Обираючи сорт абрикоса, слід надати перевагу формам, які було створено й відібрано у більш жорстких, ніж в Україні, кліматичних умовах.
Плоди абрикоса вважаються одними з найсмачніших фруктів світу. Містять вони й багато корисних для людини речовин. Поширенню абрикоса у культурі по всьому світу сприяло його велике видове різноманіття — селекціонери залучили у міжвидове схрещування 12 видів абрикоса, й створені на основі цього сорти отримали високі адаптаційні властивості. Утім, в Україні ця порода набула популярності лише в південних областях, Криму та частково у центральних районах. У областях, розташованих північніше, це пов’язано із недостатньою кількістю теплих днів під час вегетації культури й високою імовірністю пошкодження дерев низькими температурами узимку. Закладання великих, промислових садів стримував й досить короткий період споживання продукції культури, адже сезон абрикоса в Україні триває лише 1,5−2 місяці, із червня по серпень. Але останніми десятиліттями ситуація з поширенням абрикоса у культурі поліпшилася. Насамперед це пов’язано зі зміною клімату, який потеплішав: середньодобова температура зросла, вегетаційний сезон подовжився, а зими з критичними температурами нижче –25 °C трапляються значно рідше. Є досягнення й у селекціонерів, що вивели не лише смачні й стійкі до хвороб форми, але й сорти з дуже раннім та дуже пізнім дозріванням, що розширило період споживання продукції абрикоса до 4 місяців. Такі зміни допомогли абрикосу поширитися у нові, північніші регіони України і значно підвищили привабливість культури у середовищі фахових садівників. Нині культура абрикоса придатна для вирощування майже на всій території України. Щоб майбутній абрикосовий сад був успішним, слід знатися на агроекологічних вимогах культури й брати до уваги особливості рельєфу конкретної ділянки — схил, водойма поруч, сила та напрямок панівних вітрів. Про це й поговоримо.
Вимоги до тепла
Абрикос належить до теплолюбних порід, тому його слід садити у добре освітлених місцях. Для нормального росту і плодоношення дерев потрібна сума ефективних температур (СЕТ) понад +2500 °C, цього вистачить для дозрівання урожаю у надранніх сортів. Приблизно такі температурні умови спостерігаються в північних областях, тому там потрібно садити лише сорти із раннім терміном достигання. Сорти, що дозрівають у середні та пізні терміни, потребують значно більше тепла, і тому їх районовано в регіонах із СЕТ +3000…+3500 °C.
 |
Зимостійкість
Абрикос як плодова порода сформувалася у гірській місцевості із теплими, без різких перепадів температур, зимами. Відповідно, умови є для культури такі оптимальними.
Критичними для абрикоса вважаються температури нижчі –25 °C, коли у культури починають пошкоджуватися квіткові бруньки. Тому роль садозахисних смуг і вітроломних ліній, які зменшують згубну дію вітру, є вирішальною для вдалої перезимівлі абрикоса. Якщо температура є на кілька градусів нижчою, ніж –25 °C, серйозних пошкоджень зазнає і деревина, особливо молоді гілки. На штамбі й у розгалуженнях скелетних гілок утворюються морозобоїни.
За нестабільної погоди взимку (часті відлиги) абрикос пошкоджують сонячні опіки. Вони з’являються у лютому-березні, коли уночі на зміну додатним денним температурам приходять морози. Запобігти цьому явищу можна, для цього слід восени пофарбувати у біле штамб і скелетні гілки.
Ґрунти
Абрикос добре росте на легких та середніх, за гранулометричним станом ґрунтах, багатих на елементи живлення і з хорошою водота повітропроникністю. Кращими для нього є суглинисті слабокарбонатні ґрунти із нейтральною або слаболужною реакцією. Важкі ґрунти, кислі, кам’янисті, засолені, із близьким стоянням ґрунтових вод для вирощування абрикоса не підходять.
 |
Вимоги до вологи
Абрикос належить до посухостійких культур і добре справляється з нетривалим браком вологи. Однак у спекотну погоду у ґрунті під абрикосом не можна допускати тривалого дефіциту вологи, інакше у дерев світліє, а потім в’яне листя, і якщо ґрунтова посуха продовжується — листя засихає, зберігши зелений колір.
