Родинний старт
Три роки поспіль у рамках проекту «Розвиток полуничних кооперативів» компанія «Данон» за підтримки партнерів Фонду Екосистем, компанії DanTrade та міжнародного благодійного фонду «Добробут громад» вирощує полуниці для потреб виробництва. Нещодавно допомогу отримала перша в Україні родинна ферма. Її очільник Іван Хомлюк розкриває секрети співпраці з міжнародним брендом.
— Іване Івановичу, вітаю з першим урожаєм! Розкажіть, чому вирішили вирощувати полуниці?
— Дякую. Для мене це велика гордість і радість. У нашому регіоні, навколо Почаєва, що на Тернопільщині, з діда-прадіда всі вирощують полуниці. Я іноді навіть шуткую, що тутешні мешканці вирощують ягоди за покликом крові й серця. Буквально 10–15 кілометрів у бік від Кременецького району, і вже полуниці так не ростуть, й аромат зовсім не такий.
— Як дізналися про проект «Данону» з розвитку полуничних ферм?
— Уже три роки у с. Лосятин компанія розвиває проект «Розвиток полуничних кооперативів». Я пильно за ним спостерігав із самого початку — і молочного напряму, і ягідного. З одного боку, було створено нові робочі місця, з другого — «Данон» отримує високоякісне молоко та виготовляє наповнювачі для своїх продуктів винятково з української сировини, а не так, як решта — з китайських сурогатів.
— Чому вирішили відкрити фермерський бізнес?
— На своїй землі можна й треба працювати — не віддавати ж її іноземним агрохолдингам! Ми бачимо, як багато наших співгромадян повертаються з заробітків із Польщі й інших країн Європи, де роками працювали на плантаціях — не для себе, а для інших. А завдяки таким проектам можуть провадити стабільний бізнес удома. Впевнений, що Україна має набагато більші шанси у ягідництві, ніж Польща.
— Ви згадуєте поляків. Працювали там?
— Так, я є кваліфікованим червонодеревцем, працював заступником директора в компанії, яка виготовляла високоякісні дерев’яні вікна та фурнітуру. Часто бував у Польщі й інших країнах ЄС, бачив, як активно там розвивається фермерський рух і домогосподарства. Упевнений, що незабаром Україна піде цим шляхом.
— Наскільки важко далося створення власного сімейного бізнесу?
— Працювати на когось завжди легше, ніж на себе. Якось на сімейній нараді прозвучала ідея про створення власної плантації. Зрештою, чому б ні? У нас була земля, і спільними зусиллями моя родина та родина сестри взялися до справи. Нам бракувало грошей, відтак звернулися до міжнародного благодійного фонду «Добробут громад» і компанії «Данон», отримали згоду на фінансування. Вже в липні 2014 року нам дали саджанці, і ферма стартувала. Нинішній урожай — перший.
— Чи важко було стати учасником проекту? Адже міжнародні компанії висувають до виробника серйозні вимоги?
— Дехто з колег досі не вірить, що наша плантація розміром лише 1,5 га працює з «Даноном». На початковому етапі роботи до поля особливих вимог не було — важлива територіальна наближеність до цеху охолодження (сучасна камера, що збудована на гроші проекту, розташована лише в 1 км від поля родинної ферми, — ред.), стан поля — воно мало бути відносно чистим від бур’янів і не оброблятися пестицидами та хімікатами в попередні сезони. Так, спеціалісти перевіряли ґрунти — вміст нітратів виявився в 4 рази меншим за норму. Ягода, яку збираємо, має бути однорідною: не менше як 80% стиглості, приблизно одного розміру, чистою, без плодоніжок тощо — ці параметри ретельно контролюються під час постачання продукції.
— Чим допомогла компанія «Данон» і її партнери на старті?
— Якісним безвірусним посадковим матеріалом (150 тис. саджанців фріго-розсади полуниці сорту Хоней від «Поділля-Плант»), спеціальною мульчувальною плівкою, ЗЗР, а також допомогли з облаштуванням системи зрошення.
Інвестиції у плантацію були рівними — 50:50. Наша родина провела на поле електролінію, пробурила свердловину, зробила вагову, облаштувала спеціальний накопичувальний басейн для поливу, вагончики для робітників.
