Україна має найвищий у Європі рівень корупції в галузі обігу земель і є «лідером» з аграрного рейдерства.
Статистика свідчить про невпинне зростання кількості протиправних діянь і злочинів у землекористуванні. Втім, одні схеми та юридичні викрутаси застосовують, щоб забрати 3–5 га земельного паю у юридично неграмотних людей, котрі за десятиліття каторжної праці в колгоспах тільки й заробили що по шматку землі. Й інші методи й «дахи» діють, коли йдеться про малий і середній бізнес в АПК.
Це не лише затягування пролонгації договорів Держкомземами (тепер — Держгеокадастр), що призводить до зміни орендаря, відмова у виділенні землі місцевим фермерам і надання її за вказівкою згори нетутешнім зайдам, не лише провокування конфліктів у виділенні фермерських земель учасникам АТО, а й захоплення врожаю, майна та землі, викрадення, катування й убивства фермерів, підпали їхніх господарств і техніки. Є різноманітні рейдерські схеми — від банального свавілля, переманювання орендодавців, неправомірних судових рішень, видуманих кредиторських заборгованостей до використання реєстраторами фіктивних даних і підроблення документів. За інформацією Асоціації фермерів і приватних землевласників України (АФЗУ), 2016 року трапилося 7150 рейдерських захоплень. Саме через це АФЗУ того самого року ініціювала створення громадського комітету по боротьбі з рейдерством в АПК.
Чимало таких випадків і на Полтавщині. Приміром, голова Асоціації фермерів Машівського району Полтавської області Віктор Герасименко на початку минулої осені виявив, що на дверях його зерносховища, де він планував зберігати свою сою, хтось змінив замки й зсипав туди своє збіжжя.
— Цим «хтось», — каже пан Віктор, — виявився Анатолій Лаврентьєв. Я викликав поліціянтів із Машівського райвідділку. Та вони сказали мені, що це, на їхню думку, не кримінал, а цивільно-правові відносини, тож щоб я звертався до суду… Немає в Машівському районі української влади; реальний «господар» району — такий собі Прокопенко, колишній голова Машівської РДА, який «підім’яв» під себе всі державні й правоохоронні органи. І Лаврентьєв серед тих, хто входить до кола наближених до Прокопенка. Не закон діє, на жаль, а право сильнішого й нахабнішого.
29 вересня 2016 року Віктор Герасименко разом із зятем біля своєї стодоли застали бригаду рейдерів, яка їх жорстоко побила. Травмований фермер потрапив у лікарню. Та тільки його звідти на чиєсь прохання швидко виписали. Проте через три дні він знову опинився на лікарняному ліжку. А тепер слідчий відмовляється приєднати до матеріалів для судово-медичної експертизи другий виписний епікриз Герасименка, бо тоді нанесені бандюками ушкодження треба буде кваліфікувати як середньої тяжкості… «Нібито реформована поліція, — резюмує Віктор Олександрович, — не криючись потурає злочинцям…»
Ще один випадок трапився 17 вересня 2016 року із 75-річним фермером Іваном Проскуряковим із с. Червоні Пологи Лубенського району на Полтавщині. Близько 18-ї години на своєму 35-гектарному кукурудзяному полі він побачив два чужих комбайни «Джон Дір», які жали кукурудзу, кілька великовантажних фур і два легковики з 8 особами спортивної статури. Велику частину площі вже було скошено. Фермер, який господарює на своїй землі 26 років, викликав лубенську поліцію. З’ясувалося, що Проскурякову «допомагає» збирати врожай такий собі Олег Сливченко з Черкащини — голова фермерського господарства «СЛОЛАН», котрий вже три роки намагається відібрати землю у нього.
