Сам я аграрій, виробник товарного часнику й інших культур, і чудово розумію, що фермер, який заходить у якусь тему, очікує віддачі. З тим він бажає пройти цей шлях максимально комфортно, мати гарантію, що продасть вирощений урожай, і навіть, можливо, знати, за скільки.
А в ідеалі він бажає отримати повний супровід від обізнаних спеціалістів по всіх темах — від насіння (умовний термін, точніше вегетативний садивний матеріал — однозубка і зубок) до викупу вирощеного врожаю. Над створенням таких умов для тих, хто починає бізнес на часнику, ми працюємо вже другий рік. Для цього створено часниковий хаб, роботу якого ми налагодили за останній рік. Базовим господарством для нього є ТОВ «Чистий продукт» — лідер в Україні з насінництва, може дати сертифікований матеріал різних сортів.
Хаб має всі послуги, що відповідають запиту фермера від оренди техніки до агротехнологій вирощування й каналів збуту. У співпраці з ним сьогодні зацікавлені як малі сімейні господарства, так і великі компанії.
Ми не збавляємо обороти, відвідуємо європейські аграрні форуми, закладаємо тестові ділянки для нових сортів. В Іспанії запрацював підрозділ компанії «Чистий продукт», компанія взяла участь із власним стендом на міжнародному форумі Fruit Attraction 2025 у Мадриді.
Роботу нашої компанії та хабу спрямовано на те, щоб сьогодні будь-який фермер, вирішивши вирощувати часник, міг зробити цей бізнес успішним, заробив і був задоволений та надалі був в цій темі.
МАТЕРІАЛЬНА ПРОБЛЕМА
Сьогодні часниковий напрям розвивається набагато повільніше, ніж інші овочівницькі. І одна з причин — відсутність якісного садивного матеріалу. Додайте інші ризики — непередбачуваність імпортних сортів, незнання технологій, невміння продавати, пакувати й зберігати. Тому ця ніша постійно пустує, і негативних відгуків про тему часнику — тисячі.
Як би це парадоксально для нас не звучало, це не добре, що ми одні в Україні. Хоча тема українського промислового часнику, що довгий час була в зародковому стані, почала рухатись, але ринку недостатньо саме чесного насіння, як я вже казав у попередніх матеріалах журналу.
Якщо сьогодні побачити в Інтернеті, що продають на тему часнику, виникне враження, що матеріал продають усі, кому заманеться, не маючи на це ані права, ані дозволу. Звісно, якщо вам треба просто посадити часник на власному городі, Інтернет, може, й допоможе, але якщо мета — створити прибутковий бізнес на культурі, не ризикуйте — далеко не єдина людина на цьому попадалася.
Подивимось на митну статистику й запитаємо, професійний садивний матеріал якої країни (Франції, Іспанії чи Італії) заїжджав в Україну останні п’ять років? Відповідь: ніякої. Усе завезене має сумнівне походження й, по суті, є продукцією, яку відбракували в країнах її виробництва, тому що наш фермер ще свято вірить у якість імпортного матеріалу.
Моя особиста думка: для стабільності вирощування часнику в Україні як мінімум треба починати з зареєстрованих українських сортів і сертифікованого матеріалу, який їм відповідає — це однозначно.
Коли початківці отримують колосальні збитки від використання імпортного садивного матеріалу сумнівної якості, вони нарешті звертаються до нас, бо чомусь не знайшли нас спочатку. Тому, якщо ви вже так повірили у закордонну селекцію, то посадіть хоча б спочатку квадрат на власному городі, перевірте цей матеріал, а потім заходьте з ним на великі площі. Особливо це стосується іспанського часнику.
Наголошу, що не можна використовувати садивний матеріал часник із теплих країв у холодних, хоча навпаки це працює і досить ефективно. Приклад — успішне використання нашого сорту в Іспанії. Там він формує набагато більше листків і велику цибулину. Проте, якщо ви хочете розвити виробництво в Україні на іспанському часнику, зазнаєте фіаско. Так само, якщо пов’яжете свій бізнес із нестрілкуючими сортами. Перспективу в Україні мають тільки стрілкуючі сорти місцевої селекції, хоча в Іспанії, Ізраїлі та Індії буде інакше. До речі, в Іспанії наші сорти стрілкуються ще краще, ніж в Україні (в нас 7–8 листків, а там — 14), тому що на Піренейському півострові для них комфортніші умови, немає зими й стресу від неї — часник в Іспанії шикує, навіть додає внутрішні зубки, а в нас тільки один ряд. Водночас в інших країнах (Німеччина, Франція) український сорт «стріляє» частково.
Часник має свою генетичну пам’ять і дуже любить районування — саме тому кажуть, що кожна країна має свій часник. Ми практикуємо методику вирощування тільки з повітрянки, яку можна садити і восени, і навесні.
Насправді регіони України не дуже відрізняються за кліматом, і з усім тим кожен із них має свою місцеву форму часнику, яка потім перетворюється на окремі сорти. Часник не схрещується, з нього не можна виростити гібрид. Якщо тисячу років тому він потрапив в Україну і його почали вирощувати в різних кліматичних зонах, він реагував по-різному на кожну з них і став різним у кожній цій зоні. Так і з’явилися сорти.
