У селекцію безнасінних сортів винограду слід залучати генотипи зі стійкістю до умов зимівлі.
Безнасінні сорти винограду у споживачів та виробників виноградної продукції завжди були популярні. За даними Vitis International Variety Catalogue — європейської бази даних сортів винограду, у світових колекціях нині налічується понад 600 безнасінних сортів, від старовинних (Султаніна, Кишмиш чорний) до сучасних, створених уже після 2000 року.
У безнасінних сортів основним донором ознаки «відсутність сформованого насіння» є сорт Султаніна, або Кишмиш білий овальний. Якщо прослідкувати родовід більшості безнасінних сортів, виявиться, що вони є нащадками Султаніни у 3, 4, а то й у 5-му поколінні. Й саме походженням сорту Султаніна із Середньої Азії пояснюється низька адаптивність безнасінних сортів до несприятливих чинників довкілля — низьких температур та грибних хвороб. Сучасні безнасінні сорти перейняли цю ваду разом із цінними характеристиками старовинного сорту.
Зміна клімату та збільшення інтенсивності й шкідливості грибних хвороб спонукають галузь до створення нових сортів із комплексом адаптаційних властивостей. Одним з ефективних інструментів є міжвидові схрещування, ідеться про поєднання стійких і високоякісних сортів. Над створенням сортів складного міжвидового походження активно працюють у США (Sweet Celebration, Sweet Sunshine, Аrrа 10, Аrrа 15 та ін.), а також у Іспанії, Італії, Туреччині та Китаї. Виділено низку безнасінних форм із різними термінами достигання та ексклюзивними смаковими характеристиками, створено й сорти з унікальною довгастою формою ягід — Gold Finger та Black finger, які придатні для транспортування і тривалого зберігання.
| Таблиця 1. Генетичне та географічне походження сортів безнасіннєвої групи |
 |
В Україні офіційну реєстрацію мають два безнасінні сорти — Кишмиш таїровський та Мєчта. Та їх замало аби належно забезпечити споживача десертною продукцією винограду. З огляду на необхідність поповнення автохтонного сортименту безнасінних сортів, у ННЦ «ІВіВ ім. В. Є. Таїрова» розпочали оцінку групи інтродукованих безнасінних сортів. Для цього було відібрано 20 безнасінних сортів, що віддалені за генетичним та географічним походженням (табл. 1). Сорти тестуються за основними господарськими ознаками.
Залучені до ампелографічної колекції нові сорти вивчали в польових та лабораторних умовах на фоні еталонних зразків. Польові досліди здійснено на експериментальній базі ННЦ «ІВіВ ім. В. Є. Таїрова» (ампелографічна колекція) за методиками О. М. Негруля, Е. Б. Іванової, Е. С. Комарової. Усі етапи агробіологічних і фенологічних досліджень виконані за загальноприйнятими у виноградарстві методиками.
Колекційні насадження закладено 2009 року щепленими саджанцями на підщепі Рипаріа . Рупестріс 101-14 за схемою 3 . 1,5 м. Формування — двоплечий горизонтальний кордон зі штамбом заввишки 0,8 м. Ґрунт — чорнозем південний, важкосуглинковий, малогумусний, сформований на лесі. Умови вегетації 2017–2018 рр. загалом були сприятливими для виноградної рослини.
| Таблиця 2. Результати проморожування до –24 °C лоз безнасінних сортів, 2018 рік |
 |
Результати досліджень
Під час вегетації 2017–2018 рр. у генотипів досліджено продуктивність — урожайність та якість продукції. Виділено найбільш адаптивні до умов північного Причорномор’я безнасінні сорти.
Зважаючи на те, що культивування винограду в Україні обмежують передусім критичні зимові температури, у сортів дослідили зимостійкість.
| Таблиця 3. Результати проморожування до –28 °C
інтродукованих безнасінних сортів міжвидового походження, 2018 рік |
 |
Після зимівлі 2017–2018 рр. у сортів Venus та Mars розпустилося 95% залишених після обрізування вічок, а у сортів Flame seedless, Einset seedless, Himrod — понад 80. Оскільки умови зимівлі для виноградних рослин не були екстремальними, потенційну морозостійкість дослідили в лабораторних умовах. Для цього лози сортів Vitis vinifera L. проморожували з поступовим зниженням температури до –24 °C, а лози з сортів міжвидового походження — до –28 °C. Проморожування до –24 °C найгірше перенесли Flame seedless, Rusalka 3, Beogradska besemena, у них загинуло 21–45% центральних вічок та 70–90% вічок заміщення (табл. 2).
