Як «нарубати» на капусті
Один з українських агрохолдингів з банком землі 50 тис. га після високої ціни на капусту вирішив посадити невелику площу цієї культури. Але ціна впала, а холдинг поніс великі збитки.
Цю історію Олександр Хорев, керівник проєкту «АПК-Інформ: овочі та фрукти» наводить як приклад свідомо програшної стратегії, коли овочевий ринок знову лихоманить.
Техніка, технології, агрономія, маркетинг для зернових не підходять для овочевих культур, пояснює експерт, тож наслідки такої стратегії легко прорахувати.
«Зараз овочі почали вирощувати навіть ті аграрії, які ними ніколи не займались, наприклад зерновики, – розповідає Максим Гопка, аналітик Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ). – Через те що переспективи з експортом зерна дуже невизначені, а внутрішній овочевий ринок зараз зрозумілий, більш стабільний і пропозиції зараз у певній мірі не вдосталь».
За даними УКАБ, основний обсяг овочів у цьому сезоні виростили в основному Захід України, площі збільшували Вінницька, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Львівська, Черкаська області. Схід також їх нарощував, проте не в таких масштабах.
До чого веде непрофесійний підхід, AgroTimes вже розглядав на прикладі цибулі. Приблизно та сама ситуація очікує й інші культури борщового набору: перевиробництво влітку, неможливість зберігати продукцію, неможливість заробити, дефіцит вітчизняних овочів взимку та навесні, який швидко компенсує імпорт.
Цінові рекорди
Весну Україна почала з того, що моркви на внутрішньому ринку не було вдосталь, також у минулому році мало посіяли цибулі, констатує Максим Гопка.
«І міжнародний тренд був такий самий – цибулі не було у тому обсязі, до якого ми звикли, – каже він. – При цьому овочі для України залишаються нішевим сегментом».
Минулого року в Україні додатково трапився ринковий шок через виїзд приблизно 6 млн людей за кордон та одночасну окупацію ворогом території, де вирощувалося багато овочів. Це викликало дисбаланс пропозиції і попиту. Восени виробники почали замислюватись над тим, аби розвивати овочевий бізнес в інших областях.
Головні трендами сезону стали цибуля та морква. Причому ситуацію з морквою Хорев називає трохи кращою, ніж з цибулею. Хоча й на неї ціна дуже підвищувалась торік, зараз виробництво продукту зростає.
«Ми вже бачимо, що висадили досить багато сортів середнього терміну дозрівання, які не зберігаються, і їх треба збувати зараз. У середині серпня їх ще активно збирали. Моркву, яка піде на зберігання, будуть збирати лише у жовтні», – розповідає аналітик.
За даними УКАБ, ціна на моркву, яка тримала історичний рекорд в цьому сезоні, пішла на зниження. Пропозиція від домогосподарств наразі збільшується. На оптових ринках ціна коливається у межах 8-10 грн/кг, і це на 77% нижче, ніж торік. Ближче до середини і до кінця осені вона може бути більш-менш стабільною – 13-18 грн/кг за опт.
Приблизно та ж ситуація і з капустою, яка вважається найбільш ризикованою овочевою культурою. Її виробництво також збільшили, тому що минулого року воно так само падало, і з’явились нові гравці. Тому експерти прогнозують у найближчий час стрімке падіння ціни.
«Капусту вирощують у всіх регіонах країні, традиційна вона не тільки для півдня, навпаки – там вирощують тільки ранню капусту, – пояснює Хорев. – А регіони, де капусту вирощували завжди, залишилися вільними від воєнних дій. І збільшення пропозиції та падіння ціни показує, що за відсутності 6 млн споживачів з’їсти цю капусту наразі ми не можемо. Отже до Нового року ціни будуть для покупців доступними».
Можливу проблему з капустою аналітик АПК-Інформ очікує з іншого боку – чи буде вона належної якості при зборі, у момент її закладання в сховища. Від цього будуть залежати пропозиція капусти і ціни навесні.
«Якість зберігання капусти буде залежати більше від погодних умов у вересні – чи не завадять, наприклад, можливі зливи обробкам, – пояснює Хорев. – Зараз погода для овочів борщового набору більш-менш сприятлива. Але якщо вона погіршиться, прогнози на кількість якісного урожаю треба буде знижувати. Зараз казати про обсяги капусти навесні поки що зарано».
Окремий вплив на ситуацію навесні може спричинити можливий блекаут та відсутність генераторів у господарств – проте це суттєвий чинник при будь-якій системі зберігання та будь-якого продукту, кажуть експерти.
