У лютому та березні очікуємо на максимальну експортну активність ринку зерна
Логіка ринку
У лютому та березні очікуємо на максимальну експортну активність ринку зерна.
Будь-який ринок функціонує та розвивається за певними циклами й притаманними йому правилами.
Нинішній сезон обіцяє бути доволі непоганим. Щоправда, до класичних «маячків», що впливатимуть на ціноутворення та ринки, додасться чинник геополітичного шторму.
Фаворитка сезону
Кажучи про темпи експорту зерна, важливо враховувати фактичні обсяги вивезення збіжжя за кордон на конкретну дату, а також уже законтрактовані партії на найближчі місяці у виробника, які можуть бути вже в дорозі. Ці дані дають повноту розуміння про залишки тієї чи іншої культури для вільної торгівлі в експортному сполученні. Тож станом на кінець січня експорт кукурудзи очікується на рівні близько 10 млн тонн.
Варто нагадати про фундаментальні засади цього сезону. Нинішнього маркетингового року українські аграрії отримали врожай кукурудзи на близько 18% менше, ніж торік. До того ж, не маючи перехідних залишків на початку року, це задало напругу в балансі попиту і пропозиції від вересня. Ураховуючи очікуваний експорт кукурудзи на кінець січня, залишок до експорту становитиме близько 13 млн тонн, з яких до 3 млн тонн уже законтрактовано у виробників для відвантаження в лютому й березні. Тож фактично до експорту на ринку в нас лишилось менше як 10 млн тонн кукурудзи, що зберігатиме напругу в балансі попиту й пропозиції до приходу нового врожаю фуражної пшениці в серпні.
Історично лютий-березень є піковими періодами відвантаження кукурудзи на зовнішні ринки, тому подальший контекст ринку в Україні та Європі будуть визначати обсяги, що лишаться в Україні з квітня.
Кукурудза в нас домінує по експорту, і темпи її вивезення за кордон у середньому є непоганими. Та й у найближчі місяці послаблення апетиту зовнішнього ринку не варто очікувати. Навіть навпаки: спостерігатимемо пожвавлення ринку, що підтримає ціни за сприятливих геополітичних умов.
Зокрема, девальвація національної валюти США позитивно впливає на доларовий еквівалент кукурудзи у світі. Тож завдяки також цій складовій європейські трейдери почали з більшою цікавістю ставитись до української продукції, яка зазвичай здебільшого торгується в доларах. У разі укріплення євро до долара у нас також зростатиме доларовий еквівалент цін.
Пшеничний попит
Станом на кінець січня експортовано близько 10,6–10,7 млн тонн пшениці. Зіставляючи ці дані із зафіксованими Меморандумом граничними обсягами експорту пшениці на рівні 16,2 млн тонн, ми розуміємо, що в нас лишилось близько 5,5 млн тонн збіжжя, яке можна вивезти за кордон. Темпи експорту пшениці на сьогодні становлять трішки більше як 1 млн тонн на місяць. І це в принципі говорить про те, що за п’ять місяців ми експортуємо всі залишки.
Наразі орієнтовно доступно для трейду близько 4 млн тонн, адже 80% запланованих до експорту в лютому й березні партій уже куплено й готуються для відвантаження.
Зазвичай у січні-березні ціни на світовому ринку починають орієнтуватися на Аргентину, Австралію та Канаду. Тож глобально залишки пшениці Північної півкулі й активізація продажів із Південної півкулі в другій половині маркетингового року будуть стримувальним чинником для розвитку експортних подій.
Фундаментально ми балансуватимемо між наявністю експортних відвантажень рф на наші основні ринки Африки, Близького Сходу та Азії.
Водночас на більш дальніх ринках збуту українська пшениця буде активно конкурувати із зерном зі США, Аргентини, Австралії та Канади.
Щоправда, у січні темпи експорту пшениці з росії майже не найнижчі з 2017 року. Це свідчить про те, що для українського зерна є шанс завершити цей маркетинговий рік без потенційних просідань у ціні: навіть із підвищенням до червня-липня місяця.
