Якщо оцінювати ефективність молочного виробництва не на око, а за десятками економічних показників, то стає краще видно шлях для підвищення рентабельності.
Україна загалом та її окремі галузі щоденно мають долати численні перепони, щоб бути рентабельними й мати перспективу на майбутнє. Тим часом тваринницька галузь не є винятком, а навпаки — чи не найризикованішою з економічного погляду. Сьогодні чимало молочнотоварних ферм є тільки соціальними проектами для збереження банку земель. І їхня кількість із року в рік зменшується, а маленькі фермерські господарства, не знаходячи підтримки від держави, не набувають потрібного розвитку й зникають за досить короткий час.
Облік бюджету
То ж де шукати шляхів економії середньостатистичній фермі України? Для відповіді на це запитання власникові насамперед потрібно прорахувати щоденні затрати на виробничі процеси й утримання стада. Саме показники щоденного бюджету, а не річного чи навіть місячного, дозволять побачити, які витрати можна, а інколи й потрібно, скоротити. Проте справа ця не з легких. Звертаючись до іноземного досвіду, слід наголосити, що, наприклад, в Америці й Канаді молочнотоварні ферми викладають свої помісячні звіти у відкриті джерела — подекуди ці таблиці можуть складатися з понад 80-ти пунктів витратних одиниць. Найбільшими витратами в тамтешніх фермерів є корми — 60% загального бюджету (хоч місячного, хоч щоденного), а на медикаментозну профілактику йде 20%.
Отже, є приклад статистики, який можна брати за основу для власних підрахунків. Однак в Україні подібних до американських чи канадських ферм не надто багато, хоч і їхня продукція забезпечує левову частку ринку нашої країни.
Таким чином, для обрахування бюджету має бути сформована детальна облікова форма для кожного підзвітного спеціаліста на фермі. А також ураховано контроль перевірки щоденного внесення інформації. Існують такі програми, що щоденно можуть надавати власникові економічні показники роботи господарства, враховуючи витрати, прибутки, амортизацію тощо, але вони не вносять даних для розрахунків самостійно — все ж таки це повинні робити люди. Тобто тут додається людський чинник. Чимало ферм в Україні мають програми керування стадом, племінні програми, але, на жаль, подекуди вони напівпорожні чи заповнюються недостовірно саме через людську недбалість. Тож отримати правдиві звіти на закордонний манір в Україні майже неможливо.
Роль кормів у бюджеті
Як і в усьому світі, в Україні корми є головною витратною статтею. І все ж наша кормова база, як і раніше, не така як треба. Вітчизняні фахівці часто подорожують за кордон із метою побачити нові технології, здобути знання та подивитися на інший досвід; у закордонних раціонах вони відмічають високу якість сіна та великий уміст протеїну в сінажу. І якщо нас це дивує, то у Європі чи Америці таке є цілковитою нормою. Однак удома, у власних господарствах, домогтися високої якості проблематично. Дрібним фермерам важко через брак техніки. Сучасний комбайн, тюкопрес чи косарка є фінансово непідйомним вантажем для маленького одноосібника. Тому вбирають паї вони, коли доведеться. А це відбивається на якості силосу та сінажу. Можливо, це питання можна було б вирішити кооперацією. У Європі є чудова практика закуповувати техніку на кілька господарств і разом працювати й утримувати худобу.
Утім, ферми із більш як 500 голів дійного стада теж мають великі проблеми з базою основних кормів. Даються взнаки і брак кадрів, і постійне затягування строків заготівлі, підбір консервантів, герметизація, трамбування тощо. Загалом порушення лише однієї ланки кормозаготівлі призведе до зниження молочної продуктивності корів на цілий рік. Тому власникам cлід більше приділяти уваги питанню кормозаготівлі та підлаштовуватися під зміни клімату. Посухи в останні роки не сприяють вирощуванню люцерни. Однак саме у цій культурі достатньо елементів для повноцінного білкового харчування тварин. Тож із цією культурою потрібно наполегливо працювати: ознайомлюватися з новими сортами, технологіями поливу та живлення. Цьогоріч в одному з господарств виростили дуже добрий урожай люцерни — і не один, а також заготовили якісний люцерновий сінаж. Це відбулося тому, що власник особисто опікувався цим питанням, бо люцерна погано росте на певних типах ґрунтів.