Наприклад, у овочівників до середини весни були проблеми з електрикою, розповідає Гопка. Блекаут вплинув також на розвиток розсади для відкритого грунту. Це в свою чергу підняло й собівартість кінцевого продукту – на огірки та помідори до середини липня були дуже високі ціни.
Втім з картоплею ситуація відрізняється, бо 95% її обсягів вирощують домогосподарства, і вирощують більше, ніж потрібно. Населення не відмовиться від вирощування «другого хлібу», а навпаки тільки збільшать в умовах війни, наголошує Хорев.
«Тобто картоплі Україні вистачить, все буде стабільно. А от щодо її асортименту, налагодженого у супермаркетах ще до ковіду, будуть проблеми», – резюмує експерт.
Минулого сезону імпортери-трейдери добре заробили на буряку, коли були перекриті українські сховища на окупованих територіях, продовжує Хорев огляд борщової групи. Відповідно українські виробники на підконтрольних територіях цього сезону збільшили площі, але навіть невелика перевага пропозиції над попитом дуже знизила ціни на буряк, підкреслює аналітик «АПК-Інформ: овочі та фрукти», і зараз попит на нього дуже слабий. Проте вже навесні ціни можуть бути більш високими, ніж зараз.
За даними УКАБ, оптова ціна на буряки зараз складає в середньому 8,5-9 грн/кг – це на 10% нижче, ніж торік. Тобто пропозиції вдосталь, і ціни будуть також у межі минулого року – від 9 до 15 грн/кг за опт.
«Взагалі овочі борщового набору цієї осені будуть доступніші, ніж минулої, – прогнозує Гопка. – Майже кожна позиція просіла у ціні порівняно з аналогічним періодом минулого року на 10-30%. Коротке пояснення цього: збільшилася пропозиція, попит задовольняється, і восени продукції буде також більше».
Будуйте сховища
Кліматичні умови цього сезону були більш-менш комфортними для вирощування овочів на нових площах підконтрольних територій. До того ж є технології, які дозвляють вирощувати і у не дуже сприятливих умовах, хоча це, звісно, збільшує собівартість.
Раніше вкладатись у технології, наприклад сушіння та зберігання, не було сенсу, зараз у багатьох на це немає грошей. Дещо цьому може допомогти державний грант, але потрібні й інші урядові програми, які будуть розвивати таку інфраструктуру, вважає Гопка.
«Навіть після деокупації півдня того рівня овочівництва, який там був до війни, ми не побачимо ще наступних років з п’ять – за рахунок замінованих територій, відсутності робочої сили та підриву Каховської ГЕС, який змінив роботу меліоративної системи у регіоні», – пояснює аналітик УКАБ.
Треба також розвивати інші напрямки овочевого бізнесу, наголошує Гопка. Наприклад, брати не масштабами насаджень, а циклами виробництва – збільшувати теплиці та робити декілька циклів за рік. Якщо, умовно, вирощували на відкритому грунті 100 кг цибулі, то збирати їх тепер не за раз, а за 3-4 рази.
Професійним виробникам краще поки що не робити різких рухів в сторону збільшення овочевих площ, вважає Хорев, а працювати за старими технологіями та забезпечувати стабільні відвантаження у супермаркети, розраховувати на те, що при належному зберіганні ціни навесні будуть більш сприятливими. Але розподіляти продажі на весь сезон, не впадаючи в іншу крайність.
«Ми неодноразово спостерігали, як південні виробники у серпні збирали урожай та одночасно закривали овочі під замок до березня, – розповідає експерт АПК-Інформ. – Це спричиняло стрибки цін навіть у вересні-жовтні, наприклад, на цибулю, якої в країні тоді було достатньо. Ми їм казали, що споживачів у вересні стільки ж скільки буде у березні, а ви їх обмежили. Навіть було таке, що перед Новим роком імпорт капусти та цибулі заходив від поляків – і вони на цьому заробили».
Фінал цієї історії закономірний: у березні всі одночасно відкривали сховища – пропозиція в рази перевищувала попит, а ціни валились нижче, ніж на момент збирання.
Так чи інакше, дефіциту овочів весною в Україні не було – імпортна продукція переважала і була доступною. Так буде й надалі, впевнені експерти, якщо українське виробництво не протримається до холодного сезону.
«Імпорту не буде сенсу завозити, якщо він не зможе конкурувати за ціною. Проте важлива умова для цього – наявність достатніх площ для зберігання. Потрібно будувати додаткові сховища», – резюмує експерт.