Схеми використання іноземних компаній підлягають суттєвим змінам й актуалізації.
Міжнародне та українське податкове законодавство активно змінюється, а процеси деофшоризації набирають дедалі більших обертів. Утім, це не означає, що від використання іноземних компаній потрібно відмовлятися. Виникає потреба постійного контролю за використовуваними схемами та їх актуалізація за потреби. Використання іноземних юрисдикцій дозволяє якісно структурувати бізнес, залучати іноземні інвестиції, а також сприяє захисту та полегшенню ведення бізнесу.
Питання вибору юрисдикції для реєстрації іноземної компанії є одним із найголовніших питань міжнародного податкового планування. На жаль, універсального «рецепту» використання іноземних компаній, в тому числі офшорів, немає. Кожна ситуація є індивідуальною, й побудова конкретної схеми залежить насамперед від потреб і можливостей, які перед собою ставить власник бізнесу. Проте, як вже було зазначено, світ змінюється. Змінюється й підхід до використання іноземних компаній. Якщо раніше абсолютно прийнятним і робочим варіантом була реєстрація компаній у класичній офшорній зоні, наприклад BVI чи Белізі, що обходилося в 1000–2000 доларів, то станом на сьогодні (у світлі деофшоризації) підходити до цього питання потрібно більш ретельно, зважено та комплексно. Також слід ураховувати обсяг запланованих угод і платежів, юрисдикції основних контрагентів, перспективи відкриття банківського рахунку тощо.
Основними перевагами реєстрації іноземних компаній сьогодні є:
• пільгове оподаткуванням — проте потрібно активно слідкувати за законодавчими змінами, що відбуваються у світлі деофшоризації з метою постійної актуалізації використовуваних схем;
• захист активів;
• відхід від законодавчого тиску на бізнес — насамперед мова йде про валютні обмеження, запроваджені НБУ, зокрема щодо продажі валютної виручки, розрахунків за зовнішньо-економічними контрактами, виплати валюти тощо.
1. Схема для експортерів/імпортерів
Якщо основною метою є здійснення експортних/імпортних операцій, іноземна компанія, зареєстрована в низькоподатковій або офшорній юрисдикції, може значно знизити витрати. Це досягається завдяки перенесенню місця накопичення прибутку в країну з пільговим або нульовим оподаткуванням. Іноземна компанія у цих схемах діє як посередник, що дозволяє регулювати експортну/імпортну ціну товару.
Треба розуміти, що використання класичних офшорів у світлі трансфертного ціноутворення та поняття «контрольованих операцій» сьогодні обмежене. Хоча на експортерів антиофшорне законодавство впливає меншою мірою, ніж на імпортерів, питання «контрольованих операцій» є актуальним в обох випадках.
Тож за такої схеми доцільно використовувати такі варіанти:
• якщо операція не підпадає під поняття контрольованої, можливим є використання кіпрсь ких і панамських компаній;
• використання податковопрозорих структур, які реєструються в респектабельних низькоподаткових країнах, наприклад, Великої Британія, Шотландія;
• використання компаній, зареєстрованих у країнах із територіальною системою оподаткування та в деяких специфічних безподаткових країнах, наприклад, Гонконг, Сінгапур, ОАЕ;
• використання агентських структур.
2. Використання агентських структур
Агентська структура передбачає наявність так званої «фасадної» компанії, що укладає агентську угоду з офшорною компанією. Суть схеми полягає в тому, що компанія з офшорної зони переліку Кабінету Міністрів України приховується за «фасадною» компанією з респектабельної країни, яка не входить в цей «чорний» список КМУ. Відповідно до цієї угоди, «фасадна» компанія є агентом офшору й веде діяльність від свого імені, але за дорученням офшору. Офшорний принципал зобов’язується виплачувати агенту комісійні у вигляді відсотка від обороту або у вигляді фіксованої винагороди.
Найпопулярнішими є «фасадні» компанії Великої Британії, Ірландії, Данії, Нідерландів, Кіпру та Канади. Для більшої конфіденційності кінцевого власника акції «фасадної» компанії можна передати трасту або приватному фонду.
3. Створення холдингу
З погляду українського податкового законодавства комфортними юрисдикціями для створення холдингів є Кіпр, Нідерланди, Угорщина, Австрія.
Юрисдикція для реєстрації холдингу має відповідати таким вимогам:
• наявність договорів про уникнення подвійного оподаткування;
• звільнення дивідендів, отриманих від дочірніх компаній, від податків або оподатковування дивідендів за мінімальними ставками;
• звільнення дивідендів, що виплачує холдинг кінцевим бенефіціарам, від податків або оподатковування дивідендів за мінімальними ставками;
• у країні розташування холдингу податок на приріст капіталу в результаті продажу акцій або часток в дочірніх підприємствах має бути відсутнім або мінімальним.
