Птахофабрика «Охоче» виробляє куряче яйце понад півстоліття, та, незважаючи на непрогнозованість і нестабільність ринку, постійно оновлює технічну базу й модернізує виробництво.
|
Птахофабрика «Охоче» — одна з найбільших у Харківській області, яка має багаторічний стаж роботи з виробництва курячого яйця, а також є племрепродуктором 2-го порядку качок (крос «Темп») і гусей (крос Велика сіра). Понад півстоліття на ринку — серйозний вік для птахофабрики, який сам по собі вже може бути показником якості роботи. Проте птахофабрика «Охоче» не збирається зупинятися на досягнутому, а постійно удосконалюється й розвивається. Ось і зовсім недавно тут завершили комплектацію ще однієї пташні найсучаснішим німецьким обладнанням.
Про роки успішної праці та подальші плани журналу «Наше Птахівництво» розповів директор сільськогосподарського приватного акціонерного товариства «Охоче» Микола Яковчук.
– Миколо Володимировичу, розкажіть, у яких умовах нині працюють виробники курячого яйця. Як впливає на бізнес зменшення купівельної спроможності населення?
– Звичайно, купівельна спроможність населення зменшилася, це зрозуміло. Проте також зросли тарифи на ЖКГП (електроенергія, опалення тощо). І тому люди на чому можуть заощаджувати? Зрозуміло, що хліб і картоплю купувати будуть, а ось яйце та м’ясо птиці — це справа друга. Навіть незначне підвищення пенсій або зарплат положення не врятує. Люди дедалі більше економлять.
– У цій ситуації, як оптимізуєте та знижуєте собівартість виробництва продукції? Можливо, доводиться коригувати склад раціону комбікормів?
– Як було сказано, ріст ціни на яйце стримує в основному купівельна спроможність населення, яке більшою мірою нині убожіє. Тому середню вартість нашої продукції намагаємося не сильно збільшувати, бо це призведе тільки до того, що зменшаться продажі. Через що наше основне завдання на сьогодні — зниження собівартості продукції. Раціон ми коригуємо постійно, здешевлюючи знову ж вартість завдяки рослинництву, яке у нас є. Приблизно на 50% використовуємо свою рослинницьку сировину для виготовлення кормів за давальницькою схемою, а половину кормів докуповуємо у кормовиробників.
– Наскільки птахофабрика сьогодні залежна від імпорту?
– Я не можу будувати виробництво харчового яйця по радянських технологіях. Усе найкраще, що є за кордоном, упроваджено на нашій птахофабриці. Наприклад, обладнання для вирощування курей-несучок на сьогодні німецької фірми «Хелман», воно повністю автоматизоване, що в свою чергу дозволяє суттєво знижувати енерговитрати та нарощувати виробництво продукції. Ми із цією компанією працюємо вже 18 років — закінчили монтаж ще однієї пташні. Це вже восьмий комплект на 60 тис. поголів’я. Разом у нас три пташні для вирощування молодняку і п’ять — для дорослої птиці. Наступний момент: 70% собівартості виробництва курячого яйця — це корми. Кукурудза, пшениця, соняшник — наші, звичайно. А соєвий шрот — це основа для комбікорму, продукт імпортний, як і вітаміни, мінерали, амінокислоти тощо. Стежимо за курсом валют. По можливості навіть намагаємося оплачувати, коли курсова різниця менша.У підсумку виходить — продукт випускаємо вітчизняний, але частка імпортного в його виробництві досить велика.
– Чи є у ваших планах налагодити замкнутий цикл виробництва?
– Я виходжу з того принципу, що кожен повинен робити свою справу: швець — шити, а птахівник — вирощувати птицю й отримувати яйця.
Уявіть, що ми на птахофабриці будемо утримувати батьківське, прабатьківське стада, отримувати інкубаційні яйця, інкубувати, шукати ринок збуту тощо. Це ж треба, щоб ця діяльність себе фінансово виправдовувала, а не працювати на яєчню.
Колись у радянські часи наша птахофабрика спеціалізувалася тільки на вирощуванні фінальної птиці, й комплектувалися ми з однієї птахофабрики Богодухівського району. Проте в 1996 році весь цикл порушився, й було ухвалено рішення: вирощувати курей-несучок, починаючи з добового віку. Ми завезли під цей напрям відповідне обладнання. Поїхали до Німеччини, провели тендер, і, як нам не було важко, взяли кредит у банку під 40% річних. Однак ми витримали й тим самим зберегли птахівництво.
На сьогодні в нас поголів’я налічує близько 300 тис., є порожні пташні, тобто є куди розширюватися та нарощувати стада.
– Звідки берете птицю для вирощування?
– Раніше брали добовий молодняк у репродукторів із Луганської, Донецької областей, а також з АР Крим. Виходячи з нашої сьогоднішньої ситуації, ми завозимо добовий молодняк кросу Dekalb White (Голландія) з господарства у Запорізькій області.
– Які нині існують особливості реалізації яйця на внутрішньому ринку? Що вигідно: співпрацювати з торговою мережею, мати власну мережу чи франчайзинг?
– Ви знаєте, мати власну мережу — майже нереально. Адже це передбачає будувати магазини, робити рекламу, цінові промоакції, мерчандайзинг тощо, а це суттєві фінансові вкладення.
Торгові точки на ринках ми маємо по всій Харківській області, зокрема і в місті, з логотипами «Птахофабрика „Охоче”».
