Агромаркет
Головне:
Агромаркет

А що на етикетці?

АгроМаркет
Джерело:
АгроМаркет
Поділитись:
А що на етикетці?

Україна адаптує своє законодавство щодо маркування харчових продуктів до чинного у ЄС.

 

Уже невдовзі для операторів ринку відкриється нове «вікно можливостей». Мова про чіткі й зрозумілі правила у сфері надання інформації споживачам щодо харчових продуктів — без подвійних смислів, дублювання чи колізій, і з чітким розумінням відповідальностей і прав.

 

Ухвалений парламентом у першому читанні законопроект №8450 «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» покладає на виробників харчових продуктів неабияку відповідальність за їх маркування. Передусім установлює вимоги не лише щодо форми, змісту й обсягу інформації, яка має бути відображена на етикетці харчового продукту, а й щодо всіх можливих способів представлення харчового продукту: розміщення в закладах роздрібної торгівлі, інформація, що повинна надаватися в закладах громадського харчування, дистанційний продаж харчових продуктів. Це виходить за межі поняття «маркування» й охоплюється визначенням «інформація про харчовий продукт». Мова про інформацію щодо харчового продукту, яку кінцевий споживач отримує через маркування чи в інших супровідних документах і матеріалах (або в іншій доступній наочній формі, прийнятній для окремих видів продукції чи в окремих сферах обслуговування, зокрема, з використанням сучасних засобів дистанційного зв’язку або усних повідомлень).

 

Документ, зокрема, містить низку вимог. Певна їх частина вже є у чинному харчовому законодавстві, зокрема в Технічному регламенті щодо правил маркування харчових продуктів (наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.10.10 №487), також у національному стандарті України «Продукти харчові. Маркування для споживачів. Загальні правила» (ДСТУ 4518-2008). Загальна рамка — у ст. 39 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» №771. Інша частина вимог законопроекту №8450 є новелами у сфері правового регулювання щодо надання інформації про харчові продукти. Чому наразі ми маємо таку ситуацію та яким чином це буде врегульовано? Законодавство у сфері маркування харчових продуктів, яке сьогодні діє в Україні, було розроблено на основі чинного у ЄС до прийняття та запровадження нового регламенту ЄС «Про надання інформації споживачам про харчові продукти» №1169/2011. Отже, певні положення Технічного регламенту та національного стандарту відображають деякі вимоги до маркування, що діяли до набрання чинності Регламентом №1169. Цим документом було вдосконалено вже наявні вимоги (їх було перенесено до нового регламенту) та запроваджувалися нові. Попереднє законодавство втратило чинність. Відтак подібну ситуацію ми маємо в Україні. Законопроект №8450, який було розроблено на підставі Регламенту №1169, містить як вимоги, які вже не є новими для операторів ринку харчових продуктів, що відповідальні за маркування, так і вимоги, які є принципово відмінними від чинних сьогодні.

 

Розглянемо новели законопроекту та відмінності від сучасних вимог. Які основні вимоги висувають до надання інформації про харчові продукти? Це вимоги, що мають надати споживачеві всю інформацією про певний харчовий продукт (аби на її підставі він міг зробити свій вибір). Це означає, що, виходячи з отриманої про харчовий продукт інформації, споживач чітко зрозуміє характеристики та властивості продукту й вирішить, чи хоче він його придбати. А отже, інформація про харчовий продукт не має вводити в оману; має бути точною, правдивою та зрозумілою для споживача; не має приписувати будь-яким харчовим продуктам властивості профілактики, лікування хвороб або зцілення від хвороб чи посилання на такі властивості. Ці всі положення містяться в законопроекті №8450. Слід додати, що зазначені вимоги поширюються на рекламу харчових продуктів, їх представлення, зокрема, форму, зовнішній вигляд, упаковки, пакувальні матеріали, розміщення на вітринах. Тобто законопроект стосується всіх засобів інформації й установлює відповідні вимоги для такого маркування. Технічний регламент і ДСТУ 45182008 обмежують лише вимоги щодо маркування упаковки товару в той чи інший спосіб і не поширюються на представлення харчового продукту.

 

У частині положень щодо інформації про харчові продукти законопроект містить вимоги до маркування напоїв з умістом спирту етилового понад 1,2% об’ємних одиниць із визначеним допустимим відхиленням й описом напою.

