Господарство, яке зробило ставку на вирощування кукурудзи та сої, рано чи пізно замислюється над власним елеватором. Достатньо тільки оцінити витрати на доробку агропродукції сторонніми підприємствами, щоб зрозуміти: незалежність у цьому питанні — не просто зручність, а економічна необхідність. Саме логіка, ретельні розрахунки та міцне партнерство стали фундаментом появи нового об’єкта на елеваторній мапі Хмельниччини — ТОВ «Стример Плюс».
Незвичайний союз
Цей елеватор — плід співпраці двох непересічних особистостей: директора СФГ «Поділля» Андрія Сопрука та засновника ТОВ «Технозв’язок» Сергія Кондратюка. На перший погляд, їхні сфери діяльності здаються далекими одна від одної: один — досвідчений аграрій, інший — лідер ринку з виробництва й встановлення станцій мобільного зв’язку. Проте доленосне знайомство змінило все.
«Мій партнер поступово стає аграрієм», — жартує Андрій Сопрук.
І в цьому жарті є велика частина правди. Об’єднавши зусилля в рамках ТОВ «Стример Плюс», партнери звели елеватор, який став прикладом синергії агробізнесу й технологій. Символом цього союзу є 38-метровий флагшток, на якому майорить один із найбільших прапорів України в регіоні. Це не лише патріотичний жест: на флагшток планується встановити обладнання для мобільного зв’язку, яке забезпечить стабільний сигнал для всіх користувачів у цій місцевості.
Економіка як рушій
Сімейне фермерське господарство «Поділля» обробляє 1600 га земель, де кукурудза обіймає понад половину посівних площ. Доповнюють структуру соняшник, соя та пшениця. Доки власного елеватора не було, зерно доводилося доробляти на сторонніх підприємствах.
«Торік приймання, аналіз, очищення, сушіння та відвантаження кукурудзи з вологістю 24% коштувало 1300–1400 гривень із ПДВ за тонну. За врожайності 10 центнерів із гектара витрати сягали 13 тис. гривень на гектар, — пояснює Андрій Сопрук. — Однак справа не тільки в грошах. На чужих елеваторах неможливо уникнути черг і затримок, що ускладнює логістику й планування».
Економічна доцільність власного елеватора стала очевидною ще наприкінці 2021 року. Тоді партнери уклали контракти на постачання обладнання: сушарку іноземного виробництва, силоси й транспортери від українських компаній. Повномасштабне вторгнення рф відтермінувало плани — пріоритетом стала підтримка ЗСУ.
«Виробники повернули нам аванс, але коли ми повернулися до проєкту, ціни на обладнання підвищились. Це змусило нас переглянути підхід: всю продукцію ми обрали українських виробників. Майже все обладнання — від KMZ Industries: силоси, транспорт і зерносушарка, очисне обладнання — від “ОЛИС”», — розповідає Андрій Сопрук, додавши, що розуміння ринкових реалій і гнучкість бізнесу сприяли ухваленню рішення на користь вітчизняних компаній-постачальників.
Фінансування проєкту забезпечив давній партнер — ТОВ «Украгролізинг».
«Ми свідомо відмовилися від програм часткової компенсації вартості техніки (прим. ред.: що можлива за купівлі), адже підготовка майданчика, фундамент і супутні роботи вимагали значних витрат. Лізинг став оптимальним рішенням», — додає пан Андрій.
Елеватор готовий до роботи
На елеваторі ТОВ «Стример Плюс» уже введено в експлуатацію першу чергу — хопер для вологого зерна на 500 кубометрів, силос місткістю 8 тис. кубометрів і бункер на 70 т для автовідвантаження. Транспортне обладнання забезпечує продуктивність 100 т/год, а сепаратор ефективно очищає зерно від домішок.
Центральний елемент елеватора — зерносушарка Brice-Baker, яка переробляє 450–500 т кукурудзи на добу. Вона працює на газу, що, за словами Андрія Сопрука, має свої переваги: «Сушарка нагрівається до робочої температури за 20 хвилин, а її обслуговування значно простіше, ніж твердопаливного котла. За ціни газу 20 тисяч гривень за тисячу кубометрів це поки що економічно виправдано».
Партнери розглядали альтернативу — твердопаливний котел. Але розрахунки показали інше: «Теплогенератор коштує 9–10 мільйонів гривень, плюс витрати на пелети, їх зберігання та двох операторів. Без урахування логістики й зарплат окупність становить шість років. Єдиний привабливий варіант — власна щепа або вирощування міскантуса, але це довгострокова інвестиція, адже перший урожай міскантуса — тільки через три роки, до того ж під нього потрібна власна земля», — пояснює Андрій Сопрук.
Розумний підхід до керування
Елеватор обслуговує невелика команда — близько 10 осіб, включно з охороною та бухгалтером.
«Ми робимо ставку на якість персоналу, пропонуючи гідні зарплати, харчування, транспорт і, за потреби, проживання», — зазначає Андрій Сопрук. Автоматизація процесів дозволяє оптимізувати штат і полегшити роботу. Навіть коли підрядник, який постачав контролери, не зміг завершити налаштування через обстріл на Сумщині, KMZ Industries оперативно усунули проблему, адаптувавши програму керування.
Як зазначають фахівці KMZ Industries, необхідність завершити роботу, розпочату іншою компанією, стала певним викликом.
«Основна складність полягала в тому, що початково система автоматизації будувалася на контролері іншого виробника, — пояснює Микола Чешихін, начальник відділу автоматизації KMZ Industries. — Тож перед нами стояло завдання — знайти технічне рішення, яке могло бути реалізованим на контролері, на якому базуються наші рішення, і відповідало стартовим вимогам замовника».
Зрештою вдалося створити свого роду гібридну систему, яка забезпечила зв’язок між контролером PHOENIX CONTACT, що використовується у зерносушарках Brice-Baker від KMZ Industries, та контролером VIPA, який керує всією мережею елеватора. «Тільки за два місяці нашим спеціалістам вдалося розробити ефективне рішення, і елеватор було введено в експлуатацію на повну потужність. Наразі система працює стабільно, замовник — задоволений», — підсумовує пан Чешихін.
Перспективи, які надихають
Елеватор уже готовий до першого сезону. Лишилося облаштувати лабораторію й відремонтувати адміністративну будівлю.
Хоча основний фокус — на власному зерні, партнери будуть раді надати послуги клієнтам, зокрема сусіднім господарствам. У регіоні всього два великих елеватори, тож конкуренція помірна. До того ж представники трейдерських компаній уже відвідали об’єкт і висловили зацікавленість у співпраці.
Тож ТОВ «Стример Плюс» — це приклад того, як економічна далекоглядність, партнерство й технології можуть створити щось більше, ніж просто бізнес. Це історія про синергію, що відкриває нові горизонти для українського агросектору.
The Ukrainian Farmer
