Айві не властива періодичність — вона плодоносить на однорічних приростах, а її генеративні бруньки зимують у стадії початку диференціації і не пошкоджуються морозами.
Айва звичайна (довгаста) — Cydonia oblonga Mill. належить до родини розових (Rosaceae Juss.), підродини мигдалеві (Amygdaloideae) й монотипного роду Cydonia Mill. Посилання в літературі на інші види роду Cydonia неправильні, тому що до нього належить лише один вид — Cydonia oblonga.
Айва — красиве листопадне дерево, до 2,5–3 м заввишки, у якого діаметр горизонтальної проєкції крони сягає 4–5 м. Квітки поодинокі, великі, діаметром 4–5 см, блідо-рожеві, з ніжним ароматом. Плоди за формою подібні до яблука або груші, укриті густим світлим ворсистим нальотом і мають п’ять насінних камер. Основне забарвлення шкірки стиглих плодів зеленувато-жовте або найчастіше лимонне та золотаво-жовте. М’якуш плодів жовтий і твердий із солодким терпко-в’язким смаком і кам’янистими утвореннями. Насіння схоже на насіння яблуні, але склеєне слизом. Плодоносить айва щорічно і рясно.
Відмінною біологічною особливістю айви є утворення плодових бруньок на однорічних пагонах, завдяки цьому у неї нема періодичності плодоношення. За належної агротехніки айва починає плодоносити на 3–4-й рік після садіння, рослини живуть до 70–100 років. Найвищий урожай рослина дає сягнувши 7–30 років. Ефективними можуть бути й сади віком 40–50 років. За сприятливих умов одне дерево айви залежно від віку дає 30–150 кг плодів щороку.
Айва зацвітає 5–15 травня, пізніше від інших плодових рослин, за середньодобової температури повітря +17…+18 °C, коли мине небезпека весняних приморозків. Цвітіння триває 10–14 днів.
Плоди достигають у вересні-жовтні. У м’якуші щойно зібраних плодів є кам’янисті включення, самим плодам притаманний в’язкий смак. Усе через високий уміст пектинових і дубильних речовин. Протягом зберігання клітинні оболонки м’якуша втрачають свою дерев’янистість: плоди солодшають та набувають приємного аромату, їхній м’якуш стає ніжнішим. У прохолодному приміщенні урожай здатен зберігатися до весни.
Значення
Айва дає відмінну сировину для консервної і кондитерської промисловості. Особливо цінними є пектинові речовини: у плодах їх міститься 0,22–1,31%, завдяки здатності утворювати желе (драглі), ці сполуки, якщо їх включити у раціон, поглинають і виводять з організму отруйні речовини (важкі метали, радіоактивні елементи тощо). Завдяки пектинам у свіжих плодах айви добре зберігаються аскорбінова кислота і катехіни (біофлавоноїди, потужні антиоксиданти).
Урожай айви добре придатний для переробки, з нього готують желе, мармелад, цукати, соки, сиропи, наливки. Плоди багаті на мікроелементи та необхідні для людини біологічно активні речовини — вітаміни, катехіни, лейкоантоціани, флавоноли. Зокрема, містять багато калію —35–50 мг%, і фосфору — 8–12 мг%, завдяки чому особливо корисні людям із порушенням мінерального обміну речовин. Цікаво, що в насінні айви кількість цинку у 300–500 разів більша, аніж у плодах і листі.
Плоди айви містять 0,36–1,85% органічних кислот: яблучну, лимонну, фумарову, хлорогенову, винну, хінну, щавлеву, глюконову, малеїнову, кавову, орто- і паракумарову.
Загальна кількість цукрів у айвових плодах сягає 7–14%, здебільшого це глюкоза і фруктоза. Плоди айви полівітамінні. До їх складу входять вітаміни А, С, В, В2, Р. Плоди містять 15 мікроелементів: марганець, мідь, цинк, кобальт, бор, кремній, магній і ін.
Деякі сорти айви із сильним ароматом споживають свіжими, решту, яких більшість — печеними, вареними, замороженими.
Вважати, що в айвових плодів неїстівна шкірка, буде помилкою: разом із підшкірним шаром вона містить високі обсяги вітаміну С, катехінів, танінів, барвників. Через це плоди нині переробляють зі шкіркою, що на 20% підвищує кількість сировини, а сама переробка стає менш трудозатратною, адже плоди не доводиться очищувати.
