Агромаркет
Головне:
Агромаркет

Піддати отруту біоконверсії

The Ukrainian Farmer
Джерело:
The Ukrainian Farmer
Поділитись:
Піддати отруту біоконверсії

Найконцентрованіше органічне добриво є високоефективним після біоконверсії, або ж отрутою для довкілля — за недбалого застосування.

  

Україна — один із найбільших виробників курятини у Європі. Поряд з основною продукцією птахівнича галузь виробляє понад 20 млн тонн нативного та підстилкового пташиного посліду. Зважаючи на високу концентрацію поживних речовин, пташиний послід є безцінним органічним добривом і водночас — агресивним джерелом забруднення навколишнього природного середовища.

 

Понад 90% виходу пташиного посліду припадає на вирощування курей-бройлерів і несучок на промислових птахофабриках. Залежно від технології утримання птиці розрізняють підстилковий пташиний послід із вологістю до 50%, напіврідкий безпідстилковий (нативний) вологістю до 88% і рідкий пташиний послід із вологістю більшою за 96%. Технологічно найвигідніший для біоконверсії підстилковий і нативний безпідстилковий пташиний послід. За наявності сепарації для цього підходить і тверда фракція рідкого посліду.

 

Переваги посліду як добрива

 

Пташиний послід — цінне органічне добриво, у якому залежно від підстилки міститься 60–85% органічної речовини. У кожній тонні свіжого пташиного посліду міститься до 20 кг загального азоту, до 15 кг фосфору і 10 кг калію, що, в перерахунку на всю масу пташиного посліду у країні, може забезпечити одержання додаткового виходу 90 тис. тонн діючої речовини NPK, або близько 10% загальної кількості внесених мінеральних добрив в середньому за останні роки. Поживні речовини перебувають в доступній для рослин формі, які легко переходять у водну витяжку: азоту 70–75%, фосфору — до 47% і калію майже до 100%. Крім макроелементів у посліді є мікроелементи — марганець, цинк, кобальт, мідь й ін.

 

Недбальство замість утилізації

 

Традиційно в технології промислових птахофабрик закладено незначну кількість послідосховищ, або ж їх зовсім немає. Це було дещо виправданим за екстенсивного ведення галузі. Нині, коли поголів’я птиці зросло у 5 разів, ця кількість невідворотно переходить у якісний стан довкілля. Колишнє гасло «що за межами птахофабрики, те не моє» набуває загрозливого характеру для здоров’я людей, ґрунтів, води й повітря. Відсутність послідосховищ, утилізація з коліс із перевезенням на великі відстані поширює забруднення природного середовища навколо птахофабрик, адже значна частина посліду осідає поблизу на полях, в лісосмугах, лісах і ярах як несанкціоновані викиди. І як зупинити цей процес — незрозуміло.

 

Мірою економічної доцільності птахофабрикам вигідно вносити високі дози пташиного посліду на обмеженій території в офіційно озвучених дозах — до 12 т/га під певну культуру; де-факто буває — до 20 т/га і більше. Тоді як за давно встановленими нормативами оптимальна доза пташиного посліду під просапні культури не має перевищувати 6–8 т/га, що становить близько 150 кг/га загального азоту. Однак і це підлягає ревізії у зв’язку з відсутністю біоконверсії.

 

Прості обчислення показують, що за середнього виходу на птахофабриках до 260 тис. тонн підстилкового пташиного посліду та внесення його в дозах 12 т/га під просапні культури та 6 т/га під культури суцільного висіву, потрібно розрахувати на площі для удобрення у 33 тис. га щороку. Враховуючи, що повернення органічних добрив на попереднє місце має здійснюватися через 3–4 роки, площа для економічно та екологічно врівноваженого удобрення повинна становити 100–130 тис. га, що для птахофабрики проблематично через значні відстані перевезень — до 70 км і більше. Слід мати на увазі, що транспортування органічних добрив, так само як і пташиного посліду, на відстані понад 15 км економічно не вигідне, адже «гроші липнуть до коліс транспорту».

 

Екологічні загрози

 

Справа не лише в нормативах застосування й транспортних збитках. Як найконцентрованіше органічне добриво свіжий пташиний послід має набір токсичних властивостей, що негативно впливає на початковий ріст і розвиток рослин; у ньому є трупні отрути скатол й індол, патогенні організми та гельмінти. Букет гнійних речовин породжує неприємний запах, який розноситься на далеку відстань.

