Переробка зерна в Україні на крупи й борошно традиційно орієнтувалася передусім на внутрішніх споживачів. Експортери завжди віддавали перевагу сировині в чистому вигляді, адже вони не зацікавлені платити українським виробникам за додану вартість. Як змінилися усталені тренди та чи має перспективи розширення вітчизняних переробних потужностей, спробуємо дослідити в рамках цієї статті.
Внутрішній ринок борошна
Найголовнішим чинником, що впливає на внутрішнє споживання борошна, є динаміка зменшення чисельності населення України. За роки незалежності Україна втратила десять мільйонів громадян: стільки ж людей проживає в сусідній Білорусі. Фактично за кількістю населення наша країна планомірно наздоганяє Польщу, де на вдвічі меншій території проживає 38 млн осіб. Відповідно, щоб прогодувати меншу кількість людей, потрібно менше харчів.
Хліб, крупи та макаронні вироби традиційно входять в число найдешевших продуктів, складаючи основу харчування абсолютної більшості українців. Конкурувати з ними можуть хіба що овочі на чолі з картоплею. Ясна річ, що зменшення кількості українців прямо впливає на зменшення обсягів внутрішнього споживання продуктів переробки зерна.
Для більшої конкретики варто навести цифри. За останні десять років виробництво борошна в Україні зменшилося на 20%: із 2,943 млн тонн у 2005 році до 2,346 млн тонн у 2014. До того ж кількість населення скоротилася з 47,1 до 42,8 млн осіб — тобто на 8,5%.
|
Негативну динаміку демонструє виробництво хлібобулочних виробів. У цьому сегменті за останні десять років скорочення становило 40%: із 2,264 млн тонн у 2005 році до 1,357 млн тонн у 2014-му. Офіційно річне споживання хлібобулочних виробів в розрахунку на одну людину зменшилося з 48 до 32 кг, тобто в середньому до 87 г на день. Щоправда, тут мова йде про вироби лише великих хлібопекарних підприємств і не враховується продукція малих пекарень — у супермаркетах, агрогосподарствах тощо. У пресі не раз звучали думки, що офіційні обсяги споживання хліба українцями занижені мінімум удвічі. Реальне споживання на душу населення має становити понад 100 кг хліба на рік, як і зазначено в «споживчому кошику», тобто приблизно 277 г на день. У Німеччині, яку вважають країною з високою культурою харчування і в якій діє зовсім інша система обліку продуктів, норма споживання хліба становить 227 г, у Великобританії — 133, у Канаді та США — 92, а в Японії — лише 88 г на добу. Хоча Всесвітня організація охорони здоров’я ООН рекомендує норму споживання хлібних виробів у 330 г на добу.
До того ж обсяги виробництва кондитерських і макаронних виробів в Україні за згаданий період майже не зменшилися й становили у 2014 році 428 і 102 тис. тонн відповідно.
Натомість динаміка продажу сумішей і тіста для виробництва хлібобулочних виробів в Україні є позитивною. Вже за результатами першого півріччя 2015 року можна казати про зростання цього сектора на 11% проти загальних результатів 2014 року, тобто до кінця грудня можливе подвійне розширення ринку. Вірогідно, це пов’язано зі збільшенням популярності побутових хлібопічок, а також із масовою появою в продажу готового тіста, зокрема дріжджового, що полегшує господиням приготування домашніх страв. Тим не менше, загальні обсяги виробництва сумішей і тіста для хлібобулочних виробів у 2014 році становили лише 3,3 тис. тонн.
Лідерами з виробництва борошна є Харківська, Київська, Вінницька та Донецька області (291, 275, 195 і 184 тис. тонн відповідно). До десятки найбільших виробників традиційно входять такі гіганти, як ТОВ «Столичний млин», «Новопокровський комбінат хлібопродуктів», «Дніпромлин», КХП «Талне», Вінницький КХП №2 та ін.
