Захворювання на сказ спалахує в основному в осінньо-зимовий і зимово-весняний періоди, уражує домашніх, сільськогосподарських тварин і людей.
Сказ — одна із найнебезпечніших летальних вірусних інфекцій, спільних для людини і тварин. Способів її лікування немає. Головними розповсюджувачами сказу є дикі тварини — 46%, собаки — 21%, коти 12%, ВРХ — 11,5%. За даними Державного комітету ветеринарної медицини, протягом дев’яти місяців 2010 року в Україні зареєстровано понад тисячу випадків захворювання тварин на сказ, з них 119 серед ВРХ (8,9%), 25 — ДРХ, свиней, коней (1,9%).
Збудник хвороби — нейротропний вірус, що належить до родини Rhabdoviridae, роду Lissavirus. Розрізняють «дикий» (вуличний) і «фіксований» віруси сказу. Вуличний вірус сказу циркулює в природних умовах і характеризується високою патогенністю для людей і тварин, утворює в мозкових клітинах специфічні тільця Бабеша-Негрі. Фіксований вірус був одержаний Л. Пастером.
Вірус сказу стійкий проти дії низьких температур. У слині, що виділяється хворою твариною, зберігається до 24 годин, в гниючому трупі — 2—3 тижні. У поверхневих шарах ґрунту може зберігатися 2—3 місяці. Миттєво руйнується під дією кип’ятіння.
Клінічні ознаки та перебіг хвороби
У собак інкубаційний період триває від кількох днів до кількох місяців (у середньому 2—8 тижнів), що залежить від віку, індивідуальної резистентності тварини, відстані від місця укусу до голови, розмірів і глибини рани, кількості та вірулентності вірусу. Перебіг хвороби завжди гострий. Клінічна картина характеризується підвищеною збудливістю й значною агресивністю, що змінюються депресією, розвитком паралічів, слинотечею. Визначають кілька форм клінічного прояву сказу: буйну, паралітичну, атипову і особливу африканську форму — улуфато.
При буйній формі сказу чітко виражені три стадії розвитку хвороби. Продромальна стадія триває 1,5—2 доби, характеризується зміною звичної поведінки собаки та поступовим зростанням клінічних ознак хвороби. Стадія збудженнятриває 1—3 доби. Характеризується різко вираженими нападами буйства, прагненням собаки втекти з дому, великою агресивністю до інших тварин, особливо собак, спробами нещадно їх кусати. Посилюється слинотеча, розвивається косоокість, водобоязнь. Поступово стадія збудження переходить у паралітичнустадію, яка триває 2—4 доби. Ця стадія характеризується швидким розвитком паралічів м’язів задніх кінцівок, хвоста, тулуба, прямої кишки, сечового міхура. Тварина дуже виснажена, шерсть скуйовджена, очі глибоко западають, нижня щелепа відвисає, язик вивалюється назовні, з рота витікає багато слини. Загибель настає через 6—8 діб від початку хвороби.
При тихій формі сказу збудження виражене слабко або його взагалі не буває. Тиха форма спостерігається в разі зараження собак від лисиць, характеризується депресією, швидким розвитком паралічів, сильною слинотечею, утрудненням під час ковтання. Загибель настає на 2—4-ту добу хвороби.
А типова форма характеризується підгострим перебігом. Спостерігається виснаження, атрофія м’язів, гастроентерит, а також пізні паралічі. Собакине виявляють агресивності. Атипова форма трапляється дуже рідко.
У котів хвороба проходить у буйній формі з високою агресивністю, що становить значну небезпеку для людей. Загибель котів настає на 2—5-ту добу після паралічу задньої частини тіла.
У ВРХ переважає тиха форма сказу. З ротової порожнини виділяється багато слини, в ділянці укусу з’являється свербіж, виявляються парези й паралічі кінцівок, судомні скорочення окремих груп м’язів. Спостерігається часте хрипке ревіння, утруднене ковтання, часте сечовиділення. Загибель худоби настає на 3—6-ту добу хвороби. При буйній формі різко підвищується рефлекторна збудливість, відмічається судомне скорочення окремих м’язів. Очі витріщені, тварина непокоїться, скрегоче зубами, б’є ногами й рогами, хрипко реве, часто проявляє агресивність до собак. Загибель настає раптово.
В овець хвороба триває 3—5 діб, у кіз — 8 діб, завжди закінчується паралічами і смертю. У хворих тварин спостерігається агресивність, хрипке, глухе, протяжне мекання, слинотеча, скреготання зубами, утруднене ковтання. Загибель настає на 3—6-ту добу хвороби.
У коней сказ спостерігається порівняно рідко. При буйній формі проявляється занепокоєнням, інколи — агресивністю, прагненням утекти. З ротової порожнини витікає багато слини, губи судомно стиснуті, зіниці розширені. Підсилюється статеве збудження, можливі напади судом жувальних та дихальних м’язів. Частою ознакою сказу коней є свербіж на місці укусу. Захворілий кінь нападає на тварин і людей, намагається їх укусити або вдарити, зривається з конов’язі, натикається на перешкоди, іржання стає хрипким. Напади буйства змінюються періодом пригнічення, хода стає хиткою, ковтання утруднюється, випита вода виливається назад через ніздрі. Загибель настає на 3—5-ту добу хвороби.
У свинейхвороба супроводжується занепокоєнням, рохканням, сильною слинотечею. Інколи на місці укусу з’являється свербіж, на 2—4-ту добу після появи паралічів настає смерть.
У диких тварин найхарактернішою ознакою сказу є відсутність страху перед людьми, а також агресивність. Гідрофобії не буває. Перед загибеллю у них розвиваються парези й паралічі кінцівок.
У людини захворювання на сказ пов’язане з укусами хворих собак, котів та інших тварин. На початку хвороби спостерігаються лихоманка, пригнічений стан, свербіж і болі в ділянці укусу, згодом з’являються боязливість, занепокоєння, розлад дихання й ковтання, слинотеча, підвищене рефлекторне збудження й судоми. Під час спроби проковтнути воду розвиваються болісні судоми. Невдовзі відраза до води спостерігається навіть при вигляді склянки або шуму води. Хворий галюцинує, іноді лютує, з рота виділяється багато слини. Сказ у людей завжди закінчується летально, смерть настає на 2—3-тю добу хвороби. Перед смертю розвиваються паралічі м’язів обличчя, язика, очей, кінцівок, тулуба.
Василь Малина, канд. вет. наук
Білоцерківський національний аграрний університет
журнал “The Ukrainian Farmer”, лютий 2011 року
The Ukrainian Farmer