Найкраще критичну температуру переніс контрольний сорт Кишмиш таїровський — у нього збереглося 87% центральних вічок й 100% вічок заміщення. У цілому за результатами досліду задовільно перенесли екстремальну температуру усі сорти. Серед міжвидових гібридів найнижчу морозостійкість спостережено у сортів Glenora та Romulus. Кращі результати показали сорти Prima seedless, Venus, Glenora, Mars, Jupiter та Einset seedless, у яких збереглося 72−87% центральних вічок й 95−100% вічок заміщення (табл. 3).
За умови підтвердження стабільності результатів у наступні роки, ці сорти будуть використані у подальшому селекційному процесі як потенційні донори зимостійкості.
| Рис. 1. Уміст сухої речовини та різних фракцій води в тканинах листя у різні фази вегетації, 2018 рік |
 |
 |
З огляду на почастішання весняно-літніх посух, однією із важливих адаптаційних ознак сорту є посухостійкість. Непрямим показником витривалості рослини до нестачі вологи є уміст міцно зв’язаної води у клітинах листків. Під час досліджень посухостійкість визначали вимірюючи уміст вільної та колоїдної (зв’язаної) води у тканинах листків. Щоб виміряти рівень стресу унаслідок нестачі вологи, проби протягом вегетації відбирали тричі — у фазу інтенсивного росту, під час дозрівання ягід та наприкінці вегетації (рис. 1). Більшість сортів на початку вегетації мали достатній запас колоїдної води. У сортів Romulus, Venus, Mars та Beogradska besemena колоїдної води у тканинах листків було менше ніж 10%, і фізіологічні процеси у рослин були притлумлені. Під час дозрівання ягід у листі усіх сортів містилося багато вільної води — у цей період фізіологічні процеси є інтенсивними. Виділялися сорти Attika, Prima seedless, Русалка 3, Einset seedless, Flame seedless та Кишмиш таїровський, уміст колоїдної води у їх листі сягав 20–30%. Наприкінці вегетації фізіологічна активність знижується, як наслідок, уміст колоїдної води у листі також зменшується. Тривалий посушливий період наприкінці вегетації дозволив об’єктивно визначити адаптивність сортів до нестачі вологи. Високим умістом колоїдної води у листі відзначились сорти Flame seedless, Rusensko bez seme, Lakemont та Himrod, тобто саме ті, що з найменшим стресом перенесли тривалу посуху.
| Рис. 2. Оцінка сортів за комплексом ознак інтересу. Аналіз отриманих даних випробування 2017–18 рр |
 |
Рекомендовані до селекції
З використанням методичних рекомендацій Е. Н. Губіна змоделювали параметри відбору перспективних для застосування у селекційному процесі безнасінних сортів.
Були задані оптимальні параметри основних селекційних ознак інтересу, яким за даними літературних джерел, опублікованих баз даних і нашого власного досвіду повинні відповідати сучасні безнасінні сорти, а саме:
• урожайність > 12 т/га;
• товарність > 70%;
• середня маса грона > 350 г;
• нормальних ягід у гроні > 90%;
• середня маса ягоди > 2 г;
• середній розмір ягоди > 14 . 14 мм.
За результатами випробування 2017–2018 роки попередньо виділені найбільш перспективні для подальшого застосування в селекційному процесі сорти, що відповідають заданим критеріям: Flame seedless, Кишмиш таїровський, Кишмиш лучистий, Einset seedless, Venus, Юпітер, Marquis, Attika, Мєчта, Русалка 3. Дослідження продовжать для визначення прояву показників у різних за комплексом умов вегетаційних періодах та щоб підтвердити стабільність сортів за роками.
Ірина Ковальова, Людмила Герус, В’ячеслав Скрипник ННЦ «ІВіВ ім. В. Є. Таїрова» НААН
журнал “Садівництво по-українськи”, квітень 2019 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Садівництво по-українськи” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Садівництво по-українськи
