Суниця та малина уражуються багатьма грибними, бактеріальними, фітоплазменними та вірусними патогенними мікроорганізмами. Візуальна діагностика хвороб викликає труднощі, бо симптоми ураження подібні до симптомів, які виникають під дією абіотичних факторів, таких як брак чи надлишок вологи, дія морозу тощо.
Серйозну загрозу для насаджень суниці й малини становить фітофторозна коренева гниль, збудником якої є гриб Phytophthora fragariae Hick, представлений двома спеціалізованими формами: var. fragariae та var. rubi.
Уперше фітофтороз суниці було виявлено й описано в Шотландії в районі Ланаркшира в 1920 році, тому спочатку ця хвороба мала назву Ланаркширська, 1935 року її виявили в США (штат Іллінойс). У наступні роки вона стала поширюватися посадковим матеріалом і вже сьогодні зареєстрована у багатьох країнах.
Фітофтороз коріння суниці та малини — це хвороба, що включена до переліку карантинних об’єктів. Уражує в основному культурну суницю, полуницю й малину, логанову ягоду. Є однією з небезпечних хвороб, що призводить до загибелі цілих плантацій. Розповсюджене захворювання в країнах Європи (Німеччина, Франція, Італія, Нідерланди, Англія, Шотландія, Болгарія, Угорщина), в Азії, Африці, Америці (США, Мексика, Канада), в Японії, Єгипті, Австралії, Новій Зеландії, Океанії тощо.
Фітофторозна коренева гниль дуже шкодочинна, завдає великих економічних збитків тим, хто вирощує ягідні культури. Щорічні світові економічні втрати, яких завдають ці збудники, досягають десятки мільйонів євро. За сильного розвитку інфекції протягом двох-трьох вегетаційних сезонів без проведення захисних і профілактичних заходів насадження можуть повністю загинути. Особливо активно гриб розвивається й завдає найбільшої шкоди в регіонах із прохолодним вологим кліматом і в періоди, що пов’язані зі зниженням температури на перезволожених ділянках. Урожай з уражених рослин суниці у вигляді дрібних плодів дуже низької якості може становити всього 1 т/га. Гибель рослин і втрати врожаю від фітофторозної кореневої гнилі в сприйнятливих сортів може становити 50–100%.
Особливості фітофторозу суниці
Суниця уражується кількома видами грибів роду Phytophthora (Ph. citricola, Ph. cinnamomi і ін.), які є первинними паразитами і в подальшому сприяють розвитку інших грибних і бактеріальних хвороб, що значно утруднює проведення ідентифікації збудника.
Інфікування рослин зазвичай відбувається пізно восени або рано на весні, коли створюються сприятливі для цього умови — волого та прохолодно. Є думка, що гриб протягом зими теж може уражувати рослини. Перші ознаки ураження суниці фітофторозом можна виявити на корінні рослин восени. Однак до весни симптоми на надземних органах не проявляються. Із відновленням вегетації в місцях застою води рослини суниці помітно відстають у рості й в’януть починаючи із зовнішніх розеток листків і квітконосів. Старі листки на кущах змінюють із боків забарвлення на червоне, буре або жовте. Молоді листки мають сіруватий чи блакитний відтінок, а те, що тільки-но сформувалося, стає дрібним, деформованим, з укороченими черешками. У спекотні місяці хвороба уповільнюється, відновлюється вона та знову починає прогресувати в дощову погоду.
Коли викопати уражені кущі, можна побачити слаборозвинуту й загнилу кореневу систему: бокове коріння практично відмирає, придаткове теж починаючи з кінчиків, і часто має в зоні ураження сіре чи коричневе забарвлення, нагадуючи своїм виглядом щурячий хвіст. Верхня частина такого коріння залишається світлою, а нижня — темно-коричневою.
За поперечного розрізу ураженого коріння можна виявити типову ознаку фітофторозу — почервоніння осьового циліндра (стели). Забарвлення стели може бути різним — від винно-червоного до цегляно-червоного. Ураження розповсюджується на досить велику частину коріння вище уражених ділянок, а в окремих випадках — навіть на крону рослини. Наявність в ураженій тканині ооспор гриба, що локалізуються переважно в області осьового циліндра також є однією із характерних ознак ураження фітофторозом. Спостерігається утворення малої кількості вусів і їх побуріння.
Розповсюджується інфекція зараженим посадковим матеріалом. У місцях росту хворих рослин — із водою, ґрунтом, транспортом, інструментами, знаряддями праці, якими обробляється ґрунт, підошвою взуття, пакувальним матеріалом. Збудник зберігає свою життєздатність у ґрунті у вигляді ооспор понад 4 роки. Локальне розповсюдження гриба відбувається під час переміщення ґрунту з водою. Крім ґрунту первинним джерелом інфекції можуть бути корінці вусів.