У відсотках співвідношення різних видів борошна є стабільним: 93,2% становить пшеничне та пшенично-житнє борошно, 6,1% — житнє; решта 0,7% припадає на інші види борошна (кукурудзяне, гречане тощо).
Експорт
На відміну від внутрішнього споживання експортна складова щороку збільшується. Зокрема, в сезоні-2014/15 з України було експортовано 257 тис. тонн борошна, що в 2,9 раза більше, ніж в сезоні-2010/11. Крім того, вдвічі збільшився експорт висівок, який у 2014 році становив 514 тис. тонн.
Разом із тим експорт борошна все ще становить менше за 10% загального виробництва в країні. Його основними експортерами минулого сезону стали ТОВ КХП «Талне» (23,5%, або 60,5 тис. тонн), ДПЗКУ (7,6%), ТОВ «Мегаімпортплюс», ТОВ «Вінницький КХП №2», ТОВ «Енліль», ПАТ «Укргідропроект», ТОВ ТД «Агросвіт».
Географія експорту не зазнала істотних змін. Найбільшим покупцем українського борошна є Китай (23,9%, або 61,6 тис. тонн). У першій десятці країн-імпортерів — Ізраїль, КНДР, Молдова, Індонезія, Палестина, Філіппіни, Сирія.
Щодо експорту українських висівок, то понад 90% їх кількості у 2014 році скупила Туреччина, що в кількісному вимірі становило 467,8 тис. тонн. За останній рік Туреччина істотно наростила імпорт українських пшеничних висівок унаслідок внутрішнього скорочення врожаю пшениці через посуху. Експерти вважають, що тенденція лідерства цієї країни в закупівлях українських висівок збережеться й у сезоні-2015/16.
Основним конкурентом України на турецькому ринку висівок є Росія. Хороший урожай російської пшениці в 2015 році загострить боротьбу за ринки збуту як зерна, так і продуктів його переробки. Особливо серйозне зіткнення інтересів очікується на ринках Туреччини та Єгипту. Новим покупцем українських пшеничних висівок в сезоні-2014/15 стала Саудівська Аравія, яка може поточного сезону збільшити закупівлі товару. Перспективи внутрішнього ринку висівок невтішні на тлі знижувальної тенденції у тваринництві. Нині всередині країни споживається не більше за 20% отриманих висівок.
Крупи
Цікаво зазначити, що динаміка виробництва круп значно меншою мірою прив’язана до спадного тренду народжуваності. За останні десять років у середньому в Україні вироблялося 352 тис. тонн круп на рік, у 2014-му цей показник становив 350 тис. тонн. Отже, спад виробництва, як порівняти з минулим роком, становив лише 5%. Це можна пояснити заміщенням у споживчому кошику українців хлібобулочних виробів саме крупами.
Традиційно найбільші частки в структурі виробництва мають гречані та кукурудзяні крупи (26 і 18%), трохи менші — пшеничні, горохові та ячмінні (14, 13 і 7% відповідно). На відміну від попередніх сезонів лідерські позиції втратило виробництво рисових круп: їх у 2014 році було вироблено лише 23,5 тис. тонн проти 49,8 тис. у 2013-му. Причина зрозуміла: Крим із рисівництвом «зав’язав», а Херсонщина ще не встигла наростити обсяги виробництва.
Динаміка експорту круп з України не може похвалитися оптимізмом проти експорту борошна. За останній рік його обсяги зменшилися на 36% (з 92,8 тис. тонн у 2013 році до 59,5 тис. тонн у 2014-му) в основному через скорочення в 10,3 раза експорту в Росію. Тепер основними покупцями українських круп є Білорусь із часткою 21%, Молдова із часткою 9%, а також Німеччина, Нідерланди та Єгипет із частками на рівні 7%.
Основні експортери круп з України: ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна» (кукурудзяна крупа та борошно), ТОВ «Даст», ТОВ «Олімп», ТОВ «Агрофірма Поле» (спеціалізується на продуктах переробки проса, таких як пшоно, кус-кус тощо).
