Агрономія
Головне:
Агрономія

Чемпіони з урожайності

The Ukrainian Farmer
Джерело:
The Ukrainian Farmer
Поділитись:
Чемпіони з урожайності

Про доцільність вирощування кормових буряків й особливості технології.

 

Буряки кормові мають особливу цінність в зимовий період, коли основу раціону тварин становлять сухі та концентровані корми, бідні на вітаміни й мінеральні солі. В 1 ц коренеплодів міститься 12–15 к. од., в них багато ферментів, вітамінів, макро- та мікроелементів. Це джерело легкоперетравних вуглеводів, уміст яких становить 9%, а коефіцієнт перетравності сягає 96–98%. Уміст протеїну невеликий — 1,1–1,5%.

 

Також цінним кормом є гичка кормових буряків, яку згодовують свіжою як силос і використовують для приготування трав′яного борошна. В 1 ц гички міститься 10 к. од. У м′ясної худоби кормові буряки поліпшують ефективність застосування комбікормів і гарантують смачне й нежирне м′ясо. У харчуванні свиней відмінними нежирними кормами замінюють картоплю, яка спричиняє зайву жирність. У харчуванні молочних корів буряки стимулюють вироблення молока й впливають на підвищення вмісту жиру та білка в молоці.

 

Виходячи з того, що під кормові буряки вносять високі норми добрив і проводять інтенсивний обробіток, вони мають важливе агротехнічне значення в сівозміні, де поле очищається від бур′янів і є цінним попередником для наступних культур.

 

Однак, як порівняти із собівартістю інших видів кормів, собівартість 1 ц к. од. кормових буряків є найвищою. Водночас кормові буряки є культурою великих потенційних можливостей, яка за оптимального поєднання агротехнічних чинників забезпечує врожайність 60,0–80,0 т/га і може досягти 100,0–150,0 т/га. Завдяки високій врожайності забезпечується більший збір сухих речовин з одиниці площі проти зернових культур.

 

Кормові буряки добре ростуть в районах Полісся, Лісостепу, на мінеральних ґрунтах й осушених торфовищах, а також у Степу на зрошуваних землях.

 

Кормові буряки сорту Дністер із заглибленням у ґрунт на 1/3 коренеплоду
 

Попередники

 

Попередники мають забезпечувати чистоту поля, не мати спільних із буряками шкідників і хвороб. Для одержання високих урожаїв кормові буряки розміщують після озимих і ярих зернових культур, які висівали по пласту багаторічних трав. Висівають їх після однорічних трав на зелений корм, зернобобових культур, кукурудзи на зелений корм і силосу та картоплі.

 

Вирощування кормових буряків у кормових прифермських сівозмінах створює сприятливі умови для внесення органічних добрив і знижує витрати під час збирання на транспортуванні врожаю гички та коренеплодів з поля до ферми.

 

Кормові буряки не можна висівати після столових і цукрових буряків, щоб уникнути сильного ураження їх хворобами та шкідниками. Повертати буряки на попереднє поле можна не раніше ніж через 2–3 роки.

 

Обробіток ґрунту

 

Послідовність обробітку ґрунту залежить від типу попередника та характеру засміченості бур′янами конкретного поля. В разі забур’яненості поля лише однорічними дводольними та злаковими бур’янами (куряче просо, мишій сизий, дика редька, лобода, щириця й інші) слід одразу після збирання попередника провести перше лущення на глибину 6–8 см дисковими лущильниками ЛДГ-10, ЛДГ-15. Таким чином ми закриваємо вологу й провокуємо проростання насіння бур’янів у ґрунті. Через 10–14 днів, коли з’явиться максимальна кількість сходів бур’янів, треба ще раз провести лущення на глибину 12–14 см лемішними лущильниками ППЛ-10-25 в агрегаті з важкими зубовими боронами. Після дворазового лущення вносять органічні добрива, гній — 60–80 т/гектар.

 

На полях, забур’янених багаторічними кореневищними та коренепаростковими бур’янами (пирій, осот), краще проводити хімічні методи контролю: восени, коли проросте максимальна кількість бур’янів, за температури не нижчої як +18 °С по вегетуючій масі бур’янів унести гербіцид суцільної дії. Через 15–20 днів бур’яни загинуть, після цього провести одноразове лущення на глибину 6–8 см, унести органічні добрива й здійснити зяблеву оранку на глибину 28–30 см.

