Цьогорічний овочевий сезон в Україні загалом — стабільний за врожайністю, проте виявив тривожні тенденції у структурі виробництва
Конкурентність і баланс
Цьогорічний овочевий сезон в Україні загалом — стабільний за врожайністю, проте виявив тривожні тенденції у структурі виробництва. Галузь стоїть перед викликом — як утримати конкурентність і зберегти продовольчий баланс.
Протягом усього вересня і перший тиждень жовтня тепличні овочі (огірки й томати) були значно дешевшими, ніж торік. Проте на другий тиждень жовтня ціна на огірки підвищилась майже удвічі. Якщо до цього огірок коштував 35–55 грн/кг від виробника, то потім стрибнув до 65–80 грн/кг.
Причина різкого підвищення: у кінці вересня — на початку жовтня через різке похолодання вибірки врожаю в українських тепличних комбінатах впали майже в 5–6 разів. Склався дефіцит продукції на ринку, адже імпортна продукція на той момент ще не почала заходити. Одночасно на ринку не спостерігається й великого попиту на огірок — адже його там просто немає.
Протилежна огірку й томату картина вимальовується в сегменті овочів борщового набору. Усі їх без винятку цієї осені продають від виробника втричі дешевше за той самий період минулого року.
Це добре для споживачів, але дуже погано для виробників. По-перше, наразі ціни падають, тому що ще триває активна збиральна кампанія пізніх овочів. Картоплю, цибулю, капусту, моркву і буряк взагалі збирають останніми. Кампанія може тривати й до середини листопада, якщо погодні умови дозволять.
ОГІРОК І ТОМАТ
З погіршенням погоди овочеві комбінати раніше ввімкнули опалювання (переважно на вугіллі й пелетах), і їхні представники повідомляють «АПК-Інформ», що саме на 9 жовтня витрата цих матеріалів для обігріву обходиться їм удвічі дорожче, ніж торік. Вартість палива, відповідно, вони закладають у ціну.
Тому, якщо надалі ціна на огірок і томат і далі підвищуватиметься, вона може досягти 100–120 грн/кг. Логічно спрогнозувати, що із середини жовтня в Україну почнуть завозити дешевший турецький огірок, хоча зазвичай Туреччина з овочевою продукцією заходить до нас на місяць пізніше.
Тепличні томати в Україні також здорожчали, хоча й не так різко, як огірки. На 9 жовтня ціна на них становила 50–60 грн/кг. Якщо торік ціна на огірки була нижчою, ніж тепер, то на томати такою самою.
Огірок ще на початку жовтня продавали з поля по 40–55 грн/кг, а у вересні — вище за 50 грн ціна не підвищувалась. З 13 червня як установилася ціна на рівні 30–40 грн/кг, так вона й не підвищувалась до початку вересня.
Якщо минулі сезони вересень був дуже теплим й овочі відкритого ґрунту чи літніх теплиць збирали до кінця вересня та навіть на початку жовтня, то нині різко похолодало із середини вересня, тому наприкінці цього місяця цієї продукції на ринку вже не було — всі залишки з господарств розпродали. На початку жовтня лишилися тільки тепличні огірки, врожай яких хоч і меншою мірою, але теж залежить від погодних умов. Якщо зовні сонячно, то овочі швидше дозрівають, у похмуру холодну погоду вони вимагають досвічування й обігріву. І все одно вони будуть повільніше зігріватися, а врожай зменшуватися.
Якщо на початку жовтня овочеві скляні комбінати зібрали за тиждень 60 т огірків, то після різкого похолодання — тільки 10–15 т. Великі комбінати в Харківській області, Умані та на Дніпропетровщині повідомляють, що вибірка врожаю в них за тиждень впала у п’ять разів через погодні умови. Хоча опалення вони ввімкнули ще в середині вересня, теплицям забракло сонця.
Наприклад, Уманський тепличний комбінат має щорічний цикл виробництва, там застосовують трохи інші технології, і вони можуть подовжити світовий день для культур за допомогою досвічування. Але таке обладнання в Україні мають поодинокі підприємства.
