«Аграрна компанія “Еко-Парк”», яка вирощує лохину з 2016 року, спочатку розглядала напрям виробництва органічної продукції, але через рік-два вивчення цього сегмента ринку засновники вирішили лишитись у напрямі просто екологічно чистої продукції — тобто без залишків пестицидів і шкідливих речовин.
Так головний агроном господарства Федір Прима пояснює назву компанії. «Еко-Парк» сертифікований за стандартом GLOBALG.A.P., де основний момент — екологічність і безпечність продукції. Причому компанія не стоїть на місці щодо прогресу. У процесі набуття досвіду за сім років господарство досаджувало нові площі й сорти, а також удосконалювала технології та схеми посадки. Нині під насадженням лохини в господарства 35 га.
«Хотілось би збільшувати площу, але ще думаємо, коли краще це почати, які саме площі та які сорти садити, — каже Прима. — Ми, як і всі виробники, через війну страждаємо від проблем із логістикою, з цінами. Але є ті, кому ще важче. Тож треба виходити із ситуації, що склалася, й працювати далі».
У виробників, які вирощують ягоду по 5–6 років, технологія, як правило, вже відпрацьована. Всі розуміють, які треба вносити добрива, яка схема захисту. Тому нині основне питання — як знайти баланс, вважає Прима.
«Щоб не зекономити занадто, — пояснює він. — Бо можна втратити або частину урожаю, або в деяких випадках і повністю весь. Тому намагаємось найти межу між затратами й тим, щоб отримати прибуток, ще ефективніше використовувати наявні ресурси, запроваджуючи вже визначену і відпрацьовану технологію вирощування».
БАЛАНС СОРТІВ
Фундамент для майбутнього раціонального господарства закладається ще в момент посадки плантацій. Щоб не зазнати збитків у майбутньому, слід дуже уважно вибирати сорти лохини — вони мають відповідати кліматичним умовам вашої території й актуальності на ринку.
«Треба підбирати ті сорти, що витримуватимуть наші зими й даватимуть нормальні врожаї. Щодо актуальності сортів на ринку — це предмет постійних дискусій, тому що лохина — багаторічна культура, і повноцінний урожай можна отримати через 2–6 років. Треба дивитись, щоб це були сорти, які матимуть попить через якийсь період. А це залежить від тенденцій на ринку. Якщо говорити про внутрішній ринок, то у нас певна криза через низьку купівельну спроможність. І якщо й планувати великі насадження, то з розрахунком тільки на експорт», — розповідає пан Прима.
На його думку, 2023 рік буде таким самим складним для лохини, як і минулий, тому що спроможність купувати в Україні саме дорогу лохину буде відновлюватись у людей дуже поступово. Тож насамперед треба дивитись, які сорти актуальні за кордоном і від цього відштовхуватись, каже агроном. Звичайно, там є багато нових сортів, які потребують апробації в кліматичних умовах України — а це час та ризик.
«Основна порада: перед тим, як купувати саджанці, треба десять разів подумати, які сорти брати. Звичайно, що вони мають бути тільки сертифіковані й від ліцензованих розсадників, — зауважує Федір Прима. — Навіть у європейських розсадників трапляються неякісні саджанці. Знову ж таки, 10 разів усе перевірити. І дивитись, як уже прозвучало, не тільки на саджанець, а й на маточне поле».
Найкращий варіант у виборі сортів — перед посадкою великих площ перевірити їхню стійкість до кліматичних умов у конкретному місці. Наприклад, в умовах Чернігівської області «Аграрна компанія “Еко-Парк”» вирощує всім відомі сорти Дюк, Патріот, Блюкроп, Блюголд, Ліберті.
«Звичайно, хотілось би спробувати нові сорти, і ми постійно моніторимо їх вихід на території України, — каже пан Прима. — Це ризиковано, але у будь-якому разі треба дивитись насамперед на три роки вперед — які із сортів будуть актуальними». Наприклад, агроном упевнений, що серед ранніх сортів Дюк буде стабільним ще років п’ять і навіть десять. Блюкроп, хоча не дуже йде на експорт, проте популярний на внутрішньому ринку й чудово витримує зими. Патріот — хоча і старий сорт і на смак виходить якийсь рік добрий, а якийсь — не дуже, але він також добре зимує, у нього добра врожайність і він невибагливий до умов. Блюголд і Ліберті — середньоранній і середній сорти — мають ризик підмерзання, втім, якщо дотримуватись технології живлення, можна працювати з цими сортами досить ефективно. До того ж вони добре продаються як на внутрішньому ринку, так і на експорт. Усі ці сорти, каже пан Федір, добре працюють і стабільні, тому він радить їх для вирощування в Україні.
