У фермерському господарстві «Фортуна» на Івано-Франківщині капусту, буряк і моркву посадили тільки через війну
Капуста воєнного часу
У фермерському господарстві «Фортуна» на Івано-Франківщині капусту, буряк і моркву посадили тільки через війну
Знайти на Прикарпатті виробника овочів стало складно. Все більше аграріїв відмовляються від цієї продукції на користь зернових. Узяти, приміром, с. Негівці Калуського району Івано-Франківської області. Раніше тут овочі борщового набору виробляло кілька фермерів-односельців. Цього сезону картоплю, капусту, буряк і моркву посадив тільки Микола Гільщанський, очільник ФГ «Фортуна» й то не за власної ініціативи. Його про це попросили: мовляв, воєнний час, невідомо як складеться з харчами, а лікарні, дитячі заклади та військові «борщем» мають бути забезпечені. Так, із понад 200 га орних земель, на яких у господарстві вирощують зернові, сою й ріпак, 6 га було відведено під капусту, 2 га — буряк, 1 га — моркву, 20 га — картоплю.
Микола Гільщанський до 1995 року працював у колгоспі агрономом з овочівництва. І потім, коли створив власне господарство, й далі вирощував традиційний для свого регіону «борщовий набір», адже на Франківщині цьому сприяє низка чинників — передусім клімат, достатня кількість опадів і підзольні, або опідзолені, ґрунти, які, на відміну від чорноземів, добре утримують вологу. Саме через достатню кількість вологи місцеві фермери ніколи не прагнули обладнувати поля зрошенням і вирощували овочі цієї групи на богарі. Головне — почати сезон якомога раніше, доки ґрунти насичені зимовими опадами.
— Багато років поспіль ми садили не менше ніж 10 га капусти, по 5–7 га буряку та моркви й отримували добру врожайність. До того ж маємо сховище й холодильник, а отже, маємо можливість реалізовувати овочі протягом року, — розповідає Микола Михайлович. — Ми не припиняли вирощувати ці культури, навіть коли ціни стали просідати. Та коли за кілограм капусти стали давати 2 гривні, мій терпець урвався — торік я її не садив зовсім, бо ж який сенс у такому бізнесі? Звичайно, терпець урвався не тільки в мене. Багато хто зняв цю культуру з виробництва. Як результат, гуртова ціна підвищилася до 20 гривень. А це зовсім інша справа! За такої ціни працювати можна.
Цього сезону ситуація непересічна. Очікувати на прийнятну ціну можна тільки через те, що в Україні через втрату територій і бойові дії площі під борщову групу скоротилися. Але як буде насправді, ще незрозуміло.
Початок серпня. Просимо керівника «Фортуни» показати свої посадки. Починаються вони від самих хат села Негівці: соя, за нею картопля, далі акуратні рядки білоголової капусти. Місяць тому їх пропололи, а рослини підгорнули. Хоча саме прополювання, як каже Микола Михайлович, було потрібно в останню чергу, бо сонце пече так, що й бур’яни рости відмовилися.
— Не перший рік садимо пізній гібрид білоголової капусти Адаптор F1 від «Cингенти». Він досить посухостійкий. Тримається попри спеку й уже зав’язує голівки. Наразі рослинам волога потрібна найбільше, а наше село, як на гріх, опади цього року обходять стороною. Посуха триває вже кілька місяців. Дощ, що випав, зволожив тільки верхній шар землі. Зазвичай опади маємо і в травні, і червні, і липні, тому крапельне зрошення чи дощування навіть ніколи не планували. Все, що залежить від мене, уже зроблено. Якщо з дощами пощастить, то збиратиме в жовтні щільні голівки вагою 4–5 кг, — сподівається на милість природи пан Микола.
Капусту він вирощує через розсаду. Насіння висіває прямо в полі під агроволокно. Без поливу, звичайно, не обходиться, але через спеку, каже, втомилися зволожувати навіть чотири розсадні рядки, бо доки одну частину ділянки поллєш, з іншої — вода вже випарувалася.
Для висаджування на постійне місце вирощування використовують розсадопосадкову машину. Придбали її колись тільки заради капусти. У Миколи Михайловича взагалі під кожну овочеву культуру своя техніка: під буряк і моркву — спеціальні сівалки, під картоплю — посадкове приладдя, картоплезбиральний комбайн, сортувальна лінія.