 

Значна концентрація у пташиному посліді органічної речовини зумовлює високу його насиченість збудниками інфекційних захворювань, включаючи й людини. В 1 мл посліду міститься до 103 мікробних клітин, збудників колі-тифозних інфекцій, вірусів, грибів, що за систематичної рециркуляції відходів створює реальну епізоотичну й епідеміологічну загрозу. Без проведення біодеструкції збудники сальмонельозу та колі-бактеріозу зберігають життєздатність в посліді протягом 12 місяців, а туберкульозу — 18 місяців. Такі відходи можуть бути джерелом передавання понад 100 збудників інфекційних й інших хвороб. За тривалого накопичення великої маси пташиного посліду в несанкціонованих місцях знаходять притулок гризуни, мухи, дикі птахи, що розносять інфекції, перетворюючи їх на потужний інкубатор патогенів. Тому інвесторам, власникам і широкій громадськості час розкрити очі й усвідомити, що практично всі вітчизняні птахофабрики є прямим або потенційним забруднювачем навколишнього природного середовища. Адже крім посліду є й побутові стічні води, які напряму потрапляють у водні джерела, тоді як для їх очищення потрібна система ставків-відстійників із механічним і біологічним очищенням стоків. Галузь птахівництва може стати справді прибутковою лише тоді, коли не завдаватиме збитків довкіллю.

 

Не все гаразд і з унесенням свіжого пташиного посліду з агрономічного погляду. Наші дослідження показали, що внесений із весни такий послід не лише пригнічує ріст рослин після сходів протягом трьох тижнів, він погіршує й умови їх мінерального живлення, що потім впливає і на формування врожайності. Це особливо помітно на розвитку соняшнику (фото 1 і 2). Таку саму токсичність зберігають і добрива, виготовлені зі свіжого або висушеного посліду в технологіях їх сушіння за високих температур, коли знищується у ньому вся біота. Лише проведення біоконверсії робить продукт безпечним.

 
 

 

Правила зберігання пташиного посліду

 

За нормативом ВНТП-АПК 04-05 визначено вимоги для сховищ підстилкового та безпідстилкового посліду, яких треба дотримуватися на промислових птахофабриках. Для цього слід будувати сховища та майданчики з розрахунку виходу посліду по підприємству за період не менше шести місяців. Об’єм послідосховища легко обчислити, виходячи з того, що в середньому від однієї курки одержують до 165 г посліду за добу вологості близько 70% об’ємною масою 0,6–0,7 г/см³. Залежно від консистенції посліду майданчик сховища для безпідстилкового посліду повинен мати схил і днище з твердого водонепроникного покриття. Для напіврідкої консистенції застосовують криті напівзаглиблені секції до 1,5 м, заглиблені — до 4 м. Стандартна ширина сховища — 18–36 м, довжина — 60–150 м. Для підстилкового посліду можуть бути наземні сховища відкритого типу завширшки не менше як 18 м, завдовжки — 60–70 м. Майданчики для компостування застосовують як наземні, так і напівзаглиблені. Вони мають бути з твердим покриттям і схилом 0,003–0,005 для лотків із відведенням зливних вод в накопичувальні ємності.

 

Послід у сховищах без проходження біоконверсії зберігає токсичні начала. Звідти його слід подавати на компостування за одним з описаних далі способів. Після проходження біоконверсії він стає безпечним як добриво. Згідно з установленими правилами послід можна застосовувати за наявності дозволу ветеринарно-санітарних органів агрономічної й інших контрольних служб. До того ж дозволи в нормативних документах (ВНТП-АПК-04-05) щодо безпосереднього внесення на поле посліду свіжого або пролежаного у сховищах чи буртах без проведення біоконверсії, підлягають перегляду, тим більше, що в розділі «Охорона навколишнього середовища» зазначено: у пташиному посліді та у стоках птахофабрики можуть міститися патогенні мікроорганізми, личинки та яйця гельмінтів, які підлягають знезаражуванню у процесі біоконверсії.