Генетичне питання
Наразі селекційна робота зі стадом в Україні лише в поодиноких випадках ведеться правильно. Чи, чесно кажучи, взагалі ведеться? За кордоном тварини ростуть пропорційно: однаково набирають масу, ростуть і розвиваються, показують хороші показники продуктивність. Таке стадо з генетично збалансованим поголів’ям легко годувати й утримувати і, звичайно, працювати над відтворенням.
У нашій країні все цілком навпаки. Всі хочуть користуватися повнозмішуваним раціоном, забуваючи про те, що цей раціон саме для генетично рівних і прогнозованих тварин. На сьогодні, коли весь цивілізований світ перейшов на геномну оцінку й чітко може прогнозувати майбутнє новонародженого потомства, в нашій країні досі навіть лінійна оцінка ще в новинку. Тож про рентабельність таких стад, де одна тварина дає 30 л, а інша — 15, говорити дуже важко.
Генетика й селекційний відбір — це такі аспекти в молочній галузі, на яких можна скорочувати затрати лише мінімально. А допомогти в економії затрат можуть розробка профілактичних ветеринарних і зоотехнічних заходів. Чому саме профілактичних? Тому що профілактувати завжди дешевше, ніж лікувати. Не кажучи про те, що лікування не завжди є ефективним і може призвести до втрати тварини і значних економічних збитків. Тому препарати для профілактики треба вибирати не за дешевизною, а за якістю та надійністю. Особливо це стосується вакцин.
Ремонт і швидкий процес оновлення стада є рушійною силою генетичного прогресу. У цій ланці є лише одне рішення — використання розділеного за статтю сімені, до того ж як на телицях, так і на коровах. Увесь прогресивний світ давно успішно застосовує таку тактику. Питання в тому, чи багато господарств в Україні готові використовувати сексоване сім’я, бо для нього потрібні певні умови та кваліфікація техніка. Та вже чимало й таких, що використовують й отримують свої 95% новонароджених теличок. Деякі приватні господарства розрахували, що на сьогодні новонароджений бичок завдає збитків на близько 3000 грн. Тому застосування сексованого сімені економічно обґрунтовано й має впроваджуватися на кожній молочнотоварній фермі. На сьогодні доза сексованого сімені коштує від 700 до 1500 грн залежно від концентрації та генетичної цінності плідника. Тоді як звичайна спермодоза середнього за якістю плідника коштує близько 250 грн. Тож можна легко розрахувати витрати на генетику для отримання, припустимо, 84 теличок у середньостатистичному господарстві.
Осіменяючи 100 теличок звичайною спермою, з першого разу можна отримати від 50 до 85% запліднених тварин, із яких тільки 49% дадуть теличок. Бугайців, як правило, народжується більше. Тоді як із сексованим сім’ям можна тримати більш прогнозований і набагато вищий результат (у перерахунку на голову). До того ж сексоване сім’я має чимало інших переваг: роди теличок за статистикою легші, ніш бугайців, останнім у молочний період потрібна специфічна годівля, що не завжди дає очікуваний дохід.
Звісно, ще більше пришвидшує процес оновлення й покращення стада ембріотрансплантація, а також клонування високопродуктивних особин. Та поки що Україна до цього не готова взагалі.
Отже, працюючи на перспективу, господарство має розуміти, що можливості покращити умови утримання й кормову базу чи змінити умови доїння можуть з’явитися й бути використаними в будь-який час, але генетику не можна змінити ані за день, ані за рік чи два. Тож можливість отримувати більше молока з мінімально можливими витратами буде втрачено.
Катерина Бондаренко, лікар ветеринарної медицини
журнал “The Ukrainian Farmer”, жовтень 2018 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
