Адаптація сільського господарства до нових кліматичних умов має відбуватися через вирощування теплолюбних і посухостійких культур.
Ситуація, що склалася в АПК України, змушує шукати альтернативні види олійних культур, які могли б конкурувати з традиційними. Можна виділити кілька таких культур, що не досить поширені й можуть претендувати на назву альтернативні: льон олійний, гірчиця, сафлор, кунжут, рижій. Завдяки їхнім біологічним особливостям і біохімічному складу олії вони з кожним роком набувають більшого значення. Культури відрізняються високою пластичністю до агроекологічних умов вирощування, а сучасний рівень селекції робить їх економічно привабливими. Причому в сівозмінах такі культури, як льон і гірчиця, не лише створюють менше навантаження на ґрунти, як порівняти із соняшником, а й не поступаються соняшнику в рентабельності в умовах півдня України. А сафлор з урахуванням зміни клімату може в майбутньому стати базовою олійною культурою в умовах недостатнього зволоження.
Льон олійний
Льон олійний після певного періоду забуття впевнено повертається на поля. Хоч багато хто й досі не ризикує вирощувати цю культуру, почувши про негативний досвід або отримавши його один раз.
Льон олійний — культура відносно стійка до холоду. Насіння починає проростати за температури ґрунту +3…+5 °С. Сходи здатні витримувати короткочасні заморозки до –3…–4 °С. На формування 1 ц врожаю насіння льон виносить із ґрунту 5,5–6,5 кг азоту, 1,0–2,5 кг фосфору й 4,0–5,5 кг калію, що в 2–3 рази більше, ніж зернові культури.
Найкращі попередники для льону олійного — озима пшениця, зернобобові, баштанні, картопля. Підготовку ґрунту слід проводити за класичною схемою — з лущенням, оранкою та вирівнянням ґрунту перед зимівлею. Добрива найкраще вносити під основний обробіток і під час сівби в рядки в дозі N45-60,P60,K45. Навесні слід провести передпосівну культивацію. Льон олійний в умовах південного Степу України висівають рядковим способом із міжряддями 15 см за норми висіву 4,0 млн шт. схожих насінин на 1 га (35–40 кг/га), глибина загортання насіння 4–6 см. Рекомендовано проводити досходове та післясходове боронування залежно від швидкості появи сходів льону та бур’янів.
Труднощі у вирощуванні льону олійного полягають в підтримці полів незабур’яненими. Це можна робити за допомогою страхових гербіцидів, але обробіток слід проводити саме у фазу ялинки. Якщо посіви обробити гербіцидом наприкінці цієї фази, то рослини зазнають пригнічення та, як наслідок, втрачають урожайність. Якщо ж унести гербіцид раніше, посіви встигають дуже забур’янитися до збирання.
Збирання врожаю льону рекомендовано двофазним способом, оскільки це забезпечує висихання й обмолот усіх коробочок. У деяких випадках в разі сильної забур’яненості перед збиранням урожаю проводять десикацію.
Сьогодні зі збутом урожаю льону немає проблем, оскільки більшу частину експортують. На полях залишається дуже цінна лляна солома, використання якої дуже різноманітне — виробництво паперу, картону, фанери, брикетів тощо, й могло б забезпечити достатньо великий прибуток.
Гірчиця
На півдні України гірчиця здатна відновити оптимальне співвідношення культур у сівозмінах. Застосування гірчичних сидератів дає змогу компенсувати значну частину біологічних форм і мінеральних фосфорно-калійних добрив, а головне — можливість підвищити врожайність і якість вирощеної продукції.
Насіння гірчиці проростає за температури +5…+8 °С, сходи здатні витримувати заморозки до –4…–5 °С. Фаза цвітіння настає через 40 днів після сходів. Насіння достигає через 80–90 днів. Урожайність гірчиці сарептської 8–12 ц/га.
Найкращим попередником для гірчиці є чистий і зайнятий пар, зернові колосові та зернобобові культури. Не можна сіяти гірчицю після ріпаку та гірчиці, буряків і соняшнику, проса й однорічних трав.
Осінній обробіток ґрунту — звичайний із лущенням й оранкою на глибину 20–22 см. Зяб восени обов’язково вирівнюють. Для створення оптимального насіннєвого ложа проводять культивацію на глибину 4–5 см упоперек до оранки або під кутом до неї. Перед сівбою за недостатньої вологості ґрунту проводять коткування. Оптимальна доза основного добрива на чорноземах і каштанових ґрунтах — N60P60.
