Збалансоване внесення різних видів добрив на посівах картоплі не тільки підвищує врожайність, але і якість бульб.
Для картоплі основними елементами мінерального живлення є азот, фосфор, калій, кальцій, магній, сірка і ряд мікроелементів: бор, мідь, молібден, кобальт, цинк тощо. До головних макроелементів належать азот, фосфор і калій.
Азот
Доведено, що на мінеральних ґрунтах усіх типів, за винятком глибоких малогумусних чорноземів, картопля найбільше потребує азоту. Калію належить друге місце на дерново-підзолистих супіщаних і піщаних землях та третє — на решті ґрунтів. На глибоких малогумусних чорноземах рослини найбільше потребують фосфору, на звичайних та південних чорноземах — азоту і фосфору.
Елементи живлення надходять у рослини впродовж вегетації нерівномірно. Найбільша їх кількість засвоюється картоплею в період бутонізації і цвітіння, що відповідає найбільшому приросту надземної маси. До цвітіння вона засвоює 75% азоту, 65% фосфору та калію і 50% магнію. Елементи живлення, що надходять до рослини в період бульбоутворення, переважно витрачаються на ріст бульб. У цей період азот, фосфор, калій та інші елементи використовують для наростання стебел. Але надлишок і однобічне живлення азотом після цвітіння рослин веде до сильного росту стебел і затримує бульбоутворення. На період збирання врожаю в бульбах міститься до 80% азоту, 90% фосфору і 95% загального калію.
Забезпечення рослин азотом має відповідати фазам розвитку картоплі: своєчасне внесення азотних добрив сприяє швидкому розвитку стебел і ранньому змиканню щільного стеблестою в рядках. Проте надмірний розвиток стебел затримує утворенню бульб і знижує їх якість, зокрема лежкість та вміст крохмалю. Для формування бульб треба, щоб рівномірно надходила достатня кількість азоту. До цвітіння рослин має засвоїтися понад 75% його потреби, щоб не дуже рано починали старіти листки. Пізніше для припинення росту стебел і збирання придатних для зберігання бульб високої якості надходження азоту має бути зменшене. Нестача азоту і високі норми азотних добрив знижують урожайність бульб. Залежно від ґрунтово-кліматичних умов, сортів картоплі, рівня запланованого врожаю і призначення овочу норма азотних добрив коливається від 50 до 150 кг/га.
Фосфор
Попри слаборозвинену кореневу систему, картопля потребує фосфору. За високого рівня фосфору зростає кількість бульб у кущі, бульбоутворення настає раніше, прискорюється дозрівання картоплі та підвищується врожайність на 6 т/га і вище. Фосфорні добрива знижують уміст нітратів у бульбах. Фосфор підвищує стійкість картоплі до вірусних захворювань, чорної ніжки, кільцевої гнилизни, ризоктоніозу. За нестачі фосфору рослини формуються низькорослі, урожайність та якість бульб знижується. У ранніх сортів надмірне фосфорне живлення скорочує вегетаційний період, зменшується врожайність і вміст крохмалю в бульбах.
Калій
Цей елемент живлення картоплі потрібний для регулювання, утворення, переміщення, накопичення і перетворення вуглеводів. Калій впливає на осмотичний тиск у клітинах і водний режим рослин. Рослини картоплі, які добре ним забезпечені, використовують менше води на утворення сухої речовини і краще переносять посуху, тому приріст урожаю від застосування калію вищий у посушливих регіонах та під час посухи. Уміст рухомих сполук калію в ґрунті на ділянках, де вирощують картоплю, має бути не нижчим ніж 60 мг/кг. Калійні добрива значно впливають на якість картоплі. Наприклад, з підвищенням умісту калію в бульбах збільшується концентрація лимонної кислоти і вітаміну С, що знижує вірогідність захворювання на чорну плямистість м’якоті бульб, зміну забарвлення сирої м’якоті та її потемніння під час варіння. Картопля дуже чутлива до хлору (бо знижується вміст крохмалю в бульбах, погіршуються смакові якості), тому калійні туки (хлористий калій тощо), які містять хлор, краще вносити під зяблеву оранку, щоб був час для вимивання іонів хлору за межі кореневмісного шару ґрунту.
Магній
Картопля дуже вибаглива до забезпечення магнієм. За врожайності 30–40 т/га потрібно 60–80 кг/га MgO. Якщо в картоплинні вміст магнію менший за 0,12% на суху речовину, забезпечення ним рослин недостатнє. Мінімальна кількість рухомих сполук магнію для забезпечення потреб картоплі така: на піщаних і супіщаних дерновопідзолистих ґрунтах 5–70, на суглинкових — 70–100, на глинистих — 120–140 мг/кг. Калій і магній є антагоністами, тому нестача магнію виявляється сильніше за однобічного збільшення норми калійних добрив. Нестача магнію негативно впливає на рух асимілятів у бульбах, знижує вміст крохмалю. Зазвичай рекомендують вносити 60–90 кг/мг MgO. За гострої нестачі та стресових факторів, таких як холод, посуха, коли засвоєння магнію з ґрунту обмежується, можна проводити позакореневі підживлення 5%-м розчином сульфату магнію з першим обприскуванням проти фітофторозу.
Мікроелементи
На врожайність картоплі позитивно впливають мікроелементи. На формування 10 т бульб потрібно 25 г бору, 20 г міді, 70 г марганцю, 1 г молібдену, 65 г цинку. Мікродобрива можна вносити в ґрунт разом із мінеральними добривами, обробляти бульби розчином мікродобрив одночасно з протруюванням або обприскувати рослини в період вегетації під час першої обробки фунгіцидами (змикання рослин у рядку).
