Солодкий перець вирощують різними способами, але найбільш поширений — розсадний у касетах. Сіяти насіння у відкритий ґрунт недоцільно, навіть у південних регіонах.
Розсада
Більшість рекомендацій щодо вирощування розсади перцю засновані на технологіях, які передбачають виробництво розсади без пікірування.
Пікірування — вимушений спосіб для створення оптимального режиму зволоження, живлення та освітленості для рослин. Одразу після сходів сіянці потребують малої кількості поживних речовин і невеликої площі. Але мірою росту потреба рослин в елементах живлення зростає. Пікіруванням можна збільшити площу живлення сіянців, щоб до моменту пересаджування в ґрунт розсада могла сформувати вегетативні та генеративні органи. Хоча розсада перцю краще розвивається за посіву без пікірування: на момент висаджування вона має об’ємнішу масу кореневої системи, більшу площу листя та дає вищий урожай. Рослини перцю солодкого погано переносять пошкодження кореневої системи, що є неминучим під час пікірування, тому насіння краще висівати в маленькі горщечки, з яких потім перемістити в більші, не травмуючи коріння.
Відомо, що способи вирощування розсади впливають на тривалість міжфазних періодів розвитку рослин. Пересаджування рослин призводить до подовження вегетаційного періоду на 1–2 тижні. Дослідження касетного способу вирощування, проведені Г. А. Косенком, доводять, що цей спосіб забезпечує економію енергетичних і матеріальних витрат: субстрату на вирощування однієї рослини витрачали у 37 разів менше.
Схема досліду
Під час закладання дослідів схеми були підібрані так, щоб вони максимально відповідали умовам зони Правобережного Лісостепу України. Завданням було визначення найбільш ефективних варіантів з найвищою віддачею врожаю.
Схема досліду передбачала вивчення впливу двох факторів: способів вирощування розсади (їх три: без пікірування, з пікіруванням, касетний) та термінів вирощування (їх два: 50 і 60 діб). Для досліду використовували сорт перцю солодкого Подарунок Молдови. У відкритий ґрунт для подальших досліджень розсаду висаджували 25 травня за схемою 70?20 см.
Завдання експериментальної частини досліджень полягало в проведенні біометричних вимірювань, обліків і спостережень за настанням і проходженням фенологічних фаз розвитку, оцінки та обліку врожаю, лабораторних та хімічних аналізів.
Про вплив способів вирощування та віку розсади свідчать показники параметрів рослин, що одержані на час висаджування розсади у відкритий ґрунт. Різниця в біометричних параметрах простежується залежно від тривалості й способу вирощування розсади.
Біометричні параметри
Біометричні показники розсади значно відрізнялися за варіантами досліду. Так, найбільшу висоту 22,6 см мала розсада віком 60 діб, що вирощувалася без пікірування, тоді як висота касетної розсади цього ж віку становила 20,2 см. Розсада меншого віку мала дещо нижчі показники.
Діаметр стебла розсади є важливим показником і має велике значення за висаджування розсади механізованим способом. Найбільшу товщину стебла мала розсада, вирощена з пікіруванням (4,7–4,8 мм), що відрізняється від показника розсади без пікірування (4,6–4,7 мм). Рослини, вирощені в касетах, мали діаметр 4,2 і 4,0 мм залежно від віку, на діаметр стебла мав вплив об’єм ґрунтосуміші.
Розсада різного віку та способу вирощування на момент висаджування в поле мала певну кількість бутонів, яка збільшувалась із віком рослин. Так, найбільшу кількість бутонів мала пікірувана розсада віком 60 діб — 3,1 шт. Рослини цього ж віку, вирощені без пікірування, мали 2 бутони. Розсада віком 50 діб, вирощена в касетах, мала 1,5 бутона, 60 діб — 2,2 бутона.
Об’єм кореневої системи в розсади є важливим показником, який висвітлює стан рослини в цілому і залежить від площі живлення та мінерального забезпечення. Найбільший об’єм коренів 3,5 см3 зафіксовано в розсади, вирощеної в касетах, що можна пояснити кращими умовами живлення в касеті.
