Україна цього сезону лишилася без перехідних запасів яблук, ціна на плоди била рекорди

Яблучний пас

Україна цього сезону лишилася без перехідних запасів яблук, ціна на плоди била рекорди, а продукція відомого місцевого виробника продавалася дорожче за італійські клубні сорти.  

Основний тренд на світовому, європейському й особливо українському ринках був дефіцит яблук, спричинений поганими погодними умовами насамперед приморозками весною, що призвело до аномального підвищення цін. 

Також похідною цього процесу стали високі ціни на технічне яблуко. В результаті велика кількість продукції українських виробників була спрямована на переробку. І ледь не вперше в історії технічне яблуко конкурувало з тим, яке було нормальної якості для фрешринку. До того ж конкуренція була у всіх сегментах знизу до гори — від переробки до експорту. 

«Яблуко для переробки змагалося якраз в одній категорії з яблуком економсегмента або навіть стандарт сегмента, яке мало находити своє місце на полицях супермаркетів, — каже Володимир Гуржій, керівник компанії USPA Fruit. — А зверху цінового так званого прайс-пойнту була конкуренція між яблуком у якісній категорії, преміумкатегорії та експортної категорії. Таке ми у своїй практиці спостерігали вперше». 

Сезон яблук — 2024/25 виявив новий рекорд по цінах на внутрішньому ринку, особливо що стосується полиці. За спостереженнями експертів, цінники на яблука здивували навіть європейців із провідних садівничих країн. Проте найцікавіше, що ціни в Україні були зіставними з деякими країнами Євросоюзу, що було досить дивно, бо зазвичай українське яблуко навіть не в сезон коштує дешевше. Адже в Україні останні роки лишалися у сховищах перехідні залишки, чого цього року не сталося. Тобто основний обсяг яблук було розпродано ще навесні, і лишались якісь невеликі обсяги в професійних сховищах, які спрямовували в основному супермаркети й традиційні базари. 

НЕДОЗРІЛИЙ ТОВАР 

На ринках Києва виник певний тривалий період, коли старих яблук уже зовсім не було, а продукція свіжого врожаю ще не вийшла. За словами продавців, тогорічний урожай будь-якої якості в них масово скупали за ціною понад 100 грн/кг. 

«Деякі менеджери супермаркетів, з якими ми спілкуємось, упродовж сезону казали, що не можуть закупити навіть половину яблук від запланованого обсягу», — додає Гуржій. 

У результаті вже із січня в Україну пішов імпорт із Польщі, який й досі сюди заїжджає, хоча новий сезон у нас уже розпочався, і вітчизняне яблуко ранніх сортів потрапляє на полицю українських супермаркетів. Наприклад, ранні клони Роял Гала, не до кінця дозрілі середні клони того самого сорту або ж проста Гала, яка вже має якесь більш-менш нормальне забарвлення, проте по факту недозріла. 

Однак фермери ловлять високу цінову кон’юнктуру і продають раніше зірване яблуко до мереж супермаркетів. Те саме вже почалося відбуватись і з яблуком Голден Делішес, тому що на нього є високий попит. 

Керівник компанії USPA Fruit наводить приклад: на полиці найбільшої української мережі супермаркетів, до того ж у різних регіонах, можна було побачити яблуко одного з найвідоміших українських брендів, недозріле, досить  посередньої якості, яке коштувало 139 грн/кг. Це яблуко наблизилося до вартості 1 кг манго, який їде з Перу чи Бразилії, і лишило далеко позаду банан, з яким завжди конкурувало і було трошки дешевше за нього. 

«Це само по собі для мене є рекордом, — каже Гуржій. — Яблука українського виробництва за такою ціною я не бачив ніколи. Але справжнім шоком було, коли ми побачили, що поруч лежало висококласне клубне яблуко сорту Пінк Леді італійського виробництва, яке коштувало 129 грн/кг». 

По-перше, безумовний феномен, що українське яблуко коштує дорожче за італійське, наголошує експерт. Адже собівартість Пінк Леді набагато вища, насамперед через роялті, сорт є об’єктом інтелектуальної власності. Крім того, його вироблено на півдні Тіроля, на північному сході Італії, де і вартість робочої сили, і решта витрат набагато вищі, ніж в Україні. 

«Однак ринок продиктував таким чином, що це стало можливим, — каже Гуржій. — Ба більше, в нас є інсайдерська інформація, що навіть і Голден продавався краще за Пінк Леді». 

У цьому він бачить ще один феномен: незважаючи на поширену думку, що на ринку яблук майже не працює ім’я бренду, і на ньому не може бути ефективного маркетингового позиціонування, все ж в Україні є бренди, такі розвинені, що мають певний рівень поваги й довіри серед споживачів. Саме тому між Пінк Леді й Голденом вони вибирали останній.

