Овочі - Ягоди - Сад

Параметрична класифікація ґрунтів

Садівництво по-українськи
Джерело:
Садівництво по-українськи
Поділитись:
Параметрична класифікація ґрунтів

Розроблена в Україні параметрична класифікація ґрунтів дозволяє кількісно оцінити придатність ґрунтово-екологічних умов для садівництва.

Україну характеризує значна різноманітність ґрунтового покриву. Під час великомасштабного обстеження 1957–1961 рр. було виділено 800 видів ґрунтів, через 20 років їх кількість збільшилася до 1200, а сьогодні зросла ще. Звісно, без класифікації ґрунтів, яка є системою їх розподілу на певні групи за специфічними ознаками, не обійтись. Класифікація призначена для узагальнення знань про ґрунти, їх зв’язки між собою та із довкіллям, упорядкування відомостей про їх агровиробничі властивості для подальшого раціонального використання. Однак беззмінних класифікацій не існує, вони розвиваються разом із наукою в цілому. За думкою корифеїв науки, достатньо показати класифікацію, щоб зрозуміти, наскільки далеко науковці просунулися у своїх дослідженнях. Сьогодні на перший план виходить ще одне призначення класифікації ґрунтів — інформаційне. Це своєрідний місток між наукою та виробництвом, щоб безпосередньо втілювати розробки, останні досягнення ґрунтознавства.  

Відомі кілька класифікацій ґрунтів України, оскільки багато науковців займається цією проблематикою. Проте не кожну авторську систему можна вважати повноцінною класифікацією.

Без діагностики немає класифікації

Класифікація ґрунтів має право на життя, коли вона поєднується з діагностикою. Не випадково класифікація ґрунтів України 1958 року, яку було зроблено у формі номенклатурного списку ґрунтів з діагностикою на видовому рівні, була без перебільшення досягненням світового рівня. Вона налічувала 800 видів ґрунтів і стала фундаментом великомасштабних обстежень ґрунтового покриву, карт ґрунтів різного масштабу тощо.

Діагностика і класифікація ґрунтів повинні мати чіткі кількісні критерії

Традиційно ґрунти діагностують за будовою їх профілю у спеціальних ґрунтових розрізах завглибшки до 1,5–2 м. Проте цей метод є досить суб’єктивним. Не дарма серед ґрунтознавців побутує злий жарт, що якщо в ґрунтовому розрізі одночасно визначатиме ґрунт троє ґрунтознавців, то з цієї ями вилізе лише один переможець, причому найсильніший у фізичному аспекті. Тому зрозумілою є проблема чітких кількісних критеріїв, які забезпечать однозначність у визначенні ґрунтів, особливо з дискусійним походженням. У світі були спроби численних класифікацій за властивостями ґрунтів, але особливого успіху вони не мали, не завжди комп’ютер замінить розум дослідника. Причина в тому, що більшість властивостей ґрунтів взаємозумовлені, збільшення кількості показників (властивостей) не забезпечить інформаційного прориву у розрізненні ґрунтових тіл, що різні за генезисом.

Потрібні відносні, а не абсолютні показники властивостей ґрунтів

Для вирішення класифікаційної проблеми у ґрунтознавстві дослідники ННЦ ІГА ім. О. Н. Соколовського розробили і застосували нові діагностичні критерії — відносні коефіцієнти: КРОП (коефіцієнт регресивності органопрофілю), КПНГ (коефіцієнт профільного гумусонакопичення), КВАГ (коефіцієнт відносної акумуляції гумусу в шарі 0–30 см) та інші. Головна їхня риса — відносний характер, тобто вони характеризують співвідношення умісту гумусу до фізичної глини або безпосередньо органічної речовини в різних частинах профілю ґрунтів. Такі критерії дозволяють уникнути «шумового ефекту» від інших властивостей.

