Зроблено огляд найпоширеніших хвороб і шкідників, що шкодитимуть соняшнику влітку.
У червні за теплої з частими опадами погоди на соняшнику буде можливим повсюдний розвиток білої й сірої гнилей, несправжньої борошнистої росита фомозу. Переважно в східних і південних областях за підвищеної температури й вологості повітря можливе осередкове поширення фомопсису, а за дефіциту вологи — іржі.
Біла гниль, або склеротиніоз
Ця хвороба поширена майже в усіх зонах вирощування соняшнику. Вона насамперед особливо небезпечна за умов високої вологості повітря та частих опадів упродовжвегетації рослин, коли її розвиток набуває епіфітотії. Біла гниль спричиняє випадання уражених молодих рослин і зрідження посівів, передчасне дозрівання хворих рослин, у результаті чого формується щупле насіннязі зниженими посівними й технологічними властивостями.
Біла гниль соняшнику, як відомо, проявляється у вигляді трьох форм: кореневої, стеблової та кошикової. У червні можливий прояв кореневої й стеблової форм білої гнилі насамперед у посівах соняшник по соняшнику, оскільки інфекція потрапляє в рослину з ґрунту, де зимують збудники білої гнилі — склероції. Життєздатність склероцій зберігається понад вісім років, а зараження можливе протягом усього періоду вегетації. Найбільшого поширення хвороби слід очікувати в господарствах Кіровоградської, Київської, Сумської областей, де минулого року хвороба набула найбільшого поширення (30–53% обстежених площ, хворіло 5% рослин).
Аграріям слід знати, що коренева форма характеризується ураженням кореневої системи як проростків, так і дорослих рослин.У результаті цього корені стають м’якими та мокрими, у вологому ґрунті вони вкриваються білим повстяним нальотом — грибницею збудника хвороби, яка виявляється також і між частками ґрунту. Уражені проростки та молоді рослини в’януть, загниваютьі гинуть, спричиняючи іноді суттєве зрідження посівів культури.
Стеблова форма спостерігається впродовж усієї вегетації рослин. На проростках і молодих рослинах сім’ядолі, молоді листки та стебла біля прикореневої частини буріють, стають мокрими й укриваються білим повстянимнальотом. Верхня частина стебла поникає, листки в’януть, рослина гине. На доросліших рослинах стеблова форма проявляється у вигляді бурувато-коричневих плям різних розмірів, які часто охоплюють значну частинустебла. Кора в місцях ураження руйнується, провідні пучки оголюються у вигляді тоненьких ниток і шнурків, стебло надламується,хвора рослина відмирає. У вологу погоду уражена тканина вкривається білим повстяним нальотом, на якому пізніше з’являються темні або чорні, щільної структури та різної форми тіла — склероції гриба (видозміна грибниці).
У суху погоду в місцях ураження білий наліт відсутній, але поверхня набуває світло-коричневого забарвлення, стає мокрою. Уражені стебла розмочалюються, тканина трухлявіє, серцевина в них всихає, в порожнині утворюються численні чорні склероції різні за розміром. Стебла хворих рослин утрачають міцність, у місцях плям надламуються, засихають і відмирають.
Зазвичай інфіковані в ранньому віці рослини кошиків не утворюють. У суху погоду на стеблах замість білого нальоту утворюються безбарвні або жовтувато-бурі концентричні плями різної конфігурації.
Сіра гниль
Якщо на соняшнику агроном виявив бурі ділянки, вкриті сіруватим нальотом, можна дійти висновку, що рослина уражена сірою гниллю, яка здатна проявлятися на всіх надземних органах соняшнику протягом усього періоду вегетації в більшості областей йоговирощування. Минулого року сірою гниллю було охоплено в середньому 14% площ соняшнику, за ураження 4% рослин, що дещо менше за показники 2013 року (на 3 і 4% відповідно). Проте на 29–56% обстеженихплощ у господарствах Донецької, Київської, Кіровоградської, Львівської, Сумської, Тернопільської, Чернівецької областей розповсюдження хвороби становило 7–15% рослин.
