Елеваторна галузь розвиватиметься

Зберігання зерна в поліетиленових рукавах і біг-бегах є трендом цього року, бо стаціонарні сховища переповнені 

Повномасштабне вторгнення рф до України негативно позначилося на всіх ринках: замість успішного розвитку багатьох сегментів економіки тепер спостерігаємо стагнацію й навіть збитковість унаслідок ворожих обстрілів, ускладнень із логістикою тощо. Зокрема, прямі збитки від війни в сільському господарстві України сягнули 6,6 млрд доларів. А втрати зерносховищ оцінюють у 1,1 млрд доларів. 

Попри всі труднощі, ринок потужностей зберігання працює, відповідаючи на усі виклики. Журнал The Ukrainian Farmer розпитав члена правління Асоціації елеваторів України, експерта елеваторного ринку Ярослава Штику (https://elevetor.com/) щодо тенденцій, які з’явилися на ринку після початку повномасштабної війни. 

— Пане Ярославе, за різними підрахунками Україна під час війни втратила 10–13 тис. елеваторних потужностей. Яка кількість зерносховищ, за вашою інформацією, була пошкоджена внаслідок повномасштабного вторгнення чи поки що перебуває на тимчасово окупованих територіях? 

— На жаль, точну інформацію ми зможемо отримати тільки після закінчення війни. Але нині спостерігаємо далеко непоодинокі випадки частково зруйнованих як нових, так і старих елеваторів. Проте я переконаний — усе можна відновити. 

— Наразі, коли працює «зерновий коридор» і відпрацьовані логістичні маршрути суходолом до кордонів ЄС та Дунайських портів, чи можна прогнозувати, що виникне дефіцит потужностей зберігання? 

— Сподіватимемося, що «зерновий коридор» функціонуватиме й надалі. Це дасть можливість не відразу, а поступово, з додатковими витратами на логістику вивезти зерно з країни. 

— Ураховуючи те, що наразі Захід України переживає аграрний Ренесанс, чи можна стверджувати, що елеваторний ринок змінює географію? 

— Наші агровиробники не дуже готувалися до війни. Ніхто не замислювався, як вивозити зерно під час воєнних дій, якщо нам закриють «велику воду» й порти Великої Одеси. 

Нова інфраструктура портів Чорного моря інтенсивно будувалася останніх 15 років у зв’язку зі зростанням врожайності зернових і переходом на кукурудзу як основну агрокультуру. Тому зведення великої кількості нових елеваторів на Заході Україні, які з’являтимуться, як гриби після дощу, на мою думку, не відбудеться. 

Натомість побільшало за цей рік об’єктів, що перевалюють зерно й іншу агропродукцію із широкої на вузьку колії. Проте потрібно розуміти, що логістична інфраструктура Європи не готова до такої кількості зерна, яке може запропонувати Україна. Та й такі проєкти неможливо побудувати за кілька місяців. 

Тому все залежатиме від того, чи працюватиме й надалі «зерновий коридор» попри спливання чергового терміну у 120 днів. Також важливим питанням є те, чи збережемо ми порти Великої Одеси. Адже весь основний вал зерна, крім західних областей, відвантажувався на порти. Щодо Рені, Ізмаїла й інших точок навантаження суден на Дунаї, варто згадати, що коли не працював «зерновий коридор», там не було де яблуку впасти. Понад сотня кораблів стояли в чергу на завантаження через низку причин. Також стояли кілометрові черги з вантажних автомобілів, які перевозили зерно та іншу продукцію. Щоб завантажувати судна, навіть збирали причали з приставних човнів. Коли ж запрацював «зерновий коридор», ажіотаж у цих портах припинився. 

— Війна змусила переглянути підходи до будівництва елеваторів. Чи можна вважати тенденцією зведення малих об’єктів і відмову від гігантів? 

