Чому б не попрактикуватися в змішаних типах годівлі свиней із застосуванням силосованих кормів?
Побутує думка, що свиней відгодовують виключно на концентратах. Очевидно, що все це далеко не так, бо у Європі вже давно практикують змішані типи відгодівлі свиней, додаючи в раціони компоненти соковитих кормів, зокрема й силосованих культур.
Однак у жодному разі не слід розраховувати на силос як на основу раціону свиней. Це саме той випадок, коли доцільність не має переходити межі раціоналізму. Крім того, слід мати на увазі, що силоси кормового раціону свиней є тільки найдоступнішим еквівалентом літнього зеленого конвеєру в зимовий період.
Проте досвід доводить, що силоси є одним із перевірених джерел поповнення кормових ресурсів і поліпшення біологічної повноцінності раціонів свиней. Серед них найефективнішими є комбіновані силоси. Зберігаючи якості соковитих кормів, вони дозволяють заощадити третину концентратів раціону без зниження продуктивності тварин.
Сировинна база
У практиці годівлі свиней найефективнішими все-таки є комбіновані силоси. Їх готують за певними рецептами, складеними з урахуванням віку, фізіологічного стану та продуктивності окремих експлуатаційних груп тварин. Найкращими кормами для приготування комбінованого силосу заведено вважати качани кукурудзи, що зібрані у фазу молочно-воскової та навіть воскової стиглості, цукрові буряки, картоплю, гарбузи, кормові кавуни у фазі повної стиглості, моркву, зелену масу люпину на початку цвітіння та інші бобові культури — горох до цвітіння, кінські боби у фазу визрівання бобиків тощо. Не меншої уваги заслуговують дикорослі трави — кропива, топінамбур і навіть городні бур’яни — осот, молочай, щириця тощо.
Поєднання різної кормової сировини в комбінованому силосі значно підвищує його поживність і смакові якості, а, крім того, дозволяє використовувати частину сировини, яка самостійно не силосується, як наприклад, кропиву чи гичку буряків і моркви.
Взагалі, до складу комбінованого силосу може входити будь-яка вегетативна маса кормових культур — як стеблова, так і бульби. Відходи переробки овочів (помідорів, огірків, капусти, а також ягідних культур, як, наприклад, вижимки винограду) можуть також слугувати складовою комбінованого силосу. Рецепти для приготування комбінованих силосів є найрізноманітніші, і вибір компонентів цілком залежить від виробничих можливостей господарства. Однак під час їх приготування треба уважно стежити за вмістом клітковини, оскільки її надлишок виводиться з організму моногастричних тварин практично транзитом. Уміст клітковини в раціонах дорослих свиней не має перевищувати 5%, а в молодняку — 3%. Крім того, перетравність клітковини значною мірою залежить від ступеня подрібнення та фази вегетації біомаси.
За згодовування силосів у складі раціонів свиней тваринам обов’язково додають мінеральну підкормку. Додавання силосів до складу раціонів свиноматок сприяє багатоплідності, поліпшує їх молочність і показники росту й розвитку приплоду.
Під час закладення комбінованого силосу компоненти готують заздалегідь. Оптимальною є довжина різки складових силосу до розміру 4–6 мм. Важливо, щоб загальна вологість компонентів не перевищувала 70–75%. Подрібнену масу добре ущільнюють і герметизують.
Коли вологість біомаси занадто висока, то це можна легко нівелювати за допомогою полови будь-яких злакових чи бобових культур або ж січки — найкраще ячмінної чи вівсяної. Доданий компонент рівномірно перемішують з основним складом, а невисокий його шар завтовшки 20–30 см бажано завжди класти на дно сховища. За таких умов надлишковий клітинний сік біомаси всотується подрібненим сорбентом і подальші всі процеси в ньому протікають за загальними для силосування фазами, а кінцева якість такої силосованої полови чи січки мало чим поступається поживністю основним інгредієнтам.
Нерідко як сорбент вологи пропонують трав’яне або ж сінне борошно. Поза сумнівом, такий компонент комбінованого силосу додасть корму в цілому як поживності, так і перетравності. Проте з урахуванням витрат та вартості на підготовку таких інгредієнтів одержаний силос у ціні не поступиться концентратам.
Поживність і норми згодовування силосу
В умовах виробництва поживність заготовленого силосу значною мірою може коливатись і залежати від співвідношення та якості сировинних компонентів. Саме тому якісні характеристики силосу варіюють у широкому діапазоні, формуючи поживність 1 кг корму в межах 0,2–0,5 кормових одиниць з умістом 270–400 г сухих речовин, 25–52 г перетравного протеїну, 16–21 г сирого жиру, 50–75 г сирої клітковини та 25–75 мг каротину.
