У статті проаналізовано стан ураження рослин кукурудзи сажковими хворобами в Лісостеповій зоні поточного сезону.
Як відомо, кукурудза є привабливою рослиною-живитилем для низки фітопатогенів, зокрема збудників сажкових хвороб. За даними Головної фітосанітарної інспекції з хвороб кукурудзи, цього сезоні найбільшого поширення мала пухирчаста сажка, яку фіксували на більшій половині посівів. Менш поширеною, але дуже шкодочинною, є летюча сажка. Плямистості листків, які спостерігали на початку вегетації, після цвітіння не набули господарського значення.
Якщо в липні кукурудза була в доброму та відмінному стані, то до кінця серпня картина змінилася. У середині серпня, порівняно з попереднім місяцем, дещо зросла поширеність й ураженість кукурудзи сажковими хворобами. На ранніх посівах викидання волоті відбулося на 2,5–3 тижні раніше середніх багаторічних строків, тому вона встигла сформувати достатню біомасу й утворити виповнені качани. На середніх і пізніх посівах кукурудзи, за даними Гідрометцентру, спостерігали дефіцит вологи, що може погіршити налив зерна. Через серпневу спеку та суховії листки культури завчасно всихають, але урожай також значно залежить від сортових особливостей гібридів й агротехніки вирощування.
Гідротермічні фактори впливають не лише прямо на розвиток фітопатогенів, а й опосередковано через ріст і розвиток рослин, що сприйнятливі до хвороб. Температура та вологість повітря й ґрунту разом з іншими визначають життєздатність патогенів у ґрунті та на рослинних рештках, що є основним джерелом інфекції.
Пухирчаста сажка поширена повсюди, де вирощують кукурудзу, особливо в районах із недостатнім зволоженням. Розвитку хвороби сприяють високі температури повітря та недостатня кількість опадів у період від цвітіння качанів до наливу зерен. Саме такі умови склалися для середньостиглих і пізніх сортів кукурудзи. Пухирчасту сажку було зафіксовано на 52–60% обстежених площ, за середнього ураження 4,9% рослин, максимально 15% (на сході Київщини). Були уражені листки, стебла та качани. Строкатість ураження по районах зберігається протягом кількох років. Цьогоріч більший розвиток пухирчастої сажки відзначали в південно-східних районах, а менший — у центральних. Загалом ураження рослин пухирчастою сажкою 2014 року було майже удвічі більшим, ніж торік.
Для переважної більшості патогенів кукурудзи оптимальна температура для зараження (проростання спор ) становить у межах +20…+35 ˚С. Проростають спори пухирчастої сажки (збудник — гриб Ustilаgo zeae)за наявності краплинної вологи протягом кількох годин. Оптимальною температурою для проростання спор є +23…+25 ˚С. Гали пухирчастої сажки з’явилися на рослинах кукурудзи у фазу 7–9 листків і пошкоджували рослини до завершення вегетації. Патогени поширюються насамперед на рослинах із частково пошкодженими чи ослабленими тканинами. Ознаки ураження хворобою спостерігаються на молодих листках і піхвах починаючи із фази сходів. За період вегетації кукурудзи гриб може дати 3–4, а інколи й 5 поколінь, найбільший прояв захворювання — на початку збору врожаю. Із визріванням теліоспор оболонка пухирів розривається, теліоспори вивільнюються, потрапляють на здорові рослини. Порушення нормальної життєдіяльності рослин механічним шляхом, пошкодження комахами зсуває взаємовідношення «патоген-господар», залежно від ступеня пошкодження в бік сприятливий для одного з них. Зливи зі шквалистими вітрами, грозами, градом у першій половині вегетації кукурудзи сприяли поширенню хвороб, а стресові умови серпня ослабили рослини й надали фітопатогенам змогу розвиватися. Шкідливість пухирчастої сажки проявляється у різкому зниженні врожаю зерна та зеленої маси. За сильного розвитку хвороба призводить до загибелі ураженої рослини, безплідності, а також підвищує сприйнятливість кукурудзи до інших хвороб. Найшкідливішими є ураження пухирчастою сажкою стебел і кореневої шийки на ранніх стадіях онтогенезу — воно стає більш поширеним.
Характерні ознаки летючої сажки проявляються в період цвітіння, оскільки гриб уражує генеративні органи: качани та волоті. Качани перетворюються на чорну масу спор, прикриту скороченими обгортками, які спочатку щільні, зелені, а пізніше жовкнуть, усихають і передчасно (у фазу молочної стиглості) розкриваються. Чоловічі суцвіття руйнуються частково або повністю, з утворенням неприкритих чорних скупчень спор. Збудник летючої сажки Sorosporium reilianum zeae вимогливий до підвищеної температури, тому найінтенсивніше проростання спор і зараження проростків відбувається за температури +25…+30 ˚С.
Наприклад, у Київській області цього року хвороба не мала значного поширення, показник ураження рослин фіксувався на позначці 2,4–8,7%. Вогнища розвитку летючої сажки спостерігали в Баришівському, Богуславському, Переяслав-Хмельницькому та Рокитнянському районах Київської області. Доцільно зауважити, що порівняно з минулим роком поширення летючої сажки трохи зросло, а середні відсотки ураження рослин вищі у 1,5–2 рази.
На відміну від пухирчастої, летюча сажка уражує та руйнує генеративні клітини. Шкідливість її полягає не лише у втратах зерна внаслідок ураження качанів, а й у прихованих втратах — низькорослості рослин і неповноцінному розвитку качанів. У природних агроценозах масове поширення хвороби на качанах спостерігається один раз на 4–5 років, до того ж потенційні втрати врожаю можуть сягати понад 60%. Посилює ураження посівів фітопатогеном вирощування кукурудзи монокультурою, ранні терміни сівби, вирощування сприйнятливих гібридів, коливання температури повітря та нерівномірне зволоження. Перезволоження не сприяє поширенню сажкових хвороб, тому в першій половині вегетації ушкодження рослин було незначним.
Значні коливання ураженості пухирчастою сажкою зумовлені насамперед погодними умовами та порушенням технології вирощування культури.
Затримка зі збиранням урожаю зумовить збільшення його втрат унаслідок вилягання рослин, що пошкоджені шкідливими організмами, зокрема, уражених стебловими кореневими гнилями. На кінець серпня рослин, що пошкоджені кореневими гнилями та фузаріозом і бактеріозом, у Північному Лісостепу не виявляли. Розвиток цих й інших хвороб кукурудзи залежатиме від погодних умов вересня.
Ксенія Баннікова, канд. с.-г. наук, спеціаліст відділу методологічного прогнозування
Ольга Манжора, фахівець
Головна державна фітосанітарна інспекція
журнал The Ukrainian Farmer, вересень 2014 року
The Ukrainian Farmer
