Метою будівництва елеватора має бути створення такого виробничого об’єкту, який би забезпечував оптимальну якість продукції за мінімальної її собівартості.
У пресі, зокрема й у нашому журналі, час від часу з’являються публікації про технології післязбиральної доробки та зберігання зерна. І в цих публікаціях як приклад реалізації таких технологій розглядаються здебільшого великі сучасні елеватори, збудовані великими агроформуваннями, орієнтованими на експорт або на надання послуг зі зберігання зерна іншим господарствам. Відповідно, у фокусі уваги цих публікацій — такі конструкційні схеми, які передбачають можливість зберігання великого асортименту зерна, великих його обсягів (принаймні, по кількох видах), з можливістю зберігання тривалий час, зі значними розвантажувально-завантажувальними та сушильними потужностями. Звідси випливає й вартість будівництва цих об’єктів — до 200 доларів за тонну зберігання.
Однак елеватори бувають не лише «трейдерські», а й іншої функціональності. Скажімо, такі, які діють при комбікормових заводах (ККЗ) чи хлібозаводах. І їхнє компонування де в чому відрізняється від елеваторів першого типу, а вартість їх будівництва є нижчою.
Розглянемо, де можна зекономити, будуючи елеватор при ККЗ, на прикладі одного з таких об’єктів, що входить до складу Глобинського свинокомплексу. Роз’яснення із цього приводу люб’язно надав директор комбікормового заводу Володимир Дюкарев.
ККЗ Глобинського свинокомплексу будувався одночасно із започаткуванням свинарського бізнесу в цьому райцентрі Полтавщини, тобто всі виробничі об’єкти створювалися в комплексі. Нині потужність одноразового зберігання зерна на елеваторі становить 9000 т: це півторамісячна потреба в годівлі свиней на свинокомплексі. Силоси — вітчизняного та польського виробництва, сушарка — турецька колонкова двомодульна.
На продаж продукція з ККЗ не йде — все використовується для власного споживання. Це означає, що на елеваторі комбікормового заводу немає обладнання для відвантаження зерна у транспортні засоби, що є чинником зниження вартості його будівництва.
Сама схема приймання та обробки зерна майже нічим не відрізняється від тієї, що застосовується на «трейдерських» зерносховищах. До елеватора надходить сировина, яка може іти як з поля (і такого в сезон жнив більшість), так і з інших зерносховищ. Незалежно від того, прийшло зерно з-під комбайна чи із сучасного елеватора, воно все одно пропускається через очисне обладнання: це дешевше, ніж втратити на якості комбікорму чи допустити псування обладнання через потрапляння разом із зерном сторонніх предметів.
Свіжозібрана кукурудза, крім очищення, піддається ще й сушінню. Щоправда, ця осінь була дуже сухою, і деякі господарства привозили таке зерно, що відповідало нормам для закладання в силоси — 14%. Нормальна вологість зерна важлива не лише для зберігання, а й для подальшої переробки на комбікорм: чим більше відхилення від норми, тим гіршої якості вийде продукт. Такий комбікорм гірше зберігатиметься, гірше транспортуватиметься транспортерами, гірше роздаватиметься.
Далі, залежно від заявок на виробництво комбікормів, потрібні види зерна і в потрібній кількості ідуть на переробку.
Елеватор ККЗ розрахований на заготівлю лише тих видів зерна, які використовуються для вироблення комбікорму: пшениці, кукурудзи та ячменю. Пропорція заготівлі залежить від раціонів, які у певний період застосовуються в годівлі. На підприємстві є служба, що відповідає за складання раціонів, вона дає завдання службі заготівлі сировини, а та здійснює накопичення певних видів зерна на певний період. Більшою мірою використовується пшениця й кукурудза, частка ячменю становить приблизно 20%. Для менших поросят в раціонах більша питома вага пшениці, для старших вікових груп свиней — кукурудзи.
На вибір виду зерна впливає і його поточна вартість, яка потім вплине й на собівартість м’яса. Наприклад, улітку, коли з полів масово надходить пшениця, а кукурудза нового врожаю ще не достигла (а вартість старої досягає свого річного максимуму), є сенс більше заготовляти пшениці. Восени ж, навпаки: кукурудза стрімко дешевшає, а пшениця починає дорожчати, відповідно, співвідношення в раціоні зміщується в бік кукурудзи. Коливання цін впливає на обсяги заготівлі й в інші періоди року.
У цілому, де купити зерно (у фермера на току чи на елеваторі агрохолдингу), є компетенцією відділу забезпечення. Перед ним поставлені критерії — якість, ціна, обсяг, а де й у кого — несуттєво.
Цікаво, що попри значну частку в годівлі свиней білкових компонентів, сою на елеваторі не зберігають. Соя надходить на комбікормовий завод з інших підприємств у вигляді готових шротів. Це саме стосується й соняшникового шроту. Як зауважив Володимир Дюкарев, зі шротами на ринку України нині проблем немає, тому ці компоненти використовуються майже «з коліс»; на елеваторі є можливість зберігання шротів в обсягах на 2–3 доби споживання.
Відмова від приймання та зберігання сої й соняшнику дала змогу заощадити на сушильному обладнанні, адже соя проти зернових є культурою примхливою: любить точну температуру під час сушіння, дуже ніжне транспортування по магістралях. Усе це потягло б за собою подорожчання всієї технології.
Отже, у підсумку маємо таку картину. Вузький асортимент зернової сировини, її невибагливість до умов сушіння, транспортування та зберігання — це основні чинники економії в спорудженні елеватора ККЗ. Тут не такі високі вимоги щодо пропускної здатності блоку приймання та сушіння зерна, щодо технологічного забезпечення роботи із широким асортиментом сировини. Якість доробки розрахована лише на товарне зерно, а не на посівний матеріал, а це також означає дешевше обладнання. Нарешті, відмова від доробки й зберігання олійних культур дала змогу відмовитися від придбання дорожчого сушильного та транспортного обладнання, яке критично необхідне для «ніжної» сої.
Павло Коротич
журнал “The Ukrainian Farmer”, грудень 2015 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
