується і асортименту, і підщепного матеріалу, і сортово-підщепних конструкцій — цього не купиш за кордоном. Особливо важливим є формування крони й щільності садіння. Наприклад, у формуванні ми бачимо перспективними струнке «веретено» і «вісь». Це відповідає сучасним критеріям інтенсивного саду. Проте у догляді та обрізуванні кісточкові подібні до зерняткових, і нам буде легко перелаштувати персонал з обрізування яблуневого саду на новий профіль.
— Чим ваш молодий сад відрізняється від більшості в Україні?
— Абрикосу ми плануємо довести до 1660 дерев на гектарі за схемою 4 × 1,5. Сливи ми розміщуємо на гектар від 1660 — 2500 штук. Черешню ми бачимо 1660–2500 дерев на 1 га. Схема для всіх приблизно однакова — 4 × 1–1,5. Це свідчить про серйозний рівень того, що ми робимо. По-перше, багато зусиль треба віддати формуванню крони. І тут застосування сучасних технологій та власного посадкового матеріалу дає можливість мати пристойний врожай вже на другий рік після садіння окрім черешні.
Ми пішли на розмноження похідного підщепного матеріалу, який закупили в Інституті садівництва НААН. Частину матеріалу ми вирощуємо на європейських підщепах. Наприклад, черешню — на Gisela-5 і Gisela-6. Також, вибираючи сорти, ми співпрацюємо з Мелітопольським інститутом зрошувального садівництва ім. Сидоренка НААН та Бахмутською дослідною станцією розсадництва. Маємо у своєму маточнику сорти закордонної селекції.
— Які ваші плани на 2021 рік щодо розвитку розсадника та саду?
— Спочатку ми робили розсадник для себе, але згодом зрозуміли, що ця тема дуже актуальна для наших колег і є рентабельним виробництвом. Тому розсадник повинен існувати і надалі: ми завжди зможемо оновлювати свій сад. І вже якусь кількість посадкового матеріалу вирощуємо на продаж. На цю весну вже є на продаж достойні сорти черешні й абрикоси. Є матеріал і на осінь. У разі замовлення великих обсягів ми працюємо тільки за умови попереднього замовлення приблизно за рік-два.
Зараз наші переваги в тому, що ми маємо практичний досвід закладання інтенсивних плодових насаджень, їх догляду. Досконало вивчаємо питання підщепно-сортових конструкцій, типів формування тощо. Можемо не тільки рекомендувати посадковий матеріал, а й ділитися власним досвідом.
Також плануємо та вже частково виходимо на співпрацю з провідними розсадниками Європи.
Дмитро Громов
журнал “Садівництво по-українськи”, лютий 2021 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Садівництво по-українськи” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».