Навіть після того як Іван Григорович показав заступнику начальника райвідділу поліції рішення Апеляційного суду Полтавської області від 30 березня 2016 року, яким О. Сливченку заборонено здійснювати обробіток і засівати земельну ділянку, правоохоронці не вжили жодних заходів, щоб зупинити злочин. Натомість порадили літньому чоловіку… домовлятися з рейдерами. Це все одно, що, виявивши крадіїв у будинку, ви викликаєте стражів порядку, але ті замість схопити злодіїв «на гарячому» радять вам із ними домовлятися. І тільки завдяки членам добровольчих батальйонів припинили крадіжку збіжжя, а вантажівки зі 114 тоннами кукурудзи конвоювали до Миргородського комбінату хлібопродуктів (КХП) і здали його на зберігання. Лубенські поліціянти аж до передмістя Миргорода гналися за ними, щоб повернути машини в Лубенський район. Утім, у цій історії є рідкісний «хепі енд»: через деякий час фермер забрав своє зерно з КХП.
А от голова фермерського господарства «Талан» Надія Савченко із с. Богодарівка Лубенського району, можна сказати, сама в лютому 2016 року віддала врожай соняшнику пройдисвіту з Дніпра. Бо думала, що Ш. є порядним покупцем, адже пообіцяв незабаром розрахуватися за зерно. Та минали місяці, з якими танули й надії отримати гроші. У вересні 2016 року Надія Василівна звернулася до місцевої поліції, яка порушила кримінальне провадження проти Ш. за статтею «шахрайство». Однак минуло півроку, але результатів, які б порадували потерпілу, поки що немає.
Не вельми пощастило й хліборобам із Кобеляцького району. На початку 2016 року до двох фермерів і керівника приватної агрофірми почали приїздити невідомі люди, котрі уперто «радили» майже задарма про дати свої підприємства. До того ж натякали, що за ними стоїть тодішній очільник кобеляцької районної поліції Володимир Федан. Чоловіки не погодилися.
— П’ятеро членів Кобеляцької районної асоціації фермерів зустрілися з головним поліціянтом Полтавщини Олегом Бехом і поскаржилися йому на підлеглого, — розповів фермер Микола Антонов. — Однак замість захисту від злодюг усі п’ятеро отримали від Кобеляцького райвідділу поліції… кримінальні провадження, які ми розцінюємо як акт помсти з боку В. Федана.
Станом на кінець лютого 2017-го жодне з проваджень не спрямовано до суду, бо шите білими нитками. Проте й Федана вже немає в Кобеляках: пішов «на підвищення» — тепер керує поліцією в місті обласного підпорядкування Лубни. Службове розслідування обласної поліції, звісно, не підтвердило факт причетності колишнього очільника райвідділу до спроб рейдерського захоплення.
Щось подібне трапилося й із фермером із села Миколаївка Полтавського району — доктором сільськогосподарських наук Василем Васютою, який вирощує ягоди й садовину. Точніше, мабуть, уже сказати, вирощував. Адже спочатку його пограбував один «бізнес-партнер», а доконали інші — приватний підприємець Олександр Олександрович Степенко та його батько Олександр Іванович.
— Останній є рідним братом екс-нардепа Василя Степенка, людини досить відомої й впливової на Полтавщині, а особливо в Полтавському районі, — розповідає Василь Васюта. — Він запропонував мені свою «допомогу» в обробітку 93 га землі й змусив підписати кабальний договір. У 2015 році Степенки без мого дозволу засіяли всі вільні площі соняшником, а у 2016-му — кукурудзою, сплюндрувавши гербіцидами землі органічного землеробства на багато років наперед, переорали шість гектарів плодоносної сортової суниці. Мало того, що весь урожай до зернини забрали собі, так ще й через суд виставили мені рахунок на 814 тисяч гривень нібито понесених ними витрат на вирощування соняшнику та плодоягідної продукції. І дуже важко знайти захист від таких «помічників» в силових структурах.
Доводиться констатувати, що фермерство все більше стає небезпечною професією. Торішньої осені ЗМІ повідомляли про зухвале й жорстоке пограбування фермера у Кременчуцькому районі на Полтавщині. Пізно ввечері троє зловмисників у балаклавах розбили вікно й увірвалися до будинку, що на околиці села Вільна Терешківка. Катували чоловіка, дружину й дитину розпеченою праскою, доки змусили віддати заощадження. Злочинців до цього часу не знайдено. Звісно, що в сільській місцевості набагато «сприятливіші» умови для розбійних нападів, ніж у місті, де в багатоквартирних будинках і сусіди можуть почути шум і крики, й поліція прибуде на виклик швидше, а не тоді, коли злочинців і слід простигне. А фермери як найзаможніші люди на селі стають чи не першою мішенню для грабіжників.