 «Більше з тим, — додає Гуржій, — це спрацьовує на рівні, що це українське яблуко, і ці моменти не можуть не радувати. Ці яблука не просто різних сортів — вони різні на споживчому рівні. Пінк Леді смачний, щільний, твердий, якісний технічно, технологічно і маркетингово, з усіх боків — топовий продукт, чого не скажеш про Голден — недостатній із погляду його споживчих характеристик, я б таке яблуко не їв. Проте люди обирають український бренд. І це мене досить сильно збуджує на рівні моїх маркетингових фантазій щодо українського яблука». 

Як показує приклад із Пінк Леді, дефіцит яблук від внутрішніх виробників швидко заміщується імпортом. Найбільший і найближчий до України імпортер, один із головних її конкурентів — Польща виробляє близько 4 млн тонн яблук на рік, що становить третину загального виробництва у Європейському Союзі (приблизно 12–13 млн тонн). Для порівняння: Україна виробляє близько 1 млн тонн, і це враховуючи продукцію домогосподарств. 

Жодний експерт сьогодні не називає точних обсягів промислового виробництва яблук в Україні, а дані Держстату не показують об’єктивну картину. За оцінками Гуржія, продукції, яке йде на фрешмаркет, набереться 300–400 тис. тонн — порівнюючи з тим самим показником у Польщі, це не так багато. 

Водночас аналітики USPA Fruit підбили підсумки експортного сезону 2024/25 року. Україна відправила на зовнішні ринки 16,8 тис. тонн яблук вартістю 10,1 млн доларів. Це на 64% менше в кількісному виразі, ніж у сезоні 2023/24 року, коли експорт становив близько 47 тис. тонн яблук. 

Середня експортна ціна за маркетинговий рік знову підвищилась, досягнувши 600 дол./т. Також фіксувалось від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі, адже з липня 2024 року по червень 2025-го Україна імпортувала 18,2 тис. тонн яблук, майже весь обсяг яких (18 тис. тонн) завезено від початку поточного року. 

Головними покупцями українських яблук за маркетинговий рік, що завершився, були Об’єднані Арабські Емірати (2,9 тис. тонн), Саудівська Аравія (2,9 тис.), Узбекистан (1,5 тис.), Туреччина (1,4 тис.) і Швеція (0,9 тис. тонн). 

За попередніми підсумками 2024/25 маркетингового року у світі (дані досі не повні), найбільшими експортерами яблук на глобальному ринку стали: Китай — 927 тис. тонн; Італія — 891 тис.; Сполучені Штати — 789 тис.; ПАР — 656 тис.; Польща — 596 тис.; Чилі — 575 тис.; Нова Зеландія — 429 тис.; Франція — 330 тис.; Туреччина — 212 тис.; Нідерланди — 133 тис. тонн. Україна у цьому рейтингу змогла лишитись в середині третьої десятки.  

«Звісно, навколо нас є достатньо країн, які з погляду експортного ринку не є популярними, але постачають приблизно, як Україна, — розповідає керівник USPA Fruit. — Наприклад, кілька країн на Балканах і Ліван, навіть ураховуючи, що там є певна частка реекспорту, а все-таки». 

Тому Україна є великим виробником у Європі тільки з натяжкою, вважає він. Саме тому, коли в Україні яблука вже немає, в Польщі воно завжди є до кінця минулого та початку нового сезону, а стартують поляки зі свіжим яблуком на тиждень-два пізніше від українців. 

КІСТОЧКОВІ ПОСТРАЖДАЛИ 

Цього року по всій Європі досить сильно постраждали кісточкові дерева, починаючи з Туреччини й закінчуючи Грецією та Італією. В Україні, зокрема в Закарпатті, в деяких господарствах отримали всього 5–10% звичайного врожаю. Відповідно, ціни на черешню були піковими, переважаючи навіть експортні з Іспанії, якщо брати однакові інкотермс — у цьому разі EXW (товар на складі). 

Щодо українського експорту черешні, то говорити про нього серйозно аналітики поки що не бачать підстав. Мовляв, це те саме, що казати про експорт українських трюфелів або виноградних слимаків, тобто він не існує як явище. До війни експорт черешні існував тільки завдяки Білорусі. Крім того, в Мелітополі працював китайський підприємець, який експортував черешню для Китаю через Гонконг. Незважаючи на те, що сьогодні черешні в Україні насаджують знову багато, вона перебуває в нетто-імпортному балансі. 

Те саме можна сказати про експорт груш. Незважаючи на певні проблеми з її вирощуванням в Україні, грушу також зараз активно насаджують. Але фермери переважно орієнтуються на внутрішній ринок і досить непогані ціни. Сьогодні якісну і грушу, і черешню місцеві мережі чітко відрізняють, і на них завжди буде висока ціна на внутрішньому ринку. 