Слід зазначити, що сіра гниль за своєю шкодочинністю не поступається білій гнилі.Вона зріджує сходи внаслідок випадання молодих рослин, погіршує посівні й технологічні якості насіння, знижує продуктивність рослин. Збудник сірої гнилі здатний розвиватися й під час зберігання вологого насіння соняшнику, спричиняючи його псування.Факторами, що сприяють ураженню рослин у фазу сходів і поширенню хвороби на кошиках у період їх пожовтіння, є надмірні опади та знижена температура повітря (у межах +14…+16 °С). Хвороба проявляється у вигляді пліснявіння насіння та проростків,кореневої, стеблової та кошикової форм.
У посівах соняшнику пізніх термінів сівби в червні сіра гниль за сприятливих погодних умов може проявитися у вигляді пліснявіння насіння (сірий наліт, який укриває поверхню насіння) та проростків. На проростках з’являються бурі плями, видовжені поздовжні водянисті смуги, які згодом укриваються пухким сірим нальотом, проростки загнивають і часто гинуть ще до виходу на поверхню ґрунту. Коренева форма частішепроявляється на молодих рослинах. У разі ураження кореневої системи рослини у фазу сім’ядольних й 1–2 пари справжніх листків лягають на поверхню ґрунту, у вологу погоду вкриваються сірим нальотом і гинуть, у суху — в’януть і відмирають. Такий проявхвороби спостерігається під час проростання зараженого насіння. Після спалаху хвороби навесні його розвиток у суху погоду вповільнюється, а після рясних дощів знову посилюється. Біля основи стебла спостерігається штрихуватість і потемніння тканин з утворенням плям сірого забарвлення.
Високою є ймовірність розвитку сірої гнилі в господарствах згаданих вище областей — там минулого року ураженість рослин була високою, і в ґрунті накопичився достатній запас інфекції у вигляді склероцій гриба.
Проти гнилей соняшнику найрадикальнішим, економічно вигідним і екологічно безпечним заходом є створення та впровадження у виробництво високоврожайних стійких гібридів і сортів. У разі вирощування таких сортів немає потреби в застосуванні профілактичних обприскувань рослин фунгіцидами. Використання стійких гібридів і сортівне лише заощаджує витрати на фунгіциди, а й, що найважливіше, відвертає небезпеку забруднення навколишнього середовища та продуктів урожаю токсичними речовинами.
З метою запобігання епіфітотійному розвитку білої та сірої й інших гнилей, зменшення псування насіння під час дозрівання та збирання врожаю, зниження напруження під час збиральних робіт у кожному господарстві слід вирощувати не менше 2–3 сортів чи гібридів соняшнику, які мають генетичнівідмінності щодо стійкості проти хвороб і різняться між собою вегетаційним періодом.
Несправжня борошниста роса, або пероноспороз
Ця хвороба трапляється в усіх зонах вирощування соняшнику, але найпоширеніша вона в Лісостепу та північній частині Степу. Проявляється хвороба протягом усього періоду вегетації. У 2014 році несправжня борошниста роса проявилася на 16% площ соняшнику за ураження 5% рослин. Найбільшого поширення хвороби (38–61% площ) у період вегетації спостерігали в Дніпропетровській, Київській, Кіровоградській, Чернівецькій і Тернопільській областях. У цих та інших областях на пероноспороз хворіло 2–5%,максимально — 8–12% рослин (Запорізька, Київська, Сумська, Тернопільська обл.). Цьогоріч за надмірного зволоження й помірної температури, насамперед у першій половині вегетації, у цих областях розвиток і поширення несправжньої борошнистої роси передбачатиметься на торішньому рівні.
