Агрономія
Головне:
Інтерв'ю

Агропідприємство «Верес» щороку коригує систему живлення вирощуваних культур

Живильні рішення

Григорій Мовчан
головний агроном компанії ТОВ «Верес»

Агропідприємство «Верес» щороку коригує систему живлення вирощуваних культур, cпираючись на результати досліджень і власні практичні висновки

Григорій Мовчан

«Поверніть ґрунтові те, що ви з нього взяли, або не чекайте від нього в майбутньому стільки, скільки раніше» — саме так сформулював один із головних законів землеробства відомий учений, хімік Юстас фон Лібіх. Поліпшення родючості ґрунту, проведення агрохімічних аналізів ґрунту й формування на основі їх результатів системи підживлення культур — за таким алгоритмом працює більшість агропідприємств. Водночас для успішного підживлення в умовах, що постійно змінюються, уже не достатньо діяти за схемою, відпрацьованою роками чи «як книжка пише». Потрібно шукати альтернативні варіанти добрив, адаптовувати елементи системи обробітку ґрунту й способи внесення добрив. Як саме це роблять у ТОВ «Верес», що вдається і над чим працюють, розповів головний агроном компанії Григорій Мовчан. Агропідприємство входить до складу Групи «Квадрум» і обробляє близько 13 тис. гектарів посівних площ у Кіровоградській області.

Пане Григорію, торік «Верес» зібрав урожаї щонайменше на третину вищі, ніж у сусідів. Як вам це вдалося?

— На моє переконання, у нашому посушливому регіоні дуже важливий вплив на кінцевий результат має технологія обробітку ґрунту та дуже гнучка система підживлення культур.

Наше підприємство почало свою діяльність у 1998 році, якраз на День Незалежності. Починали з близько 900 га посівних площ, а тепер маємо в обробітку 12,6 тис. гектарів. За технологією no-till працюємо з 2006 року: попервах пробували на окремих полях, згодом працювали на великому масиві. Думали, рахували, порівнювали кілька років — з одного боку, я такий собі «Хома з невірний», а з іншого — «Верес» був піонером цієї технології в Україні. Тож за досвідом їздили до Аргентини та Бразилії, поступово купували обприскувачі, сівалки, трактори й іншу техніку для нульового обробітку.

Наразі обробляємо всі площі за цією технологією, бо, як не можна бути трохи вагітним, то так само не можна працювати за no-till наполовину.

Які ґрунти маєте в обробітку?

— Здебільшого чорноземи звичайні малогумусні слабо- та середньозмиті середньосуглинкові. Поля суттєво відрізняються між собою за вмістом гумусу (від 1,8 до 3,8%) та показниками родючості. Тутешні ґрунти дуже бідні на азот, мають середнє забезпечення фосфором і калієм. Іще одна особливість наших ґрунтів полягає в тому, що на Придніпров‘ї є дуже багато схилів, тож поля розрізані балками та ярами. У нас немає прямокутних чи чотирикутних полів: якими природа їх створила — такими й обробляємо.

Сівба кукурузи

Ці та інші чинники обов’‎язково враховуємо під час коригування системи удобрення культур, яка базується на результатах агрохімічного аналізу ґрунтів. Аналізи проводимо у власній лабораторії, яка розташована в компанії «Захід Агропром» (входить до Групи «Квадрум»). Ми створили карти полів щодо забезпечення тими чи іншими елементами. У перспективі плануємо почати диференційовано вносити мінеральні добрива, щоб максимально оптимізувати цей агрозахід.

Як no-till впливає на рухомість елементів у ґрунті, на аерацію, водопроникність й інші його властивості, що відіграють важливу роль у живленні рослин?

— Я розумію тих, хто почав і відмовився, не дочекавшись швидких результатів. Необхідну для провадження no-till структуру ґрунту можна отримати лише за три-чотири роки — тож треба запастися терпінням. Коренева система рослин залишає по собі ходи, а, правильно чергуючи культури, ми розширюємо та збільшуємо їх. Завдяки цьому наші ґрунти мають чудову аерацію, водопроникнення. Також ми не маємо такої проблеми, як ущільнення ґрунту, що суттєво перешкоджає оптимальному живленню рослин. Хоча деякі скептики вказали нам на таку проблему та радили пройти глибокорозпушувачем. Ми провели цю операцію на 350 га — у результаті отримали справді хороші сходи, але й «побічний ефект», бо це призвело до утворення щілин у ґрунті. Добре, що хоч аміак не внесли, бо морози вдарили, то хоч черв’яки на полі лишилися. Відтоді навесні перевіряємо всі поля пенетрометромом і переконуємося, що ущільнення ґрунту немає.

Сходи кукурудзи

Активувати процес мінералізації та структурувати ґрунт — дещо складно в умовах сухого клімату. Що ви робите для пришвидшення розкладання рослинних решток?

