
Інтеграція до сучасних агротехнологій системи біологічного захисту й живлення сприяє відновленню природної родючості ґрунту
Як зробити ґрунт ідеальним

Інтеграція до сучасних агротехнологій системи біологічного захисту й живлення сприяє відновленню природної родючості ґрунту.
Мене постійно тривожить думка: якщо сьогодні не переорієнтуватися на природне землеробство, завтра може бути запізно. Усі ми знаємо, що сучасний агробізнес характеризується високим рівнем енергонасиченості й потребує новітніх досягнень генетики та селекції, мінеральних добрив під заплановану врожайність, дорогих засобів захисту рослин від хвороб і шкідників тощо. Якщо все це застосовувати в умовах зміни клімату, то не завжди можна досягнути бажаного врожаю та його якості.

З іншого боку, які наслідки нашої діяльності на екологію — ґрунт, воду, повітря, біоту, рослинний і тваринний світ і, врешті-решт, на людину? Наприклад, розглянемо застосування синтетичних хімічних сполук для захисту й живлення рослин.
Вони створили для людства великі проблеми, насамперед призвели до руйнування екосистеми полів. Майже всі діючі речовини або продукти розпаду фунгіцидів, які сьогодні використовують, є канцерогенними, небезпечними забруднювачами води. За дії фунгіцидів ґрунтова мікробіота мутує, порушується природний біозахисний грибково-бактеріальний баланс ґрунту, знищуються корисні мікроорганізми. Останніми роками бактеріози знищують до 30% урожаю на полях, сповільнюють ріст рослин, спричиняють у них додатковий стрес. Під дією збудників хвороб ґрунт втрачає свої супресивні властивості й не в змозі протистояти шкідливим організмам. У тому, що ґрунт хворий, провина насамперед людини.
Доведено: переважна більшість інсектицидів і фунгіцидів та більша частина гербіцидів, не досягаючи об’єктів пригнічення, потрапляють у воду й повітря. А отже, не виконують свого безпосереднього призначення.
Водночас ми є свідками підвищення стійкості патогенних організмів до хімічних сполук ЗЗР. Саме ці чинники вказують на необхідність зміни парадигми рослинництва в напрямі біологізації аграрного виробництва.
На сьогодні стає очевидною деградація українських ґрунтів, що ставить і нас, і майбутнє покоління перед загрозою продовольчої кризи. Головна причина деградації — застарілі практики ведення сільгоспвиробництва, які виснажують запаси природної родючості українських чорноземів. Наслідок — зниження врожайності й поживної якості харчових продуктів, збільшення хвороб рослин, тварин і зниження імунітету населення України, необґрунтоване підвищення фармацевтичного й агрохімічного виробництва. Згідно з даними ФАО, Україна є лідером за площами чорноземних ґрунтів. Однак ми можемо втратити свої позиції через нераціональне використання ресурсів і деградацію ґрунтів.
Годувати ґрунт, а не рослину
Тож як бути далі? Що ми повинні змінювати? Базуючись на постулатах природничих наук — хімії, фізики, біології, можна вирощувати сільгоспкультури без добрив. Однак, якщо враховувати тільки природну родючість ґрунту. Рівень родючості — це основа доброго росту й розвитку рослин. Основою родючості є баланс усіх елементів у ґрунті, натомість сучасний аналіз більшості ґрунтів показує, що для покращення їхнього стану ще треба зробити дуже багато.
Ґрунт — першооснова землеробства. Тому ми зобов’язані дбати про його здоров’я. Навіть книга Буття містить запис, як Адам повинен був доглядати землю. Відтак здоров’я ґрунту розглядається як своєрідний індикатор, що кількісно визначає його здатність виконувати такі його функції:
• утримувати вологу;
• протистояти ерозії;
• поглинати вуглець;
• зберігати корисну мікробіоту;
• протидіяти ґрунтовій інфекції;
• забезпечувати рослини поживними речовинами;
• зберігати безпечну якість води й повітря;
• забезпечувати продуктивність рослин і тварин;
• забезпечувати якісне харчування людини.