Цього літа українські виробники огірків опинилися під сильним тиском імпорту з Румунії. Ще в розпал сезону на Захід України масово завозили дешевий румунський огірок. Там його продавали по 15–20 грн/кг, а до нас він доходив уже по 30. Румунія буквально завалила нас своїм дешевим огірком.
Причина в тому, що румуни активно вирощують корнішонові сорти, невеликі, колючі огірки — схожі на наші, але дешевші у виробництві. В Україні ж частіше обирають довгі гладкі сорти, які вимагають більше догляду й дають вищу собівартість.
Через імпортний тиск ціна на вітчизняний огірок різко впала. У тепличних комбінатах Півдня, наприклад, на Одещині, виробники ледве виходили в нуль.
«У мене собівартість 35 гривень за кілограм, — розповідає керівник одного з комбінатів, — а на ринку ціна 18. Що мені робити? Мені хоча б по 45 продавати, щоб не бути в мінусі».
Такі випадки, кажуть фермери, дедалі частіші, і саме вони пояснюють, чому влітку ціни на овочі є такими низькими, попри спеку й витрати на полив.
БОРЩОВИЙ НАБІР
Ціна на білоголову капусту на 9 жовтня становила 5–10 грн/кг, тоді як торік — 18–25 грн/кг. І така тенденція по усіх овочах борщового набору.
Основні чинники, що вплинули на таку цінову ситуацію: після падіння виробництва через війну й окупацію найбільш овочевих регіонів Півдня за 2–3 роки воно змогло відновитися на підконтрольних територіях, виробники, які перемістилися в безпечніші регіони, пристосувалися до нових умов. Словом, ринок стабілізувався, а якщо взяти до уваги, що у звичайні мирні часи у вересні-жовтні ціни на овочі завжди падали, адже їх починала збирати, то нинішня ситуація вже не буде здаватись аномальною.
Продукцію не дуже високої якості, якої на ринку через несприятливі погодні умови буде більше, немає сенсу закладати на тривале зберігання, овочівникам треба реалізувати зараз із поля, знижуючи таким чином ціну.
Таким чином, багато господарств скаржаться на дуже низьку ціну ріпчастої цибулі — 6–12 грн/кг, а на початку жовтня вона була взагалі 4–5 грн/кг. Для порівняння: у цей самий період минулого сезону цибуля коштувала 8–15 грн/кг, але ще тоді йшлося про її перевиробництво.
Нині збирають саме пізні сорти ріпчастої цибулі, і її виробники дослуховуються до тривожних прогнозів, що зима буде важкою через руйнування ворогом енергетичної системи, й не закладають цибулю на зберігання. На відміну від картоплі, буряка і моркви її не можна зберігати навалом, потрібна добра вентиляція, сушіння, контейнери та обладнані приміщення. Таких сховищ в Україні ще бракує.
Однак в оснащених великих господарствах, які мають і якісну продукцію, і сховища, немає іншого виходу, як притримувати цибулю попри ризики зими. Продавати за нинішньою ціною їм не має сенсу — це вийде на рівні собівартості. Як тільки ці фермери почали закривати цибулю у холодильниках, ціна вже підвищилась на 1 грн/кг.
А ще є виробники, які взяли на цей сезон кредити і закрити їх мають до початку наступної посівної кампанії. Тому продаж цибулі за 4–5 грн/кг виведе їх не те що в нуль, а в мінус. І закуповувати садивний матеріал наступної весни не буде за що.
Ще один негативний чинник, що вплинув на ситуацію: у фермерів, як і минулого сезону, були завищені очікування, на підставі яких вони ухвалювали помилкові рішення. Ще торік усі чекали, що у квітні-травні ціна на цибулю буде, як два роки тому, по 30–40 грн/кг, але не дочекалися. Ні у квітні, ні в травні цього року цибуля стільки теж не коштувала, а максимум — 15 грн/кг.