Плоди, листя, пагони та насіння айви використовують у народній медицині, останнє визнане і офіційною медициною.
Айвові плоди та усі вироби із них мають винятково приємний і специфічний пряний аромат. Його зумовлюють наявні у шкірці енанто- та пеларгоно-етиловий ефіри. У Чехії, Словаччині, на території Середньої Азії, де айви дуже багато, плоди використовують для ароматизації кімнат і білизни: завдяки цьому ті набувають приємного тонкого аромату. Щоб помешкання охопив приємний аромат, вистачить навіть одного плоду.
Поширення у світі
Хоча айва відома людині віддавна, нині її статус у різних країнах неоднаковий. У одних вона є економічно-важливою, в інших поширена лише на обійстях. Товарні насадження айви є у понад 40 країнах світу, переважно у зоні помірного і субтропічного клімату. Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (FAO) даних щодо виробництва айви не оприлюднює.
В Україні товарні насадження айви зосереджені у південних областях, на них припадає лише 1–2% площі усіх плодових насаджень. Однак на обійстях айва трапляється дуже часто.
Частка айви у зерняткових насадженнях України — 0,33% площі. Урожайність культури сягає 100–250 ц/га залежно від клімату, умов вирощування, сортових особливостей і агротехніки.
Останніми роками інтерес до айви значно зріс і у нас, і за кордоном. У зв’язку з високою цінністю пектинових речовин, які містять плоди, закладено спеціальні айвові сади. Так уже було: за 20 років до розпаду СРСР (1960–1970 рр.) площі під айвою в Україні збільшилися у 17 разів і сягнули 20,4% площі усіх плодових.
В Україні айва довгаста поширена на кримському півострові, у південних і західних областях — на Одещині, Херсонщині, Миколаївщині, Закарпатті, а також на Буковині і Поділлі — Чернівеччині, Хмельниччині й Вінниччині. В аматорській культурі відома в усіх областях, також на Чернігівщині, Сумщині й Київщині.
Останніми десятиліттями товарне вирощування айви стало можливим у північних регіонах України із середньорічною температурою +7… +10 °C.Завдяки роботам Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка (далі — НБС) виведено сорти, які витримують зниження температури до –30…–35 °C.
Межа культивування айви просунулася на 500 км північніше від її культигенного ареалу (від межі вирощування, що історично охоплює південні й південно-західні регіони).
Біологія сортів НБС
Сорти айви, що створені у НБС, є особливо цінними, адже уособлюють північний осередок успішного плодоношення айви в Україні і є основою поширення культури і в прикиївській зоні, і у північніших районах українського Лісостепу та Полісся.
За зимостійкістю айву порівнюють із персиком та абрикосою. Однак виконані в Україні дослідження засвідчили, що культура підмерзає лише в окремі роки. У сортів НБС рослини витримують зимові зниження температури до –30 °C лише із незначним підмерзанням однорічних приростів.
Агроекологічний аналіз умов вирощування і зимових пошкоджень плодових рослин засвідчив, що в українському Лісостепу та на Поліссі плодові насадження переважно страждають від зимових коливань температури. У другій половині січня у плодових закінчується період органічного спокою, настають відлиги з потеплінням понад +5…+8 °C, і рослини починають розвиватися. У разі поворотних холодів вони уже не мають стійкості навіть до раніше для них некритичних (у стані органічного спокою) –18…–20 °C. Насадження пошкоджуються, особливо сильних втрат зазнають уже сформовані генеративні бруньки кісточкових.
Квіткові бруньки айви зимують у стадії початку диференціації, завдяки цьому низькі зимові температури їм не шкодять. У найкритичніші зими пошкодження генеративних бруньок сягає 5–10…50–60%. Висока стійкість генеративних утворень до низьких температур узимку є найціннішим чинником й дає змогу широко культивувати айву. За стійкістю надземної частини айви до низьких температур вирізняються сорти Дарунок онуку, Студентка, Марія, №18 Кащенка, Грушовидна Шайдарової, Грушовидна Шумського, Оранжева, Школьніца, Київська ароматна.
