Оптимальна стиглість силосної кукурудзи є складною темою. У разі збирання зерна ситуація значно простіша — нас цікавить тільки стиглість зерна, в разі збирання кукурудзи на силос зерно становить приблизно 50% зібраної маси. Тому ми повинні вибрати момент, у який досягнемо високого врожаю зерна й доброї перетравності решти рослини. Логічно, що це не у фазу повної зрілості зерна, бо у цей час решта рослини поступово перетворюється на важкоперетравну солому.
Якість кукурудзяного силосу залежить від умісту крохмалю, цукру і NDF та їх перетравності. Упродовж вегетації співвідношення цих компонентів змінюється. Після досягнення найвищого вмісту цукру починається його перетворення на крохмаль. Цей процес триває інтенсивно приблизно 10 днів, після чого вміст крохмалю майже не збільшується, а вміст цукру знижується. Це результат дихання рослини за зниженого фотосинтезу у фазу дозрівання. Втрати цукру досягають 5 г на 1 кг сухої речовини на добу. Здається, небагато, але, якщо підрахувати загальні втрати, то насправді це близько 7500 кг цукру на день на площі 100 га кукурудзи. Цього цукру потім бракує для бродіння в силосній ямі, й зрештою — коровам для вироблення молока.
На практиці це означає, що потрібно вибрати оптимальний термін збирання врожаю — саме тоді, коли рослина має найвищий уміст крохмалю і цукру разом. Цей період (вікно для збирання врожаю) триває всього кілька днів.
Період за 30 днів до збирання кукурудзи на силос характеризується інтенсивними змінами в складі рослини. Уміст сухої речовини поступово збільшується з 25 до 40%, що пов’язано з накопиченням крохмалю в зерні та переміщенням вологи з рослини. Уміст цукру знижується з 8,5 до 4,8% в перерахунку на суху речовину — внаслідок перетворення цукрів на крохмаль у процесі дозрівання зерна.
Цукри є субстратом для молочного бродіння під час силосування. Уміст крохмалю значно збільшується з 18 до 36% у сухій речовині, що є результатом активного накопичення крохмалю в зерні кукурудзи. Крохмаль може збільшуватися на 0,5–1 відсотковий пункт на день залежно від дозрівання рослини. Уміст НДК (нейтральна детергентна клітковина) знижується з 52 до 42% в перерахунку на суху речовину. Це зниження не є наслідком зменшення абсолютної кількості клітковини, а ефектом розведення за збільшення частки зерна в загальній масі рослини.
Коли збирати
Головним критерієм готовності рослини до збирання є вміст сухої речовини у всій рослині. Міжнародний консенсус експертів чітко визначає оптимальну суху речовину всієї рослини на рівні 30–35% під час збирання кукурудзи на силос. Другим, дуже поширеним критерієм, є положення молочної лінії на зерні кукурудзи. Це корисний візуальний індикатор ступеня зрілості зерна (½ молочної лінії — приблизно 34% сухої речовини всієї рослини, ²/₃ молочної лінії — ідеальний термін для збирання класичних гібридів, ³/₄ молочної лінії — приблизно 37% сухої речовини).
Однак експерти застерігають: географічне положення, дата сівби та погодні умови впливають на зв’язок між положенням молочної лінії та вмістом сухої речовини всієї рослини. Звичайно, найкраще регулярно оцінювати всі зазначені параметри в лабораторії. На основі точного аналізу визначити найсприятливіший термін збирання врожаю. Пряме вимірювання вмісту сухої речовини кожні 7–10 днів у критичний період є найнадійнішим методом визначення оптимального терміну збирання врожаю. Урахування прогнозу погоди та ризику осінніх заморозків є критично важливим для ухвалення рішення.
Стресовий чинник
Кукурудза належить до рослин типу C4, які мають специфічні фізіологічні вимоги до температури та води. Вплив абіотичних стресів, особливо посухи та високих температур, значно залежить від фази розвитку культури. Найкритичнішим періодом для кукурудзи є фаза цвітіння та запилення. Стрес у період цвітіння може спричинити втрату врожаю від 50 до 90%. У цей період спостерігається найвищий негативний вплив як посухи, так і високих температур.
