Компанія «Галс Агро» спільно з науковцями Уманського національного аграрного університету провела дослідження з ефективності різних типів збирання фундука у великому саду площею 425 га, який холдинг вирощує в Київській області.
Основна ціль — зрозуміти, як відрізняються механічний, ручний і комбінований види збирання, та які показники впливають на цю різницю.
Результати дослідження підтвердили, що механізоване збирання, порівнюючи з повністю ручним, знижує собівартість горіхів мінімум удвічі.
За ручного та змішаного збирання і великої кількості людей, яка потрібна для робіт на площі 425 га (стільки на сьогодні становить сад «Галс Агро»), основну частку витрат складає оплата праці, тоді як за механізованого — пальне. У першому випадку за поступового входження великих площ садів у повне плодоношення збільшуватиметься кількість трудових ресурсів і, відповідно, обсяг фонду заробітної плати, а економічна доцільність використання людської праці — падатиме. У якийсь момент стає вигіднішим увести у виробництво невеликий агрегат для збирання, ніж найняти 10–15 людей, часто через те, що цих людей просто немає.
У принципі зробити такі розрахунки або просто знайти в Інтернеті можна б було і самостійно, проте ми хотіли зробити це саме з науковою установою, щоб унеможливити помилки. Крім того, ці дослідження відбуваються в нашій досить молодій галузі вперше, і ними зможуть скористатися інші виробники. Це не простий розрахунок, а наукова робота, яка буде зафіксована і дасть базу для подальшого планування стратегій розвитку фундуківництва в Україні.
ІСПИТИ АГРЕГАТА
Збирання основної частини масиву в нас механізоване. Другий сезон на ньому працює агрегат Giampi Star 1800 Plus разом із трактором. Спочатку горіх видувають з-під дерев, згортають на валок і потім збирають машиною. Висновки, яких ми дійшли з використання цього комбайна, — він дуже якісно підбирає горіхи, після нього мало залишків, але розрахований Star Plus на невеликі обсяги робіт.
Продуктивність агрегата — 1,5–2 га на день, а дуже великі обсяги горіхів закорковують органи. Хоча за заявленими характеристиками він має кращі показники, по факту для наших площ його продуктивність замала. Плюс йому потрібний трактор. Усе це наштовхує на висновок, що для таких господарств, як наше, потрібен самохідний комбайн, який заплановано ввести в збирання наступного року.
Звісно, ми так і планували, і наш перший агрегат був куплений, щоб обробляти сад до виходу на повне плодоношення. Всі наші розрахунки підтвердилися — така техніка розрахована максимум на 30–50 га. Однак свою роль на певному етапі розвитку саду вона виконала. Із заміною агрегата, яким ми нині користуємось, на самохідний комбайн вартість збирання в розрахунку на гектар суттєво не збільшиться, а продуктивність зросте у п’ять разів.
Сьогодні ми можемо впевнено сказати: невеликим господарствам взагалі немає сенсу механізувати збирання фундука й ставити лінії для підготовки врожаю — їм вигідніше кооперуватися й віддавати свої обсяги компаніям, які доробляють горіх у великих обсягах. Як це власне і роблять у Європі.
До речі, у серпні «Галс Агро» запустила комплекс Facma, призначений для підготовки горіха після збирання, — дві сушарки об’ємом 5 т кожна, очисник, мийка, калібратор, інспекційний стіл і транспортери. Це те, чого нам бракувало, щоб перейти на наступний рівень виробництва — очищати врожай від домішок після збирання та відправляти його на зберігання.
Цього року зібрали близько 40 т горіха, який тепер на зберіганні й буде експортований у Європу. Тоді як весь урожай минулого року продали українській компанії Filbert.
Урожайність на найслабкіших ділянках становила 100 кг/га, на кращих — 400–500 кг/га. Поки що в нашому молодому саду триває тільки наростання врожайності. Він досить різношерстий через те, що його закладали поступово — по 30–50 га щорічно осінню та весною. Є ділянки, які вже на четвертий рік життя давали 250–300 кг/га. 5–6-річний сад — 500 кг/га. Звісно, на старших ділянках показники кращі, на молодших — гірші.
Проте найголовніше, що демонструє сад, — плодоношення успішно відбувається. Поки що основне, за що треба боротися, — кількість плодової деревини, не слід перенавантажувати дерева. Надвисока урожайність може стати проблемою через те, що наступного року сад її, навпаки, знизить. Тому врожайність фундука регулюється найпростішим способом — звичайним обрізуванням.
Основну частину саду фундука «Галс Агро» закладено у штамбовій формі з кроною «чаша» на 4–6 провідників, решта — кущова посадка. Остання демонструє вищу швидкість плодоношення — на два роки раніше й вищі показники врожайності. На 4-й рік із кущів можна зібрати 250–300 кг/га, тоді як зі штамба — максимум 70–80 кг/га. І то таку врожайність майже не рентабельно збирати: вартість врожаю практично дорівнює витратам на збирання.
Наступним етапом нашої сумісної з Уманським університетом роботи буде дослідження виходу на самоокупність насаджень фундука та перехід до отримання прибутковості: як це залежить від технології та скільки років і які кошти треба інвестувати, перш ніж вийти в нуль і почати заробляти.