— У чому переваги та недоліки такої роботи з міжнародними компаніями?
— Основний позитив — упровадження сучасних сортів і технологій у практику. Ми відвідали кілька спеціалізованих тренінгів з вирощування ягід — приїздили спеціалісти з Італії та Нідерландів. До речі, далеко не всі плантації у європейських країнах обладнані так добре, як наша. А недоліків не бачу: якщо людина готова працювати й дотримуватися вимог, проблем взагалі немає.
— Чи підтримуєте зв’язок з іншими родинними фермами регіону?
— Цьогоріч до проекту залучено ще п’ятьох фермерів із Тернопільщини та Львівщини. Загалом вони заклали 7 га полуниць. Ми знайомі з одним таким самим початківцем, спілкуємось, обмінюємося досвідом.
— Ви зауважили, що прагнете максимальної натуральності ягід. Обробляєте землю біологічними препаратами? Маєте намір отримати органічний сертифікат?
— Так, думаємо над цим. Стимулом є органічна надбавка до ціни, а також незаповнена ніша — органічних ягід в Україні виробляють мало.
— Чи є проблеми зі шкідниками та хворобами на плантації?
— Оскільки плантація молода, проблем майже немає. Єдине, що на одній із ділянок є якісь проблеми з ґрунтом — ягода родить значно гірше, ніж на решті території. Здаватиму зразки на аналіз і розбиратись. Узагалі, щоб отримати на виході добру якість ягоди, потрібно не заощаджувати, а завжди обирати розсаду класу А й А+. Є проблеми і з ЗЗР, оскільки ми принципово обираємо біологічні та безпечні препарати, вимушені платити за них дорожче. У цьому сенсі краще було б налагодити постачання напряму, але для маленького господарства це проблематично.
— Наймаєте додаткових сезонних працівників чи справляєтеся самі?
— На сезон потребуємо 12–15 працівників, бо силами родини зібрати врожай — нереально. У сезон збирання полуниць середня зарплата робітників, яких запрошуємо, становить 2500 грн/міс. Проте є збирачі, які заробляють понад 4000 грн. Цей заробіток суттєво перевищує середній місячний дохід родин по району.
— Відповідно до умов договору, маєте право продати 20% вирощеного врожаю на свіжий ринок. Якою є різниця у ціні, яку пропонує «Данон» й оптовики?
— На ринку торгую самостійно. Справа не так у ціні на продукцію, як у стабільних виплатах і дотриманні контракту. Так, на ринку можна виручити 26 грн/кг полуниць і навіть більше, але в інший день лише 18 грн/кг. Тому завжди ліпше, коли маєш постійний збут. Крім того, якби не сторонні інвестиції, ми навряд чи змогли працювати — отримати кредит нереально. Не скажу, що ціна переробника повністю влаштовує — завжди хочеться більше, але вона є адекватною.
— Чи плануєте розширювати плантацію, асортимент?
— Усе залежить від того, як швидко зможемо «відбити» капіталовкладення. Не так давно почали вирощувати ще й малину, маємо 1 га, які згодом розширюватимемо.
— Малина також на переробку?
— Малина — дуже вибаглива ягода. Не знаю жодного вітчизняного господарства, яке могло б поставити на свіжий ринок чи переробку високоякісну ягоду, яка б відповідала вимогам міжнародних компаній. Тож потрібно спочатку добре відпрацювати технологію, а потім визначатися з каналом збуту. Є труднощі й із сортами, і зі зберіганням.
— У чому відмінності між родинним підприємством і звичайним фермерським господарством?
— Родинний бізнес стимулює робити все не абияк, а на совість. Ми хочемо передати справу нащадкам, тому з обережністю ставимось і до землі, і до техніки. Мені приємно, що поряд зі мною працюють діти — так вони краще знатимуть ціну грошам і людській праці.
— На яку врожайність і прибутковість плануєте вийти за результатами сезону?
— Плантації перший рік, тож на рекордну врожайність не очікуємо — хочемо зібрати 8 т/га. Щодо дохідності, то плануємо за сезон заробити не менше як 150 000 гривень.
Ірина Глотова
журнал “Плантатор”, липень 2015 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Плантатор” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».