Які переваги й недоліки парового поля

Здатність парового поля забезпечувати посіви озимих культур потрібною кількістю доступних азотних сполук вважається позитивним явищем. У той самий час інтенсивний розклад органічної речовини та вивільнення азоту зумовлюють втрати його від денітрифікації, дефляції та водної ерозії ґрунту, які можуть сягати 30-50 кг/га від накопиченого за літо, пише The Ukrainian Farmer.

Надлишок азоту в ґрунті стимулює утворення зайвої біомаси рослин, знижує їх зимостійкість, а за вологої погоди призводить до розвитку кореневих гнилей, ламкості стебел і недобору врожаю зерна.

Ефективним заходом, що зменшує інтенсивність нітрифікації в пару, є впровадження мілкого безполицевого мульчувального обробітку ґрунту. Характерними ознаками цього агрофону в дослідах були підвищена щільність орного шару та наявність 4-5 т/га подрібненого та частково заораного в ґрунт рослинного субстрату соняшнику.

«У ґрунтозахисному землеробстві на схилах найважче забезпечити нормальне азотне живлення рослин. Озима пшениця на чорноземах, залежно від умов погоди, розвитку й густоти рослин за осінній період використовує з ґрунту до 30% спожитого за вегетацію азоту. Враховуючи глибину розташування основної маси коренів і мобілізацію ґрунтового азоту, яка в еродованих ґрунтах на кожний відсоток зниження вмісту гумусу скорочується на 20–30 кг/га, для нормального росту й кущення рослин восени (3–4 стебла/рослину) на час сівби в шарі ґрунту 0–60 см потрібно мати запасів азоту близько 90 кг/га»,

– ідеться в статті.

Раніше повідомлялося, як покрити витрати на утримання парового поля.