— З цього питання ми неодноразово консультувалися з науковцями з Бразилії та Аргентини. Але на відміну від цих країн, де за місяць випадає 120 мм опадів і рослинні рештки активно перегнивають і виробляють органіку, у нас від збирання врожаю до сівби озимини може не випасти жодного дощу, ще три-чотири місяці на рік верхній шар ґрунту перебуває у промерзлому стані.

Тому для пришвидшення перегнивання рослинних решток ми застосовуємо біодеструктор стерні «Екостерн» у нормі 1,5 л/га і КАС — 20–25 кг/га. Обприскувач запускаємо в поле відразу після збирання озимої пшениці. Також для пришвидшення розкладання перемішуємо рослинні рештки з ґрунтом на глибині 5–6 см за допомогою агрегата для вертикального обробітку ґрунту компанії Case.

Ви маєте досить нестандартну сівозміну — що це дає?

— Сівозміна — це ще одна наша «родзинка», адже наше господарство єдине в районі, яке тримає 2 тис. гектарів під чорним паром. Сівозміну маємо таку: чорний пар — озима пшениця — кукурудза — соняшник — пар/кукурудза.

Як показали результати минулого року, різниця між урожайністю пшениці озимої по чорному пару та по озимій пшениці суттєва: 69 ц/га проти 42 ц/га.

Розкажіть, будь ласка, про схеми підживлення вирощуваних культур.

— Вони в нас давно відпрацьовані, результат нас влаштовує, тож ми практично не змінюємо їх — хіба що можемо застосувати нові ефективні препарати. Під час сівби, під усі культури вносимо в рядок по 100 кг/га комплексного добрива — нині використовуємо польське гранульоване добриво Поліфоска.

Під озиму пшеницю додатково вносимо по 300 л/га аміачної селітри в гранулах восени або взимку за допомогою сучасного розкидача AXIS-402M. Це універсальне рішення для підживлення озимини, має прийнятну ціну й високо ефективне. Єдине — не раджу вносити його серед зими та ще й у великій кількості та наявності достатньої кількості вологи, бо нітратний азот швидко вивільняється у великому обсязі.

Навесні, як тільки зійде сніг і можна працювати технікою, вносимо на поля, де плануємо сіяти кукурудзу та соняшник, по 300 кг/га КАС.

А тут посіяно соняшник

КАС використовуєте заводського чи власного виробництва?

— Купуємо в черкаського заводу. Для зберігання спеціально встановили залізничні цистерни на великий об’‎єм, щоб створити запас і за потреби вчасно вносимо.

Я вважаю, що КАС для нашої зони — це оптимальний варіант азотного підживлення. Рідке добриво є швидко доступним для рослин. У його складі азот міститься в трьох формах — аміачній, нітратній і амідній, що мають різний строк доступності для кореневої системи рослин, тож засвоюватимуться поступово. Навіть додаючи КАС по озимині на тлі дефіциту вологи, можна очікувати, що воно потрапить саме туди, куди вам потрібно.

А як ви ставитесь до підживлення по мерзлоталому ґрунту, адже щодо ефективності цього заходу давно тривають дискусії?

— Ми стараємося підживити озиму пшеницю воcени або в грудні, коли немає снігу і тримається мороз 6–8 градусів, щоб можна було зайти розкидачем і не травмувати посіви.

З нашої практики, за такого терміну внесення підживлення діє набагато ефективніше проти внесення добрив по мерзлоталому ґрунту чи ранньою весною. Адже азот разом із талим снігом проникне у ґрунт ще до того, як рослини «прокинуться». Після відновлення вегетації рослини зможуть поволі засвоювати поживу, не зазнаючи стресів від її дефіциту, що сприятиме їх повноцінному розвитку.

А от вносячи по мерзлоталому ґрунту, агроном ризикує, що рослини отримають азот із запізненням, що аж ніяк не сприятиме їх росту й розвитку. Ті, хто розкидають селітру навесні та чекають дощу, аби він розчинив гранули, як на мене, тільки намарно витрачають кошти та ще й ризикують завдати додаткового стресу кволим рослинам. І менше із зол такого внесення — це коли частина добрив лишається на поверхні ґрунту «мертвим вантажем». У гіршому разі — азот завдає опіків сходам озимини в прикореневій зоні.

Тому ми кладемо азот озимині «під подушку» — і навесні вона отримує від нас життєдайний подарунок.

Зернова сівалка Бурго під час сівби соняшнику

Що порадите для кращого засвоєння інших макроелементів?

— Хоч наші ґрунти мають середнє забезпечення фосфором, але рухомого фосфору завжди бракує. Тому основну кількість цього елемента ми вносимо у рядок під час сівби й тричі невеликими дозами під час листкового підживлення. Чимало моїх колег уважають, що підживлювати по листку — все одно, що «помазати шкуру салом» рослинам. Ми маємо успішну практику внесення азоту, фосфору та калію по листку — нехай у крихітних дозах, проте за наявності малої кількості вологи така обробка здатна дати непоганий ефект.

По пшениці вносимо по листку Реаком РКД з нормою 3 л/га, Фертігум Макс — 0,4 л/га, а також КАС — по 20, 15 і 10 кг/га відповідно, а якщо літо не спекотне — ті самі дози, але в літрах. За температури вищої за 25 градусів, операцію не проводимо, щоб не завдати листкам опіки. Також у вирощуванні озимої пшениці обов’язково застосовуємо регулятори росту: разом із КАС вносимо обприскувачами Медакс у перший весняний обробіток (норма — 0,6 л/га). Якщо температура підвищується за 25, працюємо в нічний час для уникнення обпікання листків.

Соняшник і кукурудзу підживлюємо за третім обробітком обприскувачами, обов’язково вносимо Реаком соняшник і Реаком кукурудза відповідно, які містять макро- і мікроелементи в нормі 3 л/га, а також КАС (норма10 кг/га). У суміші для соняшнику обов’‎язково має бути бор, для кукурудзи — цинк. РКД використовуємо українського виробництва Реаком, нормою 3 л/га для підтримання рослин, посилення фотосинтезу й подолання стресу. Для внесення РКД використовуємо обприскувачі.

Це загальна схема. На практиці застосовуємо індивідуальний підхід до кожного поля й коригуємо норму внесення тих чи інших елементів у ручному режимі. Вона може відрізнятися на 20–25% залежно від попередника, забезпеченості ґрунту елементами й навіть крутості схилу поля.

Як виводите рослин зі стресу?

— Торік через дуже складні та мінливі погодні умови став справжнім випробуванням для агрономів. Пшениця не дуже постраждала, а от із соняшником і кукурудзою в регіоні була трагедія. Але наші висновки щодо коригування технологій вирощування культур не торкнуться схеми підживлення.

Щодо мінімізації стресових чинників, то ми завжди вносимо в посіви соняшнику та кукурудзи амінокислоти Фертігум аміно, Гуміфілд аміно за останнього обробітку. Також обов’язково вносимо на всі культури фунгіциди — здорові рослини здатні протистояти посусі й краще засвоювати елементи живлення з ґрунту.

Раніше ми багато експериментували з різними формуляціями добрив, рістрегуляційними препаратами та засобами захисту культур. Тепер більше апелюємо до результатів аналізу Аграрного полігону. Його фахівці проводять дуже багато досліджень і експериментів, тож можуть порекомендувати нові дієві препарати, дати обґрунтовані висновки щодо живлення культур. До системи підживлення рослин слід підходити раціонально і мати науково та практично обґрунтовані відповіді на основні запитання: що, коли, у який спосіб застосовувати? чого категорично не можна робити?

Але на практиці я вже пересвідчився, що за браком вологи скільки добрив не внесеш — вони не спрацюють максимально ефективно. Вдалося нагромадити вологу — маєш кращі результати підживлення. І ті, хто цього не засвоїв, дуже сильно постраждали минулого посушливого року. Звичайно, ми не можемо вплинути на метеорологічну ситуацію й дуже часто, на жаль, не можемо її передбачити. Усе, що ми можемо — це передбачувати найгірші сценарії й планувати у своїх технологічних картах максимально адаптивні технології.

Крім нагромадження й правильного використання вологи які ще елементи технологій вирощуванні культур потрібно адаптувати до нових умов?

— Ситуація навесні 2020 року була дуже обнадійливою: у травні в регіоні випало 70–90 мм осадів, вегетативна маса почала розвиватися дуже швидко й потужно. Але потім сталася сильна посуха. Однак і за таких умов ми отримали врожайність на 30–50% вищу по всіх культурах, порівнюючи із сусідами, завдяки системі обробітку: пшениця — 55,7 ц/га (у сусідів — 30 ц із «хвостиком»), ячмінь — 62,7, соняшник — 23,2, кукурудза — 45,9 ц/га. Так, ми суттєво не добрали пшениці: через посуху під час наливання зерна була меншою, ніж зазвичай. Та чи могли ми цьому перешкодити? Ні, бо головний чинник у нашій зоні — це волога. Тому для збільшення площі живлення кореневої системи рослин ми восени зменшили норму висіву.

Також скоригуємо технології вирощування усіх культур.

По-перше, зменшимо норму висіву озимої пшениці, соняшнику та кукурудзи на 15–20% до попереднього сезону (замість 72 тис. насінин/га соняшнику та кукурудзи — 60 тис. насінин).

По-друге, змінили ширину міжрядь у вирощуванні озимої пшениці й тепер сіємо за схемою: 30 см, 8 см і знову 30 см. Під час сівби в кожен рядок даємо по 100 кг мінеральних добрив, що забезпечує хороший старт. А 30 см обабіч рядка дають так званий крайовий ефект. Половину площі соняшнику сіємо з міжряддям 38 та 45 см.

По-третє, збільшили частку гібридів кукурудзи з меншим ФАО, а у виборі гібридів соняшнику віддаємо перевагу посухостійким.

Те, що стосується системи підживлення, захисту рослин, ми не змінювали.

Нинішні запаси вологи, нагромаджені завдяки снігам і весняним дощам, буде достатньо для оптимального засвоєння рослинами внесених добрив і отримання добрих урожаїв.

Журнали