Якщо кукурудза перебуває в стані стресу від високих температур під час цвітіння, вона не утворює качанів. Рослина поступово дозріває (висихає). Така силосна кукурудза містить велику кількість цукрів (які не можуть перетворитися на зерно). Високий уміст цукру є небезпечним, бо створює оптимальні умови для швидкого росту цвілі та дріжджів, особливо після відкриття ями. Порості такої кукурудзи потрібно збирати за вмісту сухої речовини близько 28%. Оптимальний термін також можна визначити за зовнішнім виглядом — стебла кукурудзи знизу червоніють. Кормова цінність такого кукурудзяного силосу низька.
В останні роки кукурудза все частіше перебуває в стані стресу через високі температури й після цвітіння, дуже швидко дозріваючи. Причиною є пошкодження листя посухою та порушення асиміляції. Такі посіви потрібно збирати за вмісту сухих речовин 32%. Допомогти визначити термін збирання може спостереження за довгим листком самого качана. Якщо він засох, потрібно починати збирати врожай.
За такою кукурудзою потрібно спостерігати щодня, адже посіви вже пошкоджено, і в разі дощу сухе листя швидко уражаються цвіллю та дріжджами. Під час збирання такої кукурудзи потрібно суворо дотримуватися всіх правил силосування.
Біохімічні зміни під час посухи
На посуху рослини реагують підвищеним накопиченням нітратів. Підвищення накопичення нітратів пояснюється зниженням активності нітратредуктази під час водного стресу. Ентеробактерії в кукурудзяному силосі мають здатність відновлювати нітрати до токсичних оксидів азоту. Це призводить до масового виходу газів із силосного сховища, які мають характерний жовто-оранжевий або коричнево-оранжевий колір.
Оксиди азоту (NOx) становлять небезпеку для здоров’я тварин і людей, бо є високотоксичними сполуками для дихальних шляхів. За контакту з водою NOx утворює азотну кислоту, яка спричиняє сильний опік шкіри й пошкодження очей. Під час вдихання може статися пошкодження дихальних шляхів, набряки та запалення легенів.
Як керувати силосуванням
Кукурудзу на силос краще збирати раніше, ніж пізніше, залежно від ґрунтових умов і поточної вологості, в оптимальному вікні 30–35% сухої речовини, дотримуючись правила «на 1 м висоти рослини — 15 см стерні». Оптимальна висота зрізування має вирішальний вплив на якість силосу. Мінімум 30 см для збереження гігієнічних умов — 40 см є оптимальним компромісом між якістю та врожайністю. Видалення нижніх частин із високим умістом лігніну покращує поживні параметри силосу.
Важливою умовою якісної заготівлі силосу є оптимальне налаштування корнкрекерів, зокрема відповідність довжини подрібнення поточному вмісту сухої речовини. За вологості <30% довжина подрібнення становить 15–20 мм, 30–32% — 10–15 мм, >32– 34% — 6–10 мм. Для технології Shredlage рекомендується довжина 25 мм за вмісту сухої речовини 30–34%, якщо сухої речовини більше, слід скоротити довжину подрібнення до 21 мм — для запобігання сортування тваринами.
Унесення якісних силосних інокулянтів є основним чинником для досягнення оптимальної якості та стабільності кукурудзяного силосу. Інокулянти — це біологічні препарати, що містять відібрані штами молочнокислих бактерій, які спрямовують ферментацію в бік бажаного виробництва кислот і мінімізують втрати поживних речовин під час зберігання. Інвестиції у якісні силосні інокулянти є економічно вигідною стратегією з доведеною окупністю.
Висновок
Оптимальна зрілість кукурудзи для силосу за 30–35% сухої речовини всієї рослини є компромісом між максимальним енергетичним виходом, якісною ферментацією та мінімізацією ризику ацидозу в дійних корів. Вплив посухи в різних фазах вегетації значно впливає не лише на вміст і розподілення поживних речовин, а й підвищує ризик утворення небезпечних оксидів азоту в силосі. В умовах кліматичних змін усе більшого значення набуває гнучкий підхід до керування врожаєм у поєднанні з упровадженням сучасних біотехнологій, коли потрібно реагувати на поточний стан посівів і метеорологічні умови, а не на календарну дату або теоретичні рекомендації. Інвестиції в систематичний моніторинг і застосування якісних інокулянтів є економічно вигідною стратегією для досягнення максимальної якості силосної кукурудзи з доведеною окупністю інвестицій і перевагами для всієї виробничої системи.
The Ukrainian Farmer