Під час проведення фітосанітарного моніторингу на виявлення в посівах переноспрозу треба знати, що в разі інфікування соняшнику збудником хвороби у фазу трьох-шести пар справжніх листків рослини починають відставати в рості, у них утворюється тонке стебло та дрібні листки. Інфіковані рослини набувають карликовості, утворюють маленькі кошики без насіння або зовсім гинуть. Шкодочинність несправжньої борошнистої роси полягає в зрідженні посівів соняшнику, втраті асиміляційної поверхні в результаті відмирання уражених листків, що спричиняє різке зниження продуктивності рослин. Подекуди за високої вологості повітря (понад 70%), після ряснихдощів і за температури +15…+18 °С, особливо після сівби соняшнику, ймовірний розвиток епіфітотії, за якої рівень ураженості рослин досягає 50–60%, а недобір урожаю залежно від інтенсивності ураження рослин може сягати 3–8 ц/га. Ураження рослин пероноспорозом може спричиняти інтенсивніше їх ураження збудником білої гнилі.
Фомоз
Фомоз поширений майже в усіх областях, де вирощують соняшник, особливо на півдні України. Минулого року найбільшого поширення хвороба набула під час дозрівання соняшнику на 32–61%, максимум 100% обстежених площ, уразивши 1–19%, в осередках Вінницької, Кіровоградської, Київської — 22%, Миколаївської та Харківської областей — 35–60%, на окремих полях — до 100% рослин за середнього та сильного ступенів. Тому слід зазначити, що в природіє достатній запас збудника хвороби, який навесні за денних температур понад +20 °С спричиняв первинне зараження рослин.
Шкідливість хвороби залежить від періоду зараження та погодних умов під час розвитку гриба. Найбільша шкідливість проявляється в разі раннього зараження, за сильного розвитку хвороби на рослинах у ранньому віці вони часто зовсім відмирають, не даючи врожаю. Перші ознаки хвороби вже спостерігають у фазу 3–4 пар справжніх листків, але найчастіше в період достигання у виглядіпочорніння стебла. Уражені листки в’януть, усихають й залишаються висіти на стеблі.Поточного року за температури повітря +20…+25 °С і вологості ґрунту понад 60% за недотримання просторової ізоляції, а також сівби непротруєним насінням призведе до розвитку хвороби в згаданих вище областях від помірного до середнього.
Загроза шкідників
У посівах соняшнику, здебільшого пізніх термінів сівби, в червні шкодитимуть піщаний мідляк, сірий буряковий, південний сірий довгоносики, дротяники. За теплої й вологої погоди геліхризова попелиця заселятиме з країв полів чи всуціль посіви культури. За посушливих погодних умов у степових областях можлива підвищена чисельність трипсів, саранових, за помірно-вологих — клопів, листогризучих і підгризаючих совок. У південному Лісостепу й Степу посіви культури, які засмічені переважно квітучою рослинністю,заселятимуть жуки соняшникових вусача та шипоноски, які після додаткового живлення відкладатимуть яйця в стебла, де згодом розвиватимуться личинки.
Основними шкідниками сходів соняшнику в усіх зонах України є дротяники — личинки жуків коваликів (посівного, смугастого, темного). Вони пошкоджують насіння, що проростає, перегризають проростки, корінці або вигризають у них глибокі ямки.Пошкодження небезпечні навіть у фазу трьох-чотирьох справжніх листків.
Найнебезпечніший шкідник у придунайських районах Одеської та південних районах Вінницької областей, особливо на ранніх етапах розвитку сходів соняшнику, є південний сірий довгоносик. Жуки об’їдали краї листків і знищували конус наростання сходів.
Повсюдно трапляється сірий буряковий довгоносик, який найчисленніший у центральному та східному Лісостепу. Жуки активні в сонячні теплі години дня, за похолодання ховаються під грудочками ґрунту. Вони обгризають краї молодих листків і сім’ядолі так, що від рослин залишаються лише пеньки. Максимальну пошкодженість соняшнику минулого року спостерігали в господарствах Київської області на 28% рослин.