 

Законопроект передбачає окремі вимоги щодо маркування: харчових продуктів, які пропонують до реалізації кінцевим споживачам або закладам громадського харчування нефасованими; харчових продуктів, пакування яких здійснюється безпосередньо в місцях продажу на прохання споживача, або якщо харчові продукти упаковують чи фасують у місці продажу харчових продуктів для подальшої реалізації кінцевим споживачам у цьому місці продажу. Щодо технічного регламенту, то він містить лише положення, що для окремих видів розфасованих харчових продуктів застосовуються відповідні акти законодавства, а за їх відсутності — нормативними документами можуть установлюватися додаткові вимоги до їх маркування, крім тих, що передбачено технічним регламентом. Якщо вести мову про ДСТУ 4518-2008, то він передбачає маркування нефасованих харчових продуктів, але лише шляхом маркування на етикетці. Законопроект №8450 передбачає обов’язкову інформацію для маркування, яка надається споживачу в спосіб, який визначає оператор ринку.

 

Також законопроект зобов’язує, що під час відтворення на упакуванні або приєднаній до неї етикетці обов’язкова інформація про харчові продукти має бути надрукована чітко, а висота малих літер без виносних елементів має дорівнювати або перевищувати 1,2 мм. Якщо використовується упаковка чи тара, найбільша площа поверхні якої є меншою за 80 см2, розмір малих літер без виносних елементів має бути не менше за 0,9 мм. Для порівняння: згідно з вимогами технічного регламенту та ДСТУ 4518-2008 розмір таких шрифтів має бути 0,8 мм.

 

Наприклад, новелою законопроекту є те, що на м’ясні продукти, м’ясні напівфабрикати й рибні продукти, що можуть справляти враження, наче вони є цілим шматком м’яса чи риби, але насправді складаються з різних шматків, поєднаних іншими інгредієнтами, тільки з харчовими добавками та харчовими ензимами або в інший спосіб, передбачено обов’язкове нанесення напису: «Сформоване зі шматків м’яса» або «Сформоване зі шматків риби». Законопроект передбачає обов’язкове зазначення походження та місця походження певних видів м’яса, до прикладу: «баранина або козлятина свіжа, охолоджена або морожена», також передбачено вимоги до позначення «рублене м’ясо». Зазначимо основну проблематику щодо надання споживачу інформації про харчовий продукт у чинному законодавстві:

 

• відсутність позначення країни походження або місця походження харчового продукту для харчових продуктів;

• відсутність конкретизованих вимог щодо маркування речовин або продуктів, які спричиняють непереносність або алергію;

• висота шрифту маркування становить 0,8 мм; законодавство ЄС вимагає не менше як 1,2 мм;

• відсутня гармонізація з вимогами ЄС щодо надання інформації про поживну цінність харчового продукту.

 

Усі ці вимоги вже передбачено в законопроекті №8450. Також на противагу технічному регламенту та ДСТУ 4518-2008 законопроект передбачає перелік харчових продуктів, інформація про які має містити додаткові дані. Це стосується харчових продуктів, що були запаковані в середовищі певних газів, які містять підсолоджувачі чи гліциризинову кислоту або її амонієву сіль тощо. Також законопроект чітко прописує перелік харчових продуктів і речовин, які спричиняють алергічні реакції або непереносність, і винятки щодо певних харчових продуктів та речовин. Позначення цих алергенів є обов’язковим для оператора ринку.

 

Звичайно, для адаптації операторів ринку, відповідальних за маркування, передбачено перехідний період, який надасть можливість усім зацікавленим пристосуватися до вимог нового законодавства.

 
 

Основна проблематика щодо надання споживачу інформації про харчовий продукт у чинному законодавстві України:

 

відсутність позначення країни походження або місця походження харчового продукту для харчових продуктів;


• відсутність конкретизованих вимог щодо маркування речовин або продуктів, які спричиняють непереносність або алергію;


• висота шрифту маркування становить 0,8 мм; законодавство ЄС вимагає не менше як 1,2 мм;


• відсутня гармонізація з вимогами ЄС щодо надання інформації про поживну цінність харчового продукту.

 

 

Яна Добідовська, Заступник Керівника Проекту ЄС «Вдосконалення системи контролю харчових продуктів в Україні,

Олександр Акуленко, експерт Проекту

газета “АгроМаркет”, жовтень 2018 року

 

 

Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа». 

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Інші статті в цьому журналі
Джерело:
АгроМаркет
Поділитись:

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: