Агрономічний аргумент

Як за пів року відродити занедбаний сад кісточкових й отримати гідний урожай на старих сортах, не забуваючи про сучасні технології.  

Підприємець Євген Левицький з Подільська Одеської області вирощує черешню на 4 га. Перший гектар посадив 2020 року, другий — у 2022-му та третій — торік. Ще гектар готує до посадки за системою UFO. Площа невелика, але вся під крапельним зрошенням. Саджанці для свого саду та на продаж Левицький вирощує сам — до 10 тис. дерев щорічно. Паралельно фермер вирощує овочі та баштанні культури (кавуни й дині). 

За сумісництвом підприємець третій рік працює керівником і агрономом в одному із сусідніх господарств, де керує садом у 22 га яблунь, 2,5 га черешні та 5 га абрикосу. Половина саду абрикоси вже шостий рік ростуть на саджанцях Левицького. Старому саду майже 20 років. Його заклали в період, коли з 2005 року почала діяти держпідтримка садівництва. Саджанці, куплені в розсаднику Підгур’євське, компенсувала держава. Проте у наступні роки сад через відсутність агронома не мав належного догляду та перестав давати врожаї. Все змінилося майже за пів року після приходу туди Левицького. Що саме він запропонував цьому господарству, як фермер відродив абрикос і черешню й опановує сучасні технології вирощування у себе на ділянці, він розповів «Садівництву по-українськи». 

— Пане Євгене, як ви прийшли до садівництва? 

— Я виріс у сім’ї агрономів, а сам у садівничій сфері з 2009 року після того, як здобув освіту за профілем плодоовочівництво — закінчував агрономічне училище у рідному місті. На 15 сотках — двох паях, що залишилися від бабусі, спочатку посадив яблуневий сад на М9, а далі пішло.

— Чому врешті зупинились на черешні? 

— Це виявилося економічно вигіднішим. 

— Що це за сорти та підщепи? 

— Першим я посадив Мелітопольську Чорну на підщепі Антипка за схемою посадки 5 х 3, наступний гектар садив на ВСЛ-2 — сорти Сільвія, Гігант Ред, Роял Хелен, Кордія за схемою 4 х 2, і у 2023-му — Лапінс, Саміт, Октавія та Грей Стар на ВСЛ-3 за схемою 4 х 2. Підщепу Гізела поки що не використовував, бо вона вимагає обов’язкового зрошення, а в мене на полі з’явився полив тільки торік. Є своє штучне водоймище, систему зрошення встановлювала компанія «Агроноватор». 

— А в господарстві, де ви працюєте, кісточкові обладнано поливом? 

— Ні, але там черешня на Антипці й абрикос — на жерделі, тобто крапельний полив для них не критичний. 

— Який сортовий склад цього саду? 

— Старий абрикос: Київський Красень, Краснощокий, Ананасний Цюрупинський та Мелітопольський Ранній. Молодий абрикос: Ананасний, Меджік Кот, Пін Кот та інші. Черешня: Валерій Чкалов та Великоплідна, Мелітопольська Рання та Дюрон Неро. Коли я тільки-но прийшов працювати в цей сад, висота черешні досягала 6–7 м, адже її повноцінно не обрізали й не обробляли — у господарстві кілька років не було агронома, а найняті обрізувачі робили це неякісно. Так само майже не було й жодної обробки, тому черешня і абрикос були сильно уражені моніліозом. Господарство п’ять років практично не отримувало з цих культур жодного врожаю — він одразу ж згнивав на деревах. Вони вже хотіли корчувати абрикосовий сад, але я їх зупинив і запропонував спробувати варіант відновлення. І ми це зробили практично з повністю занедбаного стану восени 2021 року, а у 2022-му зібрали 12 т товарного врожаю черешні, а тогоріч — уже 20 т. Уся продукція була без гнилі та розтріскування. Люди, які не вперше працювали в цьому саду на збиранні врожаю, зазначили, що такі обсяги вони ще ніколи тут не бачили. З абрикосами вийшло трохи складніше: дерева були також 5–6-метрові й сильно уражені моніліозом, на них лишався живий приріст всього 5–10 см, через сильно загущену крону й брак світла низ ствола був практично весь сухий, відмерлий. Тому абрикос довелося обрізати на зворотний ріст. 

— А чи не розглядався варіант просто замінити старий сад на новий? 

— І тепер є такі плани. Зрозуміло, що, наприклад, сорт Валерій Чкалов — це вже минуле століття. Споживачі хочуть велику черешню — 30–32 мм. Простіше, звичайно, було посадити новий сад, але це було б витратніше та й чекати плодоношення кілька років. А тут спробували  швидко відновити — вийшло. Чому б і — ні? У мене вже був досвід омолодження та відновлення дерев у власному саду, але в такому масштабі я це зробив уперше. 

— А як показує себе молодий абрикосовий сад? 

— Його садили 2018 року з моїх саджанців, я тоді ще там не працював, але контролював сам процес садіння. Проте пізніше, років зо п’ять, у цьому саду не змогли отримати нормального врожаю. 

— У чому причина? 

— Його систематично не обробляли. Власник міркував так: доки молодий садок не дає врожаю, значить, і обробляти його не потрібно. І так вони чекали 5–6 років. 

