Які особливості внесення припосівного добрива

Припосівне добриво забезпечує живленням молоді рослини в період, коли вони ще не мають потужної кореневої системи й погано використовують поживні речовини з ґрунту. Зазвичай уносять мінімальну дозу, щоб уникнути у ґрунті (біля молодих коренів) високої концентрації поживних речовин, пише журнал The Ukrainian Farmer.

Зважаючи на те, що фосфор ефективніший в ранні фази розвитку озимих зернових культур, недостатнє фосфорне живлення можна поліпшити внесенням складних добрив. Як припосівне добриво застосовують суперфосфат або амофос (10–15 кг/га д. р.).

По непарових попередниках під час сівби вносять, крім того, аміачну селітру або сульфат амонію (30–40 кг/га д. р.). Припосівне добриво, що розраховане головним чином на забезпечення рослин легкодоступними формами елементів живлення в початковий період їх життя, має велике значення для розвитку рослин.

Сприятливі умови живлення з початку вегетації сприяють формуванню в молодих рослин потужнішої кореневої системи, що забезпечує надалі краще використання елементів живлення з ґрунту й основного удобрення.

Завдяки рядковому внесенню добрив рослини швидше розвиваються й легше витримують тимчасову посуху, менше ушкоджуються шкідниками й хворобами, краще пригнічують бур’яни.

Нагадаємо, сівба озимих триває: за тиждень посіяли майже 200 тис. га.