Відмічено залежність від способів вирощування і віку розсади окремих фізіологічних показників. Це стосується насамперед площі листкової поверхні та кількості листків на одну рослину. Природно, що ці показники збільшуються зі збільшенням віку розсади. Найбільшу кількість листків мала розсада віком 60 діб (17,2 шт. з пікіруванням та 15,0 шт. без пікірування).
Помітний вплив на приживання рослин у відкритому ґрунті має спосіб вирощування розсади. Під час вибирання розсади, вирощеної в ґрунті парника, втрачається певний відсоток кореневої системи, що ускладнює подальшу її регенерацію після пересаджування у відкритий ґрунт. Вирощування розсади в касетах дозволяє без втрат кореневої системи перенести рослини для подальшого їх приживлення і розвитку на постійному місці в польових умовах.
Настання фенологічних фаз розвитку
Найбільш тривалий період до настання фази технічної стиглості плодів спостерігався в розсади віком 60 діб — 124–127 діб, у 50-денної — 117–123, що можна пояснити недостатнім нагромадженням рослинами вегетативної маси та кореневої системи за період вирощування.
Настання в рослин фази біологічної стиглості плодів спостерігалося через 138–153 доби від сходів. Термін цей зменшувався зі зменшенням віку розсади, що пов’язано зі сприятливим впливом умов довкілля за її вирощування в більш пізні терміни та здатністю кореневої системи до більш швидкої регенерації. Значний вплив на терміни надходження врожаю, зокрема раннього, має тривалість проходження чергових фаз вегетаційного періоду. Міжфазний період від цвітіння до технічної стиглості плодів у контрольному варіанті тривав 36 діб. У решти варіантів досліду одержані результати були наближені до контролю (36–37 діб).
Від періоду технічної стиглості плодів до біологічної мінімальний термін відмічено в рослин, розсада яких вирощена в касетах (20–21 доба). У контрольному варіанті він тривав 23 доби, в інших варіантах досліду цей період становив 22–25 діб.
Найбільш короткий період від висаджування розсади до початку плодоношення (71 доба) відмічено у варіанті вирощування без пікірування віком 60 діб. Затримання в настанні початку плодоношення спостерігається зі зменшенням віку розсади, що можна пояснити більшим забігом в розвитку рослин тривалішого терміну вирощування.
Врожайність
Тривалість періоду надходження врожаю істотно різнилася залежно від варіантів досліду. У розсади віком 60 діб, вирощеної з пікіруванням та без нього, цей період тривав 56 та 57 діб, віком 50 діб — 56 та 53 доби. У варіантах вирощування розсади в касетах цей період становив відповідно віку 52 і 49 діб, що зменшило кількість зборів на один.
Найвищим рівнем урожайності в рік досліджень характеризувалися варіанти касетного способу вирощування, де урожайність становила 19,3 т/га у віці 60 діб і 19,0 т/га у віці 50 діб, що істотно перевищує контроль (таблиця). Вирощування традиційним способом з пікіруванням призвело до зниження врожайності відповідно на 2,2 та 6,6% від контрольного варіанту. Контроль характеризувався урожайністю на рівні 18,1 т/га.
Найбільший вплив на продуктивність рослин перцю мають температурні умови та кількість опадів під час висаджування розсади і в першому періоді перебування рослин у відкритому ґрунті (у травні — червні), а також на початку достигання врожаю, коли проявляються фізіологічні в’янення (за високої температури повітря на поверхні ґрунту, нестачі вологи).
За розрахунками економічної ефективності кращі результати одержані у варіанті вирощування рослин у касетах, де найвищий показник чистого прибутку становив 30,1–30,5 тис. грн/га, а рівень рентабельності перевищив контрольний варіант на 7,8–8,0%.
Отже, встановлено, що серед різних способів вирощування розсади перцю солодкого найбільш ефективним є застосування касет.
Ольга Накльока, канд. с.-г. наук
Уманський національний університет садівництва
журнал “Плантатор”, травень 2017 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Плантатор” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Плантатор