4. Використання іноземних компаній для залучення кредитів
При видачі кредиту бізнес отримує легальне джерело коштів із можливістю їх повернення зі сплатою відсотків, що можна використовувати для зменшення податкового тягаря. До того ж можливим є мінімізація податків шляхом використання нерезидентних компаній і договорів про уникнення подвійного оподаткування. Проте станом на сьогодні потрібно враховувати обмеження НБУ щодо повернення позик і кредитів.
Хорошим прикладом для кредитування є компанії Великої Британії, Нідерландів або Швейцарії, де можна скористатися перевагами договорів про уникнення подвійного оподаткування та суттєво знизити податки на виплату дивідендів, відсотків і роялті.
Юрисдикції для цілей міжнародного податкового планування
Іноземні компанії, які можуть становити інтерес для українського бізнесу, умовно ділять на три категорії.
1. Класичні офшори
Слово «офшор» походить від англійського off shore — поза берегом, у відкритому морі — у значенні «поза юрисдикцією королівства». У пострадянській економіці — це сленгове найменування компанії, зареєстрованої в країні, де податкове навантаження є мінімальним або взагалі нульовим. Відповідно, офшорна юрисдикція — країна, яка забезпечує таке мінімальне чи нульове податкове навантаження. За іронією долі такі юрисдикції розташовані зазвичай у країнах із субтропічним і тропічним кліматом (на островах Тихоокеанського та Карибського регіонів, в Африці, на Близькому Сході), тому їх ще називають «теплими юрисдикціями», до того ж слово «теплий» звучить не в буквальному контексті, а в значенні «сприятливий бізнес-клімат». Найвідомішими офшорами є Британські Віргінські острови, Беліз, Сейшельські острови, Панама, Невіс, Багамські острови, Домініка, Маршаллові острови й ін.
Основними особливостями компаній, зареєстрованих в таких юрисдикціях, є:
• звільнення від сплати податків (проте є вимога щодо оплати щорічного фіксованого державного мита);
• відсутній обов’язок щодо здачі фінансової звітності й проходженню аудиту;
• конфіденційність (відсутність відкритого реєстру про компанію або закритість публічного доступу до такого реєстру).
Зауважимо: офшорні компанії зазвичай не можуть вести діяльність на території країни своєї реєстрації.
2. Низькоподаткові юрисдикції.
До зазначеної групи можуть належати такі юрисдикції, як Кіпр, Сінгапур, Гонконг, Естонія тощо. Вони не є класичними офшорними безподатковими зонами, адже в них передбачені невеликі або середні ставки податку на прибуток. Зазначені юрисдикції можуть передбачати систему податкових пільг або територіальний принцип оподаткування, мають вищий авторитет із погляду податкового планування, а подання бухгалтерської звітності та проходження щорічного аудиту є обов’язковим. Щодо, наприклад, Кіпру, то, незважаючи на низку скандалів навколо цієї юрисдикції, використання Кіпру для побудови структури компаній є доволі привабливим і сьогодні. Наприклад, ставка податку на прибуток на Кіпрі становить 12,5%. Ба більше, Україна має договір із Кіпром про уникнення подвійного оподаткування, що дозволяє зменшити податкове навантаження за виплати дивідендів, відсотків, роялті.
А от компанії Гонконгу взагалі не платять податки, якщо не ведуть бізнес на території держави. Хоча зазначена характеристика наближає Гонконг до класичних офшорів, проте станом на сьогодні він має більший авторитет і не розглядається як класичний офшор. Доволі цікавою нині є естонська юрисдикція. Особливостями податку на прибуток в Естонії є те, що прибуток компаній не оподатковується за його нарахування, а обов’язок сплачувати податок переноситься на момент розподілу або використання прибутку.
Таким чином, реінвестований прибуток повністю звільняється від оподаткування. Водночас, коли прибуток естонської компанії все ж вирішили розподілити, то діє стандартна ставка податку — 21%. Наприклад, за розподілу 10 000 євро у вигляді дивідендів податок становить 2100 євро. В результаті корпоративний податок на прибуток в Естонії таким чином замінюється податком на розподілений прибуток, так званий distribution tax, за дробовою ставкою 21/79. До уваги береться дохід, отриманий по всьому світу, тобто територіальний принцип оподаткування відсутній.
3. Оншорні юрисдикції
До них належать європейські країни (зокрема, Велика Британія, Нідерланди, Данія, Австрія, Швейцарія, Угорщина, Мальта, Люксембург, Латвія), США, Канада й ін. У них звичайна система оподаткування, обов’язковим є ведення та подання фінансової звітності й проходження аудиту. Також можливим є застосування податкових пільг за правильного планування структур компаній, транзакцій і застосування міжнародних угод про уникнення подвійного оподаткування.
Ольга Осипчук,
адвокат, керівник департаменту міжнародної торгівлі IMG Partners
газета “АгроМаркет”, жовтень 2016 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
AgroTimes