Звісно, в період до травня-червня на ціноутворення на ринку пшениці можуть впливати певні чинники. Зокрема, стан посівів, який буде зрозумілішим наприкінці лютого — початку березня, відіграватиме важливу роль у формуванні кон’юнктури пшеничного ринку на весняний період. Уже тепер деякі трейдери позиціонують своє бачення щодо пшениці нового врожаю як таке, що відповідає достатньо непоганому рівню ціни для старту сезону.
Наразі продовольча пшениця нового врожаю активно торгується на рівні 200+ дол./т і дещо нижче ніж 200 дол./т — фуражна пшениця. Ціни на кукурудзу нового урожаю становлять близько 200 дол./т. Це дає непогану прибутковість зі старту сезону для цих культур. Проте водночас це достатньо високі рівні для глобальної фуражної та продовольчої індустрії, тому варто очікувати на її супротив у підвищенні цін.
Ураховуючи достатньо агресивний геополітичний контекст у світі, коли після певних політичних рішень в один день деякі ринки або постачальники будуть відрізані, це може суттєво впливати на розбалансування всіх товаропотоків. Тож на цей сезон краще обрати консервативнішу стратегію: за умов хорошої ціни на новий урожай і непогані прогнози на нього в конкретному господарстві доволі раціональним рішенням буде продаж наперед до 30% майбутнього збіжжя.
«Ворожіння» на бобах
Станом на кінець січня Україна продала за кордон близько 2 млн тонн сої. Тож залишок до експорту в нас становить 1,7 млн тонн. Зазвичай велику частину ГМО-сої спрямовують на ринки МЕНА. Також, порівнюючи з попередніми роками, збільшилась присутність української сої на європейському ринку, що є доволі позитивною тенденцією. Тож нам потрібно активніше розвивати зв’язки й активніше конкурувати за найпривабливіший з боку логістики та ціни ринку ЄС.
Основним драйвером світового ринку сої є Бразилія, тож щороку конкурувати з продукцією із цієї країни походження все важче. На сьогодні там спостерігається певне затримання збирання врожаю олійної. Це вплинуло на котирування сої на біржі в Чикаго, які раніше укріпилися після звіту USDA. Адже було очікування лавинного ефекту сої з Бразилії на світовий ринок, а зовсім не затримання збиральної кампанії у цій країні. Трейдери та переробники, що чекали на сою з Бразилії, почали активно купувати олійну, що й спричинило в моменті непогане укріплення цін як на старий, так і на новий урожай.
Варто також зазначити, що затримання зі збиранням сої в Бразилії безпосередньо впливає на строки сівби кукурудзи у цій країні. Тож фактично затримання збиральної кампанії сої у цій країні Південної Америки буде підтримувати ціни також на кукурудзу.
Європейський контекст
Європейський ринок сої перебуватиме під тиском накопичених залишків і нових поставок бразильської продукції. І вже у другій половині лютого очікуються активніші поставки. Це створює серйозні виклики для українських виробників, адже бразильська й американська соя дешевша за українську.
Варто зазначити, що європейський ринок хоч і перебуватиме під впливом бразильської продукції, але він сегментований й має свої межі. Тому ті, хто почали куштувати українську продукцію, купуватимуть її й далі.
До того ж Україна нинішнього сезону розширила на 3% свою присутність на європейському ринку сої. Якщо торік ми імпортували у Європу всього пів мільйона тонн, то станом на тепер у країни ЄС надійшло майже 900 тис. тонн. Ураховуючи те, що наш загальний експортний потенціал по сої становить близько 3,7 млн тонн, понад четвертина експорту припадає на країни Співдружності. Близько 30% української сої експортує Туреччина. А третє місце посідає Єгипет й інші країни африканського континенту.