ВРОДИЛИ ПОПРИ МОРОЗ
Цього року наш сад, як і інші, не оминули пізньовесняні приморозки — саме вони є найкритичнішими для фундука, коли триває зав’язування плодів. На ділянках у низинах практично 70% урожаю втратили — це приблизно 5 т.
Це ділянки, розташовані в «трубах» і «блюдцях», де мороз тримався по 3–4 години, на відміну від верхніх, де лише 1–1,5. У фазу запліднення або початку ділення клітин за такої тривалості холоду застосування будь-яких засобів — обприскування, задимлення тощо — майже не має сенсу.
Період сильної спеки, який тягнувся більше двох тижнів у період росту плодів, на деяких сортах зменшив розмір плодів на 10–15%. Це небагато, та й не можна було компенсувати, скажімо, поливом: головна проблема була у низькій вологості повітря та надвисокій температурі. Тобто за багатьма показниками ми будемо мати кращі позиції.
Сорт Тонда Джентіле дав вихід ядра 44% і вологість близько 5%, Тонда Ді Джифоні — відповідно 42 та 5,5-6,5%. Це дуже хороші показники. Основний масив зібраного нами врожаю не потрібно було навіть висушувати: просто очищали від бруду й складали в контейнери для зберігання. Частину горіхів збирали з вологістю 12%, були показники й у 26%, але це в поодиноких партіях, збір яких був пов’язаний із дощами.
Однак сезон був аномальний за кількістю опадів — із середини липня по середину жовтня у нас не було дощів більше як 5 мм. Якби не наявність системи крапельного зрошення, результати були б катастрофічними. А от щодо шкідників і хвороб рік був відносно не страшний. Основний виклик — ранній розвиток борошнистої роси та прояви фузаріозу на окремих ділянках, пов’язані з приморозком. Спека сприяла швидкому розвитку попелиці, але контроль системними препаратами дозволив її подолати.
У процесі підготовки до зими сад оброблено мідьвмісними препаратами, зроблено вологозарядний полив і внесено необхідні добрива. Відразу після Нового року почнемо обрізування, якщо погода дозволить.
На наступний сезон наше головне завдання крім якісного догляду — мінімізація людської праці на збиранні. З року в рік кількість людей у нас поки що не змінюється — це близько 40 працівників на 425 га. Якщо нам вдасться наступного року шляхом більшої механізації не збільшити кількість робітників за більшого врожаю — це буде добрий результат.
ФОНД ДЛЯ МАЙБУТНЬОГО
Вирощування фундука можна порівняти з пенсійним фондом, який ми спочатку поповнюємо протягом багатьох років, а потім протягом 20 років він дає нам стабільний прибуток. Адже ціна на цей продукт відносно стабільна у світі — це не зернові коливання від 300 до 100 доларів. У врожайний рік фундук буде коштувати або 2,5 євро або 3,5 євро — у неврожайний.
Крім того, завдяки кліматичним умовам якість українського фундука набагато вища за європейський. Через більш-менш холодну зиму, коли буває зниження до –20 °C, у нас немає такої кількості шкідників, як у Європі. Це саме стосується й хвороб, від яких Європа потерпає більше, тому що там вища вологість. У нас же поряд немає великого океану та й кількість опадів упродовж вегетації невисока — максимум 250 мм. З тим нам треба обов’язково додавати в проєкти таких садів крапельне зрошення — але воно й загалом спрацює на вищу якість фундука.
Тому нині першим етапом для започаткування бізнесу на фундуку є створення насаджень з експортно орієнтованим сортовим складом. Тут головна порада — садити правильні сорти, тобто ті, що найкращі для переробки й мають хорошу ціну.
Як показує цей сезон, сорти промислового призначення продають у Євросоюзі на 30% дорожче від десертних або тих, які іноді використовують для переробки. Ціна сортів Каталонський, Барселонський, Косфорд сьогодні на рівні 2 євро/кг і невисокий вихід ядра, а італійські сорти мають ціну 2,8–3 євро, траплялося, коли вона доходила й до 4 євро/кг.
Ця різниця буде тільки збільшуватись, тому що частка горіхів десертного призначення на ринку з роками збільшується, адже сади з ними були посаджені раніше. Тому ціна на них або буде триматись на рівні 2–2,5 євро, або падати мірою того, як збільшуватимуться обсяги промислових сортів. Ціна ж на італійські сорти буде стабільнішою, тому що їх основний ринок збуту — переробники у Європі.
В Україні ціна на Барселонський / Каталонський починається від 80 грн/кг, на італійські — від 115 грн/кг. Поки що вона забезпечується недостатніми обсягами виробництва для внутрішніх потреб. У 2024–2025 рр. вона зберігатиметься внаслідок того, що імпорт на 20% дорожчий через транспортування й розмитнення. Коли обсяг виробництва перетне рівень внутрішнього споживання, ціна на фундук вирівняється з цінами на зовнішніх ринках.
Другий етап — це правильна організація збирання цих плодів і обов’язкова підготовка до продажу. Нарешті третій етап — продаж. І саме на цьому етапі в нас вже дуже скоро виникнуть конкурентні переваги перед європейськими виробниками, адже наші сади будуть молодшими за їхні, отже, якість продукції — вища. Тобто за всіма статями ми матимемо кращі позиції.
Садівництво по-українськи