Те, що прижилося, скажімо, в Китаї, буде давати добрий урожай у Китаї, але не дасть у нас і навпаки, хоча треба спробувати. У Херсонській області намагалися вирощувати китайські сорти часнику, але він дав там далеко не ті результати, що очікували.
ПЕРЕВАГИ КУЛЬТУРИ
Скажу кілька слів про переваги часнику перед іншими овочевими культурами.
Це одна-єдина озима овочева культура, що достигає першою. Озима цибуля ще росте, коли часник можна збирати.
1. Це одна-єдина овочева культура, яку за певних умов можна вирощувати без поливу.
2. Часник — одна з небагатьох овочевих культур, після збирання якої можна відразу садити іншу в усіх кліматичних зонах України, і остання встигає вирости до осені.
3. Часнику не страшні, з одного боку, весняні приморозки, а з іншого — він не доростає вегетативно до великої літньої посухи. Коли вона настає, ми його вже збираємо. По-третє, велика спека для культури — швидше, позитивний чинник, як і пом’якшення зими. Адже тепла, на мою думку, часнику в Україні ще бракує.
4. Часник з усіх овочів має найстабільнішу ціну. Ми спостерігаємо цей тренд останні років 15. Якщо подивитися на графік цін будь-якого овочу з основних, що вирощують в Україні, то побачите суцільні «гойдалки» (то яма, то підйом). Часник же має майже пряму лінію, яка, до речі, у валюті навіть збільшується. Якщо, скажімо, 2015 року 1 кг коштував 2 дол., то нині — 3.
Я не перебільшу, якщо назву часник валютною культурою, доки долар є основним критерієм стабільності ціні у світі. Чому це так? Український часник не забезпечує нашого споживача цілий рік, та й він не залежується на полицях, його бракує — це дефіцит. Жодна торгівельна мережа навіть у сезон не забезпечена стабільними поставками вітчизняного часнику. Звичайно, вони відразу змушені переходити на китайський або ранньої весни на турецький, молодий єгипетський тощо, який заходить в Україну за валюту.
Однак без імпорту Україні також не обійтись, тому що китайська продукція все-таки дотягує сезон і стабілізує ціну на наш часник. Китай має свою сезонну нішу, ми — свою, і тут немає протистояння імпорту з внутрішнім продуктом.
Якщо ми вкладаємо у часникове господарство 1 грн, то нині ми маємо проєкти, з яких вторговуються 3 грн, тобто повертаємо нашу гривню й дві отримуємо в прибуток — це дуже успішний результат, а надто як порівняти з економікою інших овочевих культур і вище згаданими ціновими «гойдалками».
А вже на наступний етап ми собі підвищили планку майже у 2,5 раза: тобто вклали 1 грн, а виручили 3,5 грн — зверху отримали 2,5 грн. Щоб досягти такого результату, ми поступово вдосконалюємо технології й працюємо з основними витратними частинами, а саме вартістю садивного матеріалу та збиранням часнику і його доробкою до продажної кондиції, тобто початком і кінцем виробництва.
Згідно з нашою системою, фермер має поступово переходити на самозабезпечення себе садивним матеріалом, а збирання, якісна і правильна доробка може зекономити великі кошти. Те, що посередині, процес самого вирощування — це те, на що ми майже не впливали й впливати не зможемо, крім того, що маємо забезпечити поле водою і засобами захисту. Обійтись без поливу можна або в дуже вдалі роки, багаті на опади, або в окремих регіонах, де немає проблем із вологою.
Одне з житомирських господарств закупило котушку крапельної стрічки, труби й розводку, але так цю систему і не розгорнуло цього року — пощастило з погодою. У посушливих регіонах Півдня полив усе ж обов’язковий, але й тут є винятки.
Наприклад, наш основний центр вирощування — Дніпропетровська область, яка майже перетворилася за кліматом на Херсонську, і ми тут вирощуємо часник у двох варіантах — на поливі й без. І що там, що там — успішно, тобто маємо заробіток. Але, звичайно, на поливі ефективність більша.
Тому до застосування поливу на часнику треба підходити дуже зважено, з урахуванням особливостей ґрунту й клімату. Якщо вже ви хочете вирощувати часник без поливу, правильно вибирайте конкретну ділянку — це має бути низина, пойма, ближче до якогось озера чи до балки. Звісно, і густина висіву буде меншою, ніж на поливі.
ШЛЯХОМ ОДНОЗУБКИ
Спільнота виробників часнику під крилом хабу розширюється, як і обсяги виробленої продукції, а це понад 100 т вирощеної однозубки. І це досягнення справді дуже надихає, тому що зробити, зібрати, відкалібрувати й продати такий обсяг однозубки до нас жодне господарство не намагалося. Для порівняння: торік ми виробили 40 т, і в останні роки планкою було всього до 50 т. Однак ми знайшли технології та розширили площі й зупинятись не збираємося.