5 січня цього року. у с. Дрижина Гребля Кобеляцького району Полтавської області організована злочинна група напала на сім’ю 59-річної жінки-фермера. Близько 21:30 раптом перестали працювати стільникові телефони. Потім в будинку зникло світло. А коли чоловік вийшов надвір з’ясувати, чому немає електрики, отримав удар по голові чимось важким. У будинку нападни ки зв’язали подружжя, били, викручували пальці, погрожували пістолетом, вимагаючи гроші. Врешті забрали з автомобіля 25 тисяч гривень. Мобільні телефони запрацювали лише близько півночі. Певно, злочинці знеструмили трансформаторну, що також живила вежу мобільного зв’язку. Нападники були одягнені в білі маскхалати, білі бахіли, рукавиці, а їхні обличчя закривали шапки-балаклави. Машину вони кинули далеко від місця злочину. Тобто діяли надто професійно, не залишивши ні відбитків пальців, ні відбитків підошов взуття. Все це наводить на думку, що «працювали» не аматори, а чинні чи, може, екс-правоохоронці, спецпризначенці або люди з досвідом АТО.
Таких випадків чимало по всіх областях України. І злочинці йдуть далі. Вони викрадають і навіть убивають фермерів.
Стан правоохоронної системи в Україні фермери аргументовано називають близьким до «колапсу»: законослухняні громадяни, які створюють матеріальні цінності, не отримують захисту від злочинців ні від нібито реформованої міліції, ні від прокуратури, ні в судах. По суті, її реформа звелася до зміни вивіски й переведення начальників поліції та прокурорів з одного району в інший чи в найкращому випадку — з однієї області в іншу…
«Гідну» конкуренцію силовикам, безумовно, становить орган, що монопольно розпоряджається землею в Україні, — Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), яку фермери вважають надзвичайно корумпованою. Приміром, директор ТОВ «Хорол-Агро» з Хорольського району на Полтавщині Юрій Васецький на засідання Координаційної ради з питань розвитку фермерства при голові Полтавської ОДА розповів, що на частину земельних площ товариства обласний Держгеокадастр не подовжив договір оренди і… віддав їх на 20 років в оренду якомусь новоявленому фермеру, якого ніхто не бачив і який, певно, не знає, де те село й де той район на Полтавщині… «Хорол-Агро» виграв суд першої інстанції, але Держгеокадастр подав апеляцію, мабуть, відробляючи гроші, що взяв із клієнта.
Сергій Сушко, фермер із Козельщини, розказав, як один із попередніх керівників ГУ Держгеокадастру в Полтавській області — такий собі пан Сколота, що попався на великому хабарі й був переміщений із Полтави в Київ, у центральний офіс Держгеокадастру, 2015 року «подарував» своєму другу з Черкаської області 300 гектарів у Козельщинському районі, відмовивши місцевим аграріям. Козельщинські фермери проводили протестні акції, зверталися до влади і в правоохоронні органи, але їхній голос був гласом кричущого в пустелі.
Та що таке 300 гектарів, коли маловідомому фермеру Григорію Шамрицькому два роки тому були передані землі запасу всіх сільрад Лохвицького району Полтавщини, а це — тисячі гектарів. Подейкують, що Шамрицький був підставною особою, а насправді землі були вилучені на користь тодішнього нардепа, а нині міністра аграрної політики і продовольства Тараса Кутового.
Чимало пристуніх на засіданні ради обурювалися «прейскурантом» на хабарі, відповідно до якого за кожен гектар виділеної землі маєш заплатити від 300 до 500 доларів США. І тоді за кілька днів «під ключ» оформлені документи принесуть тобі додому. Щоправда, часом працівники обласних Держгеокадастрів виправдовуються, мовляв, ті гроші не їм, а їхнім столичним керівникам, які в свою чергу «несуть» їх іще вище.
