Запізнення із сівбою навіть на один день може призвести до розриву контакту первинної кореневої системи з доступною ґрунтовою вологою.
Правильний вибір технології для одержання високих урожаїв кукурудзи можливий тільки тоді, коли знання про культуру повні або майже повні. Тому згадаємо деякі особливості кукурудзи. Це теплолюбна культура, її зерно починає проростати при температурі ґрунту 8—9 ºС, і при середньодобовій температурі повітря 15—17 ºС сходи з’являються на 11—15-й день; при підвищенні температури до 19,5 градусів сходи з’являються на 8-й день. У перші два тижні після появи сходів середньодобовий приріст рослин у висоту, за оптимальних умов вегетації, становить 1,2—2,4 см , потім він уповільнюється на 10—12 днів і вже перед викиданням волотей досягає максимальної величини — 4—7 см за добу.
Кукурудза — це одна з небагатьох рослин , що ефективно використовує росу, а особлива будова листків дозволяє утримувати і використовувати якийсь час вологу після опадів. Коренева система кукурудзи проникає до 2,5 м у глибину. Сходи переносять короткочасні заморозки (до мінус 2—3 ºС): навіть якщо ушкоджені листки частково пожовтіють і відімруть, точка росту знаходиться у ґрунті і залишається неушкодженою. Всі ці особливості треба пам’ятати і враховувати у кожній ланці технологічного ланцюжка.
Південні реалії
Південь України — не надто сприятливий регіон для вирощування кукурудзи, тому чітке дотримання умов технології має тут особливе значення. Починаючи з другої декади квітня посівний шар ґрунту на Півдні прогрівається дуже швидко. За сприятливих погодних умов темп прогрівання становить 1 ºС за добу, а максимальна температура повітря на кінець першої декади квітня за 2008—2010 роки становила, відповідно, 13,8 ºС, 17,9 і 13,8 ºС.
Якщо погодні умови дозволяють скористатися таким агротехнічним прийомом, як коткування, то прогрівання ґрунту можна штучно прискорити: при коткуванні до та після сівби ми витісняємо з ґрунту повітря, що є поганим провідником тепла. Крім того, при коткуванні збільшується контакт між насінням і ґрунтом, прискорюються біологічні процеси. Але висівати при цьому треба холодостійкі гібриди на глибину 5—7 см. Якщо вологи у посівному шарі недостатньо, глибина загортання насіння збільшується до 8—10 см.
Волога, нагромаджена в ґрунті за осінньо-зимові місяці, у південних областях в результаті дії суховіїв швидко випаровується. Протягом доби посівний шар ґрунту за швидкості вітру 25—24 м/сек. висихає на 1,2—1,8 см. Тому строки сівби відіграють у південному регіоні вирішальну роль. Запізнення із сівбою навіть на день може потім, коли з’являться сходи, призвести до розриву контакту первинної кореневої системи із доступною ґрунтовою вологою. А волога з верхніх шарів ґрунту випаровується набагато швидше, ніж розвивається коренева система рослин кукурудзи.
Пошук оптимальних строків сівби
На дослідному полі Одеського інституту АПВ у період 2008—2010 р. вивчалися строки сівби гібридів кукурудзи різних груп стиглості. Гібриди (ранньостиглий — Дніпровський 187МВ, середньоранній — Білозірський 295СВ та середньостиглий — СОВ329СВ) висівалися у три строки з інтервалом 10 днів — 10, 20 та 30 квітня. Найвищий урожай (в середньому за три роки) незалежно від групи стиглості гібриду сформувався за першого терміну сівби — 10 квітня (табл.).