 

Однак за глибокої оранки дерново-підзолистих поверхнево оглеєних ґрунтів із неглибоким гумусовим горизонтом на поверхню виноситься підзолистий горизонт, природна родючість якого у 2–3 рази нижча, ніж гумусового. Тому такі ґрунти орють на глибину гумусового горизонту з одночасним або подальшим розпушуванням підорного шару знаряддями чизельного типу.

 

Система удобрення

 

Кормові буряки відзначаються високою реакцією на внесення органічних, мінераль-них і зелених добрив. Найефективнішим є спільне внесення гною та мінеральних добрив.

 

Для одержання 70,0–80,0 т/га коренеплодів треба внести 60 т/га гною, 100–120 кг/га д. р. азоту, 60–80 кг/га д. р. фосфору та 140–180 кг/га калію. Органічні добрива (40–60 т/га) та фосфорні й калійні (70–90%) уносять під оранку в основне удобрення.

 

Як альтернативні джерела органіки використовують сидерати, післяжнивні рештки, солому зернових колосових, стебла кукурудзи й ін. Заорюючи їх у ґрунт, для кращого розкладання вносять азот із розрахунку N10 кг/т органічних добрив або деструктори (Екостерн й ін.).

 

Азотні добрива вносять навесні під передпосівну культивацію. За сівби в рядки мінеральні добрива вносять в дозі N10Р15–20К10–15. У період вегетації в підживлення застосовують азотні добрива з розрахунку 30 кг/га д. р. Також ефективним є підживлення складними добривами, зокрема нітроамофоскою.

 

Сівба

 

Слід відійти від стереотипу, що кормові буряки треба й можна сіяти пізніше ярих зернових. В умовах, коли майже кожний рік повторюються весняні посухи, сівбу буряків слід проводити в оптимально ранні строки, щойно дозволять гідротермічні умови. Запізнення із сівбою на 10 днів знижує врожайність на 25%, на 20 днів — 50%.

 

Отже, кормові буряки сіють в ранні й стислі строки, коли ґрунт на глибині 8–10 см прогрівається до +6…+8 °С. Насіння має бути прокаліброване на очисних машинах зі спеціальним набором решіт: найкращою вважається фракція діаметром 3–5 мм. Найкращі сорти в західних областях: Дністер, Львівський жовтий, Галицький. Для боротьби зі шкідниками та хворобами насіння обробляють інсектицидами та фунгіцидами.

 

Для отримання дружних сходів кормових буряків потрібно добре та своєчасно підготувати ґрунт і зберегти вологу в посівному шарі. Під час підготовки ґрунту до сівби його вирівнюють й ущільнюють верхній шар.

 

Сіють кормові буряки широкорядним способом із шириною міжряддя 45 см. На торфових ґрунтах і за зрошення — з міжряддями 60–70 см. Норму висіву насіння визначають залежно від схожості, способу сівби, якості підготовки та вологості ґрунту. Густоту висівання встановлюють так, щоб на 1 м рядка падало 13–15 насінин; після формування густоти на 1 погонний метр рядка залишають 5–6 рослин.

 

За оптимальних умов глибина загортання насіння становить 3–4 см, на важких ґрунтах — 2–3 см. Для кращого контакту насіння з вологим ґрунтом проводять післяпосівне коткування.

 

Догляд за посівами

 

Догляд включає досходове боронування легкими або середніми зубовими боронами на 3–4-й день після сівби впоперек рядків. Глибина розпушування не має перевищувати 2/3 глибини загортання насіння. На цей час бур′яни перебувають у фазі білої ниточки, й досходове боронування є найефективнішим для їх знищення. На посівах, де вносили ґрунтові гербіциди, боронування не проводять, щоб не послабити їхньої дії.

 

Після появи сходів, коли позначаться рядки, проводять міжрядний обробіток (шарування) із захисною зоною вздовж рядка рослин 5–8 см, щоб рослини не присипати ґрунтом. Глибина першого міжрядного обробітку становить 3–4 см.