Особливо важлива волога у липні, під час дозрівання урожаю і закладання квіткових бруньок. Наслідком водного дефіциту у цей період є суттєве зниження урожаю наступного року. Добре, якщо сад абрикоса обладнано зрошенням. У більшості регіонів України полив починають у середині травня і закінчують на початку серпня. У Криму і Степовій зоні зрошення вмикають раніше, а закінчують пізніше, на початку вересня. Загалом подачу води припиняють, коли абрикос закінчує ріст. Поливи виконують з інтервалом 10–20 днів, залежно від опадів, температурного режиму і типу ґрунту у зоні вирощування. У другій половині осені у саду абрикоса виконують вологозарядний полив.
Живлення
Систему удобрення рослин розробляють із урахуванням типу ґрунту й віку дерев. Потреба культури у поживних елементах протягом вегетації змінюється. Рано навесні абрикос потребує калію, у період цвітіння і після нього, під час інтенсивного росту пагонів і формування плодів, потрібен азот і фосфор. Наприкінці літа — на початку осені знову вносять калій, натомість удобрення азотом припиняють. Дерево абрикоса добре відгукується на внесення органіки (перегною абощо). Особливо відчутний вплив органічних добрив на бідних ґрунтах та у несприятливих для вирощування абрикоси місцевостях, оскільки вони значно підвищують стійкість дерев до екстремальних погодних умов й ураження хворобами. На збагаченому органічними добривами ґрунті смакові якості плодів покращуються.
Садіння
Закладати абрикосовий сад можна і восени, і навесні. У регіонах із теплішим кліматом і коротшою зимою перевагу надають осінньому садінню. Особливо це важливо у місцевостях, де весна зазвичай рання і стрімка та поширені суховії. У північних областях, де взимку є загроза сильних морозів, сад краще закладати навесні.
Обираючи місце для саду, зважають на рівень ґрунтових вод. Застійні ґрунтові води не повинні підніматися до поверхні ґрунту ближче ніж за 2 м. Ряди орієнтують так, щоб дерева добре освітлювалися протягом усього дня. Насадження мають вентилюватися, однак сильних протягів абрикос не любить.
Садивні ями заповнюють сумішшю з перегною, родючого ґрунту і мінеральних добрив (по 10−20 г/дерево азоту, фосфору і калію). На дуже легких піщаних ґрунтах дно ями встеляють шаром меліоранту (глина, торф, мергель тощо) завтовшки 10–12 см, це потрібно для затримання вологи. На ділянках із важкими глинистими або заболоченими ґрунтами у садивні ями навпаки додають пісок.
 |
Догляд
Абрикос — найбільш аерофільна культура з-поміж інших плодових і добре реагує на розпушення ґрунту. Прикореневу зону мульчують перегноєм, торфом, скошеною травою тощо. Крону починають формувати з першого року дерев у саду. Культурі рекомендована поліпшена розріджено-ярусна або чашоподібна крона. У інтенсивних садах на слаборослих підщепах абрикосу формують крону-веретено.
Сорти
Вибрати сорт допомагає спеціально розроблений науковими закладами перелік районованих сортів. Усі внесені до цього реєстру сорти пройшли усебічні наукові дослідження і під час конкурсного сортовипробування продемонстрували хороші результати. Нові сорти, особливо іноземного походження, потрапляють у перелік не відразу, а деякі, навіть дуже гідні, у силу різних обставин можуть узагалі туди не потрапити. Тому вибір з-поміж не внесених до переліку сортів доведеться робити самостійно, проаналізувавши їхні характеристики. Найперше — зважають на географічне походження сорту. Бажано, аби кліматичні умови країни-оригінатора сорту були подібні до наших. Ще краще, якщо створення сорту (відбір гібридів за стійкістю до стресових чинників) вели в більш жорстких, порівняно з нашими, умовах. Наприклад, у країнах із сильними морозами узимку відбирають витривалі до низьких зимових температур сорти, у південних зонах відбирають сортоформи, стійкі до спеки, в умовах підвищеної вологості майбутній сорт можна випробувати на уразливість до грибних хвороб.