Цибулі знову насадили дуже багато, а якість її у середньому цього сезону гірша. Наприклад, Одещина, де розташовано великі підприємства, що спеціалізуються на цибулі, потерпала від злив, і тепер вони вимушені продавати, тоді як сухіші регіони, наприклад, Дніпропетровщина та Захід України, які добре висадилися, закладають цибулю на зберігання. До речі, у західні регіони за ці роки виїхало багато виробників із Миколаївщини, Херсонщини та Запоріжжя. Адже якщо людина все життя вирощувала цибулю в Херсоні, вона поїде на Івано-Франківщину і також там посадить цибулю, бо це його культура й так простіше.
Тому треба ще аналізувати, які площі вони закладають і якої якості виходить цибуля у цих кліматичних районах та чи є, де її зберігати. За нашими спостереженнями, торік виробники Заходу закладали не дуже якісну цибулю.
Якщо сезон більш-менш рівний за врожаєм, ціною та якістю, зазвичай цибуля починає дорожчати з лютого, тоді виробники роблять ревізію продукції, сортують її за якістю, калібрують, словом, готують до продажу. Тож минулого року, коли відкрили сховища, продукція виявилася такої якості, що за вищу ціну її вже було не продати.
Не слід забувати: коли на ринку бракує власних овочів, їх одразу завозять імпортери. До того ж якщо на початку повномасштабного вторгнення ланцюги логістики було розірвано, на ринку виникла паніка, а ціни злетіли, то тепер ситуація, зокрема з імпортом, стабілізувалася. І ми вивозимо, і нам привозять.
Хоча є й негативна тенденція — з року в рік зменшується кількість споживачів через еміграцію й падає попит. Згідно з нашим опитуванням, площі під овочами майже не розширюються, але через скорочення населення ціни будуть знижуватись.
Якщо ще кілька років тому гуртові компанії, переробники чи великі торгівельні мережі у великих масштабах закуповували овочі, то нині ситуація кардинально інша. Я спілкуюся з виробниками, і вони кажуть: ми не можемо продати навіть 20 т цибулі, не те що 100. Мережі беруть тільки те, що потрібно для поточних продажів.
Причин є кілька. З одного боку, споживчий попит впав, з іншого — логістика ускладнилася. До того ж після влучання ракети по одному зі складів великої мережі ритейлери стали обережнішими: намагаються не накопичувати товар, щоб уникнути зайвих ризиків.
А нових гравців на ринку овочів поки що не видно. Якщо говорити про стартапи в сільському господарстві, то це радше ягоди, мікрозелень, нішеві культури. Овочі борщового набору — менш привабливий напрям для початківців.
З овочами складніше: якщо ти садиш ранню продукцію, ти маєш уже знати, куди її продаватимеш. Не можна просто виростити, а потім бігати в пошуках покупця. Потрібно заздалегідь вибудовувати логістичний ланцюг і домовлятися з мережами. Деякі холдинги справді відкривають овочеві напрями, повертаються до цибулі чи моркви, але стабільного прибутку поки що не отримують.
Станом на зараз морква і буряк коштують по 6,12 грн/кг, тоді як торік ціни сягали 15,2 грн за моркву і 10,14 грн за буряк. Багато господарств ще не почали збирати пізні сорти — коренеплоди стоять у полі до холодів, бо витримують низьку температуру.
Попит на моркву ще тримається — продають переважно середні сорти, що не підходять для тривалого зберігання. А от буряк копають тільки під замовлення — його майже не купують. «З буряком завжди так: ціна тягнеться за морквою. Якщо морква дорожчає — підтягується і буряк», — кажуть виробники.
Окрема проблема — пізня капуста. Через часті зливи й спалахи трипсів більшість полів постраждала. Навіть якщо зняти пошкоджені листки, качани довго не зберігаються, їх треба одразу реалізовувати. Сьогодні таку капусту продають по 5–6 грн/кг, але з настанням приморозків значну частину врожаю просто втратять.
Щодо якості моркви та буряка, то остаточно оцінювати її поки що рано — збирання триває, і фермери ще не знають, що накопають наприкінці сезону.
ДРІБНА І ДЕШЕВА
Нині в розпалі збирають урожай картоплі, і господарства вже бачать наслідки погоди: серпнева посуха, а потім вересневі дощі дали дуже нерівний результат. Там, де опадів не було, картопля виросла дрібна й неякісна, а на полях, що встигли зволожити, урожай ще більш-менш тримає калібр.