Оптимальна температура для проростання ооспор — +10…+15 °С, за +5 °С вони теж проростають, але дуже повільно. Спорангії гриба виділяють рухливі зооспори, які через кінчики коріння рослини-господаря проникають усередину коріння у вигляді проросткових трубок, уражуючи молоді корінці та корінці вусів, які ростуть поруч. Ріст відбувається вздовж стели, а гіфи проростають із коріння назовні, утворюючи нові спорангії, які знову й знову виділяють нові зооспори, і цикл повторюється. Спори накопичуються у воді на поверхні ґрунту. Оптимальна температура для зараження +10…+17 °С, за +26 °С — ріст припиняється. За сильного ураження ооспори утворюються безпосередньо вгорі рослини, коріння швидко згниває, у ґрунт потрапляє велика кількість інфекції. У такий спосіб виробнича ділянка накопичує інфекцію, яка зберігається багато років.
Фітофторозні гриби уражують кореневу систему за температури +2…+25 °С і підвищеної вологи. Хвороба проявляється вогнищами (осередками), які поступово збільшуються в розмірах.
У вологу погоду на листках з’являються розпливчасті коричневі маслянисті плями неправильної форми, які в суху погоду підсихають. Старі листки стають жорсткими, краї закручуються донизу, на жилках розвиваються некрози. Вусоутворення знижене, міжвузля скорочене й має дрібні деформовані листки. На нижній частині сердечка розетки з’являються бурі некротичні плями. Зав’язь із такими ознаками перестає рости й всихає, зелені ягоди вкриваються бурими плямами, стають щільними й шкірястими, гумоподібними, із неприємним смаком і запахом. Вони набувають потворної форми, верхівки витягнуті, сухі через затримку росту серцевини. На стиглих ягодах з’являються світлі, неначе попечені сонцем давлені плями, на розрізі таких ягід видно потемніння серцевини. Іноді ознаки ураження цією небезпечною хворобою побідні до ураження нематодами, вертицильозним в’яненням, підмерзанням.
Хвороба може мати як хронічну, так і швидкоплинну форму. Плодоношення хворих кущів різко знижується або зовсім припиняється. У період масового плодоношення можуть загинути окремі рослини. Уражені кущі гинуть повністю через 2–3 роки після зараження, а врожаю не дають вже на другий рік.
Заходи боротьби
Рекомендовано вирощувати відносно стійкі до фітофторозного в’янення сорти: Горелла, Дарроу, Колумбія, Мідвей, Нордвест, Редгонтліт, Стелемастер, Санрайз, Спаркл, Талісман, Темпл, Тотем, Трістар. Сприйнятливими до хвороби вважаються: Зенга Зенгана, Фейерфакс тощо.
Найкращим попередником для суниці є багаторічні бобові трави. Не вирощують суницю після картоплі, томата, соняшнику. Закладають нові плантації здоровим посадковим матеріалом, придбаним із незаражених районів. Загущені ділянки необхідно проріджувати, бур’яни видаляти, не перезволожувати ґрунт. Застосовують дренажні системи, осушують ґрунт. Не забувайте вчасно видаляти відмерлі рослинні рештки, розпушувати ґрунт, проводити прикореневі обприскування фунгіцидами — у період вегетації на маточниках проводять полив ґрунту під корінь 0,2%-ю суспензією Ридоміла (25%-й с. п., 4 кг/га).
Пам’ятайте, суницю та малину заборонено обробляти пестицидами з початку цвітіння й до закінчення збору врожаю. Протягом літа варто періодично оглядати рослини, щоб вчасно виявити ті з них, які починають різко відрізнятися від здорових: відставати в рості, передчасно жовтіти, у яких деформовані листки. Підозрілі рослини треба показати фахівцям, і після отримання результатів лабораторного аналізу й висновків вирішувати, що робити з хворими екземплярами.
За рекомендаціями ЕОКЗР, для виявлення зараження суниці фітофторозною кореневою гниллю зі ступенем ураження менше ніж 1% достатньо переглянути 500 рослин на площі 0,1–0,2 га. У закритому ґрунті посадковий матеріал перевіряють на укорінення. Для лабораторного аналізу відбирають пригнічені та зів’ялі рослини з кореневою системою та прикореневим ґрунтом, поміщають у поліетиленовий пакет, прикріплюють етикетку, виносять із цієї ділянки, дотримуючись запобіжних заходів. Необхідно, щоб у кожному зразку було не менше ніж 10 рослин, їх необхідно терміново направити в лабораторію або, якщо це з якихось причин не вдається зробити, тимчасово зберігати їх у холодильнику, не допускаючи замерзання й висихання ґрунту, а також розвитку пліснявих грибів.
Фітофтороз малини
Цикл розвитку гриба Phytophtora fragariae var. rubi дуже схожий на такий самий у Ph. fragariae var. fragariae. Основна рослина-господар — це малина, але цей збудник може виживати й на інших рослинах-господарях родини розоцвітих. Суниця до цього збудника не сприйнятлива. У Phytophtora fragariae var. rubi також інфекція швидко накопичується та поширюється. Протягом року відбувається декілька циклів розмноження. За ураження фітофторозом малини весною не розкриваються бруньки, бокові пагони в’януть і всихають до чи під час плодоношення. Відбувається це внаслідок загибелі кореневої системи. Одночасно гинуть молоді пагони, листки набувають влітку бронзового чи червонуватого забарвлення, а верхівка пагона набуває вигляду пастушої палки з крюком. Коренева система малини не має багатьох живлячих корінців, у в тих, що збереглися, спостерігається зміна внутрішнього забарвлення осьового циліндра. Колір деревини під перидермою стає червоно-коричневим або коричнево-чорним.
