Ми вже звикаємо до думки, що консервант для кукурудзи має бути іншим, ніж для злакових і бобових трав. Оскільки кукурудза має високий уміст цукрів і низький — протеїну й золи. Тому в кінцевому продукті — кукурудзяному силосі потрібно зменшена кількість молочної кислоти для консервації. Окрім того, в цих культурах накопичується різна кількість молочнокислих бактерій, доки вони перебувають у полі: на траві — 7 × 104КУО/г зеленої маси, на кукурудзі — 2 × 105КУО/г зеленої маси (Ruser, 1989).
Окрім того, кукурудза має високий уміст цукрів і низький — протеїну й золи. Тому в кінцевому продукті — кукурудзяному силосі потрібно менше молочної кислоти для консервації.
З власного досвіду ми знаємо: ферментація кукурудзяного силосу перебігає доволі швидко, навіть без додавання спеціалізованих консервантів. І це справді допомагає взяти під контроль клостридії, які втрачають активність у кислому середовищі. Відповідно, можемо не хвилюватись за якість силосу впродовж його зберігання в закритій траншеї (анаеробна стабільність).
Знешкодити дріжджі
Попри те є питання аеробної стабільності. Нам треба убезпечити масу від вторинного зігрівання, від активності дріжджів і плісняви після відкриття траншеї. Ця проблема є актуальнішою для кукурудзяного, ніж для трав’яного силосу, тому що кукурудзяний силос має багато вільних цукрів і більше мікробне забруднення.
Як відомо, у дріжджів є два види метаболізму: аеробний і анаеробний. Коли є доступ свіжого повітря, дріжджі активно діляться (їх кількість може збільшуватись у 10 разів кожні 8–10 год), споживають цукри й продукують Н2О та СО2. Без доступу повітря продукується спирт і СО2. За вищого вмісту спирту утворюються ефіри: етилацетат й етиллактат.
Дріжджі завдають багато шкоди: спричиняють вторинне зігрівання, зменшення споживання сухої речовини коровами, втрати поживної цінності, збільшення відходів. Дріжджі використовують молочну кислоту як поживне середовище, до того ж рН підвищується й запускаються інші, шкідливіші процеси.
Якщо ви технологічно не можете виконати всі вимоги вказані в таблиці, треба розглянути застосування консервантів, які зменшать кількість дріжджів у силосі.
Бродильні гази важчі за повітря, тож вони опускаються вниз траншеї чи кургану. Слід розуміти, що скрізь під плівкою та по всьому зрізу утворюється розріджене повітря. Цей ефект легко побачити по тому, як вакуум буквально всмоктує й натягує тонку плівку після накриття траншеї. Саме розріджене повітря в траншеї та відсутність бар’єрів відповідають за проникнення свіжого повітря в корм на зрізі, а глибина проникнення залежить від щільності трамбування та способу відбору. За щільності трамбування 240 кг СР/м. і більше глибина проникнення становитиме менше ніж 30 см/день. Тому важливо відбирати більше, щоб згодовувати масу, яка окислюється не довше як 24 год у траншеї та 24 год на кормовому столі. У такому разі стандартна вимога щодо аеробної стабільності (3 дні) забезпечує відсутність псування.
Зберегти верхній шар
Не всі шари в траншеї втрамбовуються дуже добре — верхній шар втрамбовується на 20–25% гірше. Відповідно, повітря в них проникає глибше і процеси псування тривають довше. Наприклад, за щільності 180 кг СР/м³ повітря приникає до 60 см/день. Відповідно, маса, яку відбирають зі швидкістю 30 см/день, окислюється протягом 5–7 днів. Якщо взяти до уваги, що в багатьох господарствах плівка біля зрізу відкривається не з розрахунку від бору 1–2 дні, а на 5–7 днів, то повітря проникає ще глибше, а процеси псування стають ще критичнішими.
Саме із цієї причини утворюється «верхняк», тобто зіпсований верхній чорний шар. Для таких випадків, особливо якщо біологічний консервант для покращення аеробної стабільності не використовується, поширеною є практика застосування хімічних консервантів для обробки верхнього шару. Хімічні консерванти подовжують аеробну стабільність на триваліший період, відповідно, силос хоч і довше окислюється, але починає псуватись на 10–14 днів пізніше. Цього вистачає, щоб використати корм до початку псування.
Найактивніші діючі речовини хімічних консервантів: сорбінова, бензойна і пропіонова кислоти та їх солі. Не всі вони добре розчиняються у воді й проникають углиб утрамбованої маси. Краще використовувати спеціалізовані продукти (Кофасіл Маїс, Кофа Грейн): вони безпечні у використанні, поєднують кілька діючих речовин, мають низький коефіцієнт поверхневого натягу й проникають до 50 см углиб маси.
Як обрати біологічний консервант
Обираючи консерванти, слід звернути увагу на такі контрольні точки:
1. Аеробна стабільність і самозігрівання. Оптимально температура зрізу в умовах хорошого або відмінного менеджменту відбору не має перевищувати 20–21 °С.
2. Псування верхнього шару. Воно також залежить від аеробної стабільності. Відмінно, коли різниця між кількістю завезеної зеленої маси та використаним силосом (втрати на угар) становить 5–6%.
3. Відсутність критичного зниження рН. Бажано не менше як 3,8–3,9.
4. Кількість оцтової кислоти. Відмінно — не більше як 3%. Також можна звернути увагу на відсоток пропіленгліколю.
5. Кількість етанолу. Відмінно — до 1%, добре — до 1,5%.
6. Уміст цукрів і перетравної за 12 год НДК. Більші втрати на ферментацію ведуть до зниження поживної цінності.
Усім цим критеріям відповідає наш Кофасіл С.
The Ukrainian Farmer