Урожай капусти фермер вирощує під засолювання, тому прагне вирощувати великі голівки. Аби їм у рядку не було затісно, відстані між рослинами робить 70 см. Після зрізування капусту відразу закладають у холодильник і, дочекавшись ціни, здають гуртом посереднику.
— Цього сезону, як ніколи, не дає спокою білокрилка, — скаржиться чоловік. — Уже чотири рази ганяли її Антеліком, але навряд чи цього буде достатньо. Проте ми завжди акуратно витримуємо час до збирання — місяць-півтора. Для мінімізації зараження хворобами й шкідниками дотримуємося сівозміни, капусту садимо після пшениці й не повертаємо на те саме місце 4–5 років.
Аналіз ґрунту очільник «Фортуни» не робить. Погано це чи добре? Пропрацювавши на одній землі чверть сторіччя, фермер вивчив її особливості, а кількість добрив і час їх унесення корегує, спостерігаючи за станом рослин. Так, відомо, що калію в місцевих ґрунтах дуже багато. Отже, у його внесенні немає потреби, тож рослинам треба дати фосфор, щоб вони розвинули кореневу систему й самотужки могли видобути для себе стільки калію, скільки їм потрібно. З азотом поводиться обережно, особливо на капусті. Кальцій та інші мікроелементи, а також рідкі добрива дає позакоренево.
Всі поживні речовини вносить тільки в сезон — напередодні або під час вегетації, восени — ні. Ще однією особливістю ґрунтів є низьке pH, а овочі кислої реакції не люблять, тож іноді, за словами Миколи Гільщанського, кориснішим за добрива виявляється вапнування.
— Буряк посіяв пізно, десь 10 травня, бо завадили інші роботи, — розповідає він. — Але зазвичай із ним проблем не буває, якщо вчасно, за перших ознак, захистити його від хвороб і шкідників. Великі коренеплоди, хоч буряку, хоч моркви, за мету не ставимо, бо на такі немає попиту. Морквяні сходи вийшли трохи зрідженими через пізній висів і дефіцит вологи, але у випадку рясних дощів, урожай буде на рівні торішнього.
Щодо картоплі, то, підкопавши в перших числах серпня кущі, стало зрозумілим, що врожайність можна чекати в межах 35 т/га, що досить непогано для вирощування на богарі. Таку продуктивність мають забезпечити німецькі сорти Беллароза і Балтик роуз. Сховище під бульби вже підготовлено. Під нього свого часу було переобладнано приміщення колишнього корівника. Ефективного зберігання досягають шляхом вентилювання — постійного припливу повітря. Двері й люки сховища відкривають навіть за морозів.
Особливістю картоплярства у «Фортуні» є те, що садять бульби дуже рано, приблизно 10 березня — як тільки з’явилася можливість вивести в поле техніку. Мета та сама, що й по інших культурах, — дати рослині скористатися найбільшою кількістю вологи. Приморозки, як пояснює Микола Михайлович, погоди не роблять, бо паростки починають виходити на поверхню тільки в середині травня.
Які культури витягнуть цей сезон, сказати важко. Як показує проза життя, не знання й досвід наших аграріїв гарантують їм прибуток, а низка чинників, на які вони не мають жодного впливу. До погодної непередбачуваності, ринкових процесів і аграрної політики держави цього року додалися загальносвітова й воєнна складові. Як результат, зернові й олійні, на які покладалися фермери та які мали б принести якщо не великі статки, то обігові кошти, впали в ціні катастрофічно.
— У нас пшениця коштує 5 тисяч гривень за тонну, за готівку — 4 тисячі, а в інших регіонах і того менше. А за тонну добрив маю віддати 50 тисяч. Виходить, 10 тонн пшениці за тонну добрива. Як так?! Навіщо взагалі тоді працювати? Малий і середній виробник такої цінової політики точно не витримає. І хто тоді замість нього прийде хазяйнувати на нашій землі? Адже саме за неї, нашу землю, щоб вона належала саме нам і годувала саме нас, вмирають наші хлопці! — не може приховати стурбованість майбутнім землероб із чималим стажем Микола Гільщанський, але відповіді на його запитання сьогодення не дає.