Сьогодні три найбільших промислових господарства в України, які вирощують часник, мають сумарно площу приблизно до 150 га. Також є фермери, що вирощують по 10–20 га. Проте основну масу продукції, як і раніше, виготовляють домогосподарства, хоча промисловий сектор усе ж поступово збільшує свою частку: якщо раніше співвідношення становило 92% на 8%, то сьогодні 20% на 80%. І, до речі, часник із присадибних ділянок буває навіть непоганої якості, тому що все більше людей починають працювати з однозубкою. Це ми бачимо по наших замовленнях: клієнти дуже різні: хтось бере 700 кг, хтось 200 кг, а хтось — 20 кг. У нас цьогоріч виконано вже майже 70 замовлень на садивний матеріал. Постійно телефонують і перше, що питають, чи є однозубка. Часник із неї — це не просто якісна товарна продукція для супермаркетів, а й уже готовий садивний матеріал для подальшого виробництва.
Ураховуючи, що ми розширяємо виробництво однозубки, фермери, які доєднаються до нашого проєкту, зможуть і себе забезпечувати, й продавати через наші канали свій садивний матеріал. Тобто вони разом із нами входять не просто у часниковий, а частково і в насіннєвий бізнес, а садивний матеріал — це завжди вища ціна від товарної продукції (надбавка доходить до 40%), і не треба додаткової операції — зрізання коріння.
Нині в Україні майже повністю відсутня тема вітчизняного молодого часнику, адже переважно його вирощував і постачав Крим, навіть було таке поняття, як «кримський часник», він і справді був великий, що ще раз підтверджує, що в теплому кліматі часнику краще. Тому, щоб трохи потіснити на ринку ранній єгипетський і турецький часник із великою палкою, ми плануємо закласти великою однозубкою свій ранній часник.
Сертифіковану однозубку українського виробництва сьогодні запитують уже і європейські країни. Водночас майже весь світ і далі вирощує часник зубком. Тому що насамперед на ринку немає однозубки в потрібній кількості, а по-друге, це вже давня традиція, від якої не відмовляються, хоча це призводить до зменшення врожайності та взагалі виродження культури.
Ми експортуємо однозубку у Європу вже сім років, але забезпечуємо тільки частково їхні потреби. Нашим часником зацікавилася бельгійська компанія, яка має мережу переробних заводів по Європі, тому що в нього великий зубок, що дуже важливо для технології перероблення. До речі, у світі не так багато сортів із великим зубком.
Нині ми працюємо над тим, щоб зареєструвати наш сорт Ірен у Євросоюзі, що дасть йому нові можливості для його розповсюдження у Європі. Ним зацікавилися Польща, Німеччина, Австрія, Словенія, країни Балтії й інші.
До речі, нині офіційно в державному реєстрі сортів України всього п’ять сортів часнику, і вони всі вітчизняної селекції, а їхніми власниками є всього три особи — два приватних селекціонери й Інститут овочівництва. Садивний матеріал сорту Ірен для внутрішнього ринку краще замовляти у травні, коли ми його контрактуємо, тому що він сьогодні в тренді, й до того ж його кількість у продажу обмежено.
Тому краще планувати старт проєкту заздалегідь, як і питання технічного характеру. Для серйозних проєктів у хабі є сіялки та комбайни.
Сьогодні на базі господарств, які входять до хабу, по всій країні формуються своєрідні його відділення кущовим методом, які можуть забезпечити всім необхідним охочих вирощувати часник у себе в регіоні. Тобто умовно не треба тягнути техніку з Дніпра, тому що наші фермери з Тернопільщини вже її придбали. І така мережа господарств формується сама по собі.
Якщо на старті загальна площа проєктів, які ми супроводжували, була близько 50 га, то цього року ми виходимо на 80–90 га, а там уже недалеко й до сотні. За рік кількість учасників проєкту збільшилася на 20–30%. Крім того, ми почали співпрацювати з двома агрохолдингами, які взяли наш матеріал на тестування на невеликих площах, після чого вирішуватимуть про масштабне входження у цей бізнес.
Я завжди наш проєкт порівнюю з таким прикладом: велике риболовне судно ловить рибу, а поруч сидять рибалки в дерев’яних човнах із вудками. Хто з них більше ризикує — акціонери риболовецької компанії, де все налагоджено, і їхня риба приїжджає у магазин замороженою чи консервованою, чи цих два рибалки, які невідомо яку рибу виловлять і невідомо чи взагалі її продадуть. Тому, звичайно, хаб є хаб, і, об’єднуючись, гуртом ми тягнемо і насіннєву, і продовольчу тему.
Ми знаємо, як продати всі калібри часнику, навіть некондиційний, який не тягне на насіннєвий, ми пакуємо його зубками, знаємо, як готується продукція для бюджетних установ — для шкіл, армії тощо. Маленьку фракцію, якщо її правильно запакувати, можна постачати й у супермаркети. Сьогодні вся продукція фермерів хабу продається в мережі під торгівельною маркою «Наш Часник».
Плантатор