Параметрична класифікація ґрунтів на кількісній основі розкриває ґрунтово-екологічні зв’язки

Параметрична, або еколого-субстантивна класифікація ґрунтів України (М. І. Помазан, В. Б. Соловей, В. А. Величко) була розроблена 2005 року, включає 7 ієрархічно підпорядкованих рівнів — ряд, тип, підтип, рід, вид, варіант, літологічна серія.

Ряд об’єднує типи ґрунтів за типом ґрунтоутворення і кількісно ідентифікується за параметрами КРОП. Для прикладу, чорноземи типові, звичайні, південні, а також темно-каштанові й каштанові солонцюваті характеризуються його значеннями 1,3–1,6, що зумовлено формуванням під трав’янистою рослинністю і подібним розподілом органічної речовини у профілі.

Тип ґрунту об’єднує групу ґрунтів, схожих за режимами і процесами ґрунтоутворення унаслідок однорідності біокліматичних умов і кількісно діагностується показниками КПНГ. Для прикладу, дерново-підзолистий тип ґрунту має параметри КПНГ 0,02–0,04, ясно-сірий лісовий — 0,023–0,031, темно-сірий опідзолений — 0,040–0,050, чорнозем типовий — 0,075–0,100. Кожен тип ґрунту формується у певних біокліматичних умовах, тобто за назвою типу ґрунту можна оцінити діапазон суми ефективних температур, гідротермічних умов тощо.  

Підтип розкриває суть типу за особливостями гумусонакопичення у шарі 0–30 см через підзональну зміну гідротермічних умов і відображений через параметри показника КВАГ. Чорнозем типовий, для прикладу, розподіляється на 3 підтипи з показниками КВАГ 0,96–1,10, 1,12–1,20 і 1,25–1,35, гідротермічний коефіцієнт Селянінова (ГТК), відповідно, становить 0,90–1,00, 1,00–1,20, 1,20–1,40. Узагалі між показниками КВАГ і ГТК у межах типу існує прямо пропорційний зв’язок. На практиці це означає, що достатньо відібрати зразок ґрунту з шару 0–30 см, визначити уміст гумусу і фізичної глини, за їх співвідношенням розрахувати КВАГ, а за параметрами останнього можна визначити середньобагаторічне значення ГТК. Мережа метеостанцій недостатньо густа, а властивості ґрунту дозволять визначити кліматичні особливості більш точно. З цією метою для кожного типу ґрунтів розроблені моделі зв’язку між значеннями КВАГ і ГТК.

На рівні роду ґрунти диференціюються за умістом фізичної глини з інтервалом 5%  — від піщаних (0–5% фізичної глини) до важкоглинистих (70–75%).

На рівні видупідтипи ґрунтів розподіляються за потужністю профілю, ксероморфністю або підвищеною зволоженістю, засоленням, солонцюватістю, скелетністю, оглеєнням тощо, для цього використовуються відповідні кількісні діагностичні показники.

Такосономічна одиниця варіантпоказує зміну ґрунтів за рахунок антропогенезу (діяльності людини). Виділяють цілинні, освоєні, окультурені, еродовані, зрошувані, вторинно-осолонцьовані, вторинно-гідроморфні, дреновані, дреновані зрошувані, вторинно-поверхнево оглеєні, плантажовані, забруднені радіонуклідами, налиті, техногенно забруднені та інші варіанти.

На рівні літологічної серії виділяють ґрунтотворну породу, наприклад лесова, лесоподібна, пісковикова, глинисто-сланцева та інші.

Повна назва ґрунту згідно з класифікаційною ієрархією дає повне уявлення про їхній ґрунтово-екологічний статус, особливості походження та властивостей, екологію довкілля, тобто інформацію різнопланового спрямування.

Сьогодні інформація вирішує все, особливо це стосується ґрунтів в умовах змін клімату з посиленням несприятливих явищ. Для прикладу, сказати про ґрунт «чорнозем» — це означає не сказати нічого цінного в інформаційному аспекті.