Експорт круп здійснюється переважно в біг-бегах або мішках. Із досвіду багатьох виробників, налагодити експорт готових фасованих круп украй важко. Особливо складним у цьому плані є вихід на ринок ЄС. Європа на українські фасовані крупи взагалі дивитися не хоче. Річ у тім, що відповідальність за готовий продукт, вироблений в Україні, буде покладена на першого імпортера у ЄС. Тож в разі проблем відповідати буде не український виробник, а імпортер і продуктова мережа, причому під сумнів буде поставлена їхня репутація. У багатьох країнах Європи окремі видання спеціалізуються на продовольчих скандалах. Крім того, на ритейл і виробників серйозний тиск чинить громадськість. Отже, зробити щось не так і зам’яти справу нереально. У разі проблем ритейлер або імпортер ризикують усім своїм бізнесом. Знижка на український товар навіть в розмірі 30–40% не виправдовує такий ризик. Ураховуючи це, 99,9% європейських імпортерів воліють придбати в Україні сировину, тобто зерно, щоб переробити його на власних потужностях.
Перспективи
На тепер основним чинником розвитку ринку борошна й круп в Україні є скорочення внутрішнього споживання, що передусім пов’язано з демографічною кризою та небажанням українців продуктивно кохатися, хоча ми того й варті. Багато експертів борошномельного сектора стверджують, що розвивати галузь в Україні можна, лише орієнтуючись на збільшення експорту пшеничного борошна, оскільки внутрішнє споживання, виходячи з офіційної статистики, знижується з року в рік.
Серед інших чинників, що в найближчому майбутньому впливатимуть на роботу борошномельного сектора, слід назвати такі:
Очікується, що між виробниками загостриться боротьба за сировину з високими якісними показниками.
Щодо виробництва круп, то тут знаковою тенденцією стане істотне скорочення виробництва певних круп’яних культур в Україні, що створить дефіцит сировини для переробників.
Сировинні аспекти
За останні 10 років структура виробництва зерна, що цікавить українських виробників борошна й круп, значно змінилася. У трійці культур-лідерів, якими є пшениця, кукурудза та ячмінь, відбулася ротація. Якщо в сезоні-2005/06 хедлайнером була пшениця (48%), на другому місці стояв ячмінь (23%), а замикала трійку кукурудза (18%), то минулого року цариця полів посіла перше місце з обсягом 28,5 млн тонн (44%), потіснивши найближчих конкурентів. У пшениці лишилося 38%, у ячменю — 14%. Незважаючи на цінові коливання та регулярні неврожаї, втрата кукурудзою першості в сівозмінах поки що не передбачається.
Розширення посівних площ під кукурудзою відбулося, зокрема, завдяки нішевим культурам. Минулого року їх зібрали 2,7 млн тонн, тоді як 10 років тому валовий збір становив 4,2 млн тонн. Тепер жита збирають менше на 55%, гороху — на 42%, гречки — на 39%. У разі збереження поточної тенденції деякі із цих культур Україні доведеться імпортувати, щоб задовольнити внутрішнє споживання. Незначним збільшенням обсягів може похвалитися хіба що просо, яке має попит на експортному ринку: із 14 до 20 тис. тонн.
Пшениця
Ситуація на ринку пшениці навряд чи є втішною для борошномелів України. Якість зерна традиційно не відповідає всім вимогам. Із зібраних 25 млн тонн тільки п’ята частина (5 млн тонн) має борошномельні кондиції. Минулого року за меншого врожаю для борошномельних підприємств було навіть більше сировини: 6 із 23,3 млн тонн.