 

Біоконверсія: новий рівень

 

Аграрна наука визначає біоконверсію органічних відходів як промислове їх перероблення біологічними методами для одержання органічних добрив, біогазу та білкових речовин, або як біологічний процес трансформації високомолекулярних вуглецевих сполук бактеріями та грибами.

 

В результаті проходження трансформації органічної речовини та мінералізації токсичних речовин відбувається їх перетворення на прості елементи й сполуки, які стають джерелом мінерального живлення рослин. Біоконверсія — процес усвідомленого регулювання температурним режимом і зволоженням й аерацією для розвитку, залежно від технологій, аеробних і анаеробних бактерій. Досягається цей процес шляхом компостування маси посліду в буртах або спеціальних бункерах. Це є найважливіший технологічний захід для одержання знезараженої компостної маси й основна складова для створення нового покоління органо-мінеральних біоактивних добрив (ОМБД).

 

За європейськими технологіями кінцевим продуктом біоконверсії є компост із будь-якої органічної маси, який в дозах до 10–15 т/га надходить для удобрення сільгоспкультур. За нашим же регламентом цей компост є проміжним продуктом, який потрібно перетворити на полікомпонентні біоактивні добрива з максимальною дозою внесення до 2 т/га. Біоконверсія не лише знезаражує масу посліду, а й забезпечує в технологічному процесі створення органо-мінеральних комплексонів із включенням їх до складу мінеральних добрив, що є властивим для живої природи. У процесі біоконверсії регулюється мікробіологічний склад добрив, що врівноважує у ґрунті процеси деструкції та синтезу органічної речовини.

 

За будь-яких способів біоконверсії технологічним регламентом передбачено змішування пташиного посліду з іншими органічними добавками (торф, тирса, солома, лушпайки тощо) з додаванням мінеральних добавок (сорбенти, йодообмінники, меліоранти, NPK тощо).

 

Існують три способи біоконверсії пташиного посліду. Традиційний буртовий передбачає застосування підручної техніки — бульдозера, екскаватора, перемішувача, трактора, самоскида тощо: цей спосіб найдешевший і найменш продуктивний. Термін визрівання компосту — 4–6 місяців.

 

Сучасний буртовий спосіб із проведенням ворушіння високопродуктивним перемішувачем серійного виробництва має продуктивність до 4000 т/год. Термін компостування за цього способу становить 30–45 днів. Передбачається грануляція та затарювання готового продукту в пакети, мішки, біг-беги.

 

Третій спосіб — бункерно-ферментативний. Це є нова вітчизняна технологія проведення біоконверсії в бункерах спеціального призначення зі створенням аеробних й анаеробних процесів (для припинення термофільних реакцій), чого не передбачено в попередніх технологіях. Повністю безвідходна технологія з одержанням біогазу, електроенергії, готової гранульованої або сипучої продукції, аміачної води й рідких мінеральних добрив. Активне компостування із завершенням циклу протягом 10 днів. Продуктивність — 250 т після анаеробного циклу в одному бункері.

 

Доведено практикою

 

 

Відділ агрохімії ННЦ «Інститут землеробства НААН» з 1997 року систематично опікується проблемою виготовлення та випробування в наукових закладах і у виробництві нового покоління органо-мінеральних біоактивних добрив, виготовлених на основі пташиного посліду. Нашим науковим колективом розроблено формули, технологію та регламенти виготовлення ОМБД за буртовою технологічною лінією.

 

Проведені наукові й виробничі випробування на Київщині, Житомирщині, Черкащині, в Сумській і Львівській областях показали високий результат за внесення у ґрунт в основне удобрення низьких доз ОМБД у кількості 1–2 т/га, які за ефективністю наближаються до дії гною, внесеного у дозі 30–40 т/га, а рядкове удобрення 0,3 т/га наближається до ефективності помірних доз мінеральних туків (N60P60K60). Польові дослідження свідчать про перспективу їх застосування в польовому землеробстві, овочівництві, садівництві, в зеленому господарстві та на землях, що потребують рекультивації. Встановлено позитивний вплив ОМБД на формування якісних показників основної продукції.