— На мою думку, підхід до будівництва елеваторів завжди вирішувався основними критеріями в агровиробників: куди дівати збіжжя та вартість послуг на сторонньому елеваторі. Адже подекуди агровиробникам дешевше збудувати свій, ніж переплачувати за зберігання в іншому господарстві. Тому кожен елеватор будується під певну потребу чи завдання — зберігання, сушіння, очищення, перевалювання — з урахуванням логістики вивезення зерна з об’єкта зберігання. 

— Наскільки сьогодні активно будують елеватори? 

— Нині в країні ведуться поодинокі будівництва нових елеваторів. Також цього року агровиробники закінчували зведення тогорічних об’єктів. Крім того, у деяких господарств уже готові проєкти, які реалізовуватимуть наступного року. 

— Чи є зберігання в рукавах і мобільних сховищах трендом елеваторного ринку в умовах війни та чи користуватимуться ними аграрії в умовах повоєнного часу? 

— Зберігання зерна в поліетиленових рукавах, біг-бегах, звісно, є трендом цього року, бо стаціонарні сховища переповнені. І виробники сільгосппродукції, щоб збільшити потужності, переробляли під зберігання зерна всі старі склади, навіси, свинарники та інші об’єкти, що простоювали останніми роками. Будь-яке рішення є практичним, головне — зберегти зерно з мінімальними затратами. 

— Високі ціни на газ спонукали елеватори шукати й переходити на альтернативні джерела палива. Чи спостерігається й далі така тенденція? 

— Так, насправді на сьогодні майже 70% об’єктів зберігання, де буде встановлено зерносушарку, ураховують можливість працювати на альтернативному паливі. Крім того, багато вже робочих підприємств переводять зерносушарки на альтернативу. На таке рішення впливають такі чинники: вартість природного газу, наявність цього виду палива в конкретній місцевості та можливість себе забезпечити дешевою альтернативою. 

— Україна відбуваються вимкнення електроенергії. Який час відсутності світла на елеваторі негативно впливає на якість зерна? Чи є технологічні рішення, що сприятимуть підвищенню енергоефективності? 

— У процесі власне зберігання підготовленого зерна вимкнення світла насправді жодним чином не вплине на якість збіжжя. Електроенергія на цьому етапі потрібна для запланованих режимів вентилювання чи переміщення зерна. А ось інші технологічні процеси напряму залежать від наявності електрики. На жаль, без електроенергії елеватор не зможе навіть прийняти чи відвантажити зерно. Постійні вимкнення електроенергії вкрай негативно позначаться на зерносушінні зерна, особливо на кукурудзі. 

Щоб вийти зерносушарці в потік на кукурудзі вологістю, вищою за 26%, потрібно 10–16 годин залежно від конструкції та режимів сушіння. А позапланова зупинка сушарки з гарячим зерном на кілька годин може призвести до неконтрольованих наслідків без продування або переміщення збіжжя. Також якість зерна за параметрами вологості на виході буде хаотичною. Тому в процесі зберігання такого зерна на нас чекають постійні точки самозігрівання. На жаль, якість такого збіжжя буде далекою від досконалої. 

— Як, на ваш погляд, розвиватиметься елеваторний ринок в Україні після перемоги над рф? 

— Елеваторна галузь розвиватиметься відповідно до світових тенденцій щодо вартості аграрної продукції. Буде з’являтися дедалі більше маршрутних елеваторів, які цілодобово перевалюватимуть зерно на залізницю. Також з’являться елеватори при господарствах із комбінованим типом зберігання (місткості, склади та поліетиленові рукава). Спостерігатимемо й появу елеваторів при власних об’єктах переробки зерна. Додатково було б доцільно переглянути державі проєкт власної залізної дороги до портів Дунаю й інфраструктури цих портів. Реалізація такої ініціативи дозволить зменшити агровиробникам вартість логістики. Також чекатимемо на програми відшкодування завданих війною збитків із метою відбудови чи переорієнтації підприємств.