Значного розвитку за останні п’ять років набули склеротиніоз сої та різні види пліснявіння насіння

Мікрофлора насіння сої представлена грибною, бактеріальною та змішаною інфекцією. Значного розвитку за останні п’ять років набули такі хвороби сої, як склеротиніоз, максимальне значення поширення якого збільшилось із 6 до 18%, та різні види пліснявіння насіння (12–26% відповідно). Це пов’язано з перенасиченням сівозмін культурами, що мають спільні хвороби (соняшник, соя, ріпак). Понад 30% збудників хвороб передається через насіння.

Про це у статті в журналі The Ukrainian Farmer пише старша наукова співробітниця, дорадниця з агрономії Людмила Погоріла (Інститут кормів та сільського господарства Поділля НААН).

За її словами, важливу роль у захисті рослин від хвороб відіграє визначення заходів, що можуть обмежити їх розвиток. Ці заходи безпосередньо пов’язано із зараженням рослин збудниками хвороб. Патогени зернобобових культур інфікують рослини у визначені фази їхнього розвитку.

Деякі збудники здатні заселяти рослини впродовж усього вегетаційного періоду, але характер захворювань і типи інфекцій (внутрішня, поверхнева чи зовнішня) змінюються залежно від етапу розвитку рослин. Насіння без збудників практично не буває, адже його хімічний склад створює сприятливе середовище для розмноження мікроорганізмів, зокрема грибів.

Мікрофлора насіння поділяється на сапрофітну і патогенну. Сапрофітна мікрофлора є майже в кожній партії зерна, але деякі сапрофіти можуть за певних умов переходити до паразитичного способу життя, пошкоджуючи насіння. Це впливає на його фізико-хімічні властивості, особливо під час зберігання, що може знизити якість і життєздатність насіння. Мікрофлору насіння можна класифікувати залежно від способу її потрапляння й типу проникнення.

Епіфітна мікрофлора заселяє поверхню рослин і насіння, харчуючись продуктами життєдіяльності рослинних клітин або зовнішніми забруднювачами. У звичайних умовах вона не шкодить насінню, а інколи навіть виконує антагоністичну роль щодо патогенів. Однак за зниження життєздатності насіння або підвищеної вологості епіфітні мікроорганізми можуть спричинити самозігрівання насіння, що знижує його якість.

До складу епіфітної мікрофлори входять неспороутворювальні бактерії (80–99% загальної кількості мікроорганізмів), гриби родів Alternaria, Mucor, Cladosporium, а також плісняві гриби родів Penicillium і Aspergillus. Джерелами цих мікроорганізмів є ґрунт і насіння, що проростає.

Фітопатогенна мікрофлора, навпаки, проникає всередину рослин і може призводити до значних втрат урожаю через захворювання насіння та проростків. До неї належать гриби родів Fusarium, Drechslera, Septoria тощо. Ураження насіння грибними збудниками може призводити до загнивання під час проростання, кореневих гнилей, некрозу сім’ядоль і загибелі точки росту. Упродовж вегетації патогени спричиняють різні захворювання, включно з в’яненням рослин, плямистість листя, загнивання стебел і бобів.

Динаміка розвитку насіннєвої інфекції сої, за даними Лабораторії моніторингу якості, безпеки кормів і сировини Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН за 2021–2025 роки,
наведено в таблиці:

Раніше повідомлялося, як забезпечити комплексний захист посівів сої від хвороб.