 

Визначеним фактом є те, що мінеральні добрива, включені до складу ОМБД, до 30–40% ефективніші на польових культурах, а на овочевих — удвічі, як порівняти з дією одних лише мінеральних туків. Це пояснюється створенням органо-мінеральних комплексів у процесі біоконверсії та підвищенням біологічної активності ґрунту. Крім того, за нашою технологією можливе виготовлення ОМБД, прийнятних для вирощування органічної продукції рослинництва (за умови органічного виробництва на птахофермах, тобто якщо на них є виробництво органічної продукції з відповідним органічним послідом). Нині наші вчені розробили біологічні препарати, що знезаражують шкідливі премікси, які є в посліді промислових птахофабрик. Це надає їм властивостей посліду, одержаного за органічного виробництва.

 

Особливою ознакою наших технологій є не втрата органічної речовини й азоту в процесі компостування вуглецю, а їх збереження як джерел мінерального живлення рослин, а також надання добриву високої біологічної активності завдяки привнесеній культивованій біоті, що врівноважує процеси деструкції й синтезу органічної речовини. Розвиток подій в галузі утилізації пташиного посліду за зазначеним сценарієм не лише убезпечить, а й сприятиме виникненню промислової галузі, побудованої на створенні нового покоління органо-мінеральних біоактивних добрив, високоефективних, позбавлених токсичності й стороннього неприємного запаху.

 

Час уникнути екологічного колапсу

 

Проте наші неодноразові звернення до виробників яйця та м’яса птиці не дійшли до їх свідомості щодо екологічної й економічної доцільності біоконверсії пташиного посліду. Слід усім усвідомити — від керівництва галузі птахівництва до споживача її відходів — свіжий пташиний послід, особливо за концентрації його у великих кількостях, посідає одне з перших місць в хімічному та біологічному забрудненні довкілля. Зневажливе ставлення до проблеми на теренах усієї України поступово наближає агроценози в місцях концентрації посліду до екологічної катастрофи. Через це потрібне втручання з боку держави насамперед на законодавчому рівні. Вже давно визріла потреба розроблення та прийняття закону про заборону зберігання в непристосованих для цього місцях і застосування свіжого посліду для удобрення сільгоспкультур як антисанітарного й екологічно небезпечного заходу. У ньому слід чітко визначити, що застосування на добриво підлягає тільки той пташиний послід, який пройшов повний цикл біоконверсії (компостування), внаслідок якого відбувається мінералізація токсичних і хвороботворних начал у ньому. Навіть свіжовисушений послід і перетворений на гранули не втрачає токсичності і є токсикологічно небезпечним, як і свіжий. Дія закону не припинить розвитку галузі промислового птахівництва, а створить умови для перетворення відходу на високоякісний продукт для удобрення сільгоспкультур.

 

Тому від широкого наукового загалу, вчених-агрохіміків й екологів ми звертаємося до інвесторів і власників великих компаній із виробництва яєць і м’яса птиці: перетворіть відходи на продукцію, яка сприятиме вашому бізнесу й охороні навколишнього природного середовища, знаходьте контакти з ученими щодо наукового супроводу та ділової співпраці в галузі виробництва органо-мінеральних біоактивних добрив. Майте на увазі, що науково-обґрунтована біоконверсія пташиного посліду є безвідходною технологією з вартістю колишнього відходу як основної продукції.

 

Ми звертаємося до депутатського корпусу Верховної Ради України — розробіть і прийміть закон про упорядкування, зберігання та заборону застосування свіжого й свіжовисушеного пташиного посліду промислових птахофабрик для удобрення в будь-якій галузі агросфери, з чітким визначенням одержання екологічно безпечної продукції, виготовленої на його основі у процесі біоконверсії.

 

Ми звертаємося до мешканців прилеглих до птахоферм земель і населених пунктів: визначиться з громадянською позицією, не допустіть екоциду внаслідок невпорядкованого зберігання та застосування відходів птахівництва.

 

Ми звертаємося до політиків й урядовців усіх рангів: об’єднайтесь у захисті природи від забруднення на політичному й організаційному рівнях, сприяйте успішному розв’язанню проблеми з утилізації пташиного посліду. Адже попереду не менш важливі питання щодо рятування української землі від деградації.

 

 

Едуард Дегодюк, д-р с.-г. наук, професор, академік Європейської академії природничих наук,

ННЦ «Інститут землеробства НААН»

журнал “The Ukrainian Farmer”, квітень 2016 року

  

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа». 
 

Джерело:
The Ukrainian Farmer