Ціна нині — 8–15 грн/кг, тоді як торік була 15–25 грн. З тим узимку 2024 року в роздріб картопля доходила до 60 грн/кг, тож фермери цього року насадили її із запасом і тепер мають перевиробництво.
Через це можуть виникнути проблеми з реалізацією, особливо для закладів, які купують продукцію певного калібру чи спеціальних сортів — наприклад, чипсових або для фрі. Окремі господарства вирощують саме такі, але більшість фермерів орієнтовані на свіжий ринок.
Головна причина дрібного калібру — посуха: через брак вологи бульби не встигли вирости. Загалом цього року ціни на всі овочі, крім томатів і огірків, майже вдвічі нижчі, ніж торік.
НІШЕВІ КУЛЬТУРИ
Серед нішевих культур найбільш помітно підвищується попит на батат і спаржу. Якщо раніше батат продавали тільки в супермаркетах преміумкласу — на кшталт Le Silpo чи Delmar, — то тепер його можна знайти навіть у звичайних торгових мережах, зокрема у «Варусі». Ціна стала цілком доступною.
Підвищується також виробництво салатів і зелені. На полицях — безліч свіжих міксів, готових упакованих салатів, зеленої цибулі, петрушки, кропу. «Не скажу, що ціни високі, — зазначає одна з експерток, — але вибір значно ширший, ніж кілька років тому».
Умови для вирощування зелені нині сприятливі, тож виробництво поступово збільшується.
Зелень і батат є нішевими культурами, які вирощують переважно під конкретні контракти — для супермаркетів або ресторанів. Це не масовий продукт: тут треба точно знати, кому продаватимеш, перш ніж садити. Якщо поруч десять господарств вирощують цибулю, а тільки одне — картоплю, то саме картопля буде в ціні.
ПОПЕРЕДНІ ВИСНОВКИ
Урожайність овочевих культур цього року в Україні загалом можна вважати задовільною. Суттєвих погодних катаклізмів, які могли б призвести до значних втрат, не спостерігалося. Найбільше на врожай овочів вплинули зворотні приморозки, які спостерігали на початку травня — особливо це позначилося на ранніх культурах.
Серед овочів найвідчутніших втрат зазнала озима цибуля — її посіви місцями пошкодив мороз. Водночас загальна структура овочевого виробництва останніми роками змінилася: фермери дедалі рідше обирають ранні сорти. Традиційна для Херсонщини ніша ранніх овочів сьогодні поступово звужується. Причин кілька: підвищені ризики погодних коливань, складність технологій вирощування та недостатня рентабельність.
Для отримання якісної ранньої продукції спеціалісти радять використовувати захищений ґрунт — теплиці або хоча б тимчасові плівкові укриття. Вирощування у відкритому ґрунті в цей період майже не виправдовує себе: рослини надто уразливі до весняних приморозків, а конкуренцію з боку південних регіонів й імпорту витримати складно. Частково ранню продукцію забезпечує Закарпаття, проте її обсяги незначні й переважно орієнтовані на місцевий ринок.
Збирання пізніх культур нині відбувається вибірково. Моркву та буряк поки що не викопують через низьку закупівельну ціну — врожай може лишатися в полі до середини листопада без ризику пошкодження. Капуста ж уже потребує збирання, адже вона не витримує значного похолодання. Ціна на неї наразі низька — близько 5 грн/кг, і виробники фіксують її з мінімальним прибутком.
Особливо складною є ситуація в Миколаївській області. Частина господарств цього року повністю відмовилася від вирощування овочів. Причини — збитковий минулий сезон і проблеми з водопостачанням. Багато площ не використали або не засадили альтернативними культурами.
Таким чином, нинішній овочевий сезон в Україні демонструє відносну стабільність за врожайністю, але водночас — загрозливі тенденції в структурі виробництва. Це формує виклик для всієї галузі: як зберегти конкурентність на внутрішньому ринку та забезпечити продовольчу рівновагу в наступних сезонах.