Я переконаний, що український ринок потрібно сегментувати залежно від наближеності ринків збуту й наявності переробної індустрії в тому чи іншому регіоні. Тож розвиток партнерства та інтеграція українського ринку в європейський є найбільш логічним. Адже ринок ЄС стратегічно є найстабільнішим, найбезпечнішим і найбільш платоспроможним. Він — поруч із нами. Замість пошуку збуту десь в Африці за додаткових 2–3 долари премії з певними ризиками нерозрахунків або затримань платежів, потрібно стратегічно розвивати партнерство з вирощування й переробки продукції у напрямку Європейського Союзу.
Ріпакові інтриги
Український ріпак зазвичай активно експортується протягом перших чотирьох місяців після збирання врожаю. Наразі за кордон поїхало майже 3 млн тонн олійної й фактично лишилось для експорту близько 200 тис. тонн. Тож фактично цей сезон для виробників ріпаку успішно завершився.
Натомість контекст наступного сезону є дуже неоднозначним. Адже ріпак — це сировина для біодизельної індустрії, розвиток і ціноутворення якої напряму залежать від вартості нафти.
Відповідно, якщо ціни на нафту суттєво знизяться, то, незважаючи на очікування менших обсягів виробництва ріпаку в Україні та Європі, заводи можуть знизити своє споживання й потребу. І наразі ця невизначеність європейських переробників дуже чітко простежується: вони не поспішають працювати за форвардними контрактами після перших заяв нового президента США щодо намірів знизити ціни на нафту.
Тож геополітичний контекст і плани щодо зниження цін на нафту можуть вплинути на олійні та зернові ринки, зокрема України, яка експортує багато сировини. Нафтові котирування можуть вплинути на вартість ріпаку, сої та кукурудзи, яку також переробляють на біоетанол і біодизель. Тому, мабуть, цьогоріч варто було б замислитись про формування портфеля форвардних продажів із розрахунку 20–30% для гарантії прибутковості.
Битва титанів
США та Бразилія є прямими конкурентами на ринках сої та кукурудзи й щороку присутність цих країн на ринку ЄС збільшується. Тож розподілення посівних площ на користь зернової або олійної в США та Бразилії впливатиме на світовий ринок і на ціноутворення.
Американські фермери, навіть не беручи до уваги політичний порядок денний нового президента США, ураховують глобальний контекст щодо посилення конкуренції на ринку сої з боку Бразилії та послаблення інтересу Китаю до імпорту агропродукції. Тож наразі очікується, що фермери у США на 2–3 млн акрів (до 94 млн акрів) збільшать посіви кукурудзи. За сприятливих погодних умов урожай зернової може сягнути нових рекордів у новому році, що суттєво впливатиме на світовий ринок і триматиме його під тиском.
Ураховуючи достатньо агресивний геополітичний контекст, ми можемо зранку побачити офіційні новини щодо врегулювання торгівельної напруги між США з тією чи іншою країною. Тож на нас чекає дуже інтенсивний і дуже волатильний рік.
Старий і новий урожаї
Зазвичай для кукурудзяного ринку важливим наприкінці лютого — на початку березня є підтвердження або спростування щодо очікуваного розподілення посівних площ у США, що може завдати суттєвої волатильності й корекції ціни зернової навіть старого врожаю.
На ринку пшениці свою роль відіграє переробна індустрія. І коли новий урожай торгується суттєво нижче від старого, індустрія може використовувати певний режим stand-by-mode. Вони чекатимуть на новий урожай, закриваючи власні потреби іншими товарами-замінниками або навіть перекуповуючи борошно.
Наразі пшениця нового врожаю в нас торгується майже на 20 дол. нижче, ніж зерно старого врожаю. Якщо такий диспаритет зберігатиметься, то вже у квітні чи наприкінці травня переробники утримуватимуться від активних закупівель збіжжя старого врожаю. Це зазвичай вирівнює різницю цін між старим і новим урожаєм, адже активніші переробники починають купувати новий урожай, відповідно, старий урожай падає в ціні. Тож врешті-решт ціни зазвичай зрівнюються. Аналогічна ситуація й по кукурудзі, але там зрівняння цін відбувається в пізніші строки.