ПРОГНОЗ ЕКСПОРТУ 

Згідно з актуальним прогнозом Всесвітньої асоціації виробників яблук і груш (WAPA), 2025 року виробництво яблук в основних країнах Євросоюзу буде фактично незмінним щодо минулого року й становитиме 10,5 млн тонн. 

Найбільший урожай, як очікується, збере Польща — 3,3 млн тонн. Крім неї високі показники виробництва, звично, матимуть Італія (2,3 млн тонн), Франція (1,5 млн) та Німеччина (1,0 млн тонн). Домінантними сортами в структурі виробництва традиційно будуть Голден Делішес (2,1 млн тонн) і Гала (1,4 млн тонн). Разом із тим в Україні WAPA очікує зменшення врожаю яблук нинішнього року. 

Щоб спрогнозувати, у яких напрямках буде далі розвиватись експорт яблук з України, треба визначити обмежувальні чинники для нього, каже Гуржій. Перший із них — це ускладнена логістика. 

«Наша компанія була першою, хто відправив, можна сказати, історичний контейнер із Чорноморська в Індію минулого року, — каже експерт. — Це було однією з вимог індійської сторони. Однак цей шлях ще не є до кінця робочим: усього одне судно курсує з Чорноморська в турецький порт. А далі за деякими напрямками це відбувається досить рідко. Та і є багато ризиків, пов’язаних із війною».  

Решта каналів логістики з Нового року також системно не покращилися, хоча є робочими. Деякі лінії товарних перевезень ходять навколо Африки, інші — через Суецький канал. До того ж, якщо в порт Джедда (Саудівська Аравія) контейнери йдуть нормально, то в інші арабські країни (ОАЕ, Оман, Кувейт, Катар, Бахрейн) — складніше. 

Наприклад, одна з найбільших морських транспортних компаній Maersk як ходила, так і ходить навколо Африки, що значно збільшує шлях продукції у дорозі. Якщо на початку сезону це нормально, то в другій його половині потрібно дивитися на технічну якість яблука, перш ніж його відправляти на такі довгі відстані. 

Гуржій додає, що в процесі сезону північної півкулі й збирання європейського урожаю певні маршрути будуть змінюватися, а поки що немає фрешу, який треба експортувати в низьких температурах. 

Зважаючи на ці обмежувальні чинники, можна дійти висновку, що цього сезону виробники й трейдери експортуватимуть на притаманні ринки й активно шукатимуть нові, найшвидше, не будуть. Експериментувати — не найкращий час, резюмує Гуржій. 

«Ті напрямки, де транзитний час буде максимально короткий, лишаться робочими, — каже він. — Я думаю, будуть експортувати й в Південну Азію — Малайзію, Сінгапур, Гонконг, хоча наш продукт туди не так часто доїжджає через незручну логістику. Але наша компанія завжди намагається відповідати запитам наших споживачів у тому регіоні». 

Якщо обсяги яблук з України будуть зіставними з торішніми, то якісного яблука може бути дещо менше. Виробники вже масово скаржаться на сітку біля плодоніжки й інші «зірочки» та «язички». Тому яблука в принципі якісного, але другої категорії, може бути в структурі виробництва більше, ніж зазвичай, і не лише в Україні, а й в Польщі. 

«І це мене схиляє до прогнозу, що яблуко на переробку не мало б коштувати так дорого, як торік», — коментує цей тренд сезону Гуржій. 

Багато хто з українських виробників планує закладати яблука у сховища РГС на пізній сезон. Можливо, у цьому і є певний сенс, виходячи з кон’юнктури ринку, але експерти радять усе ж диверсифікувати процес продажу. 

«Я б певну частину продукції продавав би зараз і певну — в кінці сезону, — каже Гуржій. — Тобто я б все точно не закладав на кінець, але починав би із самого початку сезону продавати». Треба постійно моніторити кон’юнктуру на технічне яблуко й активність експортерів, які недопоставили продукцію торік. 

«Усі вони голодні й злі, як оси, і хотіл би отримати сатисфакцію за минулий сезон, — додає Гуржій, — І цей чинник підігріватиме ціну. Тому раджу продавати впродовж усього сезону — така стратегія більш зважена». 

Експерт зазначає, що, спираючись на цю стратегію, виробники за 10 років зароблять більше, ніж, якщо щороку будуть ловити цінові піки. Тому що кілька разів за останні 10 років були ситуації, що на весні ціни були нижчими, ніж восени, а витрати на зберігання та курс долара тільки підвищуються. 

«Виграє той, хто раніше домовиться з постачальниками. Хто раніше лишить за собою всі можливості укладення програмних поставок, укладе контракти», — резюмує Гуржій.   

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