Вірус хвороби Гамборо й далі еволюціонує, тому з’являються нові варіанти, що здатні уникати імунної відповіді організму господаря навіть після імунопрофілактики. Вірус хвороби Гамборо (IBDV) загалом розподіляють на три основні групи відповідно до антигенних і вірулентних властивостей: класичний вірулентний (cvIBDV), високовірулентний (vvIBDV) і антигенні варіантні (avIBDV).
2018 року було створено нову номенклатуру, до якої входять система генотипування, й віруси, що належать до цієї останньої групи, були класифіковані за геногрупами G2, G4, G5, G6 і G7. Наразі помітно величезний вплив субклінічної форми Гамборо на великі ферми в Америці й Азії особливо через циркуляцію нових вірусів геногрупи G2, які не контролюються за допомоги поточних комерційних вакцин типу Del-E Variant2. У той час як штами vvIBDV завжди асоціювалися з високим рівнем смертності (>30%) і видимими клінічними ознаками, інфікування варіантними штамами вірусу хвороби Гамборо зазвичай призводить до розвитку субклінічної форми захворювання.
ПАТОЛОГІЯ
Зазвичай смертність птиці не є тим показником, що пов’язаний із циркуляцією штамів із геногрупи G2, яким притаманна швидка колонізація бурси та її тотальне виснаження. Це призводить до атрофії органа й імуносупресії, як наслідок — зниження продуктивних показників (рис. 1).
Крім того, інфікування штамами вірусу з геногрупи G2 характеризується значно нижчим рівнем реплікативного потенціалу і тривалістю розмноження, порівнюючи з високовірулентними штамами вірусу хвороби Гамборо. Різниця в реплікативному потенціалі високовірулентних і варіантних штамів має важливий вплив і на особливості прояву патогенності. Однак варіантні штами здатні швидко колонізувати бурсу й швидко виділятися з організму птиці, що також пояснює, чому вони не спричинюють високу смертність і стають домінантними епідемічними штамами в багатьох країнах світу. Варіантні штами вірусу хвороби Гамборо, як і високовірулентні, за хронічного перебігу можуть спричинювати значні ураження основних імунних органів, бурси Фабріціуса через індукцію некротичних процесів і руйнацію В-лімфоцитів, що і пояснює розвиток імуносупресії. На відміну від класичних клінічних проявів захворювання депресія, діарея, скуйовджене пір’я, ураження варіантними штамами супроводжується асимптоматичним перебігом, зниженням ваги та можливою коінфекцією з E. coli, вірусним бронхітом й іншими патогенами.
ЕКОНОМІЧНИЙ ВПЛИВ
Варіанти вірусу хвороби Гамборо з геногрупи G2 є економічно значимим патогеном, оскільки спричинюють значні ураження в бурсі, незворотну імуносупресію, субклінічне захворювання, що призводить до розвитку вторинних респіраторних і кишкових патологій у курчат. Саме через імуносупресивний вплив хвороби Гамборо важко точно оцінити економічні збитки, спричинені захворюванням. За даними останніх п’яти років, варіантні штами вірусу хвороби Гамборо превалюють у Канаді й негативно впливають на бройлерне виробництво. Вони значно ускладнюють вирощування курчат без антибіотиків, незважаючи на впроваджені стратегії вакцинопрофілактики.
ВАКЦИНАЦІЯ
Доведено, що варіантні штами з геногрупи G2, інфікувавши курчат в ранньому віці, можуть уникати дії материнських антитіл, переданих від імунізованого батьківського поголів’я. Це призводить до значних пошкоджень бурси незабаром після вилуплення. В таких випадках імуносупресія є найбільшою та постійною, оскільки пошкоджена бурса не здатна до регенерації та нормального функціонування. Подібним чином було підтверджено, що новий варіант G2, виділений у Китаї, може пошкодити бурсу Фабріціуса імунізованих курей за наявності антитіл, індукованих різними типами вакцин проти високовірулентних штамів. Сайти реактивності моноклональних антитіл і аналіз перехресної нейтралізації додатково підтвердили очевидну антигенну невідповідність між новим варіантом вірусу хвороби Гамборо та високовірулентними штамами. Водночас, відповідно до результатів дослідження Яквуда (Jackwood), 2022 року доведено, що смертність, ступінь ураження та мікроскопічні зміни були менш виражені, коли одночасно з високовірулентними штамами курчат заражали варіантними. Це так званий принцип конкурентного усунення, що базується на змаганні вірусів зв’язатися з однаковими рецепторами у клітинах бурси. Такий принцип лежить і в основі захисного механізму імунокомплексних вакцин.
Отже, незважаючи на появу варіантних штамів вірусу хвороби Гамборо, застосування живих вакцин, а саме, імунокомплексних, що забезпечують не лише формування клітинного і гуморального імунітету, а й із перших днів конкурують із патогенними штамами за місце прикріплення, є найефективнішим рішенням у контролі над захворюванням.
Олексій Нечипуренко
Ольга Іващенко
Світлана Гаташ
Наше Птахівництво
