ПП «Ланна-Агро» — єдине підприємство Карлівського району, яке не просто змогло в лихі 90-ті роки зберегти молочне тваринництво, а й збільшило стадо.
«Коли я почав тут працювати, — починає свою розповідь Олександр Тимоха, генеральний директор ПП «Ланна-Агро», — тваринництво вже було одним із бізнесів. А коли в країні настали нестабільні часи, то ми були єдині в регіоні, хто зміг зберегти й розширити цей напрям роботи».
Нині в Полтавській області крім цього підприємства є ще декілька так само потужних господарств, котрі мають розвинене тваринництво. Проте, що примітно, у ПП «Ланна-Агро» у загальній структурі рентабельності молочному тваринництву належить половина. Як наголошують у самому господарстві, це важлива бюджетоутворювана галузь, котра в останні два роки часто рятувала підприємство в складні моменти його існування.
ПП «Ланна-Агро» входить до складу бізнес-групи, де також представлені ТОВ «Ланнівський МТС», ТОВ «Промінь» і ПП «Ланнівський цукровий завод». Кожне із цих підприємств має кількалітню успішну історію, а окремі з них ведуть її ще з початку ХХ ст. Крім того, ТОВ «Промінь» забезпечує молочну ферму кормами, бо основний напрям його роботи — рослинництво.
Масштабне оновлення
У ПП «Ланна-Агро» утримують 2840 голів ВРХ української червоно-рябої молочної породи. Нарощували стадо за рахунок саморемонту. «На початку роботи, вже як у приватного підприємства, у нас було 800 дійних корів, — розповідає Олександр Федорович. — За два роки ми наростили ще 150, завдяки чому збільшили дійне стадо до 950 голів. Це, в принципі, непоганий показник. Особливо зважаючи на недосконалу організацію технологічного процесу на молочній фермі».
Із приходом розуміння того, як вести молочний бізнес і як працювати з молочними коровами, було вирішено провести масштабну модернізацію. Зокрема, за рахунок власних коштів було відремонтовано корівники з прив’язним утриманням корів, обладнано літні вигульні табори з установленими просто надворі під навісами молокопроводами вітчизняного виробництва, молоко з якого, до речі, відразу прямує в танки-охолоджувачі.
Крім того, поділився своїми думками головний зоотехнік підприємства Борис Гук, почали активніше працювати з незалежними консультантами, оновили персонал, що обслуговує молочну ферму, змінили підходи в закладанні консервованих кормів на зберігання.
«Кормам тепер приділяємо особливу увагу. Нас навчили заготовляти якісно сінаж і силос. Не просто так, як вийде, а відповідно до технології, у належний період бутонізації рослини. Цього року отримали сінаж з умістом протеїну 18,4%. Це хороший показник».
Раніше в господарстві погано працювала система водопостачання, корови часом навіть відчували спрагу. Сьогодні все по-іншому: організовано вільний доступ тварин до води, що позначилося на надоях, адже високоудійні корови повинні багато пити.
Крім того, до модернізації в господарстві не було родильного відділення, тож корови й телята перебували в одному приміщенні. Тепер же корови, які щойно отелилися, знаходяться в одному приміщенні, а новонароджені телята — в іншому. Утримують молодняк у клітках, які сконструйовані умільцями господарства й зроблені самостійно зі звичайної арматури.
Отже, усіх тварин на фермі поділено на окремі групи: нетелі, новотільні, сухостій 1, сухостій 2, корови після отелення, телята тощо. Кожна група тварин має своє приміщення та свої раціони.
Якщо раніше для проведення штучного осіменіння запрошували сільського ветеринарного спеціаліста, який із самою процедурою часто був знайомий тільки за картинками підручника, то сьогодні підприємство взяло на роботу на постійній основі власного техніка ШО, що має належну освіту й потрібний багаж знань.
Упровадили систему мотивації персоналу: наприклад, якщо показники приросту й здоров’я телят належні, то за кожну голову такого теляти працівник отримує 60 гривень.
Інновації в зоотехнії
На ПП «Ланна-Агро» всі технологічні процеси зав’язані на особливостях фізіології молочних корів. Наприклад, доїння тут дво- й триразове для кожної окремої групи тварин. «Якщо корова не дає 25 кг молока на добу, не потрібно її в такому разі доїти тричі, — переконаний Борис Михайлович. — А от на роздоюванні ми доїмо своїх корів тричі, бо тоді молоковіддача є максимальною й великий ризик виникнення маститу. У літніх таборах доїння дворазове, бо спека не сприяє молокоутворенню та молоковіддачі. Я ще зі студентських років пам’ятаю, що потрібно витримувати певні проміжки часу між доїннями. Наприклад, між ранковим, обіднім і вечірнім доїнням мають бути проміжки у 8 годин. Тоді доїння буде фізіологічним. Тому, щоб серед ночі не починати доїння, доїмо корів не тричі, а двічі — о 6-й ранку та о 18-й вечора. Однак новорозтелених корів у літні табори не переводимо й доїмо навіть улітку тричі на добу».
Телиць у літні табори випускають на початку квітня й утримують там до грудня. Дійне стадо переводять у літній табір із початку травня, а в кінці вересня повертають у приміщення. Бо коровам для вимені потрібно, щоб нічна температура була хоча б +15 ˚С, а от телиці не такі вибагливі до умов навколишнього середовища. Якщо розпочинається період дощів, то тварин часто забирають у корівники, щоб вони не місили в загонах грязюку. Однак за гарної погоди тварини знову прямують надвір.