Чорноземи бувають різні

Якщо уточнити (деталізувати) назву ґрунту на рівні типу, скажімо чорнозем звичайний, то це означає як мінімум середньорічне значення ГТК 0,75–0,89, суму ефективних температур за травень-вересень 2750–3000 °C (а з урахуванням кліматичних змін можна додати 100–200 °C). Якщо на рівні підтипу доповнити назвою «помірно добре гумусоакумулятивний» (КВАГ 0,90–0,95), то це звужує діапазон ГТК до 0,83–0,89. На рівні роду виділяємо важкосуглинковий — це означає, що ґрунт містить 51–55% фізичної глини. На рівні виду доповнюємо назвою «глибокий» — це вказує на те, що потужність профілю становить 105–125 см, а значить, ґрунт формувався в умовах підвищеної кількості опадів у холодний період (листопад — березень) — 160–180 мм, за засвоєння 47–52% або —140–160 за засвоєння 52–65%. На рівні варіанту термін «освоєний» вказує на використання у ріллі без набуття негативних якостей, а літологічна серія — лесова — характеризує ґрунт, що утворений на найбільш цінній в агрономічному аспекті ґрунтотворній породі, до речі, найбільш поширеній в Україні.

Діагностування можливого рівня підґрунтових вод за кількісними показниками властивостей ґрунту

Як приклад інформативності нової параметричної діагностики і класифікації ґрунтів можна навести вирішення проблеми з ідентифікації ґрунтів з пульсуючим рівнем підґрунтових вод.

Рівень підґрунтових вод один з найважливіших критеріїв під час вибору ґрунтів для закладання саду. Проте на значних територіях, особливо на терасах річок, поширені напівгідроморфні ґрунти з пульсуючим їх рівнем, причому як у сезонному, так і в багаторічному аспектах. У сухі кліматичні цикли вони можуть знижувати рівень до 1,5–2 м, або узагалі зникати, у вологі, навпаки, підвищуватися до критичних для садів значень з відповідною суховершинністю і пригніченням дерев унаслідок часткового відмирання кореневої системи. Великомасштабні обстеження ґрунтового покриву 1957–1961 рр. були проведені у сухий цикл, коли підґрунтові води залягали глибоко, тому дуже часто виділялись чорноземи типові й звичайні замість лучних-чорноземних чорноземно-лучних. Нині теж закінчується сухий цикл, тому підґрунтові води значно знизили свій рівень або узагалі зникли. Виконати зараз обстеження — не завжди буде правильна відповідь про гідроморфність ґрунтів, та й охочих робити свердловини завглибшки 3–5 м знайдеться небагато.

Завдяки параметричній класифікації можна за зразками з профілю ґрунтів встановити можливість гідроморфізму ґрунтів з використанням діагностичних коефіцієнтів КПНГ і КВАГ.

Додаткове зволоження підґрунтовими водами у вологі кліматичні цикли зумовлює збільшення інтенсивності гумусонакопичення на 15–25%, відповідно, зростають порівняно з автоморфними ґрунтами і значення діагностичного коефіцієнта. Через це замість чорноземів типових і звичайних будуть визначені лучні типово-чорноземні й лучно-звичайні чорноземні ґрунти, у яких рівень підґрунтових вод може періодично підніматися до критичних рівнів.

Аналогічно на кількісних засадах можна оцінити ступінь оглеєності, ксероморфності, скелетності, засоленості, солонцюватості ґрунтів, тобто важливі, з міркувань придатності під сади, екологічні особливості ґрунтів і довкілля.

Параметрична (еколого-субстантивна) класифікація ґрунтів — ключ до підвищення інформативності ґрунтово-картографічних матеріалів.

Вадим Соловей, канд. с.-г. наук,
ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського»

журнал “Садівництво по-українськи”, жовтень 2020 року 

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Садівництво по-українськи” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».

Інші статті в цьому журналі
Садівництво по-українськи
Садівництво по-українськи
Садівництво по-українськи
5
Статті з журналу:
Поділитись:
  • 100 найкращих аграрних підприємств України
  • Експертна рада проекту «Аграрна Еліта України - 2019»
  • 100 найкращих аграрних підприємств України, за номінаціями