Умови Лісостепу та Полісся України повністю забезпечують дозрівання плодів айви, початок якого у ранніх сортів настає через 115–127 днів після цвітіння, у середніх — за 130–136 днів, у пізніх — 141–152 дні. Суми ефективних температур (2100–2500 °C), які накопичуються в умовах Лісостепу й Полісся, повністю вистачає для дозрівання урожаю. Щорічне рясне плодоношення айви звичайної в умовах Києва дивує тих, хто звик бачити айву тільки на півдні. Та факт лишається фактом: чудові золотисто-жовті, помаранчеві й запашні плоди айви рясніють на деревах у обрамленні темно-зеленого листя.
Протягом 50 років спостережень за айвою у НБС терміни початку її вегетації мінялися, адже залежали від погодних умов, але цвітіння стабільно припадало на І–ІІ декаду травня.
Більшість сортів айви самобезплідні, проте за термінами цвітіння ранні, середні та пізні сорти майже не відрізняються, і це забезпечує добре перезапилення. Вегетаційний період сортів айви, що створені у НБС — 190–220 днів. Кращим запилювачем для сортів Марія, Дарунок онуку, Студентка є сорт Академічна, для сортів №8 Кащенка, Оранжева, №18 Кащенка — Студентка.
Сортимент
У світі відомо близько 700 сортів і форм айви. Найпоширенішими є Анжерська (походить з Франції), Португальська, Берецький (Угорщина), Враніска Данія (Сербія), Чемпіон, Велетенська (Америка), Міча врожайна, Ізобільна, Радгоспна (середньоазійські сорти).
Селекція айви спрямована на виведення консервних і столових сортів.
В Україні вирощують сорти айви Нікітського ботанічного саду: Отлічніца, Селена, Мир, Успіх, Кримська ароматна, Кримська обільна, Кримська рання, Мускатна. Їх рекомендовано для південних областей, хоча їх успішно культивують і північніше. На кримському півострові розповсюджені також сорти Берецький, Чемпіон, Анжерська, Ізобільна. Сорти Нікітського ботанічного саду Кримська ароматна, Мир, Успіх, інтродуковані в НБС ще у 1970-х роках, вони повністю адаптувалися, рясно плодоносять на рівні із сортами НБС. У північних областях України культивують такі сорти Національного ботанічного саду: Дарунок онуку, Студентка, Марія, Академічна, №18 Кащенка.
Районований сортимент айви в північних регіонах України представлений окремими місцевими формами і перспективними сортами селекції НБС. П’ять із них внесені до Реєстру сортів рослин України (табл. 1).
Таблиця 1. Характеристика сортів айви звичайної, внесених до Державного реєстру сортів рослин України, середнє за 2016–2017 рр.
Опис сортів айви селекції НБС
Студентка. Гібрид між формами айви 19-15 × 17-15, місцевими сіянцями, відібраний з-поміж ІІІ покоління від вільного запилення кримської айви. Гібридне насіння висіяне 1963 року, сіянці почали плодоносити 1967-го, елітний сіянець відібрано 1969-го та передано у Державне сортовипробування в 1987 році. Основна перевага сорту — висока зимостійкість. Дерево дуже привабливе, з компактною широкоовальною кроною, заввишки 4 м, діаметр горизонтальної проєкції крони — 4–4,1 м. Гілки утворюють зі стовбуром гострий кут, вигнуті, розташовані компактно, їхні кінчики спрямовані угору.
Плоди типової, подібної до яблука форми, без плодоніжки, з потовщеним айвовим горбистим виступом, дуже привабливі, окремі плоди іноді дещо асиметричні.
Поверхня плоду гладенька, забарвлення зелене чи інтенсивно-зелене, за дозрівання жовте; незрілий плід опушений, згодом опушення зникає. Шкірочка щільна, але тонка, ніжна; м’якуш щільний, кремовий або жовто-кремовий, соковитий, солодкий або кисло-солодкий, із сильним ароматом, дещо терпкий, кам’янистих клітин небагато.
Сорт середнього терміну достигання — 15–20 вересня — 5–10 жовтня.
Академічна. Сорт виділений із сіянців вільного запилення 1963 року. Йому властиві дуже привабливі одномірні плоди, відмінні смакові якості, висока врожайність без періодичності, зимостійкість, хороша лежкість.
Маточне дерево невисоке (до 3,5 м). Крона округла, загущена усередині. Штамб заввишки 70–80 см, з сіро-чорною корою. На скелетних гілках кора світліша. Однорічні пагони коричневі з жовтими сочевичками. Верхівки пагонів сильно опушені. Листя середнього розміру, подовжено-яйцеподібне.