Осіменіння корів у ПП «Ланна-Агро» повністю штучне, ректо-цервікальним методом у віці 16 місяців. Покривають корів сіменем канадського голштина практично без застосування системи синхронізації гормональними препаратами. Виняток становлять ті тварини, що довго не приходять в охоту, а це десь 15% усього стада. Результат такого покращення стада очевидний: за останні два роки продуктивність корів досягла 7 тисяч літрів на корову за лактацію та 30 літрів на добу від тварини на старті.
Телят після народження примусово випоюють молозивом, а далі годують молозивним молоком, яке зберігається в спеціальному банку молозива. На п’яту добу в телят беруть аналіз крові на імуноглобулін. Якщо показник більше ніж 6 г/л, значить ця тварина своєчасно була випоєна молозивом. Випоювання відбувається із соски до восьмої доби, а потім ще два дні зі спеціального відра-соски. На цьому етапі оцінюють кондицію молодняку: якщо теля досягло 65–70 кг ваги — кондиція слабка; 70–80 кг — середня, понад 80 кг — добра. Потім тваринам перестають випоювати молоко й протягом 2–3 тижнів, щоб зняти післямолочний стрес, згодовують тільки сіно та воду. Із 21 дня життя телятам згодовують ще й подрібнену солому, щоб розвинути рубець. У шестимісячному віці телята споживають уже все. Воду температурою +40…+42 ˚С їм дають із першого дня — згідно з новими технологіями.
Справи здавальні
На сьогодні підприємство здає вироблене молоко вищим сортом на ТОВ «Злагода». «Коли всі вирізали поголів’я, то ми своїх корів на м’ясокомбінат не здали й не шкодуємо про це. Тим більше сьогодні, коли ситуація на ринку молока така, що попит перевищує пропозицію — принаймні в нашому регіоні. Усі молочні заводи хочуть молока. Нещодавно до нас приїздив представник компанії «Данон», який пропонував співпрацю з нашим підприємством. Однак я тоді конкретно йому поставив йому запитання, де він був, коли влітку ціни не було, а молока було аж занадто багато, коли Росія давила нас своїми ембарго, коли ринок Криму було втрачено, як і ринок сходу України?», — ділиться своїми міркуваннями генеральний директор ПП «Ланна-Агро». — Як товаровиробник я вважаю, що сьогоднішня ціна на молоко нормальна. Їй більше нікуди й не потрібно підніматися. Якщо пару гривень прибутку є, то чого ще більшого чекати? Усе залежить від собівартості, а над нею потрібно невпинно працювати. У нас, наприклад, собівартість літра молока становить 2,8–3 гривні. Взагалі, у собівартості молока є моменти, на які ти можеш вплинути та які є можливість оптимізувати. А є ті, які, як і погода в агрономії, від тебе не залежать. Наприклад, ціна палива, електроенергії, газу, ветпрепаратів, вакцин, заробітна плата персоналу, що обслуговує тварин, тощо».
До речі, вирощених бичків господарство продає населенню. А крім того, часто реалізує теличок на інші молочні господарства переважно Черкащини та Полтавщини.
Не робіть мені нерви, як кажуть в Одесі
Коли розмова торкнулася державної підтримки, генеральний директор передового молочного підприємства Полтавщини різко змінився на обличчі, із чого стало зрозумілим, що тема ця гостра й непроста.
«Навіщо ми закуповуємо для потреб внутрішнього ринку сухе молоко й інші продукти — у перерахунку на сире молоко на мільйони тонн щорічно? А потім говоримо про підтримку вітчизняного виробника. Українським виробникам потрібно, щоб у критичні моменти держава проявляла якусь турботу про нас. Наприклад, тільки цього літа, коли закупівельні ціни поповзли вниз, нова команда аграрного міністерства підписала меморандум із переробниками, яких зобов’язала не знижувати ціни, а вироблену продукцію закупила у Держрезерв. Тобто за рахунок цього було втримано ціну й ніхто не втратив прибутку», — підкреслює Олександр Федорович.
У господарстві кажуть і про те, що не бояться старту торгівлі з Європейським Союзом, бо впевнені у своєму молоці. Єдине, що дивує тутешніх виробників, — чого вони повинні проходити прискіпливі перевірки єврокомісарами, коли сьогодні потрібно зосередитися насамперед на насиченні внутрішнього ринку молока та продуктів із нього. А переробникам спрямувати свої погляди не на закритий ринок ЄС, а й на інші також.
Крім того, керівництво ПП «Ланна-Агро» обурює те, що в Україні все ще заробляє не виробник, а посередник чи торгівля. «Коли переважно влітку суттєво знижуються закупівельні ціни на сире молоко, то чи так само падають вони в торгових мережах? Ні! Я жодного разу не бачив, щоб тоді, коли виробники продають молоко собі в збиток, мережі хоча б на пару копійок знижували ціни на готові продукти з нього для українських споживачів. І де тут справедливість? Треба, щоб усі робили й заробляли», — ділитися наболілим Олександр Федорович.
Наталія Колос
журнал The Ukrainian Farmer, листопад 2014 року
The Ukrainian Farmer
