Чого чекати від оновленого закону про сільськогосподарську кооперацію.
Для багатьох слова «кооперація» та «кооператив» і до сьогодні мають присмак радянського союзу. Здавалося, чого хорошого можна чекати від кооперації з присмаком гіркого минулого та ще й у редакції вітчизняних законотворців… Може, саме тому прийняття 21 липня 2020 року Верховною Радою України нової редакції Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію», який набуде чинності 15 листопада 2020 року, якось не викликало жвавих обговорень серед фахівців? Хтось песимістично зауважить, що цей документ — далеко не те, що потрібно галузі. Інший — що не все так безнадійно. Проаналізуймо плюси і мінуси законодавчої ініціативи та її подальше значення для агросектору.
Мотивація до змін
Першу редакцію Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» було прийнято 1997 року. На той час ініціатива була прогресивною, оскільки створювала хоч якусь законодавчу базу для функціонування сільськогосподарських кооперативів, хоча у самому законі багато елементів було скопійовано з радянських нормативних актів. Минуло понад два десятки років, змінилось економіко-правове середовище роботи аграріїв, підходи до організаційно-правових форм бізнесу, позиції вітчизняних аграріїв на міжнародних ринках, а закон так і лишився у 90-х… Тому безперечно, потреба у новому законі назріла давно.
Єдина форма
Наразі в Україні яких тільки кооперативів не надибаєш: і виробничі, і переробні, і обслуговуючі, і кооперативні об’єднання обслуговуючих… Напрошується питання — навіщо? І проблема полягає не тільки в плутанині з назвами. Ця багатоликість кооперативів ускладнює життя самим кооператорам, оскільки застарілі норми закону суперечать нормам оновленого податкового законодавства, суперечать європейським практикам та відлякують своєю заплутаністю іноземців. А вони, може, й бажали б вкласти грошей у розвиток українського сільського господарства, так як же їх вкласти, якщо навіть нереально здогадатись, навіщо стільки типів кооперативів «наплодили» і яка ж між ними різниця. Усе, що незрозуміло, — то складно, а все, що складно, — то лякає… А якщо лякає, то навіщо вкладати кошти…
Так от, оновлений закон передбачає створення і функціонування сільськогосподарських кооперативів у єдиній формі. Ним, зокрема, передбачено, що може утворюватися:
сільськогосподарський кооператив — юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які є виробниками сільськогосподарської продукції і добровільно об’єдналися на основі членства та на засадах самоврядування для провадження спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб; або
сільськогосподарське кооперативне об’єднання — юридична особа, утворена сільськогосподарськими кооперативами, що добровільно об’єдналися на основі членства та на засадах самоврядування для провадження спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб.
Що робити чинним кооперативам?
Не панікувати…. Законом про сільськогосподарську кооперацію передбачено поступовий перехід наявних форм сільськогосподарських кооперативів до нової єдиної форми. Однак чинні на дату ухвалення оновленого закону кооперативи зберігають всі права і обов’язки, які вони мали на момент набрання чинності законом, до моменту їх перереєстрації. На перереєстрацію законодавці дають три роки. Цього часу цілком достатньо, щоб привести свою діяльність у відповідність до норм оновленого законодавства.
Неприбутковий кооператив… Це як? А головне — навіщо?
Законом передбачено можливість утворення сільськогосподарського кооперативу, який здійснюватиме свою діяльність без мети одержання прибутку (з поширенням на нього обмежень щодо виду діяльності, операцій з не членами та переходу права власності, які сьогодні існують для сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів).
Усі весь час торочать про агробізнес і важливість його державної підтримки, стимулювання і т. п. Але чи державою єдиною може підтримуватися розвиток агросектору? Звичайно ні… По-перше, у нашої держави елементарно не вистачає коштів на таку підтримку. По-друге, якщо кошти і виділяють, то на пріоритети, які вже пролобійовані кимось і отримати підтримку, наприклад, дрібним аграріям на якісь інновації — то все на рівні мрій або пропозицій в наївній кваліфікаційній роботі магістра чи бакалавра.