Учасники АТО, які хочуть отримати своїх два гектари, теж нерідко виявляються втягнутими у якісь брудні ігри. Нещодавно інтернет-видання «Полтавщина» повідомило про ще одну схему, коли кримінальними переслідуваннями змушують фермера передати землю не під потреби ветеранів і загиблих в АТО, а знайомій високопосадовця. Фермерське господарство Сергія Горобця з Решетилівського району на Полтавщині вирішило піти назустріч проханню районної влади й виділити земельну ділянку площею 40 гектарів для 20 ветеранів і сімей загиблих в АТО.
— Батько підписав документ, що відмовляється від оренди цієї землі, — розповідає син фермера Олег Горобець, — учасники АТО вже заплатили гроші за проекти, аж раптом дізнаємося, що на цю ділянку без аукціону претендує 21-річна студентка Полтавської державної аграрної академії Анастасія Калашник. З’ясувалося, що батьки студентки «дружать» із заступником губернатора. А щоб ми швидше думали й не протестували, нас почали цькувати кримінальними провадженнями — їх уже п’ять. Поліція провела 10 обшуків. Вилучили проекти земель, усі договори на паї, на зерно, на трактори. Зібрати кукурудзу в полі нам не дають, робота фермерського господарства паралізована.
До речі, простежується чіткий алгоритм: Держгеокадастр, передаючи землі учасникам АТО, не чіпає агрохолдинги й великих землекористувачів, а наділяє їм землю на фермерських полях, свідомо провокуючи конфлікти.
Президент Асоціації фермерів і приватних землевласників України Іван Томич торік заявив: «В Україні немає ефективної законодавчої бази, а ринок „тіні” в нашій країні — найбільший на континенті. Землю „захоплюють”, а влада грає у мовчанку. Україна має найвищий у Європі рівень корупції у галузі обігу земель і є „лідером” з аграрного рейдерства».
У 2016 році на з’їзд АФЗУ запросили представників Мінагропроду та МВС, аби знайти вихід із цієї непростої ситуації. Фермери обвинувачували правоохоронні органи в бездіяльності, а представники правоохоронців посилалися на недосконале законодавство. Перший віце-президент Асоціації фермерів і приватних землевласників України Микола Стрижак менш дипломатичний:
— Красиве іноземне слово «рейдерство» придумали, щоб облагородити погане явище. Насправді, це — звичайний бандитизм. Утім, рейдерство від бандитизму й справді відрізняється тим, що рейдери мають «дах» у вигляді державних органів: прокуратури, обл- чи райдержадміністрації, поліції, суду. А за тими — великі олігархічні структури.
Якщо промислові підприємства олігархи (тоді ще майбутні) у різний спосіб почали привласнювати ще з початку 90-х років, то нині дійшла черга до останнього, що залишилося в Україні, — до землі. Ось чому точиться така кривава війна за землю. Заволодівши нею сьогодні, можна буде потім вигідно її продати. Рейдерство найпоширеніше в тих областях країни, де найродючіші землі — Кіровоградська, Дніпропетровська, Черкаська, Хмельницька, Вінницька, Київська, Полтавська. У 2015 було дев’ять випадків убивства фермерів в Україні. У 2016 році бандити дещо змінили тактику: калічать, б’ють, але не до смерті.
Мабуть, фермерам з усієї України варто взяти приклад із колег Бобринецького району Кіровоградської області, які торік створили загін самооборони «Кіровоградські ковбої», бо втомилися від численних рейдерських атак, крадіжок із поля та свавілля чиновників. Одному захиститися від такого важко. Нині у формуванні приблизно 300 фермерів, усі мають законно зареєстровану зброю — карабіни, рушниці.
Бобринецькі фермери щиро діляться вирощеним на полях і на фермах із бійцями АТО. А спецназівці у свою чергу проводять для членів загону самооборони майстер-класи з військових дисциплін, навчають, як швидко реагувати в екстрених ситуаціях і правильно поводитися зі зброєю. Також фермери відточують систему комунікації. На випадок НП є кодові фрази, які означають, що треба терміново їхати на підмогу. Чутки по району розлетілися швидко, тож чужі тепер до них намагаються не потикатися…
Людмила Стельмах (Кучеренко),
президент правозахисної організації «Полтавський медіаклуб»
журнал “The Ukrainian Farmer”, березень 2017 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
