Агромаркет
Головне:
Агромаркет

Комплаєнс: coming soon

АгроМаркет
Джерело:
АгроМаркет
Поділитись:

У найближчому майбутньому це не право, а обов’язок вітчизняних підприємств

Термін «комплаєнс» поступово входить у вітчизняну бізнес-практику. Поволі з’являються у вільному доступі задекларовані потужними українськими підприємствами комплаєнс-програми, комплаєнс-політики, кодекси корпоративної етики та лінії довіри й захисту заявників. Що ж таке комплаєнс і чому він сьогодні такий необхідний бізнесу?

Убезпечитися від штрафів і негативу

Будь-яка підприємницька діяльність, як відомо, спрямована на отримання прибутку. Однак прагнення його максимально наростити може призвести до зворотного ефекту: компанія ризикує опинитися під прицілом перевірок органів контролю (вони зазвичай обмінюються інформацією між собою й ініціюють один одному нові перевірки). Відтак не виключені отримання фінансових санкцій, заборона на ведення діяльності, негативний суспільний резонанс, кримінальне переслідування. Негативний результат може бути різної тяжкості — від втрати репутації й пулу клієнтів, зниження виручки, прибутку до банкрутства і припинення діяльності. То як убезпечитися від таких не надто оптимістичних перспектив?

Високі штрафні санкції з боку державних органів контролю змушують керівництво й власників підприємств приділяти більше уваги дотриманню законодавства, а також розробляти відповідні напрями внутрішньої політики компанії. Постійний внутрішній аудит запобігає допущенню помилок та порушень та знижує ризик їх виявлення під час перевірок. Комплекс відповідних дій дістав назву «комплаєнс» (у перекладі з англійської це слово означає «дотримання», «згода», «поступливість»).

У розумінні бізнесу, комплаєнс — це здатність діяти відповідно до порядку, з використанням дозволеного законодавством набору правил або запитів. Простіше кажучи, підприємство може самостійно контролювати й керувати ризиками, що виникають через недотримання: 1) вимог законодавчих та нормативних актів; 2) приписів регуляторів, контролювальних органів; 3) правил саморегулівних організацій та інших форм об’єднання підприємств; 4) внутрішніх нормативних актів підприємства.

Метою комплаєнс-менеджменту є уникнення певного набору ризиків завдяки встановленню та дотриманню певних правил. До речі, один або декілька працівників підприємства, котрі зазвичай мають владні повноваження, здатні завдати значної шкоди підприємству, а навмисне передання неправдивої інформації, незаконна ділова практика чи шахрайство негативно впливають на діловий імідж підприємства. Аби цьому запобігти, компанії запроваджують комплаєнс-контроль. Він насправді не є прерогативою великого бізнесу і передусім пов’язаний з наявністю таких ризиків:

– заборона здійснення операцій з банківськими рахунками;

– призначення та проведення перевірок контролювальних органів;

– застосування штрафних санкцій до підприємства;

– притягнення до адміністративної, господарської та кримінальної відповідальності посадових осіб підприємства;

– призупинення діяльності підприємства або заборона на здійснення окремих операцій чи видів діяльності;

– скасування ліцензій та спеціальних дозволів;

– визнання недійсності господарських операцій;

– погіршення бізнес-репутації, що веде до втрати клієнтів, обсягів виручки та інвестиційної привабливості бізнесу в цілому.

Розробити внутрішні правила й політики

Основна стратегія для керування комплаєнс-ризиками в компанії — запровадження етичних стандартів ведення бізнесу. Зокрема, через узгодження внутрішніх правил (політик):

  • Кодексу корпоративної етики (поведінки) — про морально-етичні принципи, стандарти поведінки, пріоритети та обов’язки працівників;
  • Політики прийняття і дарування подарунків, запрошень — про розмежування поняття «подарунок» і «хабар»;
  • Політики повідомлень про порушення — у який спосіб працівникам повідомляти про виявлені порушення (з правом на анонімність), а також як розслідуються ці порушення;
  • Регулювання конфлікту інтересів — стандарти поведінки, коли інтереси працівника можуть суперечити інтересам компанії; інтереси одного клієнта — інтересам іншого клієнта тощо;
  • Політики «Китайської стіни» — про контроль використання непублічної інформації про фінансовий стан та/або інвестиційні плани третьої особи з метою отримання додаткового прибутку;
  • Політики конфіденційності — про нерозголошення даних про клієнтів та їхні операції, дотримання стандартів оброблення даних (General Data Protection Regulation) для операторів персональних даних.

Основна сутність процедур комплаєнс — суворе дотримання підприємством законодавчих і регуляторних норм, а також внутрішніх нормативних актів підприємства.