Таблиця. Продуктивність гібридів кукурудзи залежно від строків сівби, т/га
|
Гібриди |
Строки сівби |
Роки досліджень |
Середнє |
||
|
2008 |
2009 |
2010 |
|||
|
Дніпровський 187СВ |
10.04 |
2,9 |
3,2 |
4,0 |
3,4 |
|
20.04 |
2,4 |
2,6 |
3,6 |
2,9 |
|
|
30.04 |
2,0 |
2,1 |
3,0 |
2,4 |
|
|
Білозірський 295СВ |
10.04 |
4,1 |
3,7 |
4,9 |
4,2 |
|
20.04 |
3,2 |
2,6 |
4,1 |
3,3 |
|
|
30.04 |
2,9 |
2,2 |
3,4 |
2,8 |
|
|
СОВ329СВ |
10.04 |
4,7 |
4,3 |
5,2 |
4,7 |
|
20.04 |
3,8 |
3,9 |
4,6 |
4,1 |
|
|
30.04 |
2,7 |
3,1 |
3,9 |
3,2 |
|
Кукурудзяні акценти
Технологія вирощування кукурудзи — це неперервний процес, що складається з багатьох модулів, які поєднані між собою в часі і мають рівнозначну дію на кінцевий результат — урожай. Звісно, початок технологічного циклу — це підбір найкращого попередника. Таким є озима пшениця після пару: культура суцільного висіву, з іншими фізіологічними та біологічними особливостями, іншими патогенами, які не завдадуть шкоди кукурудзі.
Друга ланка — це основний обробіток ґрунту, який починається з дискування стерні обов’язково в день збирання озимої пшениці, щоб уникнути зайвого випаровування вологи через стерню і нераціонального використання поживних речовин, адже коренева система попередника ще продовжує функціонувати. Друге дискування слід розпочинати тоді, коли однорічні бур’яни матимуть 2—3 листки, а багаторічні дводольні — розетку. Перед проведенням основного обробітку ґрунту треба обов’язково внести добрива.
Кукурудза позитивно реагує на основне внесення комплексних мінеральних добрив, зокрема нітроамофоски (16:16:16). NPK потрібно внести восени в кількості 45 кг/га діючої речовини. За багаторічними даними, збільшувати кількість діючої речовини добрив до 60 кг д.р. на 1 га недоцільно, оскільки прибавка урожаю суттєво не збільшується, а в окремих варіантах урожай навіть знижувався. Крім того, кукурудза чудово використовує післядію добрив, які вносилися під попередню культуру (озиму пшеницю).
За результатами багаторічних досліджень, що проводилися на Жеребківській дослідній станції Інституту зернового господарства, чизельний обробіток ґрунту не поступається перед оранкою, заощаджує витрати пального на 10—20%, витрати праці на 30%.
Восени після внесення мінеральних добрив і основного обробітку ґрунту слід провести культивацію, яка дозволить частково вирівняти поверхню ґрунту, а головне — буде збережено вологу у верхньому шарі і навесні можна буде обмежитися лише раннім боронуванням. Культивація — це останній осінній агроприйом, і завершити його потрібно до другої декади листопада, коли припиняється активна вегетація бур’янів.
У жодному разі не бажано проводити основний обробіток ґрунту навесні, і тим більше — у посушливому південному Степу!
Вісім елементів кукурудзяної весни
Весняний комплекс робіт складається з восьми елементів: ранньовесняне боронування, внесення ґрунтового гербіциду, передпосівна культивація, сівба, коткування до та після сівби, боронування до та після сходів, міжрядні обробітки у фазу 3—5 листків (перший) і у фазу 6—8 листків (другий), внесення страхового гербіциду. Кожен з цих елементів має суттєве значення і модулює в собі численні варіанти набору техніки і агрегатів, асортименту гербіцидів, але одне має залишатися незмінним — це строки виконання усіх елементів технології, оптимізовані під певні природно-кліматичні умови з урахуванням фізіологічних та біологічних потреб кукурудзи.
Микола Цандур, доктор с.-г. наук, член-кореспондент НААНУ, директор
Світлана Сербіна, канд. с.-г. наук
Одеський інститут АПВ НААНУ
журнал “The Ukrainian Farmer”, лютий 2011 року
The Ukrainian Farmer