Найкраще мати диверсифікований ринок збуту. Тому в торгову мережу ми також постачаємо продукцію, але поки що невеликими партіями. В основному в супермаркети «Клас», «АТБ» і «Брусничка», нашу продукцію постачають в їх головні офіси й розвозять по всій Україні. Плануємо поглиблювати співпрацю з мережами. Незважаючи на відстрочення платежу щонайменше на місяць, працювати з ними дуже зручно, особливо влітку. Також тривалий час ми працюємо безпосередньо з Харківською бісквітною фабрикою. На мою думку, щодо питання співпраці з торговими мережами, тут має втручатися влада, яка буде лобіювати інтереси самої птахофабрики. Адже саме ми відповідаємо за якість виробленої нами продукції, терміни, умови постачання, умови зберігання тощо, а не посередник, для якого перелічені вище вимоги не так важливі. Адже посередникам важливо придбати яйце за дешевше й продати дорожче. І він чекає, коли продукція коштуватиме дорожче. Проте не потрібно забувати, що термін реалізації харчового яйця 25 діб. І доки посередник поставить його в торговельну мережу, розвезе по магазинах тощо, вже пройде термін реалізації. А от якщо співпрацювати напряму з птахофабрикою — це гарантія постачання «сьогоднішнього» яйця. І найголовніше — збережеться репутація виробника.
Близько 60% нашої продукції реалізується через супермаркети, а 40% — торгові точки на ринках. Відпускні ціни для оптових покупців і мереж особливо не відрізняються й залежать від умов договору та кількості придбаної продукції. Перспективною ми вважаємо роботу саме з мережами.
– Де нині реалізуєте вироблене яйце? У яких регіонах?
– Щодо регіонального ринку: наприклад, одна наша птахофабрика виробляє стільки яйця, як вся Чернігівська область. Сьогодні куряче яйце від СПАТ «Птахофабрика „Охоче”» під нашою торговою маркою продається в основному в Харківській області. А інкубаційне яйце реалізуємо не лише в нашій області, а й в сусідні.
– На вашу думку, експорт до яких країн цікавий для виробників яйця на сьогодні?
– У нас є дозвіл на експорт яйця до багатьох країн світу. Однак практики такої реалізації немає, все йде до того, що опікуватимемося цим питанням більш поглиблено. З приводу країн, куди експортувати, то нам абсолютно без різниці. Основне питання — це ціноутворення та фінансування. Нині ведемо переговори з Туреччиною та Марокко. Експортні постачання можуть йти, знову ж, як через посередників, так і напряму. Угода може здійснюватися в такий спосіб: банки виставляють акредитив, птахофабрика завантажує товар і висилає відповідні документи. Після чого банки зараховують певну суму на розрахунковий рахунок птахофабрики.
– Сьогодні виробники впевнені, що тільки ті підприємства, що мають переробку яйця, можуть розширити свій ринок збуту. Адже з харчовим яйцем (продуктом, який швидко псується) йти на ринки Європи або інші ринки немає сенсу. ПФ «Охоче» переробляє курячі яйця?
– Ми давно переробляємо курячі яйця на яєчний порошок. Річ в тому, що виробництво яйця характеризується сезонністю. Зазвичай влітку воно падає в ціні, а взимку його вартість зростає, тому й порошку ми робимо влітку більше, а взимку — менше. Згоден, що сухі яєчні продукти мають низку переваг: їх можна зберігати тривалий час поза холодильником, вони більш транспортабельні й разом із тим високопоживні, мають добру розчинність, їх зручно використовувати в кондитерській промисловості, на підприємствах громадського харчування тощо. Також у сухому яєчному порошку не розвиваються мікроорганізми через те, що вони гинуть під час сушіння яєчної маси й під час зберігання готового продукту, який має низьку вологість.
Однак стверджувати, що переробка курячого яйця є вигідною, я не можу — це дуже спірне питання. Наприклад, візьмемо пастеризоване яйце. В інших країнах це почали робити набагато раніше й зіткнулися з низкою проблем. Адже що таке пастеризація? Це процес швидкого нагрівання до +70 °С з подальшим швидким охолодженням. Однак усі ми знаємо, що бактерії сальмонельозу гинуть за тривалої термічної обробки, тому пастеризоване яйце стає небезпечним для людини, особливо для дітей.
– Як ваша птахофабрика пережила той важкий час, коли більшість інших закрилися?
– Ви знаєте, бізнес іде хвилеподібно. Досить важко було нам у 2010–2012 роки, коли стався демпінг цін на ринку харчового яйця. У цей час багато птахофабрик закрилися. У нас були дуже великі борги, тож змушені були скорочувати поголів’я птиці. Ми вижили й втрималися на ринку тільки завдяки диверсифікації виробництва. Наприклад, коли потрібно закуповувати насіння, пальне, проводити
ремонти техніки тощо, у нас починається сезон інкубації (птахофабрика «Охоче» є племінним репродуктором із розведення качок і гусей). І ми маємо вже живу копійку.
Після цього йде збирання врожаю пшениці, кукурудзи й соняшнику. Далі так чи інакше спостерігається зростання виробництва яйця (вересень-листопад). Тому ті підприємства, що крокують в ногу з часом, впроваджують передові технології, щоб бути конкурентоспроможними і залишатися на цьому ринку.
– Як плануєте розвиватись, яким бачите майбутнє вашого підприємства?
– Як я вже сказав, ми робимо нові пташні для вирощування курей-несучок для збільшення поголів’я, що в свою чергу передбачає збільшення потужності забійного цеху завдяки найсучаснішому обладнанню (на сьогодні 1000 голів на добу). А якщо не буде забійного цеху, не буде витримуватися технологія вирощування. Тому це — наступний крок.
Наталія Жейнова, канд. вет. наук,
головний ветеринарний лікар ХОАПП «Харківптахопром»
журнал “Наше Птахівництво”, січень 2017 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Наше птахівництво” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Наше Птахівництво