Плоди подібні до яблук, майже гладенькі, одномірні, окремі злегка горбисті. Основа плоду дещо асиметрична. Шкірочка дуже ніжна, тонка, гладка, матово-жовта із легким розмитим рум’янцем у більшості плодів. М’якуш щільний, соковитий, кремовий або блідо-кремовий, трохи терпкий, приємного смаку, на повітрі швидко темніє. Насіннєва камера невелика й закрита. Урожай дозріває у середні терміни — із 25 вересня по 15 жовтня. Урожайність висока — 45–50 кг/дерево.
Грушевидна Шайдарової. Історія створення сорту досить тривала, пов’язана з оцінюванням вихідного і гібридного матеріалу, яке відбувалося понад 30 років.
Гібридне насіння висіяли 1987 року й отримали 7 сіянців, що вступили у плодоношення 1993 року. Один з них мав дуже привабливі, великі, яскраво-помаранчеві, грушоподібні плоди із невеликою насіннєвою камерою. Їх маса сягала 400 г, висота — 9,5–10, а діаметр поперечного перерізу — 9 см, насіннєва камера містила до 50 добре виповнених насінин. Шкірочка була щільною, маслянистою, м’якуш — щільним, хрумким, опушення під час дозрівання повністю сходило. Аромат — сильним, смак солодко-кислим. З цього сіянцю й походить сорт Грушевидна Шайдарової.
Сортове дерево формує розріджену крону із потужними однорічними пагонами й великим листям. Дерева заввишки 2,5 м, діаметр горизонтальної проєкції крони — 3,5–4 м. Плодоносять регулярно, рослина віком 12 років дає 30–40 кг плодів. Урожай дозріває з 10 вересня до 15–20 жовтня. Плоди добре зберігаються у сховищі за температури 0…+5 °C та не пошкоджуються підшкірною плямистістю.
Дарунок онуку. Гібридний сіянець, отриманий від схрещування форм 2–12 × №8 Кащенка × 15–17–6. Гібридне насіння висіяне 1961 року, сіянці вступили у плодоношення 1967-го, елітний сіянець відібрано 1969-го й передано до Державного сортовипробування 1997 року.
Маточне дерево з привабливою пірамідальною кроною, у 25 років його висота сягає 3,2, а діаметр горизонтальної проєкції крони — 3 м. Крона компактна, скелетні гілки здіймаються угору. Однорічний приріст стабільний, плодоносить здебільшого на пагонах завдовжки 30–45 см, на коротких пагонах — меншою мірою. Листя велике, ланцетне або овально-ланцетне, довжиною 8,5 і шириною 6,5 см, матове.
Плоди овально-циліндричні без ребер і горбів, однотипні за формою і розміром, масою 250–270 г, висота 85–100 мм, діаметр поперечного перерізу 75–85 мм, основа плоду майже рівна. Плодоніжка не виражена (невеликий м’ясистий виступ). Забарвлення інтенсивно-жовте, шкірка ніжна, лискуча, опушення сходить ще на дереві під час дозрівання плодів. М’якуш жовто-кремовий, ніжний, слабогранульований, із сильним айвовим ароматом і приємним смаком, на повітрі швидко темніє. Основа плода симетрична. Насіннєва камера невелика, містить 40–45 насінин. Плоди зберігаються тривало, до лютого-березня без холодильної камери(!), добре дозрівають на зберіганні, набуваючи привабливого золотисто-помаранчевого кольору.
Сорт скороплідний, з регулярним плодоношенням. Урожай дерева віком 25 років — 60–90 кг. Урожай дозріває у середні терміни, із 15–20 вересня по 5–15 жовтня.
Марія. Сорт виділений із сіянців, отриманих із насіння кримської айви. Маточна рослина у віці 15 років сягала 3,7 м заввишки, діаметр горизонтальної проєкції її крони — 5,5 м. Крона компактна, овальна. Урожай дозріває з 20 вересня по 20 жовтня. Листя велике, сильно опушене, інтенсивно-зелене.