Другим критерієм вибору є досягнення країни-оригінатора у селекції сортів культури. Наприклад, чеським сортам абрикоса завжди були притаманні відмінні смакові властивості, при цьому вони мають стабільно високу стійкість до хвороб та низьких зимових температур. Високою товарністю плодів навіть у ранніх сортів абрикоса характеризується канадська селекція. Для південних регіонів України цікавими можуть виявитися сорти французької селекції із дуже пізніми термінами дозрівання. Слід відзначити досягнення і українських селекціонерів, які зуміли отримати сорти з відмінними смаковими властивостями, стійкістю до моніліозу і високою зимостійкістю.
 |
Лескоре — дуже перспективний чеський сорт раннього строку дозрівання. Дерево середньоросле, із кулястою кроною, стійке до хвороб, зимостійке. Плоди великі, масою 60−80 г, помаранчевого кольору, із рум’янцем з сонячного боку, дуже привабливі. М’якуш щільний, соковитий, відмінного смаку, ароматний. Один з найсмачніших ранніх сортів.
Бетінка (LE-32/76) — новий чеський сорт середньораннього строку дозрівання. Дерева середньорослі, формують компактну, стиснуту, обернено-пірамідальну крону з красивим темно-зеленим листям. Моніліозом не пошкоджується, зимостійкість висока. Плоди дуже ошатні, помаранчевого кольору, довгасті, із суцільним розмитим темно-червоним рум’янцем, дуже красиві. Середня маса 60–80 г, окремі до 100 г. М’якуш щільний, смак гармонійний, наповнений, з легкою кислинкою і неймовірно глибокий. Можна вважати за еталон.
Монастирський — український сорт середнього строку дозрівання. Дерево сильноросле, із кулястою розрідже ною кроною, стійке до моніліального опіку та інших хвороб, зимостійке. Листя світло-зелене. Плоди великі, масою 60–80 г, жовто-оранжеві, майже без рум’янцю. М’якуш ніжний, соковитий, ароматний, гармонійного смаку.
Петропавлівський — інтенсивний середньостиглий сорт української селекції. Сила росту дерев середня, зимостійкість і стійкість до хвороб висока і дуже висока. Плодоносить рясно, за високих урожаїв якість плодів не знижується. Плоди оранжеві, дуже великі, масою 100, деякі — 130 г. М’якуш щільний, соковитий, ароматний, смак добрий.
Леала — чеський сорт середнього строку достигання, як і інші створені у Чехії має відмінний смак плодів. Сила росту середня, дерево формує зручну компактну крону. Зимостійкий, стійкість до хвороб висока. Плоди великі, масою 60−70 г, темно-помаранчеві. М’якуш щільний, ароматний, смак збалансований. Після дозрівання плоди можуть довго висіти на дереві не осипаючись.
Особливий Денисюка — український сорт середнього строку достигання. Сила росту середня, крона середньозагущена. Стійкість до хвороб підвищена, зимостійкість дуже висока. Сорт високопродуктивний, що нерідко призводить до перевантаження урожаєм, тому потребує ретельного обрізування. Пагони темно-червоні з дрібним темно-зеленим листям, що відрізняє його від інших сортів. Плоди середні й більші, масою 50−60 г, за нормування уражаю — великі, масою до 80 г. Забарвлення плодів кармінове (яскраво-червоне), вони дуже привабливі й нагадують персики. М’якуш соковитий, ароматний, відмінного десертного смаку. Після дозрівання плоди можуть довго висіти на дереві не обсипаючись й перетворюватися на урюк.
Харогем — середньопізній сорт канадської селекції. Дерево сильноросле, урожайне, стійкість до хвороб висока, до морозів — дуже висока. Плоди масою 60–70 г, дуже привабливі, яскраво-бордового кольору. М’якуш щільний та ароматний, смак гармонійний. Кісточка добре відділяється.
Наслаждєніє — пізній сорт селекції Нікітського ботанічного саду. Дерево сильноросле з округлою, розлогою, середньої густини кроною. Плоди оранжеві, з великим малиновим рум’янцем, масою 65 г і більше, овальні, злегка здавлені з боків. М’якуш соковитий, ніжний, солодкий, гармонійний.
Фаркло — французький сорт дуже пізнього дозрівання (кінець вересня — початок жовтня). Дерево сильноросле, стійке до хвороб, зимостійке. Плоди великі, масою 55–70 г, овальні, з крапчастим рум’янцем біля основи. М’якуш щільний, соковитий, смачний.
Олександр Андращук,
Садово-дизайнерський центр Shoni
журнал “Садівництво по-українськи”, квітень 2019 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Садівництво по-українськи” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Садівництво по-українськи