Ось чому ми повинні знати все про свій ґрунт, навчитися керувати його природною родючістю, підтримувати рівень органічної речовини, активність корисної мікробіоти, відновити оптимальні водно-фізичні властивості, повітряне середовище, забезпечити оптимальне співвідношення поживних елементів, тобто домогтися балансу всіх елементів ґрунту. Усе це сукупно дасть змогу природі працювати замість нас.
Унесення азоту, фосфору й калію під заплановану врожайність — закон, якого більшість аграріїв дотримуються, незважаючи на надвисокі ціни на добрива, а це рано чи пізно призводить до порушення природної рівноваги органічної й мінеральної речовини в ґрунті. Вносити розраховану норму NPK, на мій погляд, просто безглуздо. Адже існує багато методів живлення ґрунту, які дають змогу ліквідувати або принаймні зменшити негативний вплив високих доз мінеральних добрив на ґрунт: ощадний обробіток ґрунту, науково обґрунтована сівозміна, сидерація, органічні добрива у вигляді гною, компосту, залишені на полі післяжнивні рештки, внесення у ґрунт мікробіологічних препаратів, заходи з вологозбереження та накопичення вологи в ґрунті, фоліарне внесення поживних речовин, яке набагато ефективніше, ніж підживлення сипкими добривами.
За такої стратегії першочерговим стає доступність і баланс у ґрунті всіх необхідних елементів, якими потім живиться рослина. А ми годуємо рослину. Натомість рослина в будь-якому разі візьме все необхідне для себе з ґрунту.
Який він, ідеальний ґрунт?
Тут виникає запитання: як нам отримати такий ідеальний ґрунт, у якому має бути 45% мінералів, 4–5% гумусу, 50% порового простору, який складається з повітря та води в рівному співвідношенні? Ємність катіонного обміну (ЄКО) такого ґрунту має становити 12–15% — як показує моя практика, це добрий показник. А не 5 або 7%, які сьогодні мають більшість ґрунтів. ЄКО 12–15% — це значить багато глини, яка має здатність утримувати поживні речовини. Рівень рН такого ґрунту завжди має бути 6–6,5. Адже доведено: якби вміст гумусу в ідеальному ґрунті становив 5%, це забезпечило б вивільнення близько 110 кг азоту з органічної речовини у вегетаційний період. Плюс фосфор, сірка, калій і багато мікроелементів — усього, що потребує рослина.
Оптимальний ступінь насиченості основами для більшості ґрунтів мав би становити: 60–70% кальцію, 10–20% магнію. Бо збалансоване насичення основами — це насамперед оптимальна структура ґрунту й доступний відсоток поживних речовин, який найкраще впливає на ріст культур.
Ступінь насичення ґрунту основами говорить про те, з чого він складається з боку катіонів — кальцій, магній, калій, натрій тощо. Чим вищий рівень кальцію в ґрунті, тим більше він пористий, тим краще витримується співвідношення між повітрям, водою і мінеральною частиною. Чим вищий уміст магнію в глинистому ґрунті, тим більше притягається і зберігається вологи в ньому, що дуже важливо за браку атмосферних опадів. Калію має бути в такому ґрунті 3–5%. Натрій робить ґрунт твердим.
Коли часто після дощу ґрунт твердішає, аграрії жаліються, що утворюється кірка, що з таким ґрунтом нічого не можна зробити. А треба насамперед забезпечити баланс між кальцієм, магнієм, натрієм, калієм.
Однак слід пам’ятати: якщо в ґрунті є дефіцит певних елементів, то в ньому буде надлишок інших елементів. Тому фермер повинен знати хімічний склад ґрунту на його полі. Таким чином без хімічного аналізу не обійтися. Відсоткова насиченість ґрунту основами інформує фермера, чи його ґрунт продуктивний.
Шлях до ідеального ґрунту
Щоб мати ідеальний ґрунт, треба скорегувати вміст мінералів. Якщо мінеральні компоненти незбалансовані, неможливо отримати й правильно утримувати потрібну кількість повітря й води в умовах глобальних змін клімату.
Мінеральна складова залежить від відсотка насичення основами та рівня гумусу в ґрунті. Якщо ґрунт неструктурований, у ньому занадто мало простору, важка техніка ущільнює ґрунт, обмежуючи кількість простору між його частинками. Або повітря, або вода мають поступитися місцем. Це аксіома. Кожен про це повинен знати.

Щоб створити належне середовище для коренів рослин і мікроорганізмів у ґрунті, потрібен раз на три-чотири роки глибокий обробіток — для розбивання плужної підошви й твердих шарів. І не тільки за допомогою розпушувачів, але й сидеральних рослин із глибоким корінням. Структуризації ґрунту сприяє науково обґрунтована сівозміна, внесення органічних добрив (гній, компости, мульча, біологічні препарати) тощо, що стимулює мікробну активність у ґрунті. Наприклад, поліпшувач структури ґрунту БіоСтимІкс® Універсальний Нива.
Чи можна відмовитися від хімічних засобів захисту рослин і збільшити врожай? Науково доведено й практикою підтверджена ефективність комплексного застосування біологічних препаратів нового покоління як альтернативи хімічним ЗЗР. Доказом є впровадження біологічної системи керування живленням і захистом рослин Агробактеріум® науковцями й практиками Інституту мікробіології та вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України, ДП «МНТЦ Агробіотех» НАН та МОН України та ТОВ «ІК Біоінвест-Агро» по всій території України (карта).
Найоптимальніши й варіант, зважаючи на ефективність і спектр дії, зокрема з погляду екологічної безпеки, — інтеграція до сучасних агротехнологій системи біологічного захисту та живлення включно з біопрепаратами з фунгіцидно-інсектицидної та акарицидної дії, які не пригнічують активність корисної ґрунтової біоти й сприяють відновленню природної родючості ґрунту. Серед їхніх переваг:
• забезпечення здоров’я ґрунту;
• збереження екології довкілля;
• збільшення загальної стійкості рослин до хвороб і шкідників;
• підвищення імунітету рослин;
• додатково виражена противірусна дія;
• суттєве пригнічення активності збудників бактеріальних і грибних хвороб;
• підвищена активність ферментів, що забезпечує інтенсивність обміну речовин.
Виходячи зі сказаного вище, ми бачимо, що відновлювальне землеробство має ті самі принципи, що існують у природі. Тому ми повинні розуміти основні закони природи й механізми взаємодії всіх її ланок. Коли всі складові екосистеми налагоджено й взаємодіють належним чином, тоді й у ґрунті все функціонує на оптимальному рівні. Розуміючи суть цих процесів, ми можемо давати оцінку якості ґрунту і говорити про його здоров’я.
Усе це потребує нашого розуму, професійного підходу до господарювання на землі. Аби відновити природні біоценози ґрунтів, треба зменшити частку синтетичних ЗЗР і міндобрив, широко застосовувати комплексні методи природного землеробства, біопрепарати, які замінюють штучні синтетичні засоби захисту рослин.
Насамкінець хотів би додати про необхідність співпраці науковців і бізнес-структур, бажано, за державної підтримки. Такий підхід сприятиме припиненню деградації ґрунтів, збереженню природної родючості українських чорноземів. Відповідно, таким чином можна запобігти продовольчій кризі й забезпечити здоров’я українського народу. Одне слово — рослини й земля мають що нам розповісти, якщо ми здатні це осягнути та їх зрозуміти.