«Неприбутковий» статус кооперативів викликає певну агресію у контролюючих органів, оскільки в усіх неприбуткових організаціях вони вбачають злісних неплатників податків, які залучені до складних схем ухилення від сплати податків та відмивання коштів, зароблених злочинним шляхом…. І таке, звичайно, буває…. Але неприбутковий статус кооперативів — це кращі європейські практики і шлях до залучення грантових коштів на фінансування інновацій. Так, програми ENI CBC, Interreg NEXT, ESPON та інші фінансують проєкти, які пов’язані з розвитком аквакультури, виробництва екологічної сільськогосподарської продукції, очисних та захисних споруд для безпечного сільського господарства, збереження рідкісних сортів рослин та видів тварин. Однак залучити гранти можуть лише неприбуткові організації, бо реалізація проєктів має на меті задоволення потреб суспільства, а не отримання прибутку. Тому неприбутковий статус не закінчується на можливості не платити податок на прибуток, навпаки, він є початком можливостей залучення альтернативних джерел фінансування від міжнародних донорів та обміну досвіду з країнами-партнерами.
Сільськогосподарське кооперативне об’єднання
Закон про сільськогосподарську кооперацію також передбачає можливість утворення і діяльності сільськогосподарських кооперативних об’єднань — так званих кооперативів другого рівня, які є поширеними у світі. Для сільськогосподарських кооперативів (сільськогосподарських кооперативних об’єднань) зберігається й право засновувати та бути членами у кооперативних об’єднаннях, утворених відповідно до Закону України «Про кооперацію». У чому перевага таких об’єднань? Знову ж таки, це розширення можливостей обміну досвідом та залучення додаткових ресурсів для розширення масштабів діяльності.
Керувати за принципами кооперації
Модне іншомовне слово «менеджмент» для пересічного громадянина все ще залишається ворожим. Десятиріччя більшовизму породили в нашій країні феномен дистанціювання будь-якої влади (державної, місцевої, чи навіть керівництва підприємства) від тих, для кого ця влада (менеджмент) має працювати. У цивілізованому світі управлінці (менеджмент) — будь вони державні чи корпоративні — працюють для людей, бо ними ж і фінансуються. У нас, навпаки, управлінці — то каста богів, недосяжна для людей, яка робить, що хоче, але за гроші людей…. Так от, оновленим законом про сільськогосподарську кооперацію закріплено та розкрито зміст таких принципів утворення і діяльності сільськогосподарських кооперативів (сільськогосподарських кооперативних об’єднань):
Читаючи будь-який нормативно-правовий акт, більшість з нас минає статті, заголовки яких починаються зі слова «принципи». А от не треба так робити, бо принцип — не порожній звук, то база для реалізації закону.
Перераховані вище принципи утворення і діяльності сільськогосподарських кооперативів відповідають загальновизнаним принципам кооперації міжнародного кооперативного альянсу. Як свідчить досвід передових європейських держав, ці принципи закладають чіткі основи управління кооперативом, визначаються права та обов’язки його членів у процесі діяльності сільськогосподарського кооперативу, запроваджуються спеціальні положення щодо кооперативної освіти, участі сільськогосподарських кооперативів у реалізації соціальної функції на селі.
Як може змінитися менеджмент?
Законом запроваджено можливість прийняття рішень сільськогосподарським кооперативом з урахуванням додаткової кількості голосів членів, пропорційної до їх участі в господарській діяльності такого кооперативу. Така практика існує в більшості держав-членів ЄС і сприяє реалізації принципу демократичності в управлінні кооперативом. Законом оптимізовано систему прийняття рішень загальними зборами кооперативу і чітко визначені повноваження органів управління сільськогосподарським кооперативом, вимоги до статуту та правил внутрішньогосподарської діяльності, права та обов’язки членів сільськогосподарського кооперативу.
Тобто, по суті, створено необхідну нормативно-правову базу для ефективного і прозорого управління сільськогосподарськими кооперативами, і тільки від членів кооперативу залежить, щоб нові принципи управління не перетворились на формальність. Традиційними відмовками від участі в управлінні є відсутність часу (ну тоді вибачайте, і не скаржтеся на те, що хтось, хто цей час знайшов, погано керує), або відсутність необхідної освіти та знань (ну тоді уважно читайте п’ятий принцип — можна навчитися, маючи бажання).
***
Україна сформувала законодавче підґрунтя для ефективної моделі функціонування сільськогосподарських кооперативів. Хотілося б сподіватися, що це дасть реальний шанс фермерам підвищити свою конкурентоспроможність на міжнародних ринках та скористатися кращими західними практиками розвитку сільського господарства.
Тетяна Паєнтко, д-р екон. наук, сертифікований аудитор керуючий партнер Аудиторської компанії «Міжнародна правова безпека»
газета “АгроМаркет”, вересень 2020 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
AgroTimes