Слід зазначити, що красномовним негативним прикладом цього є силос зі стиглих і подрібнених качанів кукурудзи, або так званий корнаж, поживна цінність якого значно перевищує зазначені величини. Ззовні ніби все й добре: і поживна цінність достатньо висока, й інші показники мало чим поступаються фуражу, але доволі високий уміст сухих речовин і протеїнів на фоні високої питомої ваги крохмалю здебільшого призводить до отримання силосу сумнівної якості, бо він зазвичай має значні концентрації масляної кислоти, яка негативно впливає як на смакові якості, так і якість корму в цілому.
Попри все, це саме той приклад, коли подрібнені кукурудзяні качани не просто бажано, а й взагалі рекомендовано силосувати з іншими компонентами, зокрема тими, що важко силосуються, як, наприклад, гичка коренеплодів — буряків чи моркви. Крім того, це саме той випадок, коли подрібненою гичкою, додаючи її до кукурудзяних качанів, варто не переборщити: головно — дотриматися потрібної частки сухих речовин, уміст яких не має бути нижчим за 25-30%.
Перед згодовуванням комбіновані силоси не потребують додаткової підготовки. Їх згодовують із розрахунку одноразової порції, а можливі рештки обов’язково видаляють із годівниць. Саме через можливе недоїдання корму із силосу краще готувати кормові пасти. Силосом у вигляді пасти можна замінити третину кормового раціону.
Середні норми згодовування силосу на добу становлять:
Для поліпшення поживних і смакових якостей перед годівлею в силос можна додавати незначну частку концентратів, крейду та кухонну сіль у дозі до 0,4% загальної маси корму.
Окремі застереження
Відомо, що урізноманітнення кормового раціону значною мірою підвищує перетравність і засвоєння його поживних компонентів. Тож і силос краще згодовувати в суміші з концентратами, бо за таких умов значно підвищується перетравність обох компонентів і конверсія кормового раціону в цілому. Силосом годують тварин досхочу, але задають із розрахунку разового їх поїдання. Кормові рештки слід видаляти з годівниць, але в разі належного подрібнення кормової маси під час закладання силосу тварини зазвичай з’їдають увесь корм. Крім того, сучасна промисловість випускає обладнання для приготування паст: їх згодовування великому поголів’ю дає змогу окупити такі машини в короткі терміни, адже перетравність і ретенція поживних речовин таких кормових форм значно вища за найдрібніше порізаний корм і суттєво впливає на приріст живої маси тварин і рентабельність виробництва в цілому.
Самі годівельні ємкості не рідше одного разу на декаду піддають термічній обробці окропом або парою, або ж білять гашеним вапном. Як дезінфекційний засіб часто пропонують розчини каустичної соди. Безумовно, ефект дезінфекції дуже високий, проте зазначимо, що після такої обробки годівниці потрібно ретельного вимити, але ця ззовні нескладна операція потребує доволі багато ресурсів і робочого часу робочого персоналу.
У разі згодовування свиням силосів у великій кількості належить дотримуватися певних умов:
– згодовувати виключно доброякісний силос;
– привчати свиней до поїдання силосу слід поступово починаючи з невеликих даванок у межах 300–400 г, а протягом наступних 5–7 днів довести до повної норми згодовування;
– силос із сховищ бажано згодовувати одразу, небажано зберігати в кормоцеху чи тваринницькому приміщенні понад одноденну норму його згодовування;
– мерзлий силос згодовувати свиням небажано взагалі, особливо поросним свиноматкам, оскільки це може спричинити масові аборти тварин. Виняток може становити лише відгодівельне поголів’я, але силос спочатку відтаюють, а потім згодовують його у повному обсязі. Залишати мерзлий силос на повторне згодовування категорично не рекомендовано;
– обов’язковою умовою в годівлі свиней силосами є мінеральна підкормка тварин. Особливо це стосується поросних свиноматок і молодняку.
Підсумовуючи сказане, слід додати, що заготівля комбінованих силосів для потреб присадибного, фермерського та навіть окремих напрямів промислового свинарства — це раціональний і доволі ефективний спосіб заготівлі кормів про запас, що здатний убезпечити мінімальну кормову базу галузі на тривалий зимово-стійловий період. Техніка заготівлі не настільки складна й потребує лише чіткого дотримання технологічних параметрів, а як будь-яке консервування — чи то кормів, чи то харчових продуктів, — дотримання певного компонентного складу та чіткої послідовності операцій.
Геннадій Кужільний
журнал “The Ukrainian Farmer”, січень 2015 року
The Ukrainian Farmer