Фрахт із розумом
Якщо в лютому не буде ніяких перепон, ми спостерігатимемо пікові продажі зерна і, відповідно, пікові темпи експорту. Тож логістика, яка до цього знижувала ставки фрахту через відсутність попиту, підвищуватиме вартість фрахту, щоб відшкодувати отримані раніше збитки.
Якщо ціна пшениці з умістом білка 11% у Єгипті в листопаді з доставкою СІФ становила 232 дол./т, водночас продовольча пшениця на ринку України торгувалася на рівні 204– 205 дол./т на СРТ морські порти. Нині вартість продовольчої пшениці у Єгипті становить 245 дол./т, а в Україні — 225 дол./т. Тобто на СРТ-ринку в Україні ціна підвищилась із доставкою в порт на 20 дол./т. Водночас ціна з доставкою у Єгипет підвищилась усього на 8 дол./т. Це говорить про те, що контекст логістичного ринку може бути сприятливим або — ні для локальних цін в Україні.
Тільки завдяки здешевленню фрахту ми отримали підвищення ціни в Україні майже у 2,5 раза більше, ніж на країнах призначення.
Однак саме тепер контекст логістичного ринку може бути менш сприятливим для внутрішньої ціни. Активізація відвантажень, безсумнівно, спричинятиме розширення морської логістики на 10–20%, що відразу позначиться на зниженні цін СРТ у морських портах.
Ми нині будемо входити в активну фазу маркетингу продукції та залишків попереднього маркетингового року. Тож для тих, хто все-таки наважиться й обере стабільнішу, більш збалансовану стратегію продажів майбутнього врожаю, почнуть активно укладати форварди. До речі, до повномасштабної війни форвардна програма в Україні була одна з найпотужніших. Класично до 50% нового врожаю продавалося наперед до травня, тому ринок на таких умовах був достатньо збалансованим. Адже наявність наперед законтрактованої продукції забирає з ринку навантаження пропозиції надмірної продукції в момент збирання. Тому статистично навіть для того, щоб ціни не просідали в момент збирання, варто робити форвард, щоб розподілити пропозицію рівномірно в часі.
Звісно, що є певні фішки в роботі по форвардах. Тут варто глибше працювати з власним комерційним агентом і формувати оптимальну торгову стратегію за кількістю, якістю та логістикою. Для прикладу, з досвіду компаній, які контрактують урожай, за форвардами краще не продавати пшеницю як тільки продовольчу. Краще продавати або фуражну пшеницю, або робити так званий мультикласовий контракт. Фермер, не знаючи, продукцію якої якості він виростить, але хоче продати по форварду певну кількість пшениці, прописує в контракті, що він може поставити продукцію трьох видів якості, за трьома різними цінами, фіксуючи загальний обсяг партії.
Наразі в Україні запроваджено мінімальні експортні ціни, які суттєво нижчі за реальні на сьогодні.
Нині логістика є найдешевшою. Тож є сенс звернутися до перевізника й зафіксувати вартість логістики під форвардний контракт, ураховуючи, що розрахункова ціна складатиметься з поточної вартості перевезень із невеличкою премією. І це буде значно вигідніше, ніж у сезон низьких цін на врожай чекати на перевезення партії за цінами, що підвищуються, на тлі ажіотажного попиту.
Індустрія збуту кінцевої продукції диктує у Європі певний запит на планування виробництва й відповідну закупівлю сировини наперед. Адже тільки логістика у цьому ланцюгу може обіймати час до місяця. А ще сировину потрібно переробити, розфасувати тощо.
Тому Україні доведеться приймати логіку довгих контрактів, отримуючи можливість фіксувати наперед свою прибутковість, яка так само надає бізнесу стабільність, якою потрібно вміти користуватися й керувати у цілях бізнесу.