У багатьох випадках великі підприємства створюють відділ або службу, що відповідає за комплаєнс. За суворе дотримання норм у великих підприємствах, як правило, відповідають департаменти, а малі підприємства користуються послугами залучених фахівців, що спеціалізуються на цій галузі.

Система заходів комплаєнс повинна зосереджуватися на тих напрямах, де ймовірність порушень закону є найвищою і може завдати найбільшої шкоди. Для цього необхідно спочатку визначити ризики, а потім оцінити і розробити заходи щодо їх мінімізації. Крім того, ризики періодично з плином часу змінюються, тому цей процес також повинен регулярно повторюватися. Усі факти допущених порушень повинні бути зафіксовані та оброблені. Це дасть змогу простежити певні закономірності та визначити відповідні заходи для недопущення, виявлення та своєчасного усунення.

Навчитися в тих, хто має досвід

Звідки прийшов у вітчизняну бізнес-практику комплаєнс? Як відомо, в Україні наразі відсутнє спеціалізоване окреме законодавство, що регламентує здійснення комплаєнсу вітчизняними підприємствами. Однак запровадження зазначеної системи для окремих категорій підприємств уже зараз є обов’язковим.

Регуляторне середовище комплаєнс являє собою сукупність взаємодійних нормативних і ненормативних актів та регуляторів у сфері боротьби з корупцією, з хабарництвом і протидії відмиванню коштів, отриманих незаконним шляхом. Тут можна виділити три основні блоки нормативних актів:

1) іноземне законодавство (що має екстериторіальний характер);

2) міжнародне законодавство (конвенції, які ратифіковані Україною);

3) законодавство України, включаючи закони і нормативні акти, що стосуються протидії відмиванню коштів, боротьбі зі сприянням тероризму та здійсненню корупційних дій.

В окремих випадках на українські підприємства поширюються вимоги іноземних законів, оскільки вони мають транскордонний характер і запобігають відмиванню грошей та фінансуванню тероризму. Серед них, зокрема, закони США «Про протидію корупції за кордоном» (Foreign Corrupt Practices Act, FCPA, 1977) та «Про оподаткування іноземних рахунків» (Foreign Account Tax Compliance Act — FATCA, 2013), а також закон Великої Британії про хабарі (UK Bribery Act).

Запровадження комплаєнс-контролю пов’язують зі створенням у 1906 році Міністерства охорони здоров’я і соціальних служб США (Food and Drug Administration). Надалі підстави для розвитку сompliance дали численні корупційні скандали 60–70-х років XX ст. У 80-ті роки ХХ ст. система комплаєнс була розширена за рахунок включення до неї етичних правил ведення бізнесу. А Закон Сарбейнса-Окслі (Sarbanes-Oxley Act) у 2002 році не тільки підвищив вимоги до бухгалтерського обліку і звітності, а й зобов’язав бізнес-структури прийняти Кодекс етичної поведінки. З того моменту комплаєнс стає невіддільною складовою життя компаній Нового Світу.

Сформувати власну систему

Система комплаєнс контролю на будь-якому підприємстві повинна мати такі складові:

1. Організація внутрішньої діяльності. Головний виклик — виконання всіх вимог законодавства. Для цього слід розробити внутрішні правила підприємства, що визначають структуру підприємства і межі відповідальності персоналу і залучених зовнішніх осіб, що відповідають за основну діяльність; організувати процеси керування і внутрішнього контролю; а також організувати процеси керування ризиками.

2. Боротьба з відмиванням грошей. Ця складова враховує: законодавчі вимоги з кадрової політики (працівники повинні мати відповідну освіту, знання і досвід); вимоги щодо регулярного навчання й фахового вдосконалення; наявність внутрішніх правил та методик, які регулюють надання послуг; внутрішній контроль якості послуг, що надаються клієнтам; відповідне контрактне забезпечення відносин з клієнтами; дотримання зобов’язань щодо інформування клієнтів (споживачів).

3. Комунікація з органами контролю й нагляду. Йдеться, зокрема, про процедури ліцензування; дотримання зобов’язань щодо інформування; виконання вимог і координація відповідей на запити; моніторинг інформації, консультаційних та методичних роз’яснень, що надаються такими органами.

4. Комплаєнс-аудит. Рекомендується розробляти й затверджувати так звані карти комплаєнс-ризиків (нормативних вимог). Склавши таку карту, що охоплює всі напрями діяльності підприємства, регульовані відповідним законодавством, слід провести комплаєнс-аудит, який покаже, чи дотримується підприємство нормативних вимог. Результатом аудиту мають бути рекомендації з усунення виявлених недоліків й запобігання їм у майбутньому, а також пропозиції щодо відповідних дій для виправлення ситуації.