— Дивна стратегія… 

— Та ось — так. Але коли я прийшов туди вже працювати агрономом, ми почали обробляти сад повним ходом. Торік дощовита весна створила проблеми із запиленням та моніліозом. З останнім я впорався, хоч 10–20% дерев трохи зачепило. Урожай за якістю вийшов чудовий. Найкраще себе показав Київський Красень — він пізнього цвітіння й захопив сонячний день, коли бджола літала. 

— Яку систему формування абрикосу ви застосовуєте? 

— Здебільшого у старому саду та частково молодому — «чаша», але в молодому є дерева за системою KGB. Останню поки що пробую — не всім сортам вона підходить. KGB дає компактну крону, великі плоди, густоту посадки та швидкість збирання — тому я переходжу на її використання. У моєму черешневому саду на Антипці використовую «чашу», а на ВСЛ-2 — також KGB. Майбутній сад черешні, для якого вже вирощую в розпліднику підщепи ВСЛ-2, буде на схемі UFO, у серпні їх окулюватиму, які сорти — поки що не визначився. 

— Яке обладнання застосовуєте на обрізуванні? 

— Електросекатори Felcotronic 822+ та 811 — дуже хороший інструмент, сучкорізи Bacho, секатори Felco 8. Обприскувачі типу Lochmann брали у компанії «Барський сад» (Вінницька обл.) на італійських складниках. 

— Як нині розвивається ваш приватний сад черешні? 

— На третій рік вегетації минулого сезону зібрав 750 кг черешні з 1 га — переважно Мелітопольська Чорна на Антипці. Цього року очікуємо зібрати перший товарний урожай. 

— На що ви орієнтувалися, вибираючи сорти для свого саду? 

— По-перше — на великий калібр, по-друге — на стійкість до розтріскування, по-третє — на термін дозрівання: маємо сорти від середньоранніх до середньопізніх. Також важлива врожайність. Ранні сорти хоч і цікаві з погляду ціни, але ми не використовуємо їх, бо урожай сильно знищують птиці. 

— Якою була якість черешні торік? 

— П’ять із п’яти. Ми досягли його обробками проти розтріскування та й погода дозволила нам зібрати черешню. Я застосовував препарати Нордокс, Хорус, Сигнум, Луна Сенсейшн. Перед самим прибиранням — Тельдор та Вапор Гард. Застосовували також інсектициди Каліпсо, Моспілан, Актеллік та Проклейм. На абрикосі працювали тими самими препаратами. Дерева обробляли Хорусом кілька разів через дощ, який змивав його. У результаті на черешні моніліозу немає взагалі, а абрикос трохи зачепило. Та й шкідники не надто турбували сади. Вишневу муху прибрали — і все. Більше нічого не було. Наприклад, оленці волохатій, певне, погода не підійшла — холодно було. 

— Яке живлення застосовуєте? 

— В основному вносимо по листку Нутрівант і Бор — до, під час та після цвітіння. Перший раз вносимо добрива на стадії рожевий бутон і ще два підживлення, коли зав’язуються плоди та через 7–10 днів. Кальцій — перед самим прибиранням. 

— Чи не було проблем із робочими руками в господарстві на збиранні черешні минулого року? 

— Ні. У нас працювало приблизно 70 осіб, які за один із днів прибрали навіть 6 т черешні. 

— А чого бракує за умов війни? 

— Особливих проблем не виникає, окрім проблем із пальним минулого року. Бувало так, що потрібно обробляти садок, а в нас немає дизельного пального. Талони та гроші на нього є, а взяти ніде. Збирали по 100–200 л по інших господарствах. 

— Чи доводилося на чомусь економити? 

— На добривах. Але це в господарстві — у себе я не економив, також використовую органічне підживлення — це краще для ґрунту й саду загалом. Але на роботі я — тільки агроном і надаю технологічну карту, але є власник, і він вирішує, як витрачати кошти. Як правило, на добрива їх скорочували. Щоправда, ця економія не була особливо відчутною для саду, але на захист ми суворо витримували всі норми. 

— Як готували садок з осені? 

— Одна обробка Нордоксом у листопаді. 

— Які роботи нині проводите та що плануєте на найближчий час? 

— Нині поки що тільки обрізаємо, у березні почнемо вносити гербіцид у ґрунт у пристовбурову смугу. Далі — обмивання та внесення мідьвмісних препаратів і так далі. 

— Куди збуваєте врожай із господарства? 

— Переважно все їде до Києва через гуртовиків. 

— Чи сприятливою була ринкова ситуація останні два роки та на які культури й сорти робите ставку цього сезону? 

— Поки що рано говорити — дочекаємося весни. По черешні все буде гаразд, а з абрикосом — як дозволить погода під час цвітіння. Абрикос — це лотерея: один рік — джекпот, а потім чотири чекаєш урожаю. Торік було не дуже, а інші господарства взагалі не мали. Але ціна на абрикос відпускна була низькою — 40–50 грн, адже активно йшов турецький імпорт. Тобто ситуація сумна — ані врожаю, ані ціни. Позаторік не було ціни й на черешню, бо її було багато молдавської. Їх влаштовує 50 грн/кг, а нас не влаштовує. Ми збували по 60–70 грн/кг. 

— Чи планує господарство розширення саду цього року? 

— Так, досаджуватимуть додаткові 3,5 га черешні. Це будуть нові сорти, найшвидше, на українських саджанцях, але не мій матеріал — у мене стільки немає. Поки що нас влаштовує й старий сад, тож його не корчуватимемо. Хоча там і старі сорти, але він здоровий і ще цілком робочий.