Сорт вирізняється найбільшими з-поміж інших плодами. Їх форма подібна до яблука, вони слаборебристі й сильноопушені, заввишки — 9,5 см, діаметр поперечного перерізу — 10,3 см, середня маса — 360–385, максимальна — 500–700 г. Забарвлення зеленувато-жовте, жовто-лимонного кольору вони набувають лише на зберіганні, тоді ж повністю зникає і опушення, після чого м’якуш стає майже їстівним. М’якуш соковитий, не щільний, порівняно з іншими сортами ніжніший, кисло-солодкий, освіжаючий, кремовий без потемніння. Кам’янистих клітин біля насіннєвих камер мало. Шкірочка щільна, дуже ароматна. Плоди легко відділяються від плодоніжки. Насіннєві камери закриті. Висота насіннєвої камери 2,8 см, ширина — 4,4 см, у ній 50–55 насінин.
Урожай дерева віком 20 років — 50–70 кг. Плоди добре зберігаються в холодильнику до лютого, підшкірної плямистості немає. Сорт скороплідний, зимостійкий, урожайний, дозріває у середньопізні терміни — із 20 вересня по 20 жовтня.
№18 Кащенка. Цей сорт відібрав Микола Феофанович Кащенко у 1930-х роках із сіянців, вирощених з насіння кримських сортів айви. У маточної рослини віком 45 років крона розлога, широка — діаметр горизонтальної проєкції до 20 м. Рослина трохи вища 3 м, має 13 стовбурів із діаметром поперечного перерізу 7–35 см. Листя середнє, інтенсивно-зелене. Плоди великі, у середньому масою 230–250, максимально — 300–350 г, заввишки 80, діаметр поперечного перерізу 90–95 см. Форма як у яблука із грушевим потовщенням біля плодоніжки. Поверхня гладенька або слаборебриста. Шкірочка щільна, лимонно-жовта, часто з привабливим рум’янцем; плоди густоопушені, опушення легко стирається. М’якуш світлий, соковитий, кисло-солодкий, дуже ароматний, майже без кам’янистих клітин, їстівний. За хімічним складом плодів це одна з кращих форм. У плоді 30–32 насінин. Плодоношення щорічне. Урожай дозріває рано, 5–15 вересня — 1–5 жовтня, й потребує своєчасного збору, оскільки перестиглі плоди осипаються. Дерева віком 20 років дають 40–80 кг плодів, у 45 років — 80–120. Зимостійкість висока, скороплідний — у плодоношення вступає на 3–4-й рік, самобезплідний.
Чинники успішної культури
Вирощування айви економічно вигідне, оскільки витрати на її вирощування значно нижчі, аніж у інших плодових. Загалом айва не вибаглива до ґрунтів, витримує засолення, тимчасове затоплення, добре розвивається навіть на ділянках із високим рівнем ґрунтових вод. Однак високі урожаї якісних плодів культура дає лише на добрих, родючих і зволожених ґрунтах. Надає перевагу вологим глинистим ґрунтам із домішкою піску, росте і на легкосуглинистих ґрунтах, хоча там менш урожайна й довговічна.
Коренева система потужна, досить розгалужена. Основна маса коренів залягає у верхньому шарі ґрунту до 60 см, займаючи у 3–4 рази більшу площу, ніж горизонтальна проєкція крони. Окремі корені проникають углиб до 2 м.
Айва дуже посухостійка. З цієї точки зору показовим для культури було надзвичайно спекотне й сухе літо 2018 року, коли достатньо опадів випало лише у червні й липні, а серпень, вересень і жовтень були сухими. Попри спеку і брак природної вологи маса плодів у всіх сортів була великою, і це на фоні дуже високого врожаю (табл. 2).
Айва є продуктивною культурою. Урожай дерева віком 15 років у кращих сортів сягає 45–50 кг; 45 років — 90–100. Середня маса плоду залежно від сорту коливається в межах 170–400 г, залежно від обсягу врожаю і погодних умов.
Таблиця 2. Біометричні показники плодів різних сортів айви
Розмноження
Айва добре розмножується вегетативно — щепленням навесні й улітку (окуліруванням), живцями, відводками, паростками. Кращий зі способів розмноження, за нашими даними, — щеплення вічком (окулірування), вихід стандартних саджанців сягає 85–95%. На 2–3-й рік саджанці уже дають перші плоди, на 5–10-й — рясно плодоносять, родячи до 30–70 кг/дерева.
Добре розмножується айва насінням, що важливо для північних регіонів, де її часто вирощують з насіння у формі куща. Сіянці зимостійкіші, аніж щеплені рослини. Айва добре переносить глибоке занурення саджанців у ґрунт під час садіння.