«Основна вимога до ягоди з боку зовнішніх ринків — щоб не було проблем із логістикою до пункту призначення та продажами за кордоном, щоб лохина лежала, їхала, була на вигляд дуже гарною до прилавка. Наш ринок вимагає насамперед, щоб вона була солодкою й стиглою і, що було дуже важливо цього сезону, — з привабливою ціною для покупців», — резюмує агроном «Еко-Парку».
РІВНОВАГА ЕЛЕМЕНТІВ
Оптимальним рішенням у частині живлення пан Прима вважає принцип закуповувати добрива завчасно — коли вони є на ринку, тобто десь у середині літа. Щоправда, тут вступають інші важливі чинники — де та як їх зберігати та чи є у цей час вільні кошти.
«Ми всі переважно застосовуємо імпортні добрива, і, зважаючи на підвищення цін на них, замислюємось, які краще та дешевше. Тут кожний виробник вирішує сам. Тут виходом може стати кооперація: якщо кілька виробників об’єднаються і закуплять за кордоном великий обсяг за меншу ціну», — розмірковує агроном. Підбирати оптимальну схему живлення рослин слід, оцінивши ґрунтові умови, каже пан Прима. На сьогодні основою вашого живлення мають становити азотні добрива — без них не можна казати ні про яку систему живлення. Давати фосфор і калій треба тільки з огляду на аналіз ґрунту. Щодо всіх інших додаткових добрив, мікроелементів — кожний виробник вирішує сам.
«Відверто кажучи, чим більше ми підгодовуємо лохину, тим більший урожай отримуємо, але питання в можливостях, — наголошує агроном «Еко-Парку». — Можна накупити багато добрив, внести, але, якщо ви продаєте на внутрішній ринок, ціни може й не бути, і, відповідно, ви лише покриєте витрати, а й про мінімальний прибуток уже не може йтися». Плануючи систему живлення, виробники лохини повинні давати рослинам ту дозу поживних елементів, яку вони потребують у конкретно взятий момент росту. Тобто на плантації потрібні постійні аналізи та контроль. Наприклад, контролювати рівень pH у ґрунті протягом сезону. Це економить використання сірки, кислот тощо.
Щодо поливу, то бажано мати додаткові датчики вологи в ґрунті — розумію, що це додаткові вкладення, але хоча б елементарно робити більше візуального контролю, наскільки ґрунт зволожений. Це зекономить вам ту саму воду та світло. Більше уваги приділяти дозуванню — так, це важко на великих площах. Тут питання ставиться так: або більше датчиків, або більше людей контролюють цей процес, уважає пан Федір.
«Часто ставлять запитання: чи обов’язково давати лохині живлення по листку. Так, через листок засвоюється менше корисних елементів. Але ж тут також важливий аналіз: для цього треба нести листок у лабораторію, але чим більше ми проведемо аналізів, тим оптимальніше внесемо живлення, саме те, що рослина потребує, а не просто підемо за рекомендаціями виробника добрива», — резюмує агроном. Складати систему захисту від шкідників і хвороб потрібно, спостерігаючи за вегетацією рослин та знаючи їхні біологічні особливості, озвучує наступний принцип оптимізації агроном «Еко-Парку». «Якщо ми говоримо про експорт, то економити на захисті однозначно ніяк не можна, — наголошує він. — Це логістика, це зберігання, чітке дотримання норм, термінів. В Україні для лохини зареєстровано всього один препарат — Світч, але він досить дорогий. Проте, якщо говорити про замінники, то, напевно, не варто їх шукати, бо це може обійтись ще дорожче».
Звичайно, лишається варіант біологічних препаратів, додає Прима, але їх треба пробувати, аналізувати, який краще спрацює. Працювати ними слід дуже вчасно, на випередження — це все теж впливає на собівартість.
«Наш вибір — система захисту, яку ми вже випробували, — з профілактичними обробками, з препаратом Світч. Ці складні роки ми намагаємось пережити без нових експериментів, — розповідає агроном. — Також дуже важливим у вирощуванні є проведення своєчасного фітопатологічного моніторингу та моніторингу погодних умов, що зменшує витрати на систему захисту».
РОЗМІР І КІЛЬКІСТЬ
Для формування високих та якісних урожаїв лохини обов’язково треба проводити раціональне та своєчасне обрізування. Це момент, на якому в принципі можна заощадити, але тут питання — який буде результат, каже Прима. Якщо можна менше обрізати й отримати більше ягоди, може виникнути запитання: до її якості — її розміру та смаку.