5. Готовність до перевірок. Відповідальний за проведення комплаєнс процедур на підприємстві має бути досить кваліфікованим та досвідченим, аби підготувати підприємство до перевірки (наприклад, податкової, або з дотримання трудового законодавства чи протипожежної безпеки). Такі перевірки проводяться нерегулярно, тож ігнорування підготовки до них часом виливається у значні штрафи, можуть навіть відкликати дозвіл на здійснення компанією діяльності чи взагалі її припинити. Якісне проведення комплаєнс-процедур є своєрідною профілактикою, хоча, звісно, не завжди дає змогу уникнути негативних висновків інспекторів. Утім, не завадить завчасно розробити порядок і послідовність дій персоналу підприємства під час перевірки, а також поміркувати щодо алгоритму врегулювання спорів з органом контролю.

6. Контроль. Він може бути індивідуальним для конкретного підприємства і забезпечуватись внутрішніми його ресурсами, або ж здійснюватися за допомогою зовнішніх залучених фахівців у сфері комплаєнс. Послідовність дій така: 1) ухвалення розпорядження про впровадження контролю дотримання вимог законодавства на підприємстві; 2) розробка й затвердження risk assessment — від найпростіших чек-листів до цілих систем контролю процесів; 3) упровадження кращих комплаєнс-практик (придивіться до дій конкурентів: можливо, вони вже створили дієву систему комплаєнс-контролю); 4) залучення експертів: наприклад, юристів або консультантів; 5) забезпечення повної поінформованості персоналу, що має відношення до належного виконання приписів; 6) призначення відповідальних, які мають забезпечувати процес контролю функціонування системи комплаєнсу; 7) негайне усунення всіх інцидентів, що виходять за рамки комплаєнс; 8) розробка системи моментального оповіщення про недотримання вимог і ведення їх обліку; 9) проведення регулярних перевірок.

Уникнути проблем, зберегти репутацію

Історично склалося так, що найрозвинутішими є системи комплаєнс у банківській сфері. У кожній такій фінустанові перевіркою клієнтів займається спеціальний відділ. Якщо раптом у його фахівців виникнуть підозри, що майно отримано незаконним шляхом, банк може відмовити клієнту у відкритті рахунку; розірвати чинний договір або ж заморозити кошти. Як відомо, правове поле у згаданій сфері діяльності встановлює Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.2014 № 1702-VII. Йдеться про будь-який нелегальний прибуток, хабарі, «подарунки», «відкати» тощо.

Первинну інформацію про клієнтів фахівці комплаєнс-відділу банку отримують з анкети, яку кожен заповнює відкриваючи рахунок. Решту інформації збирають із державних реєстрів, інтернет-повідомлень, соцмереж. Наявність персонального, корпоративного сайту, респектабельний особистий профіль допоможуть успішно пройти перевірку у вітчизняному або закордонному банку. Для підтвердження джерел коштів фінансова організація може запросити податкові та бухгалтерські звіти, договори, первинні документи та ін.

Здебільшого головним документом, що визначає систему комплаєнс у компанії, є Кодекс корпоративної поведінки (англ. Code of conduct), який покликаний регламентувати норми взаємодії працівників з клієнтами, один з одним, із контрагентами, постачальниками, наглядовими органами та іншими особами, з котрими вони стикаються під час виконання своїх професійних обов’язків. Крім Кодексу корпоративної поведінки на підприємстві можуть бути розроблені: Кодекс корпоративної етики (Code of Ethics), Політика прийняття і дарування подарунків (Gift policy), Політика повідомлення про порушення (Whistleblowing policy), Політика про хабарництво та корупцію (Financial Crime / Fraud Prevention), Політика щодо протидії легалізації («відмиванню») доходів, отриманих злочинним шляхом, і фінансування тероризму (Fight against Money Laundering and Terrorist Financing), Політика про конфіденційність даних, Політика про конфлікт інтересів, Політика про використання і контроль інсайдерської інформації.

Комплаєнс допоможе компанії зберегти репутацію й активи бізнесу, уникнути проблем з регуляторами, відповідальними за дотримання чистоти ведення ділової активності суб’єктами господарювання.

Результатами ефективної роботи корпоративної комплаєнс-системи на підприємстві є:

– налагоджена система виявлення і запобігання випадків шахрайства, корупції та інших загроз бізнесу;

– запобігання і мінімізація фінансових втрат, банкрутства та санкцій, що можуть бути застосовані до підприємства з боку контролювальних та регуляторних органів;

– завчасний моніторинг, розпізнавання і попередження ризиків недотримання вимог регуляторів;

– підвищення ефективності діяльності підприємства, збільшення їх конкурентоспроможності й вартості бізнесу;

– збереження і закріплення позитивної ділової репутації підприємства як в Україні, так і за кордоном.

Катерина Проскура

газета “АгроМаркет”, серпень 2019 року

Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа». 

Джерело:
АгроМаркет
Поділитись: