Папіломатозний пальцевий дерматит у великої рогатої худоби: що треба знати про нього та як діяти, щоб зменшити збитки ферми.
Хвороби, які проявляються кульгавістю корів, за рівнем економічних збитків посідають третє місце, поступаючись маститу і проблемам із відтворенням. Причини розвитку кульгавості у великої рогатої худоби дуже різні. Пальцеві дерматити належать до тих, що розвиваються найчастіше та завдають великих збитків на молочних фермах. Хвороба має низку нюансів, які слід ураховувати.
Нюанс 1 — назва хвороби
Пальцевий дерматит (інша назва — хвороба Мортелларо) вперше був описаний 1974 року. Враховуючи особливості вигляду пальцевого дерматиту за хронічного перебігу, його іноді також називають «верукозний дерматит», «полуничкова хвороба».
Однак нині найпоширенішою в професійних колах є назва «папіломатозний пальцевий дерматит» (ППД).
Нюанс 2 — виявлення уражень
Згаданий поліморфізм уражень за розвитку ППД зумовлений особливостями змін у тканинах і стадійністю хвороби. Найкраще ідентифікувати хворобу, безумовно, під час обстеження в станку, однак їх може бути добре видно і зафіксувавши тварин у хедлоках, під час доїння та навіть під час переміщення в загонах. Інформативним є визначення кульгавості тварин стада, але варто пам’ятати, що не завжди кульгавість зумовлена ППД і, навпаки, не завжди ППД викликає кульгавість.
Локалізуються ураження шкіри переважно з плантарного боку міжпальцевого склепіння, але нерідко можуть бути з дорсального боку вінчика, в міжпальцевій щілині, на м’якуші, іноді в інших ділянках пальців ВРХ.
У 1997 році описано стадійність розвитку та клінічного прояву ППД, згідно з якою ратиця з неураженою шкірою позначається як М0. Ураження розміром менше як 2 см в діаметрі — стадія М1, гострі ураження розміром 2 см й більше (яскравого червоного або сіро-червоного забарвлення) — стадія М2. Ураження, що загоюються, вкриті щільними, подібними до рубцевої, тканинами — М3, хронічні ураження з потовщеним епітелієм або проліферації (або обидва разом) — М4, хронічні з ділянками загострення — М4.1. До того ж стадії можуть переходити одна в одну протягом прогресування патологічного процесу або ж загоєння (рис. 1).
Пальцевий дерматит може ускладнюватися гнійним пододерматитом, виразкою підошви, флегмонозними процесами, вертикальними тріщинами рогової капсули ратиці.
Нюанс 3 — збудники хвороби
ППД завжди асоціюється з трепонемами (Spirochaetaceae), яких є багато видів. Розмаїті види трепонем завжди існують як частина набагато складнішої популяції інших бактерій (від ключової ролі вірусів, грибків відмовилися). За хронічного перебігу ППД Spirochaetaceae виявляється у понад 90% випадків. До того ж розбіжності перебігу ППД, залежно від конкретних комбінацій бактерій, ще вивчаються. Також установлено, що як знижений імунний захист сприяє розвитку й прояву ППД, так і спірохети погіршують неспецифічний імунний захист і загоєння уражень шкіри.
Нюанс 4 — чинники, що сприяють
ППД має визначені основні інфекційні чинники, але є багато чинників, що істотно збільшують частоту виникнення хвороби:
1. Утримання тварин на підлогах із вологими органічними рештками та контакт шкіри з ними.
2. Брак в організмі тварин вітамінів і мікроелементів (вітамін А, цинк, купрум, марганець й ін.).
3. Поганий менеджмент на фермі (відсутність або неправильне використання ванн для ратиць, несвоєчасне та неправильне розчищення ратиць).
4. Пошкодження шкіри (механічні або хімічні) погіршують її захисні механізми, роблячи сприятливою до інфікування.
Нюанс 5 — стійкість збудників
Збудники ППД досить стійкі в навколишньому середовищі за різних температур (таблиця), а також здатні виживати на лезах ножів для ратиць 2–4 год. Відповідно, найімовірнішими шляхами передання збудників є гноївка та підстилка, але можливе передання ножами під час розчищення ратиць тварин.
Нюанс 6 — зменшення та запобігання переданню збудників
Для досягнення цього:
• потрібно уникати потрапляння у стадо тварин-носіїв. За можливістю тримати стадо закритим; ретельно інспектувати ратиці тварин перед їх придбанням, уникати утримання та випасання разом із вівцями, які теж можуть бути носіями;
• потрібно уникати занесення з обладнанням та людьми. Якщо працюють зовнішні бригади ортопедів, слід пересвідчитися, що їхнє обладнання вимите та продезінфіковане. Надання відвідувачам взуття чи бахил — надійніше, ніж дезінфекція свого взуття перед входом;
• у місцях відпочинку тварин має бути суха та чиста підстилка;
• проводити дезінфекцію поверхонь, копитних ножів (після кожної тварини), дисків для розчищення, обробляти антисептиками руки.
Нюанс 7 — особливості лікування та профілактики
Важливе значення для профілактики ППД має групове оброблювання ратиць — застосування ванн або обприскування шкіри ратиць призначеними для цього засобами.
Оскільки в патогенезі ППД є інфекційні збудники й розвивається ураження шкіри, засоби для профілактичної обробки повинні мати протимікробні властивості, а також сприяти зміцненню шкіри та загоєнню уражень.
Комплексний підхід у профілактичних і лікувальних обробках за розвитку ППД пропонують фахівці з Нідерландів, не застосовуючи антибіотики, формалін, купрум сульфат. Відповідні засоби базуються на купруму та цинку хелатів із додаванням органічних кислот і дозволяють адаптувати схеми обробок під потреби кожної окремої ферми. Хелати купруму та цинку вбивають патогенні мікроорганізми глибоко у шкірі, захищають рани від проникнення бактерій, сприяють загоєнню уражень.
Відповідно, для індивідуального лікування пальцевих дерматитів, виразок підошви багато фахівців обирають гель, що легко наноситься та добре прилипає до ратиці, проявляє виражений лікувальний ефект (фото 1).
Для індивідуального та групового лікування ефективний рідкий засіб, спеціально розроблений для обприскування шкіри ратиць за допомогою обприскувачів низького тиску (фото 2). Він може значно зменшити прояви ППД, особливо якщо застосовувати в схемі обробок із гелем і профілактичними ваннами.
Для групового застосування у вигляді ванн є рідка суміш купруму хелату й органічних кислот, що підсилюють протимікробний ефект.
Загалом, є практичні схеми застосування згаданих засобів для лікування й профілактики, але варто розуміти, що для кожної окремої ферми потрібен індивідуальний підхід, який залежатиме насамперед від захворюваності та гігієни.
Фахівці нашої компанії допоможуть розібратися в причинах хвороб ратиць у молодняку та корів, а також розробити оптимальні лікувальні й профілактичні заходи.
Владислав Ханєєв, канд. вет. наук, технічний консультант зі скотарства Приватне підприємство «ВетАгро»
журнал The Ukrainian Farmer, жовтень 2020 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі The Ukrainian Farmer та інтернет–сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