Молоді стебла першого року гинуть. Одним із ранніх проявів (ознак) хвороби є відсутність навесні пагонів першого року в проходах між рядами рослин. Листки на молодих пагонах стають бронзовими чи червонуватими ще влітку. У багатьох молодих стебел, видаливши перидерму на висоті 20–30 см над рівним ґрунту, можна виявити чорно-пурпурові пошкодження. Уражена коренева система гнила з невеликою кількістю білих живлячих корінців, а в більш товстого коріння внутрішнє забарвлення змінюється, чітко видно межу між пошкодженими та непошкодженими ділянками кореня.
Треба зазначити, що з ураженої малини було виділено та ідентифіковано й інші види фітофторозу, які теж можуть спричинити серйозні пошкодження: P. cambivora, P. citricola, P. cactorum і P. drechsleri. Однак саме гриб Phytophtora fragariae var. rubi спричиняє сильне ураження й може призвести до повної загибелі плантацій малини.
На території України ця карантинна хвороба може проявитися локально в будь-якій ґрунтово-кліматичній зоні, що призведе до накопичення інфекції з наступною акліматизацією збудника хвороби внаслідок високого ступеня життєздатності патогену. Основний спосіб поширення — заражений посадковий матеріал суниці та малини. Щоб виявити уражені рослини, проводять обстеження посадок у два періоди: від фази бутонізації до фази цвітіння та наприкінці вегетації. Для лабораторного аналізу відбирають зразок із зів’ялих чи загиблих рослин із кореневою системою.
Заходи боротьби
Для боротьби з фітофторозом малини проводять карантинні, агротехнічні, хімічні заходи:
– контроль за рослинною продукцією, що надходить з-за кордону;
– обстеження насаджень (плантацій) малини після закінчення цвітіння; вирощування суниці, полуниці на гребнях;
– покращення стоку води для цих культур (дренаж);
– вирощування стійких сортів;
– застосування фунгіцидів.
Якщо на ділянці було виявлено уражені рослини, необхідно провести лабораторні дослідження на наявність збудника Phytophtora fragariae, звернувшись у найближчий відділ фітосанітарного нагляду.
Щоб запобігти фітофторозу, необхідно садити здоровий посадковий матеріал, дотримуватися сівозміни (повертати на попереднє місце не раніше, ніж через 4 роки й більше), чергувати культури як у суничній сівозміні, вносити перегній (компост) під посадку — не менше 10 кг на 1 м², щорічно додавати органіку, шляхом мульчування, боротися з бур’янами, своєчасно видаляти хворі кущі та проводити відразу дезінфекцію препаратами, до складу яких входить металаксил і манкоцеб. За ураження 25% рослин їх видаляють із гряди і на цьому місці для оздоровлення ґрунту проводять посів сидеральних культур (календула, чорнобривці, жито, вика, горох, люцерна тощо). Сорти, що сильно уражуються, замінюють новими, більш стійкими.
За кордоном учені рекомендують для боротьби з грибом Ph. cactorum вносити в ґрунт перед садінням гриб Trichoderma virens, який пригнічує розвиток фітофторозного в’янення.
Розвиток фітофторозу значно знижується за відсутності надлишкової загущеності посадок, мульчуванні ділянок сухою та чистою соломою.
Зазвичай період плодоношення співпадає з максимальним розвитком хвороби, тому хімічні обробки не проводять.
У разі виявлення рослин із почервонінням осьового циліндра коріння, які зів’яли, необхідно про це повідомити спеціалістів із захисту рослин або в найближчу фітосанітарну службу. Принципово важливо, щоб до отримання результатів експертизи на посадках не проводили ніякі роботи (міжрядні обробки, переміщення інвентарю та тари, якими користувалися на цій ділянці). У жодному разі не можна реалізовувати посадковий матеріал з уражених ділянок.
Зарубіжний досвід
За кордоном восени суницю для профілактики обробляють фосетилалюмінієм. Восени та навесні також застосовують феніламідні препарати. Обробки дають добрий результат, хоча вже є дані про появу стійких штамів гриба роду Phytophthora до цих препаратів, зокрема до металаксилу.
На малині також за кордоном є зареєстровані препарати, але ефективні ті, що містять суміш металаксилу й оксіхлорид міді, чи металаксил і манкоцеб, а фосетилалюміній проти збудника Phytophtora fragariae var. rubi виявився неефективним. Обробки фунгіцидами проводять восени та навесні.
Тетяна Райчук, канд. с.-г. наук
журнал “Плантатор”, вересень 2014 року
Плантатор