В умовах південного Степу України найвищий урожай гірчиці можна одержати, сіючи її одночасно з ярими зерновими культурами. Висівають рядковим способом із шириною міжрядь 15 см, норма висіву — 1,5–2,0 млн шт. насінин/га, глибина загортання 2–3 см. Для одержання дружних сходів треба проводити післяпосівне коткування.
У разі утворення ґрунтової кірки ефективним заходом є досходове боронування. Розв’язати проблему бур’янів на посівах гірчиці можна за допомогою внесення гербіцидів, але в деякі роки на гірчиці доводиться проводити до семи хімічних обробок — проти хрестоцвітої блішки, стеблового, капустяного, насіннєвого прихованохоботників, квіткогризу, ріпакового пильщика, капустяної попелиці. Це і є її найголовніша проблема — сильна залежність від погодних умов і шкідників. Гірчицю можна збирати як прямим комбайнуванням, так і роздільним способом.
Сафлор
Найкращими попередниками для сафлору красильного є озимі та ярі колосові культури, а також просапні. Допустиме розміщення сафлору після кукурудзи, ріпаку та льону. Для формування врожаю посіви сафлору споживають 75% доступної ґрунтової вологи з метрового шару ґрунту й 25% із глибших горизонтів. Для оптимізації водного режиму, сприяння глибшому проникненню кореневої системи під сафлор доцільно проводити глибокий основний обробіток ґрунту. Культура не потребує високих фонів мінерального живлення.
Сприятливі умови для формування врожаю сафлору складаються лише в разі ранніх строків сівби, коли ґрунт досягає фізичної стиглості в посівному шарі, а температура ґрунту на глибині сівби становить +3…+4 °С. Сафлор красильний можна висівати як звичайним рядковим способом, так і широкорядно з міжряддям 45 до 70 см. Широкорядний спосіб сівби має переваги, коли є висока засміченість ґрунту й неможливо застосувати ґрунтові гербіциди. Оптимальнішою є сівба з міжряддям 12,5 см з нормою висіву, яка забезпечує отримання 210–240 тис. рослин/га. Глибина загортання насіння має становити 4–6 см, а коли верхній шар ґрунту пересохлий — до 6–8 см.
Догляд за посівами сафлору полягає в післяпосівному коткуванні, боронуванні після появи сходів у фазі двох-трьох пар справжніх листочків упоперек рядків і проведенні на широкорядних посівах 1–2 міжрядних обробітків. Дослідження свідчить про високу ефективність застосування саме ґрунтових гербіцидів у передпосівну культивацію. В середньому за три роки найвищу врожайність 14,8–15,2 ц/га сафлору красильного отримували після застосування гербіцидів Гезагард 500, Стомп, Гоал 2Е. Збирають сафлор прямим комбайнуванням, коли вологість насіння становить 10–12%.
Єдина суттєва особливість цієї культури — найбільші врожаї вона дає у справді посушливих умовах. Вирощування сафлору в зоні, де в період його цвітіння бувають дощі (кінець червня-липень) недоцільне, оскільки велика кількість вологи у цей період не дозволить йому зав’язати достатню кількість насіння. А ось коли посуха зведе нанівець урожай більшості культур і навіть найкращий соняшник даватиме менше тонни з гектара, тоді сафлор покаже найкращу врожайність.
На сьогодні все вироблене насіння сафлору йде на експорт у Туреччину й інші держави. Експортні ціни насіння за тонну сягають 200–300 дол. Обсяги реального виробництва сафлору в Україні становлять близько 5000 га. Звісно, це небагато, але враховуючи, що сафлор росте на тих землях, де інші культури рости не зможуть, це дуже важлива ніша для України. Окрім того, під сафлор можна віддавати більші площі — засолені, в дуже посушливих регіонах, які поки що не використовують.
Кунжут
Кунжут дуже вибагливий до тепла й сонячного світла. Для визрівання за вегетаційний період йому потрібна сума середньодобових температур, яка дорівнює в середньому 2500–3000 °С. Насіння проростає лише за температури 15–16 °С. У сівозміні кунжут розміщують після озимої пшениці, зернових бобових культур. Надто вибагливий до чистоти полів, оскільки дуже повільно росте на початку вегетації. Ґрунт під кунжут готують за системою поліпшеного зябу: лущення, оранка восени на 22–25см. Рекомендована доза добрив для Запорізької області становить N90P90. Передпосівну культивацію проводять на глибину 4–5 см із боронуванням і шлейфуванням з одночасним унесенням ґрунтового гербіциду типу харнес. Для ущільнення ґрунту доцільно провести коткування гладкими котками.