Органічні та мінеральні добрива
Оскільки майже припинилося виробництво і внесення органічних добрив, ґрунти збідніли на поживні речовини та мікроелементи — вітаміни, необхідні для росту й розвитку картоплі. Через це картоплярі все частіше використовують комплексні водорозчинні добрива.
Найбільш ефективним способом використання органічних і мінеральних добрив під картоплю є сумісне їх застосування, яке підвищує врожайність, уміст крохмалю та поліпшує смакові якості бульб.
Для одержання максимальної ефективності від добрив треба правильно встановити норми, строки і способи їх внесення. При цьому треба враховувати ґрунтово-кліматичні умови і рівень родючості ґрунтів на основі агрохімічного аналізу.
Надмірні норми азоту можуть призвести до нагромадження нітратів у бульбах. Рекомендується вносити під картоплю сульфат амонію, який знижує розвиток парші. Під картоплю вносять також азотні добрива у вигляді кальцієвої або калійної селітри. З калійних добрив краще вносити калімагнезію, бо крім 28% калію в ній є 8% магнію, який потрібен для формування високого врожаю бульб. Хлорвмісні добрива (калійна сіль, каїніт тощо) знижують уміст крохмалю і смакові якості бульб, затримують фотосинтез, підвищують уміст нітратів, тому використовувати їх під картоплю небажано. Із хлорвмісних добрив можна використати хлористий калій за осіннього внесення під оранку. Якщо з осені мінеральні добрива не вносилися, навесні застосовують складні добрива — нітроамофоску, діамофоску тощо.
Полісся
Регіон має малозабезпечені доступними поживними речовинами ґрунти. На дерново-підзолистих супіщаних ґрунтах, із середнім ступенем забезпеченості рухомими формами фосфору та обмінного калію, оптимальними нормами внесення мінеральних добрив врозкид є: N90-120P90K120-150 кг/га діючої речовини на фоні 40 т/га напівперепрілого гною або 35–40 т/га сидератів, загорнених у ґрунт. Для нових високопродуктивних сортів картоплі інтенсивного типу за вирощування в зоні Полісся на фоні 35–40 т/га загорнених у ґрунт зелених добрив максимальною нормою суми діючої речовини (азоту, фосфору і калію) добрив врозкид слід вважати 300–360 кг/га поживних речовин. Подальше підвищення кількості елементів живлення може призвести до критичного рівня, після якого може настати стан стресу.
Лісостеп
Оптимальною дозою органічних добрив у Лісостепу є внесення 30–40 т/га, мінеральних — 60–90 кг/га д. р. NPK. Азотні добрива сприяють приросту врожаю бульб на 23–27, фосфорні — 20–25, калійні — 25–30 кг/кг поживної речовини. Деякі зміни в дозах мінеральних добрив визначаються типом ґрунтів, рівнем їх родючості та сортом картоплі. Нові інтенсивні сорти картоплі потребують підвищених норм внесення мінеральних добрив.
Степ
Вирощування картоплі в зоні Степу ускладнюється тим, що в літній період створюються надзвичайно жорсткі умови вегетації рослин. Основним лімітуючим фактором є дефіцит вологи ґрунту і висока температура повітря, тому картоплю в цій зоні вирощують тільки на зрошенні. За своїми умовами степова зона України не повною мірою відповідає біологічним потребам картоплі, але дослідження наукових установ та досягнення передових виробників довели можливість отримання високих урожаїв картоплі на зрошенні. Забезпечення вологою дає можливість більш повно використовувати поживні речовини ґрунту. Використання добрив після зрошення — один із найважливіших факторів вирощування картоплі в південному регіоні. Оптимальною нормою внесення гною в південному регіоні під картоплю є 30 т/га, мінеральних добрив — N60-90P60-90K60-90 кг/га діючої речовини. Кращі результати забезпечує сумісне застосування органічних і мінеральних добрив.
Нестача та надлишок
Кожен елемент мінерального живлення виконує певну фізіологічну функцію, тому нестача або надлишок навіть одного з них позначається на біохімічному складі та зовнішньому вигляді рослин. За різкого порушення мінерального живлення спостерігаються зміни в будові окремих органів, зокрема у висоті рослин, у забарвленні листків, стані тканин тощо. Це має особливе значення під час вирощування насіннєвої картоплі.
Зміни в зовнішній будові окремих органів можуть спричинити вірусні та грибні хвороби, заморозки, посуха, надмірна вологість ґрунту, механічні пошкодження тощо, тому для визначення причин нестандартного росту й розвитку рослин слід враховувати можливість негативної дії нестачі окремих елементів мінерального живлення. Як правило, ознаки нестачі азоту, фосфору, калію та магнію помітні насамперед на нижніх листках; кальцію, заліза, бору, міді — на верхніх.
У польових умовах нестачу азоту й калію виявляють найчастіше на слабо окультурених дерново-підзолистих ґрунтах; фосфору — на слабо окультурених і кислих; магнію, заліза, цинку, бору — на перевапнованих або багатих на вапно; кальцію й молібдену — на кислих ґрунтах.
Тетяна Купріянова, канд. с.-г. наук
Інститут картоплярства НААН
журнал “Плантатор”, травень 2017 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Плантатор” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Плантатор