 

На площах, де висівали багатонасінні кормові буряки, а також однонасінні, які не висівали на кінцеву густоту, у фазу першої пари справжніх листків потрібно провести проривання, залишаючи 5–6 рослин на погонний метр рядка. Оптимальна густота посівів становить 80–100 тис./га рослин. Через те, що загущені сходи буряків сильно пригнічуються й уражуються хворобами, проріджування потрібно провести у стислі строки за 5–7 днів. Формування оптимальної густоти потрібно закінчити не пізніше утворення третьої пари справжніх листків. Механізовано проріджують шляхом букетування, боронування або вздовжрядковим проріджувачем УСМП-5,4 А і УСМП-2,8. На невеликих площах проривають вручну.

 

Протягом вегетації проводять 3–4 розпушування, збільшуючи його глибину з 6–7 до 10–12 см. Одночасно з останнім міжрядним розпушуванням перед змиканням листя в рядках проводять підгортання рослин.

 

Навесні на забур’янених площах, де з осені не вносили гербіцид, застосовують комбіновану систему досходової та післясходової обробки гербіцидами. Досходовий гербіцид на основі д. р. S-метолахлор уносять на 3–4-й день після сівби. У фазу вилочки кормові буряки обприскують гербіцидом на основі д. р.

трифлусульфурон-метил (від появи сім’ядолей до фази двох листків у бур’янів). За наявності в посівах пирію потрібно до бакової суміші додати один із гербіцидів: на основі флуазіфопП-бутилу або галоксифоп-Р-метилу.

 

Сходи кормових буряків часто пошкоджують бурякові блішки, а у фазу справжніх листочків на рослинах оселяється попелиця. В боротьбі із цими шкідниками застосовують будь-який із зареєстрованих інсектицидів.

 

Щоб убезпечитися від церкоспорозу, пероноспорозу, борошнистої роси, посіви обприскують фунгіцидами на основі д. р. карбендазим, флутріафол тощо.

 

Збирання врожаю

 

Строки збирання кормових буряків визначаються технічною стиглістю коренеплодів. Зовнішньою ознакою технічної стиглості їх є пожовтіння нижніх листків. Також вони залежать від часу настання осінніх приморозків, які можуть пошкодити коренеплоди та погіршити їхню лежкість. Оптимальними строками збирання є кінець вересня — початок жовтня. Спочатку скошують гичку, коренеплоди викопують, застосовуючи комплекс машин БМ-6А і РКС-6, або КС-6Б та ККГ-1,4. Гичку збирають, коли на рослинах появиться пожовтіння й усихання нижніх листків. Висота черешків при зрізуванні становить 5 см. До збирання коренеплодів приступають через 3–5 днів після зрізування гички. На незначних площах кормові буряки збирають вручну, особливо тієї групи, де коренеплоди циліндричної мішкоподібної форми із заглибленням у ґрунт тільки на 1/3 кореня (Дністер, Тімірязєвська 56, Полтавський білий).

 

Зберігання

 

Зібрану гичку згодовують тваринам або силосують.

 

Коренеплоди найдоцільніше зберігати поблизу тваринницьких ферм у буртах, траншеях або спеціальних сховищах.

 

Одним із поширених способів зберігання коренеплодів є кагатування. Кагати слід розміщувати на підвищених сухих місцях — з півночі на південь. Ширина основи кагату — 2,5–3 м, висота — 1,2–1,5, довжина — 30–50 м. Для обладнання вентиляції вздовж кагату роблять канавку завглибшки й завширшки 30–40 см і накривають її решіткою. Через кожних 4–5 м слід установити вертикальні вентиляційні труби з перевищенням рівня кагату на 10–15 см. Кагати коренеплодів вкрити соломою завтовшки 30–40 см, насипати шар землі (15–20 см). Перед настанням морозів, виходячи з конкретних господарських і погодних умов, кагати слід додатково вкрити землею, торфом або сухим гноєм. Температуру в кагатах утримувати +1…+3 °С. Вимірювати її треба раз на тиждень, опускаючи термометр у вентиляційні труби. Якщо температура висока, труби слід відкрити, в разі похолодання їх закривають соломою.

 

 

 

Галина Куничак, канд. с.-г. наук, ст. наук. співроб.,

Володимир Приступа, наук. співроб.,

Прикарпатська ДСГС Інституту сільського господарства Карпатського регіону

журнал “The Ukrainian Farmer”, травень 2016 року

  

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа». 
 

 

 

Інші статті в цьому журналі
Джерело:
The Ukrainian Farmer