Піщаний мідляк поширений повсюдно.Минулого року жуки в степових і деяких лісостепових областях за щільності 0,2–1,4, осередково в Харківській, Херсонській областях 3–4 екз./м² у крайових смугах полів пошкодив 2–14% рослин. Цьогоріч у травні фітофаг пошкодив до 14% ранніх сходів культури. Його шкідливість триватиме й на пізніх посівах, насамперед у південних областях.
Значної шкоди соняшниковим плантаціям завдаватимуть сисні комахи, зокрема геліхризова попелиця, яка влітку на листках і кошиках утворює колонії. Також листки та сім’янки пошкоджуватиме ягідний клоп, що призводитиме до плюсклості насіння.
Серед підгризаючих совок найпоширеніша озима. Із листогризучих совок найбільшої шкоди завдаватимуть гусениці бавовникової, совки гамми, з багатоїдних — гусениці лучного метелика, стеблового (кукурудзяного). У південних областях молодим рослинам культури значної шкоди можуть завдати саранові, а саме італійський прус (стадна форма), виплодження личинок яких спостерігється з другої декади травня.
Стебла соняшнику пошкоджуватимуть також соняшниковий вусач і соняшникова шипоноска. Жуки фітофагів з’являються наприкінці травня — на початку червня. Соняшниковий вусач поширений в степовій і лісостеповій зонах, у передгір’ях Карпат. Самки відкладають яйця у середину стебла з нижнього боку черешків листка, вигризаючи шкірочку на відстані 20–60 см від поверхні ґрунту. Плодючість самки — до 50 яєць.Личинка спочатку вигризає всередині стебла вузький хід донизу, в бік кореневої шийки. Мірою росту личинки хід розширюється. Іноді пошкоджені рослини зламуються вітром.Рослини соняшнику, заселені в ранньому віці, відстають у рості й нерідко гинуть до цвітіння.
Соняшникова шипоноска поширена в Україні повсюдно, особливо в степовій зоні. Жуки з’являються в травні-червні. Яйця відкладають під шкірочку стебла соняшнику. Личинки живляться серцевиною стебла, прогризаючи вузькі звивисті ходи, в яких зимують. Навесні личинка подовжує свій хід ближче до зовнішнього боку стебла, де й заляльковується.
В одному стеблі соняшнику може бути до кількох десятків личинок. Торік максимальну кількість пошкоджених стебел (60–80%) соняшниковою шипоноскою виявляли в господарствах Донецької та Запорізької областей.
Захист посівів
Хімічні засоби регулювання чисельності шкідників застосовують тоді, коли їх кількість перевищує пороги шкодочинності. У разі заселення соняшнику попелицями понад 20% рослин (наявності на кожній 40–50 екз.) і за відсутності ентомофагів; клопами — ягідним, люцерновим, польовим (за чисельності 2 екз./ кошик) — до початку цвітіння культури посівизахищають дозволеними до застосування препаратами. Під час масового відкладання яєць лускокрилими випускають яйцеїда-трихограму (за рекомендаціями). Гусениць І покоління лучного метелика за чисельності понад 8–10 екз./м² знешкоджують препаратами на основі діючої речовини дельтаметрин тощо.
На ділянках гібридизації хворі рослини соняшнику за можливості видаляють. Оздоровлюють посіви до цвітіння від пероноспорозу, фомопсису, гнилей рекомендованими в «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні» препаратами.
Для правильного ухвалення рішення щодо недопущення зараження або оздоровлення рослин соняшнику потрібно постійно обстежувати посіви й мати вірогідну інформацію щодо фітосанітарного стану посівів.
Тетяна Герасименко, головний спеціаліст відділу прогнозування, фітосанітарної діагностики та екологічно безпечних заходів захисту рослин
Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України
журнал “The Ukrainian Farmer”, червень 2015 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