Сівбу кунжуту починають тоді, коли ґрунт на глибині 5–8 см прогріється до 16–18 °С. Сіють широкорядним способом із міжряддями 45–70 см із густотою стояння рослин в незрошуваних умовах 350–375 тис./га.
Найважче у вирощуванні кунжуту — отримати сходи. Для цього насіння кунжуту треба висівати на глибину 2–3 см. Глибше загортання призводить до запізнілих сходів і сильної зрідженості. Також сходи будуть зрідженими, якщо насіння посіяти в сухий і грубо розроблений ґрунт. Крім того, для сходів потрібна волога, тому найкраще кунжут вирощувати в умовах зрошення. Проте також важливо вловити найсприятливіший момент для сівби — коли ще достатньо вологи й вона не утворить кірку або грудкуватість після сівби. На час сівби ґрунт має бути вологим, пухким і чистим від бур’янів. Обов’язкове коткування після сівби. За період вегетації проводять 3–4 міжрядні обробітки: перший — на глибину 5–6 см; наступні — до 10–12 см.
Кунжут збирають у фазу фізіологічної стиглості, коли рослини жовтіють, нижні листки засихають, насіння набуває типового забарвлення. Під час збирання також є проблема — рослини не можуть достигнути одночасно по всій довжині, тому для збирання треба обрати саме той час, коли більша частина врожаю визріла й не обсипалася. Для фермерських господарств на невеликих площах вигідно зрізати трохи недостиглі рослини й ставити їх на току гілками донизу для досушування. Насіння саме висиплеться й буде чистішим, ніж після прямого комбайнування.
Попит на насіння кунжуту в Україні в основному задовольняється імпортом з інших країн. Однак в Україні можна вирощувати всю потрібну кількість для власних потреб і навіть на експорт. Тому треба запровадити насінництво та вирощування у фермерських господарствах. Крім того, важливо отримане насіння доочистити до якості, що задовольняє харчову промисловість. Сучасне обладнання це дозволяє.
Рижій
Рижій ярий характеризується високою холодостійкістю. Насіння його проростає за мінімальної температури +1 °С, оптимальна температура для проростання — 10–12 °С. Рослини витримують весняні заморозки до –12…–15 °С. Ярий рижій не вибагливий до ґрунту.
У польових сівозмінах рижій ярий краще розміщати після зернових і просапних культур. Він є добрим попередником для ярої пшениці. Основний обробіток ґрунту передбачає лущення або дискування стерні, оранку в оптимальні строки на глибину 20–25 см. Передпосівний обробіток складається з боронування на 3–4 см (якщо ґрунт восени не вирівнювали), передпосівної культивації на 5–6 см і коткування ґрунту для забезпечення дрібногрудкуватої структури. Сіють рижій раніше або одночасно з ярими колосовими культурами суцільним рядковим способом. Запізнення із сівбою призведе до зниження врожайності. Рижій висівають із шириною міжряддя 15 см, норма висіву схожого насіння — 8 кг/га. Глибина загортання насіння 2–3 см. Посіви після сівби коткують. Для отримання дружних сходів треба проводити післяпосівне коткування. Якщо до появи сходів утворюється ґрунтова кірка, її руйнують боронуванням.
Позитивним у вирощуванні рижію є те, що його не потрібно обробляти від шкідників, як інші капустяні культури. Посіви рижію можуть уразитися лише тоді, якщо поряд висіяний ріпак або гірчиця, які активно обробляють проти шкідників.
Найтрудніше у вирощуванні рижію — для його захисту поки що немає страхових гербіцидів і його насіння дуже дрібне. Тому отримання чистого насіння з поля є проблемою.
Рижій ярий можна збирати як роздільним способом, так і прямим комбайнуванням. Не рекомендовано збирати рижій у вологу погоду, по росі. Після збирання треба якомога швидше провести первинне очищення, щоб насіння не зігрівалося. Однак для того, щоб отримати чисту олію, потрібно дуже ретельно очистити насіння на сучасному обладнанні.
Катерина Ведмедєва, канд. біол. наук
Інститут олійних культур
журнал “The Ukrainian Farmer”, січень 2016 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