«Цей баланс залежить від того, куди ви продаєте ягоду, — каже експерт. — На експорт насамперед цінується якість. Та й на внутрішньому ринку, якщо у вас ягода велика, солодка, стигла, ви значно легше її продасте за трошки більшу ціну, ніж якби у вас був великий обсяг ягоди, але дрібної, кислуватої тощо».
Ягідники питають: чи слід орієнтуватись на точну кількість бруньок, яку ми лишаємо на кущі під час обрізування лохини? Так, відповідає агроном, бруньки слід рахувати, але це процес кількох етапів. Чим частіше це робити — тим краще ви розумітимете, який у вас урожай.
«На першому обрізуванні ти пояснюєш працівникам, які гілки ти лишаєш, яка кількість ягоди має бути, — розповідає агроном. — Закінчилась зима — ми ще раз порізали й порахували бруньки. І знову робимо те саме — по цвітінню, що у нас лишилось після весняних заморозків».
Тож якою має бути оптимальне навантаження на кущ лохини? Зрозуміло, що цей показник залежить насамперед від схеми посадки: чим густіше ви посадили, тим відносно менше там може утворитись ягід. Тому ви маєте їх обрізувати так, щоб вони були компактними й не загущеними. На сьомий рік життя рослини, тобто вже дорослої, зміцнілої, агрономи «Еко-Парку» орієнтуються на оптимальний показник навантаження — 3 кг на кущ.
«Ми бачили кущі, які мали більше, але вони вже вважаються перевантаженими й будуть ламатись. Це також пов’язано з формуванням, якщо ми до сьомого року робили його правильно, то три кілограми він витримає спокійно», — пояснює агроном.
ТЕХНІКА ОПТИМІЗАЦІЇ
З розширенням площ та інтенсифікацією виробництва змінюються технології й збільшується врожайність з одиниці площі. Тому нині технологічність підприємства вже є вимогою для нормальної роботи, впевнені виробники з «Аграрної компанії “Еко-Парк”».
«Зрозуміло, що сьогодні купувати нову техніку дуже ризиковано, — зазначає пан Прима. — У нас є колеги з господарства неподалік, які постраждали від наших “недоброзичливих” сусідів, і тепер їм треба вкладати в нову техніку. Тут треба розуміти, що чим більше технологій на підприємстві, тим меншої собівартості й більших прибутків можна досягти».
Проте треба дивитись, як вплинуть ваші витрати на ваш бізнес, додає він, — вони мають бути мінімальними, але ефективними. Нині компанія націлена більше на те, щоб удосконалювати ті технології, які вже має.
«Торік у нас була більша врожайність, ніж раніше, але коли у вас відбуваються накладки з людьми під час збирання, і у цей процес втручаються погодні умови, треба завчасно планувати більше людей для збирання, тому що потім це викликає більше втрат», — розповідає пан Федір.
Ще один важливий чинник успішного виробництва лохини на зовнішні ринки — стабільні поставки. Минулого року, за словами Федора Прими, «Аграрна компанія “Еко-Прак”», попри складні обставини, відносно нормально попрацювали на експорт.
«Як середньому господарству вийти на регулярні експортні партії однакової якості? Це вимагає знову ж таки правильного планування збирань, правильного охолодження та зберігання, — зауважує Прима. — Ці всі моменти пов’язано зі згаданою вище вже системою живлення та захисту. Якщо їх дотримуватись, можна давати й стабільні поставки для експорту.
Обсяги та інтервали поставок господарства на експорт залежать переважно від того, з яким клієнтом воно працює. Перші поставки можуть бути пробними — коли ваш клієнт перевіряє, куштує, яка у вас ягода. Потім він дає свій графік поставок, від якого ви відштовхуєтесь. Це залежить від того, який це ринок і які обсяги ви забезпечуєте.
Тож, підсумовуючи власну стратегію оптимізації, агрономи «Аграрної компанії “Еко-Парк”» виокремлюють такі тези:
1. Зменшення витрат. «Звучить, може, й банально, але основне тут — не зменшувати так, щоб потім не втратити взагалі врожай», — агроном.
2. Удосконалення наявних технологій на підприємстві — по можливості.
3. Ефективне використання енергетичних ресурсів. Більше контролю до поливу, зберігання, охолодження тощо.
4. Диверсифікація за рахунок інших культур. Наприклад, «Еко-Парк» вирощує не лише лохину, а ще й обліпиху.
«Цей рік показав: хоча обліпиха — геть інша культура, розрахована тільки на заморозку, але це вихід у складні часи, — зауважує агроном. — Якщо є проблеми на внутрішньому ринку з лохиною, є запасний варіант, і ці витрати (десь погана ціна на лохину, виробничі втрати) обліпиха може компенсувати з огляду на те, що це інший продукт, інший ринок, інші можливості».
Садівництво по-українськи