Сіянці айви дуже зимостійкі і довговічні. Насіння необхідне для вирощування сіянців — підщепних рослин. Його висівають восени або навесні. Дуже ефективний осінній посів у ґрунт: у такому разі схожість насіння висока, паростки з’являються вже у І–ІІ декаді квітня. Для весняного посіву насіння слід попередню стратифікувати протягом 50–60 днів. У цьому разі його висівають у І–ІІ декаді квітня.
Основною підщепою культурної айви є айва (сіянці і рослини, отримані у вегетативний спосіб). Використовують також глід, горобину і грушу. Приживлюваність щеп айви на айві — 95%, на груші — 90%, горобині — 70%.
Айва має велике значення в розширенні карликової культури груші. Як підщепа для груші широко застосовується для створення пальметних садів.
Карликові дерева груші на айві вступають у плодоношення на 3–4-й рік після садіння в сад (на грушевому сіянцеві — на 7–8-й рік), у них невеликі розміри й високі врожаї.
Як підщепу для груші використовують переважно вегетативні айвові підщепи типу А, В, С. Слаборослі вегетативні підщепа для груші нині — ВА-29, МА, ІС 4-6, ІС 4-12, ІС 2-10, ІС 4-15 та ін.
Закладання саду
Для закладання саду використовують 1–2 річні саджанці з добре розвиненими кореневою системою і кроною. Останніми роками застосовують однорічні саджанці — вони краще приживаються, адже у них менше, аніж у дворічних рослин травмується коренева система. Двохрічні саджанці мають сягати заввишки 1,2–1,5 м, мати штамб 60–70 см та сформовану крону із 3–5 гілочок (Однорічні саджанці заввишки 90–100 см, мають кілька бокових гілочок). Айва швидко росте, однорічні прирости сягають 40–100 см.
Оскільки айва є самобезплідною культурою, на ділянці саду рекомендують садити не менше ніж два сорти, щоб забезпечити перехресне запилення. У саду рослини розташовують через 2,5–3 м у ряду та з міжряддям 3–4 м.
За умов теплої осені, як це спостерігається останніми роками, сад можна закладати восени, закінчуючи роботи до середини листопада.
Садивні ями готують завглибшки 50–70 см і діаметром 70–100 см. Для осіннього садіння ями готують за 1,5–2 місяця, а для весняного — просто восени. Підготовка і заправка садильних ям така сама, як і для інших плодових рослин.
Після садіння рослини поливають водою із розрахунку 20–30 л/дерево. Це сприяє кращому прилипанню ґрунту до коренів і прискорює приживлення рослин. Після поливу, щоб зберегти вологу у ґрунті, приштамбову зону мульчують будь-яким органічним матеріалом — перегноєм, соломою, торфом, а найкраще — свіжоскошеною травою.
Формування крони
Висаджені рослини формують: пагони укорочують на 1/3 або 1/2 довжини, залежно від сили росту кожного. Слабкі пагони обрізують трохи або зовсім не обрізують. За весняного садіння саджанці обрізують перед садінням або після нього, за осіннього — обрізку краще виконати навесні.
Обов’язковою умовою хорошого плодоношення айви є щорічна обрізка рослин: укорочення однорічних пагонів і проріджування крони. Укорочення необхідне для правильного формування крони і регулярного щорічного плодоношення, проріджування — для поліпшення світлового режиму. При цьому видаляють скелетні гілки, що переплітаються, конкурують, ростуть досередини крони, хворі. Пагони понад 50 см вкорочують на 1/3 або 1/2 довжини.
Вірити в успіх
Успішне культивування айви на півночі України зумовлено такими біологічними особливостями:
Наші дослідження і досвід вирощування айви в різних ґрунтово-кліматичних умовах свідчать про можливість культивування її не лише у південних регіонах, а й у Лісостепу і на Поліссі України (у Київській, Сумській, Чернігівській областях), у Білорусі, де рясно родять рослини наших сортів, Латвії, Литві.
Світлана Клименко, д-р біол. наук, професор
Національний ботанічний сад ім. М. М. Гришка НАНУ
журнал “Садівництво по-українськи”, квітень 2020 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі
“Садівництво по-українськи” та інтернет-сторінці журналу за адресою
https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та
авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та
суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Садівництво по-українськи