Планується, що на харчові цілі всередині країни буде витрачено 3,8 млн тонн (15%). Здавалося б, наявне збіжжя потрібної кондиції цілком дає змогу перекрити попит. Однак українським борошномелам доведеться конкурувати за зерно з експортерами, адже висока частка експортних постачань є основним трендом ринку пшениці в останні роки. Аналітики прогнозують, що зібрані у 2015 році 25 млн тонн зернової розподіляться так: 12 млн тонн (48%) піде на внутрішнє споживання, решту продадуть на експорт (51%) і сформують перехідні запаси.
Отже, на внутрішньому ринку можливий брак якісної сировини для виробництва борошна. Активний експорт, невелика частка продовольчої пшениці в загальному валовому зборі, девальвація національної валюти сприятимуть загостренню конкуренції між переробниками.
Після злету ціни на пшеницю в піковий період девальвації гривні, коли в лютому 2015 року за тонну зернової другого класу давали 5800 грн, намітився знижувальний тренд. Однак сільгоспвиробники й далі намагаються прив’язувати відпускну ціну на пшеницю до експортної.
Жито й гречка
Виробництво жита в Україні лише за три останніх роки скоротилося в 1,9 раза. Так само значно скоротилися обсяги вирощування гречки: із 430 тис. га в 2005 році до 136 тис. га в 2015-му. Якщо в сезоні-2011/12 на кожного українця припадало 5,9 кг зернової на рік, то в сезоні-2015/16 — лише 3,2 кг.
Оскільки попит перевищує пропозицію, переробникам доведеться імпортувати як мінімум 40 тис. тонн гречки з урахуванням внутрішніх обсягів споживання на рівні 180 тис. тонн. Досвід імпорту культури Україна мала лише в неврожайному 2010 році, коли з ініціативи тодішнього уряду Миколи Азарова з Китаю прибуло 4000 тонн зерна, причому не продовольчої, а кормової якості. Тоді китайська гречка через свою низьку якість і завищену ціну розкуповувалася вкрай погано, виявившись непотрібною навіть Держрезерву України.
На думку експертів, для повної ліквідації дефіциту щорічна площа сівби гречки в Україні має бути збільшена як мінімум до 250 тис. га, а середня врожайність — досягти позначки 20 ц/га, тоді як нині вона становить 11,9 ц/га. Це дозволить забезпечити як внутрішні потреби в зерновій, так і сформувати її експортний потенціал.
Із дефіцитом гречки цього року також матиме справу Росія. В Алтайському краї, що забезпечує 40% загальноросійської потреби в гречці, цьогоріч урожайність культури зменшилася до 5–6 ц/га через тривалу посуху.
Отже, зниження цін на культуру з урахуванням внутрішніх і зовнішніх чинників не передбачається. Гречка на відміну від решти зернових після періоду пікової девальвації національної валюти не подешевшала, а навіть додала в ціні. І це ще не межа.
На експорт прогнозують відправити лише 2% цьогорічного врожаю гречки, так само незначними будуть експортні постачання жита (7%). Жито, з урахуванням внутрішніх обсягів продовольчого споживання на рівні 220 тис. тонн, також буде в дефіциті, який можуть перекрити імпортні постачання.
Просо й горох
Ринки проса й гороху називають доволі стабільними, з рівними частками внутрішньої переробки та експорту.
Середньорічне продовольче споживання проса в Україні оцінюється на рівні 45–50 тис. тонн. Урожай нинішнього року, що становитиме трохи більше за 200 тис. тонн, цілком дасть змогу покрити внутрішні потреби як у продовольчому (50 тис. тонн), так і в кормовому просі (60 тис. тонн), а також сформувати партії на експорт.
Зерновий горох є одним із лідерів серед круп’яних культур за темпами скорочення посівних площ і валового збору. Тим не менше для задоволення споживчих потреб на рівні 55 тис. тонн цьогорічного врожаю (понад 390 тис. тонн) буде цілком достатньо. Решту спрямують на кормові цілі та експорт.
Для підготовки статті були використані аналітичні матеріали інформаційної агенції «АПК-Інформ»
Марія Михно
журнал “The Ukrainian Farmer”, жовтень 2015 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
